Справа № 487/2574/25
Провадження № 1-кс/487/4648/25
20.10.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Херсонській області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025230000000486 від 02.04.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, про арешт тимчасово вилученого майна, -
17.10.2025 року старший слідчий СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 02.04.2025 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025230000000486 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України, звернулась з клопотанням, погодженим прокурором, про накладення арешту на майно, вилучене під час особистого огляду підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: банківську картку «ПриватБанк», номер НОМЕР_1 , яка упакована в сейф-пакет №РЅР 2275670;- мобільний телефон марки «Oscal», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , мобільний номер НОМЕР_4 , упаковано в сейф пакет №РЅР 2275637, залишивши їх у розпорядженні органу досудового розслідування до завершення досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження з позбавленням права на їх відчуження, розпорядження та користуванням з метою подальшого доказування вчинення вказаного кримінального правопорушення.
Підставою звернення стало те, що вищезазначені вилучені речі мають доказове значення у кримінальному провадженні.
Прокурор у судове засідання не прибув, до початку розгляду справи подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні №12025230000000486 від 02.04.2025 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
У вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець с. Українське Павлоградського району Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 .
15.10.2025 за погодженням з прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України.
15.10.2025 за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК України в порядку п. 6 ч.1 ст. 615 КПК України затриманий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.10.2025 під час проведення особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено та вилучено майно, яке належить підозрюваному, а саме: банківську картку «ПриватБанк», номер НОМЕР_1 , яка упакована в сейф-пакет №РЅР 2275670; мобільний телефон марки «Oscal», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , мобільний номер НОМЕР_4 , упаковано в сейф пакет №РЅР 2275637.
15.10.2025 слідчим винесено постанову про визнання та залучення вищеперерахованого майна в якості речових доказів.
Вказане клопотання не подане у передбачений законом строк, протягом 24 годин після фактичного вилучення, оскільки вилучення майна, а саме мобільного телефону та банківської картки у підозрюваного ОСОБА_4 проводилося 15.10.2025 у м. Харкові, при цьому місцем дислокації СУ ГУНП в Херсонській області визначено м. Миколаїв, а місцем дислокації Херсонської спеціалізованої прокурати у сфері оборони Південного регіону визначено м. Херсон. Вказані обставини унеможливили вчасне складення клопотання слідчим про накладення арешту на майно, погодження його з процесуальним керівником та подання до Заводського районного суду м. Миколаєва у встановлений законим строк.
Приймаючи той факт, що згідно ч. 2 п. 4 ст. 167 КПК України вказані речі використовувались як знаряддя вчинення злочину та зберегли на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, а також той факт, що при поверненні володільцю вони зможуть їх знищити або приховати, тим самим не дати органу досудового розслідування довести вину та встановити обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучене в ході огляду місця події майно.
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчим доведено, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст.ст. 98, 167 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КПК України, пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Слідчим у клопотанні доведена поважність причин пропущеного строку.
З огляду на викладене, у зв'язку із існуванням сукупності підстав та розумних підозр вважати, що зазначене вище майно є об'єктом, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а також враховуючи доведеність слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першою статті 170 КПК України, а саме: можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження вказаного майна, клопотання слідчого підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити частково.
Поновити пропущений з поважних причин строк подання клопотання про арешт тимчасово вилученого майна.
Накласти арешт майно, вилучене під час особистого огляду підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: банківську картку «ПриватБанк», номер НОМЕР_1 , яка упакована в сейф-пакет №РЅР 2275670;- мобільний телефон марки «Oscal», IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , мобільний номер НОМЕР_4 , упаковано в сейф пакет №РЅР 2275637, з забороною розпорядження та користування цим майном.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити старшому слідчому СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_3 .
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1