Справа № 487/7018/25
Провадження № 2-а/487/91/25
21.10.2025 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої судді Скоринчук К.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Тутової С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. Вимоги мотивовано тим, що 04.09.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс постанову №810 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. Підставою винесення постанови вказано невиконання ОСОБА_1 обов'язку пройти повторний медичний огляд з метою визначеності придатності до військової служби до 05.06.2025, як особою, яка раніше була визнана обмежено придатною до військової служби. Вважаючи таку постанову протиправною, позивач просив її скасувати.
23 вересня 2025 року відкрито провадження у справі.
20 жовтня 2025 року відповідачем подано відзив, відповідно до якого він позов не визнає. У відзиві зазначено, що станом на 09 липня 2020 року позивач мав рішення про непридатність в мирний час, обмежену придатність у воєнний час. Закон №3621-IX установив обов'язок громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд. Однак, позивач не сформував направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, або самостійно не звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання направлення щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, порушивши вимоги п. 2 розділу II Закону № 3621-IX. Посилання Позивача на те, що до 28.08.2025 він «не отримував направлення на ВЛК», не спростовує обов'язку самостійно звернутися по таке направлення до 05.06.2025.
У судове засідання позивач не з'явився та причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про неможливість розгляду справи без його участі або перенесення розгляду справи не подав.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши через систему «Електронний суд» заяву, у якій зазначив поважність причин неможливості прибуття в судове засідання, а саме в зв'язку з похороном родича. Проти розгляду справи без його участі за наявними матеріалами не заперечував.
Представник відповідача Сафронов С.Ю., який діє на підставі довіреності, подав через канцелярію суду письмову заяву про розгляд справи без його участі та підтримання доводів, зазначених у відзиві.
Ухвалою суду від 23.09.2025 відкрито провадження у справі та надано відповідачеві строк для надання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження з копією позовної заяви з додатками, які відповідач отримав 23.09.2025. Однак, відзив без поважних причин подано відповідачем 20.10.2025, тобто з порушенням строків, визначених ухвалою суду.
За такого суд, відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд ураховує наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частин першої-третьої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини першої статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8цього Кодексу.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. У справах про оскарження постанов про адміністративні правопорушення для суб'єктів владних повноважень частина друга статті 77 КАС є спеціальною нормою по відношенню до частини першої статті 77 КАС, а тягар доказування у випадку заперечення проти позову покладається на відповідача.
Судом встановлено, що 14.04.2005 ОСОБА_1 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.15). 04 вересня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , ураховуючи невиконання позивачем вимог закону щодо проходження повторного медичного огляду у строк до 05.06.2025, виніс постанову №810 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн. Вказане підтверджується копією постанови (а.с.20-21).
Позивач в обгрунтування своєї позиції надав суду підтверджуючі дані того, що він має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має одного із батьків з інвалідністю; направлення його ІНФОРМАЦІЯ_5 до ВЛК для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби від 28.08.2025 з документальним підтвердженням за місцем його роботи про доведення до відома інформації щодо такого направлення та копією картки медичного обстеження 29.08.2025, тобто, виконання вимог направлення.
Тобто, наданими доказами позивач підтвердив, що має відстрочку від призову на військову службу, дійсну на даний час, а також те, що він виконував усі розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо проходження медичного огляду як станом на 2023, 2024 роки такі і на тепер.
Проте, підставою винесення оскаржуваної постанови зазначено невиконання обов'язку щодо проходження позивачем, як громадянином, який був визнаний обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом №3621-IX від 21.03.2024, повторного медичного огляду до 05.06.2025.
Позивач зазначив, що до 28.08.2025 жодних направлень ІНФОРМАЦІЯ_5 йому не надавав для проходження повторного медичного огляду, а з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024, на його думку, висновок ВЛК від 2020 року, яким його визнано непридатним до військової служби, втратив чинність і він мав невизначений статус щодо придатності для військової служби станом на час винесення оскаржуваної постанови.
Отже, позивач не заперечує, що факт визнання його обмежено придатним до військової служби у 2020 році мав місце.
З урахуванням п. 3.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, чинного на час видачі позивачеві висновку ВЛК у 2020 році, та п. 3.8 цього Положення чинного на даний час, строк чинності такого висновку ВЛК, виданого в мирний час, становив п'ять років з дня закінчення медичного огляду.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№3621-IX від 21.03.2024).
Зміни були внесені, зокрема, до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.
Абзацом 2 Прикінцевих положень Закону №3621-IX від 21.03.2024 визначено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене із Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", законодавець передбачив обов'язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд для визнання придатності до військової служби з урахуванням внесення змін законодавства.
За такого посилання позивача на не визначення його статусу придатності до військової служби на час винесення оскаржуваної постанови не узгоджується з вимогою Закону №3621-IX від 21.03.2024 пройти повторний медичний огляд до 05.06.2025 з метою визначення придатності до військової служби.
Неухильне дотримання кожним законів України передбачено ст. 68 Конституції України.
Як вбачається із доводів позивача та доданих ним письмових доказів, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№ 3621-IX від 21.03.2024), тобто, з 05.05.2024 по 05.06.2025, повторно медичний огляд він не проходив.
Відомості про те, що позивач є особою з інвалідністю, що виключало б його обов'язок в частині виконання вимог щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025, відсутні.
Отже, на ОСОБА_1 , як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№3621-IX від 21.03.2024), покладався обов'язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025, шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для походження повторного медичного огляду до 05.06.2025 і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
За такого суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є правомірною, а позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статями 9, 77, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя: К.М. Скоринчук