Справа № 487/2577/25
Провадження № 2/487/1821/25
21.10.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва, у складі головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання: Янковець Г.А., представника позивача: адвоката Баженова Д.В., представника відповідача: Вірченко І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів, -
17.04.2025 року шляхом направлення через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Баженов Д.В. звернувся до суду з позовом до ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», відповідно до якого просив:
- визнати факт відсутності опалення в місцях загального користування під'їзду АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправними нарахування ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль», за надані послуг теплової енергії в місцях загального користування під'їзду АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_1 ;
- скасувати в повному обсязі нарахування ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» за надані послуги теплової енергії в місцях загального користування під'їзду АДРЕСА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у кв. АДРЕСА_2 .
Приблизно у 2023 році від ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» почали надходити повідомлення про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, розмір якої станом на 01.01.2025 року становить - 3494 грн. 89 коп. (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).
З нарахуванням заборгованості позивач не згоден, оскільки з 23.05.2008 року, його квартиру було відключено від центрального опалення, що підтверджується актом «Про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під'їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО та ГВП». В свою чергу, він та інші власники будинку не укладали будь-яких договорів з ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» про надання теплової енергії, оскільки не потребують отримання послуг від компанії.
Вважав хибним проведення ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії згідно Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами внесеними наказом міністерства від 28 грудня 2021 року № 358 «Про внесення змін до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 року за № 93/37429).
Наголосив на тому, що вказана Методика може застосовуватися лише після того, як споживачі (власники квартир) укладуть нові договори з виконавцями комунальних послуг відповідно до Закону «Про житлово-комунальні послуги», у свою чергу всі правові відносини між позивачем та відповідачем закінчились з 23.05.2008 року.
Також зазначив, що опалювальні прилади в місцях загального користування у зазначеному будинку, повністю відсутні, що підтверджується документально. Фактично під'їзд та інші приміщення загального користування не опалюються.
Таким чином, ОСОБА_1 , як власник житлового приміщення-квартири, фактично не отримує та не отримував жодної послуги з постачання теплової енергії, а ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» взагалі не має технічної можливості надати таку послугу, через відсутність мережі опалення приміщень загального користування.
Ухвалою суду від 18.04.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.
05.05.2025 року представник відповідача ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» - Вірченко І.П. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що з 01.05.2019 року в повному обсязі набрав чинності Закон України «Про житлово - комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон № 2189-VІІІ). На підставі п. 3 ч. 2 ст. 6 якого, ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» є виконавцем послуги з постачання теплової енергії.
Згідно ст. 12 Закону № 2189-VІІІ надання послуги з постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах.
Процедура укладення договору передбачена ч. 5 ст. 13 Закону № 2189-VІІІ передбачає, що виконавець послуги публікує текст договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування або на власному вебсайті. Після цього співвласники багатоквартирного будинку, якщо бажають укласти договір за іншою моделлю договірних відносин, мають 30 днів, щоб обрати іншу модель та укласти договір з виконавцем послуги. Якщо цього не відбудеться, то через 30 днів від дати публікації тексту договору він вважатиметься укладеним.
Так, 01.10.2021 року ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» на офіційному вебсайті www.ntec.mk.ua опублікувало інформацію щодо укладання нових договорів, у тому числі текст типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та форму заяви - приєднання до нього.
У зв'язку з тим, що від співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 не надходило пропозиції щодо укладення іншої моделі договору, то вважається, що діє індивідуальний договір, який є публічним договором приєднання. Відсутність письмового договору щодо житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплати послуг. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. З позивачем фактично укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Стосовно здійснення розподілу обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії пояснила, що згідно абз. 2 п. 3 розділу 1 Методики, розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Згідно п. 8 розділу IV Методики, для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод розподілу, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Будинок АДРЕСА_3 обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії та є 9-ти поверховою будівлею, та відповідно для визначення обсягу теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення застосовується 20% від загального обсягу споживання.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ їх житлових/нежитлових приміщень.
Враховуючи вищевказане, Товариство з початком опалювального сезону 2022-2023 рр. здійснює нарахування плати за надані послуги з постачання теплової енергії з урахуванням положень Методики.
Щодо посилань позивача на відсутність, в другому під'їзді житлового будинку приладів та мережевих труб опалення зазначила, що відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
У свою чергу в результаті функціонування внутрішньобудинкових систем опалення за рахунок тепловиділень від ізольованих розподільчих трубопроводів, які розташовані в будівлі, створюються сприятливі умови для нормальної роботи інших інженерних комунікацій будівлі, зокрема, мережі водопостачання та водовідведення, електричних та газорозподільних мереж.
Крім того, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 як власник квартири, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання.
08.05.2025 року, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Баженов Д.В., подав відповідь на Відзив, в якій зазначив, що оскільки приміщення кв. АДРЕСА_2 , обігрівається за рахунок індивідуального опалення, то до розрахунку за централізоване теплопостачання площа квартири не має включатись.
Таким чином, вимога щодо оплати теплової енергії за централізоване опалення не може бути застосована до позивача, адже він не користується цією системою та фактично не отримує дану послугу.
Крім того звернув увагу на те, що за вищевказаною адресою та у під'їзді №2 в місцях загального користування відсутні не лише окремі опалювальні прилади, а і система опалення, в тому числі і трубопроводи та арматури. Тому вважає, що якщо у будинку в місцях загального користування відсутні як прилади для опалення, так і мережеві труби, які забезпечують централізоване опалення то фактично об'єкт не функціонує як централізована система опалення.
Також зазначив, що оскільки Методика передбачає визначення обсягу теплової енергії для загальнобудинкових потреб на основі наявних мережевих даних (площ, трубопроводів), а в даному випадку ці дані відсутні через відсутність самої системи опалення, обґрунтовано стверджувати, що витрати на опалення загально будинкових приміщень відсутні.
З огляду на викладене вважає, нарахування оплати за теплову енергію, яка мала б покривати витрати на загальнобудинкові потреби, безпідставною.
Ухвалою суду від 27.08.2025 року, закрито підготовче провадження справу призначено до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Баженов Д.В. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, підтвердив обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Наголосив на тому, що з урахуванням фактичного не отримання послуг з теплопостачання, нарахування ОСОБА_1 сум до їх сплати свідчить про недобросовісну поведінку уповноважених осіб відповідача, щодо позивача, який є людиною похилого віку та хворіє.
До судового засідання позивач не з'явився, про дату час та місце його проведення був повідомлений своєчасно, належним чином.
Представник позивача вважав за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 ..
У судовому засіданні представник відповідача ПрАТ «Миколаївська ТЕЦ» - Вірченко І.П. у задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі, з підстав зазначених у Відзиві.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків
Правилами ч. 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (Свідоцтво про право власності на житло від 04.08.1995 року).
Управління будинком АДРЕСА_3 здійснює ТОВ УК «Домсервіс»
Відповідно до Витягу із протоколу №43 засідання міжвідомчої комісії при адміністрації Заводського району по розгляду питань щодо відключення споживачів від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання від 23.11.2007 року, ОСОБА_1 який проживає за адресою: АДРЕСА_4 було надано дозвіл на відключення квартири від системи централізованого опалення і гарячого водопостачання з послідуючим улаштуванням.
Відповідно до Акту про відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП від 14.05.2008 року кв. АДРЕСА_2 була відключена від внутрішньо будинкових мереж ЦО і ГВП.
ПрАТ «Миколаїська теплоцентраль» надає послуги з постачання централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до довідки ТОВ УК «Домсервіс» від 10.05.2023 року - у другому під'їзді (з кв. АДРЕСА_5 , опалення в місцях загального користування відсутнє.
Відповідно до Попередження від 22.02.2024 року №106-ф39 заборгованість за о/р НОМЕР_1 станом на 22.02.2024 року становить 1822,47 грн.; Попередження від 03.05.2023 №272-ф39, за о/р НОМЕР_1 станом на 03.05.2023 року становить 1200.85 грн.; Попередження від 15.08.2023 №482-ф39, за о/р НОМЕР_1 станом на 15.08.2023 року становить 1298, 56 грн.; Попередження від 27.05.2024 №348-ф39, за о/р НОМЕР_1 станом на 27.05.2024 року становить 2717,36 грн.
Відповідно до п. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Як встановлено у п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з постачання теплової енергії виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до п.13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 (далі - Правила), надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до ст..13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог ст.. 10 та 11 Закону України «Про електронну комерцію» (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Отже, відповідачем було прийнято (акцептовано) оферту позивача укласти індивідуальний договір шляхом мовчазної згоди в порядку ч. 5 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відсутність письмово оформленого договору з постачальником послуг не позбавляє споживача обов'язку сплачувати надані послуги.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20.04.2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06.11.2019 року в справі № 642/2858/16.
За змістом ст. 379, 382 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок або квартира, яка є ізольованим помешканням в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно до положень ч. 4 і 6 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» визначається, що розподіл між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг здійснюється відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. А обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
За змістом п. 14 Правил, відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 року № 315.
Пунктом 24 Правил визначено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. Якщо проектом на будівлю/будинок було передбачено встановлення приладів опалення у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях, але вони були демонтовані, то для забезпечення нормативної температури у цих приміщеннях такі прилади опалення повинні бути відновлені виконавцем послуг з управління багатоквартирним будинком
Відповідно до п.38 Правил, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).
Отже, усі співвласники квартир у багатоквартирному будинку повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення (відокремлення) окремих квартир такого будинку від мережі централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.
За змістом ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору і в установлений строк.
Положеннями ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 , як співвласник квартири АДРЕСА_2 , яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування в будинку, його допоміжних приміщень та внутрішньобудинкових систем опалення.
Щодо посилання позивача на відсутність приладів опалення у місцях загального користування будинку, суд зазначає наступне.
Так, позивач на підтвердження факту відсутності опалення місць загального користування в будинку надав довідку ТОВ УК «Домсервіс» від 10.05.2023 року.
У абз. 4 п. 2 розділу І Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 року № 315, зазначено, що загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.
Згідно абз. 2 п. 3 розділу 1 Методики розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг, та власниками майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Згідно п. 8 розділу IV Методики, для визначення обсягів використання теплової енергії в приміщеннях споживачів, які обладнані індивідуальним опаленням у будинках переважно використовується спрощений метод розподілу, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ місць загального користування (вестибюля, загальних коридорів, сходових клітин тощо) та допоміжних приміщень (колясочних, комор, сміттєкамер, шахт і машинних відділень ліфтів, вентиляційних камер та інших підсобних приміщень) та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Таким чином, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця.
Відсутність приладів опалення в під'їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.
До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20.11.2019 року.
Крім того, відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
За приписами ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
В силу положень ч. 2 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Згідно підпункт 13 п. 44 Правил, споживач зобов'язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
Отже, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 року у справі № 311/3489/18, які вірно враховано судом першої інстанції.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі вищевикладеного, позивач не надав належних та допустих доказами відсутністості опалення у місцях загального користування всього будинку.
Крім того, відповідач як власник квартири, яка обладнана системою індивідуального опалення, зобов'язаний нести витрати на обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення та гарячого водопостачання.
Таким чином, посилання позивача на відсутність приладів опалення у місцях загального користування, не впливає на його обов'язок здійснювати оплату теплової енергій яка надається, у тому числі на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Враховуючи наведене та те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
На підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач, як споживач, при зверненні до суду з даним позовом, звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи положення ч.6 ст.141 ЦПК України, судові витрати, слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про захист прав споживачів - відмовити.
Судові витрати з розгляду справи віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», код ЄДРПОУ 30083966, місцезнаходження: м. Миколаїв, Каботажний узвіз, №18.
Головуючий суддя І.О. Притуляк