Справа №487/1348/24
Провадження №2/487/188/25
15.10.2025 Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Кузьменко В.В., при секретарі - Спицької Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
12.02.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 11.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.05.2025 року зобов'язано Орган опіки та піклування надати висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1
13.08.2024 року від Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської області надійшов лист, щодо затримки надання висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
11.09.2024 року від Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської області надійшло повідомлення про неможливість надати висновок.
09.10.2025 року від Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської області надійшов висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 15.10.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду було повідомлено належним чином, причин неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Звертаючись до суду із позовом, позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на положення пункту 2 частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (стаття 12 Закон України «Про охорону дитинства»).
Згідно з статтею 15 вказаного Закону батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини за умови винної поведінки батьків, свідомого й умисного нехтування ними своїми обов'язками.
За змістом наведених норм матеріального права предметом доказування у справах про позбавлення батьківських прав є наявність однієї із підстав або декількох підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, - у розглядуваному випадку наявності факту ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків, яке може проявлятися у вищенаведених діях і бездіяльності по відношенню до дітей.
Як установив суд, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09.06.2015 року.
12.03.2021 року шлюб було розірвано, що підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва по справі №489/5356/20.
Згідно характеристики виданої Миколаївською гімназією №39 імені Ю.І. Макарова Миколаївської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_4 навчається в 5 класі, ВПО з Херсонської області. За період навчання батьківські обов'язки відносно дитини виконує лише батько ОСОБА_5 , який завжди на завжди на зв'язку і допомагає вирішити всі питання відносно сина. З матір'ю дитини спілкувались по телефону два рази, вона не цікавиться життям свого сина. Наразі проживає в Херсонській області.
ОСОБА_6 має діагноз не уточнений органічний чи симптоматичний психічний розлад у дитини з порушенням комунікативної функції мовлення, ЗЧМ ІІІ рівня, розлад аутистичного спектру, що призводить до соціальної дезадаптації.
Згідно актів про відсутність участі батька у виховані дитини від 07.11.2023 року, мати ОСОБА_1 самостійно виховує дитину, яка повністю на її утриманні. ОСОБА_1 ніколи не відвідував сина, не цікавився його життям, його станом здоров'я, має велику заборгованість по аліментам. Сусіди не бачили його з 2018 року.
Аналіз наведених обставин в їх сукупності дає підстави для висновку, що відповідач фактично свідомо й умисно ухилилася та самоусунулася від виховання сина та виконання батьківських обов'язків, що характеризує її з негативної сторони і як безвідповідальну матір, свідчить про відсутність у неї батьківського почуття любові до рідної дитини, небажання виховувати і піклуватися про неї, а також суперечить загальновизнаним правилам і принципам співжиття і сімейних відносин.
За змістом статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Миколаївської міської ради від 07.10.2025 року доцільним є позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 року народження.
Суд погоджується із наявним у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування і вважає його достатньо обґрунтованим та зробленим на підставі повного, всебічного, детального й об'єктивного аналізу фактичних обставин, що мають значення для справи, з життя дитини і відповідача, акцентуванні уваги на невиконанні відповідачем своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей та умисному ухиленні від виконання таких обов'язків.
Факт неявки у судове засідання відповідача, який достовірно знав про розгляд цієї справи, суд розцінює як небажання останньої відстоювати і захищати свої батьківські права щодо дитини та незацікавленість у відновленні й утриманні родинних стосунків з нею.
Системний аналіз наведених вище обставин справи дає підстави для висновку про доведеність у вказаному випадку факту умисного і свідомого ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України правових підстав для застосування крайнього заходу впливу позбавлення батьківських прав стосовно дитини, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні, утриманні, фізичному, психічному, соціальному та духовному розвитку сина, не піклується про його зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на дитину і призводить до шкідливих наслідків для його психіки та духовного розвитку.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
За таких обставин справи та відповідно до вищенаведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його дитини, у зв'язку з умисним ухиленням від виконання батьківських обов'язків по вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов'язками.
Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів на спростування вищевказаного в матеріалах справи немає.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення позивачем обставини, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків, а тому наявні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.
Керуючись статтями 263 -265,268,273,280 - 282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, Служби у справах дітей адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В.Кузьменко