65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" жовтня 2025 р. Справа № 916/129/25(916/2941/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
секретар судового засідання Борисова Н.В.,
розглядаючи справу № 916/129/25/(916/2941/25)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» (67661, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, вул. Зелена, буд. 20; код ЄДРПОУ 19058491)
до відповідача: Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (67625, Одеська обл., Одеський р-н, село Дачне, вул.Шахтарська, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 04377724)
про визнання противоправним та скасування рішення,
за участю представників учасників сторін:
від позивача : Сітніков М.Р.;
від відповідача : не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» використовуючи систему “Електронний суд» звернулось до Господарського суду одеської області із позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 16 листопада 2023 року №1104-VIII, яким припинено право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 148,1 га (кадастровий номер 5123981400:01:001:2798) цільове призначення: для іншого сільськогосподарського призначення ТОВ “Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство “Рідна природа» (код ЄДРПОУ - 19058491) та скасовано Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: ОД №20-58, виданий 29.11.1993 року, ТОВ “Одеське природоохоронне сервісно_виробниче підприємство “Рідна природа» для іншого сільськогосподарського призначення (сільськогосподарського використання), видавник: виконавчий комітет Роздільнянської районної Ради Одеської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №425.
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ “Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство “Рідна природа», від 04.02.2025 року індексний номер рішення: 77011794, внесене до реєстру на підставі рішення органу місцевого самоврядування щодо об'єкта речового права, серія та номер: 1104-VIII, виданий 16.11.2023, видавник: Дачненська сільська рада Одеський район Одеської області.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями Господарського суду Одеської області від 28.07.2025 позовній Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 916/129/25(916/2941/25) та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.08.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» залишено без руху та запропоновано надати суду докази оплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
06 серпня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» на виконання приписів ухвали про залишення позовної заяви без руху представлено відповідні докази.
Відповідно до частини 1 статті 176 ГПК України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбачено. у статтею 174 цього Кодексу.
Окрім того, ухвалою підготовчого засідання Господарського суду Одеської області від 04.03.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до відповідача: Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання противоправним та скасування рішення та відкрити провадження у справі. Справу № 916/2941/25 розглядати в межах справи № 916/129/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін про час і місце його проведення у змішаній (паперовій та електронній) формі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначити на "09" вересня 2025 р. о 10:00.
В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований у Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки від 13.08.2025 до електронного кабінету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року розгляд справи відкладено на 02.10.2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки від 10.09.2025 до електронного кабінету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 02 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 02.10.2025 року розгляд справи відкладено на 09.10.2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки від 03.10.2025 до електронного кабінету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09 жовтня 2025 року.
Ухвалою суду від 09.10.2025 року розгляд справи відкладено на 14.10.2025 року.
Відповідно до сформованої автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідки від 13.10.2025 до електронного кабінету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі доставлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 14 жовтня 2025 року.
У всі вищевказані судові засідання представник Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області не з'явився, підстав відсутності представника у призначених засіданнях останнім не повідомлено.
Частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.
Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області підсистемою “Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останній належним чином повідомлений про судове провадження та призначенні засідання, відтак неявка представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи.
В процесі розгляду справи представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
14 жовтня 2025 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:
29 листопада 1993 року Природоохоронному сервісно-виробничому підприємству «Рідна природа» видано державний акт на право постійного користування землею серії ОД-20-58 на земельну ділянку площею 148,1 га, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №425.
02.07.2014р. в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію інших майнових прав на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» право постійного користування земельною ділянкою площею 148,1 га.
23.03.2009 року ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було зареєстровано право власності на нерухоме майно Іподром який розташовано за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р-н., с/рада Єгорівська, Комплекс будівель та споруд №1 б/н.
Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було користувачем земельної ділянки на праві постійного користування, кадастровий номер: 5123981400:01:001:2798, загальною площею 148,1 га, на підставі державного акту на право користування землею, серія ОД № 20-58, виданий 29.11.1993 року, Роздільнянською районною радою народних депутатів Одеської області.
Рішенням Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 16 листопада 2023 року №1104-VIII: Припинено право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 148,1 га (кадастровий номер 5123981400:01:001:2798) цільове призначення: для іншого сільськогосподарського призначення ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа»; Скасовано Державний акт на право постійного користування землею, серія та номер: ОД №20-58, виданий 29.11.1993 року, ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» для іншого сільськогосподарського призначення (сільськогосподарського використання), видавник: виконавчий комітет Роздільнянської районної Ради Одеської області. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №425.
Підставою для винесення Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 16 листопада 2023 року №1104-VIII стала заборгованість ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» за податком на нерухоме майно у сумі 115 227,16 грн. та податком на землю у сумі 136 201,44 грн.
ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» зазначає, вищевказаним оскаржуваним рішенням Дачненської сільської ради від 16 листопада 2023 року №1104-VIII фактично позбавлено Позивача законного права постійного користування земельною ділянкою, воно є протиправним, незаконним та таким, що прийняте із порушенням чинного законодавства України, зокрема Земельного кодексу України, а також не в межах компетенції та повноважень, передбачених Конституцією України.
Позивач зазначає, що на момент, розгляду питання щодо припинення його права постійного користування землею та на момент винесення оскаржуваного рішення, він не знав та не міг знати про прийняття оскаржуваного рішення.
Також як зазначає позивач на земельній ділянці право користування якої припинено на підставі оскаржуваного рішення знаходиться нерухоме майно «Іподром», чим використання належного йому нерухомого майна фактично порушено, оскільки дане нерухоме майно фактично знаходиться на земельній ділянці, яка вибула з його користування.
Отже позивач вважаючи, що оскаржуваним рішення від 16 листопада 2023 року №1104-VIII було порушені його права як постійного землекористувача, звернувся із вказаним позовом до суду.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
У статті 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
За змістом статей 4, 5 цього Кодексу завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).
За змістом пункту "а" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.
За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об'єктів належать, зокрема, земельні ділянки.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).
У Рішенні Конституційного Суду від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).
Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).
У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб'єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб'єктивного права власності на землю та суб'єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:
- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;
- права та обов'язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);
- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;
- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.
Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Беручи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» звернулось з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 16 листопада 2023 року №1104-VIII яким припинено право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 148,1 га.
Підставою прийняття оскаржуваного рішення стала заборгованість щодо сплати податків, та відповідно листа фінансового управління Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 30.08.2023 №309/307 до ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» було повідомлено про наявну заборгованість зі сплати заборгованості по податку на землю.
Поданням фінансового управління Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 05.09.2023 №333/331 до Дачненської сільської голови запропоновано розглянути питання щодо припинення права постійного користування землею державний акт ОД-20-58 від 29.11.1993р. в зв'язку з систематичною несплатою податку з 2021 по 2023рік.
Листом фінансового управління Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 05.09.2023 №332/330 до ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» надіслано повідомлення щодо сплати заборгованості по податку на нерухоме майно та земельну ділянку.
Листом ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до фінансового управління Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 05.09.2023 №05/09-04 надіслано гарантійний лист щодо сплати заборгованості до 22.09.2023р.
Листом фінансового управління Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 23.10.2023 №509/512 до ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» надіслано повідомлення щодо сплати заборгованості по податку на нерухоме майно та земельну ділянку.
Листом фінансового управління Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 13.05.2024 №80/01-22/01/04 до ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» надіслано вимогу щодо сплати заборгованості по податку на нерухоме майно та земельну ділянку.
Листом Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 14.03.2025 №02-33/409/41/01-21/1/01 до начальника ГУ ДПС в Одеській області направлено повідомлення щодо вжиття заходів відносно ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» щодо погашення ними податкової заборгованості.
Листом ГУ ДПС в Одеській області від 08.07.2025р. Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області повідомлено, що у ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» наявна заборгованість щодо сплати податків на загальну суму 251 428,60 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частинах першій та четвертій статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Повноваження органів місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
За приписами частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку.
Відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Cтаття 143 Земельного кодексу України визначає випадки примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється у судовому порядку: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; ґ-1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов'язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві.
З положень статті 143 Земельного кодексу України вбачається, що перелік підстав примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку є вичерпним, а систематична несплата земельного податку не включена до цього переліку.
З урахуванням системного аналізу змісту статей 141, 143 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про те, що за наявності підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, припинення права користування земельною ділянкою проводиться у загальному порядку - за рішенням компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування.
Аналогічний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №924/689/17 та від 22 червня 2021 року у справі №924/856/20.
Судом береться до уваги листи Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області до ТОВ «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» якими було повідомлено про наявність заборгованості по сплаті за землю та рекомендовано погасити вказану заборгованість в найкоротші терміни.
Дані докази, на переконання суду, підтверджують факт систематичної несплати земельного податку з 2021 року.
Таким чином, позивачу було достеменно відомо про наявність у нього заборгованості зі сплати податку на землю, необхідності її погашення та ймовірності ситуації, що у випадку несплати заборгованості сільською радою буде вирішуватись питання стосовно припинення права постійного користування на земельну ділянку.
Також позивачем у судовому засіданні не надано доказів підтверджуючих сплату заборгованості по податку на нерухомість та земельну ділянку у період з 2021 по 2023 роки..
Враховуючи наведене, приписи статей 141, 143 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що Рішення Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області від 16 листопада 2023 року №1104-VIII яким припинено право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 148,1 га. прийняте відповідачем з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не підлягає визнанню недійсним з наведених в позовній заяві підстав.
За приписами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Так, дійсно, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, нформаційна довідка № 436875394 від 25.07.2025р. зареєстровано нерухоме майно (Реєстраційний номер майна: 16311864; Тип майна: Іподром) на земельній ділянці ділянки, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Роздільнянський р., с/рада. Єгорівська, Комплекс будівель та споруд №1, б/н, котре належить позивачу.
Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За приписами частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов'язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 листопада 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).
ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
ЄСПЛ у рішенні "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Говорячи про "закон", стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.
Враховуючи наведене та вище встановлені обставини справи, суд не вбачає підстав для висновку про втручання відповідача у право позивача на вільне використання належного йому нерухомого майна, оскільки земельні ділянки право постійного користування на які припинено та необхідні для обслуговування нерухомого майна, що належить позивачу, згідно оскаржуваного рішення нікому не передані, а позивач не позбавлений права у встановленому законодавством порядку оформити право користування на дані земельні ділянки.
Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,231,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства суд, -
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа» до відповідача Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання противоправним та скасування рішення - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеське природоохоронне сервісно-виробниче підприємство «Рідна природа».
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 20 жовтня 2025 р.
Суддя С.Ф. Гут