65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"20" жовтня 2025 р. Справа № 916/4062/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕОН ГРУП» про забезпечення позову за вх.№2-1632/25 від 16.10.2025
у справі № 916/4062/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕОН ГРУП»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД»
про стягнення 2 762 440 грн
13.10.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою відкрив провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “НЕОН ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» про стягнення 2 762 440 грн.
16.10.2025 за вх.№2-1632/25 господарський суд одержав заяву про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю “НЕОН ГРУП» просить суд на період розгляду справи накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» у розмірі 2 762 440,10 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Заяву обґрунтовано такими обставинами.
ТОВ «Неон Груп» виконало в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за договором поставки нафтопродуктів від 24.02.2025 № Д-492 (далі - Договір), а саме: поставило відповідачу нафтопродукти відповідно до умов договору.
Відповідач зобов'язання з оплати за поставлений товар не виконав.
На переконання ТОВ «Неон Груп», бездіяльність ТОВ «ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» є намаганням привласнити належні позивачу кошти та уникнути відповідальності за фактичне привласнення чужих коштів.
Позивач зауважує, що відповідач взагалі відмовляється від будь-яких перемовин, навіть після отримання копії позовної заяви та відкриття провадження у справі, що може свідчити про ймовірність вжиття ним дій щодо виведення власних коштів та активів на користь третіх осіб з метою недопущення стягнення з нього спірної суми на підставі судового рішення.
За наведених обставин, з метою уникнення можливого порушення в майбутньому його прав та охоронюваних законом інтересів, а також можливістю реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову, позивач просить вжити заходів забезпечення позову - накласти арешт на грошові кошти відповідача у розмірі заявлених позовних вимог, які знаходяться в банківський установах на всіх рахунках відповідача.
Щодо зустрічного забезпечення позову, ТОВ «Неон Груп» зазначає, що оскільки на цей час відсутні будь-які підстави вважати, що забезпеченням позову «ЮГТРАНСПОРТ ЛТД» можуть бути завдані збитки, підстави для застосування зустрічного забезпечення наразі відсутні.
Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову, господарський суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
Позивач заявив про застосування заходів забезпечення позову з урахуванням майнової вимоги про стягнення коштів та вказав в обґрунтування необхідності їх вжиття те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму коштів.
Ураховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, на заявника покладено обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
Отже, проаналізувавши положення, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, можна зробити висновок, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Господарський суд вважає за необхідне звернутися до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, в якій Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Окремо Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові виходила з того, що жодних обмежень стосовно застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить. При цьому, як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Дослідивши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.
Заява ТОВ “НЕОН ГРУП» про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду, чи вчинення ним дій, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.
Заявник лише допускає припущення того, що відповідач намагається привласнити належні позивачу кошти та уникнути відповідальності за привласнення чужих коштів.
Також заявником у заяві про забезпечення позову не наведені обставини та не долучені докази на підтвердження виведення відповідачем власних коштів та активів на користь третіх осіб з метою недопущення стягнення з нього спірної суми на підставі судового рішення.
Не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; наявності обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду.
Водночас з відкритих джерел інформації, суд установив, що Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» не перебуває в Єдиному реєстрі боржників, є прибутковим суб'єктом господарювання, зокрема, за 2024 рік: отримало дохід в розмірі 108 136 700 грн, чистий прибуток становить 1 595 700 грн, розмір активів - 132 468 100 грн.
Станом на момент розгляду заяви жодного відкритого виконавчого провадження щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГ-ТРАНСПОРТ ЛТД» в Автоматизованій системі виконавчого провадження не зареєстровано.
Натомість реальної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову позивач не навів доказів на підтвердження таких фактів не надав.
Оскільки процесуальний інститут вжиття заходів забезпечення позову не може слугувати для забезпечення будь-яких ймовірних позовів особи та блокування діяльності інших юридичних осіб, суд висновує, що відповідні міркування позивача щодо процесуальної економії не можуть слугувати виключною підставою для накладення арешту на кошти та/або майно з метою забезпечення позову про стягнення з відповідача заборгованості.
Судом враховано також і те, що арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони, оскільки знерухомлення грошових активів, як основного інструменту ведення юридичної особою господарської діяльності, унеможливлює здійснення такої діяльності.
Отже, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, зважаючи на викладені обставини справи в їх сукупності та дотримуючись розумного балансу, господарський суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю “НЕОН ГРУП» у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136 - 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “НЕОН ГРУП» у задоволенні заяви про забезпечення позову за вх.№2-1632/25 від 16.10.2025 у справі № 916/4062/25.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.
Повну ухвалу складено 20.10.2025.
Суддя Т.Г. Деркач