КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4498/25
Провадження № 2-н/488/1690/25
Іменем України
21.10.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду міста Миколаєва Чернявська Я.А., ознайомившись із заявою Комунального підприємства «Обрій-ДКП» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з управління (поводження) побутовими відходами в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
Заявник, Комунальне підприємство «Обрій-ДКП» в особі представника звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з управління (поводження) побутовими відходами з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Дослідивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, вважаю необхідним відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу з таких підстав.
Стаття 163 ЦПК України, містить вимоги, яким повинна відповідати заява про видачу судового наказу, зокрема, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору, у розмірі, встановленому законом, відповідно до вимог частини 1 статті 164 ЦПК України.
Згідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, ким та за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (зі змінами)). Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, зокрема в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Із матеріалів справи вбачається, що 13.10.2025 під час реєстрації цивільної справи №488/4498/25 було встановлено, що квитанція про сплату судового збору за видачу судового наказу (платіжна інструкція в національній валюті від 27.08.2025 року № 9816) вже врахована в системі бази даних АСДС. Перевіркою інформації про підтвердження сплати судового збору від Казначейства встановлено, що зазначена квитанція має ознаку "врахована раніше".
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Згідно п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Таким чином, беручи до уваги те, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України, у видачі такого наказу слід відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч.1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою вимогою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків.
Згідно п.1 ч.1ст.353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст. 163, 165, 164, 166, 353 ЦПК України, суд
У видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Обрій-ДКП» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з управління (поводження) побутовими відходами в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя Я.А. Чернявська