65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2206/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Чолак Ю. В.,
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «ПІВДЕННИЙ» (65481, Одеська обл., Одеський район, м. Південне, вул. Берегова, буд. 13; код ЄДРПОУ 04704790)
до відповідача - Акціонерного товариства закритого типу «ТЕХНЕП» (65481, Одеська обл., Одеський район, м. Південне, пр. Миру, буд. 23, корп. 5; код ЄДРПОУ 13881947)
про стягнення 260 504,42 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - Залевська І. В.,
Державне підприємство «Морський торговельний порт «ПІВДЕННИЙ» (далі - позивач, ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу «ТЕХНЕП» (далі - відповідач, АТЗТ «ТЕХНЕП») про стягнення 260 504,42 грн, з яких: 178 098,11 грн основного боргу; 37 675,64 грн пені; 34 393,29 грн інфляційних втрат; 10 337,38 грн 3% річних.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором про спільне використання технологічних мереж № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за споживання електроенергії та спільне використання технологічних мереж за період з 01.12.2022 по 31.10.2023.
Ухвалою від 10.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2206/25, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2025, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.
04.07.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву (т. 1, а.с. 108-116), згідно якого відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Свою позицію мотивує наступним:
- фактичним користувачем послуг з передачі електричної енергії ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» за договором про спільне використання технологічних мереж № ОГЭ-180/д від 30.10.2016 є ВЧ НОМЕР_1 , за спожиття комунальних послуг якої згідно договору про спільне безоплатне користування майном № 217/37С від 12.01.2023 має розраховуватися КЕВ м. Одеса;
- між АТЗТ «ТЕХНЕП» та ВЧ НОМЕР_1 підписано Акт надання послуг від 20.01.2023, згідно якого останній було надано послуги електропостачання згідно договору № 217/37С від 12.01.2023 в період з 03.03.2022 по 31.12.2022 на загальну суму 165 862,60 грн; у склад наданих послуг входять послуги електропостачання за період, який заявляє позивач, - грудень 2022 р. на суму 41 869,21 грн;
- між АТЗТ «ТЕХНЕП» та ВЧ НОМЕР_1 було підписано наступні Акти надання послуг послуги електропостачання згідно договору № 217/37С від 12.01.2023 в період з січня 2023 р. по травень 2023 р.: від 31.01.2023 на загальну суму 19 557,24 грн; від 28.02.2023 на загальну суму 17 201,24 грн; від 31.03.2023 на загальну суму 15 037,75 грн; від 01.05.2023 на загальну суму 11 820,92 грн; від 31.05.2023 на загальну суму 12 571,18 грн;
- із актів надання послуг вбачається, що користувачем послуг, наданих ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» та зазначених у позові, була саме ВЧ НОМЕР_1 ;
- АТЗТ «ТЕХНЕП» здійснило часткову оплату наданих послуг ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ», лише ту частину, яку було спожито безпосередньо відповідачем для обслуговування власного обладнання; несплаченими залишились послуги, спожиті безпосередньо ВЧ НОМЕР_1 ;
- у спірний період ВЧ НОМЕР_2 весь час користувалась переданим їй майном та комунальними послугами на підставі договору № 217/37С від 12.01.2023, починаючи з 03.03.2022 і до 30.03.2025;
- АТЗТ «ТЕХНЕП» не споживав надані позивачем послуги; користування послугами, оплата яких є предметом цього спору, здійснювалось виключно військовим підрозділом;
- АТЗТ «ТЕХНЕП» вживало заходів щодо відшкодування спожитих ВЧ НОМЕР_2 комунальних послуг, але Одеське квартирно-експлуатаційне управління наразі не відшкодувало вартість комунальних послуг;
- у відповідача відсутня вина, так як в даному випадку небажання/неспроможність сплати КЕВ м. Одеси за спожиті ВЧ комунальні послуги є незалежною обставиною від відповідача, на яку останній впливу не має; через відсутність вини у порушенні умов договору щодо оплати послуг, нарахування пені та визначених ст.625 ЦК України платежів є безпідставним;
- у зв'язку із тим, що АТЗТ «ТЕХНЕП» здійснив часткову оплату у розмірі 41 315,27 грн, залишок заборгованості за основним зобов'язанням складає 166 329,90 грн;
- розмір нарахованої позивачем неустойки підлягає зменшенню; запровадження воєнного стану та умови його дії є обставиною, яка має істотне значення для життя та діяльності кожного, в т.ч. і для АТЗТ «ТЕХНЕП»; АТЗТ «ТЕХНЕП» допомагає ЗСУ у боротьбі та захисту від ворога та надало для розміщення військового підрозділу належне йому майно та звільнило територію; застосування зазначених неспівмірних до наслідків через несвоєчасне виконання грошових зобов'язань санкцій спричинить непомірний тягар та додаткові негативні наслідки для відповідача та його господарської діяльності; в даному випадку позивач не зазнав будь-яких збитків.
07.07.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про залучення до матеріалів справи довідки про розрахунки між сторонами (т. 1, а.с. 135-137).
08.07.2025 представник відповідача подав до канцелярії суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, які були долучені до відзиву на позовну заяву, поданого раніше у цій справі через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Клопотання обґрунтовано отриманням від уповноважених осіб канцелярії суду акта від 04.07.2025 (т. 1, а.с. 134) про неможливість відкриття деяких долучених до відзиву документів в електронному вигляді з технічних причин.
Протокольною ухвалою від 09.07.2025 клопотання представника відповідача про приєднання доказів задоволено, докази залучено до матеріалів справи (т. 1, а.с. 142-204).
Протокольною ухвалою від 09.07.2025 відкладено підготовче судове засідання на 21.07.2025.
21.07.2025 до суду надійшла відповідь на відзив (т. 2, а.с. 26-30), в якій позивач наголошує, що саме АТЗТ «ТЕХНЕП», як сторона договірних правовідносин, має здійснювати оплату за вартість наданих позивачем послуг відповідно до умов Договору про спільне використання технологічних мереж № ОГЭ-180/д від 30.10.2006. Вважає, що обставина не виконання Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням зобов'язання за договорами про спільне безоплатне користування майном, не звільняє відповідача від обов'язку виконання своїх зобов'язань перед ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ». На переконання позивача, саме АТЗТ «ТЕХНЕП» є єдиним належним відповідачем (боржником) за договором № ОГЄ 180/Д від 30.10.2006.
При цьому позивач звертає увагу, що аналогічний спір за тим же самим договором, проте за інший спірний період - з 28.02.2022 по 30.11.2022, вже розглядався господарським судом в межах справи № 916/3014/23, за результатом розгляду якої вирішено стягнути грошові кошти з АТЗТ «ТЕХНЕП» на користь ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ». Так, позивач зазначає, що тривале ігнорування відповідачем своїх договірних зобов'язань свідчить про недобросовісну поведінку останнього по відношенню до виконання своїх зобов'язань перед ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ». Позивач акцентує, що відповідач, розуміючи негативні наслідки невиконання зобов'язань, вкотре намагається перекласти відповідальність на Квартирно-експлутаційний відділ міста Одеса, що є безпідставним та недопустимим у спірних правовідносинах. Таку поведінку відповідача позивач розцінює як недобросовісну та таку, що не може свідчити про відсутність його вини у невиконанні договірних зобов'язань. Позивач переконаний, що АТЗТ «ТЕХНЕП» умисно та безпідставно ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань. Крім того, позивач стверджує про правильність нарахування заявленої до стягнення суми основного боргу, а також, з огляду на несумлінне ставлення АТЗТ «ТЕХНЕП» до виконання взятих на себе зобов'язань, про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Протокольною ухвалою від 21.07.2025 відкладено підготовче судове засідання на 16.09.2025.
11.08.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 2, а.с. 50-52), де він зазначає про пов'язаність зобов'язань за договорами № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 та № 217/37С від 12.01.2023. Вказує, що діючим законодавством України передбачена можливість виконання обов'язку боржника іншою особою. Вважає, що оплата боргу КЕВ м. Одеса за надані ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» послуги за договором № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 є цілком допустимою, оскільки компенсація комунальних послуг саме за об'єктом постачання послуг є обов'язком КЕВ м. Одеса відповідно до договору № 217/37С від 12.01.2023.
Також відповідач наголошує, що, мотивуючи необхідність зменшення розміру неустойки, він не покликався на форс-мажорні обставини через військову агресію РФ проти України, а зазначав про те, що запровадження воєнного стану та умови його дії є обставиною, яка має істотне значення для життя та діяльності кожного, в т.ч. і для АТЗТ «ТЕХНЕП». Також зазначав, що шляхом надання своєї території для розміщення військового підрозділу, на шкоду власній господарській діяльності, вживав заходів для забезпечення відсічі військової агресії та захисту нашої держави.
Протокольною ухвалою від 16.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.10.2025.
У судовому засіданні 01.10.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 01.10.2025 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
01.10.2025, після судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відклавши в порядку ст. 219 ГПК України його оголошення на 08.10.2025.
08.10.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
30.10.2006 між ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» (Власник мереж) та АТЗТ «ТЕХНЕП» (Користувач) укладено договір про споживання електроенергії та спільне використання технологічних мереж № ОГЭ-180/д, відповідно до п. 1.1 якого Власник мереж зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених Користувачу до використання, а Користувач своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію та використання електричної мережі, отримані послуги.
Згідно з п. 3.1 договору № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 Власник мереж має право на відшкодування частини (відповідно до обсягу переданої Користувачу електричної енергії) витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії Користувачу, згідно з кошторисом.
Відповідно до п. 4.1 Договору Користувач зобов'язується здійснювати оплату за спожиту електроенергію та використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком № 2 (калькуляція). Плата за використання електричних мереж Власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунка, одержаного від Власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб'єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно, і 10 днів - для суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію). За час, протягом якого Власником мереж припинялась передача електричної енергії з вини Користувача, плата за використання електричних мереж Власника мереж корегується відповідно до вимог ПКЕЕ.
Згідно з п. 7.1 договору №ОГЭ-180/д від 30.10.2006 облік електроенергії, отриманої Власником мереж та Користувачем, приєднаним до електричних мереж Власника, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення Користувачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяг спожитої електроенергії визначається Власником мереж розрахунковим шляхом.
Положеннями п. 7.4 договору № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 врегульовано, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії оформлюються такі документи: акт про обсяги переданої електричної енергії, акт про результати замірів електричної енергії.
Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 договору № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє на день фактичної оплати. Сума пені зазначається у рахунковому документі окремим рядком.
10.12.2019 між ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» та АТЗТ «ТЕХНЕП» було укладено додаткову угоду № 1 до договору № ОГЭ-180/д від 30.10.2006, згідно якої викладено реквізити сторін у розділі 11 договору у новій редакції.
На виконання умов п. 4.1 Договору позивач виставив відповідачу наступні рахунки на загальну суму 207 645,17 грн:
- № 330/е від 31.12.2022 на суму 33 374,28 грн (отримано відповідачем 30.01.2023);
- № 329/е від 31.12.2022 на суму 12 111,55 грн (отримано відповідачем 30.01.2023);
- № 21/е від 31.01.2023 на суму 5 889,11 грн (отримано відповідачем 23.03.2023);
- № 22/е від 31.01.2023 на суму 17 292,20 грн (отримано відповідачем 23.03.2023);
- № 48/е від 28.02.2023 на суму 17 670,95 грн (отримано відповідачем 23.03.2023);
- № 63/е від 31.03.2023 на суму 17 360,64 грн (отримано відповідачем 18.04.2023);
- № 89/е від 30.04.2023 на суму 13 167,67 грн (отримано відповідачем 10.05.2023);
- № 121/е від 31.05.2023 на суму 11 619,61 грн (отримано відповідачем 22.06.2023);
- № 120/е від 31.05.2023 на суму 4 319,60 грн (отримано відповідачем 22.06.2023);
- № 146/е від 30.06.2023 на суму 3 323,53 грн (отримано відповідачем 12.07.2023);
- № 147/е від 30.06.2023 на суму 9 783,58 грн (отримано відповідачем 12.07.2023);
- № 172/е від 31.07.2023 на суму 3 004,08 грн (отримано відповідачем 15.08.2023);
- № 173/е від 31.07.2023 на суму 10 759,49 грн (отримано відповідачем 15.08.2023);
- № 198/е від 31.08.2023 на суму 3 256,07 грн (отримано відповідачем 20.09.2023);
- № 199/е від 31.08.2023 на суму 12 723,80 грн (отримано відповідачем 20.09.2023);
- № 224/е від 30.09.2023 на суму 3 101,30 грн (отримано відповідачем 12.10.2023);
- № 225/е від 30.09.2023 на суму 11 677,36 грн (отримано відповідачем 12.10.2023);
- № 250/е від 31.10.2023 на суму 3 658,86 грн (отримано відповідачем 10.11.2023);
- № 251/е від 31.10.2023 на суму 13 551,49 грн (отримано відповідачем 10.11.2023).
Одночасно з рахунками позивач надавав відповідачу для підписання Акти приймання-передачі послуг за період з грудня 2022 р. по жовтень 2023 р., а саме:
- № 330 від 31.12.2022 на суму 33 374,28 грн;
- № 329 від 31.12.2022 на суму 12 111,55 грн;
- № 21 від 31.01.2023 на суму 5 889,11 грн;
- № 22 від 31.01.2023 на суму 17 292,20 грн;
- № 48 від 28.02.2023 на суму 17 670,95 грн;
- № 63 від 31.03.2023 на суму 17 360,64 грн;
- № 89 від 30.04.2023 на суму 13 167,67 грн;
- № 120 від 31.05.2023 на суму 4 319,60 грн;
- № 121 від 31.05.2023 на суму 11 619,61 грн;
- № 146 від 30.06.2022 на суму 3 323,53 грн;
- № 147 від 30.06.2022 на суму 9 783,58 грн;
- № 172 від 31.07.2023 на суму 3 004,08 грн;
- № 173 від 31.07.2023 на суму 10 759,49 грн;
- № 198 від 31.08.2023 на суму 3 256,07 грн;
- № 199 від 31.08.2023 на суму 12 723,80 грн;
- № 224 від 30.09.2023 на суму 3 101,30 грн;
- № 225 від 30.09.2023 на суму 11 677,36 грн;
- № 250 від 31.10.2023 на суму 3 658,86 грн;
- № 251 від 31.10.2023 на суму 13 551,49 грн.
Акти містять підписи та печатки обох сторін.
Відповідач частково сплатив заборгованість на суму 29 547,06 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку № НОМЕР_3 за період з 01.01.2023 до 31.12.2023 та з 01.01.2024 до 01.10.2024, службовою запискою головного бухгалтера ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» від 03.02.2025 № 104-09, оборотною відомістю взаєморозрахунків з контрагентом АТЗТ «ТЕХНЕП» за період з 01.12.2022 по 30.09.2024.
Позивач стверджує, що решту заборгованості за спожиті у період з 01.12.2022 по 31.10.2023 послуги на суму 178 098,11 грн відповідач не сплатив.
Листом від 05.01.2023 № 05/01-22 відповідач повідомив позивача, що на території, на якій АТЗТ «ТЕХНЕП» здійснює свою діяльність, було розміщено військовий підрозділ та АТЗТ «ТЕХНЕП» безпосередньо там не знаходиться, а отже не користується комунальними послугами. В листі також було зазначено, що відшкодування комунальних послуг відбудеться після укладання відповідних договорів.
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 178 098,11 грн основного боргу по відшкодуванню вартості комунальних послуг за договором про спільне використання технологічних мереж № ОГЭ-180/д від 30.10.2006, спожитих відповідачем в період з 01.12.2022 по 31.10.2023, а також 37 675,64 грн пені, 34 393,29 грн інфляційних втрат та 10 337,38 грн 3% річних, нарахованих за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Суд встановив, що між сторонами цієї справи виникли правовідносини, притаманні для договорів про надання послуг.
Згідно договору № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 позивач в період з 01.12.2022 по 31.10.2023 надавав відповідачу послуги із забезпечення передачі електричної енергії власними мережами на загальну суму 207 645,17 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів та рахунків, які надавалися відповідачу (т. 1, а.с. 35-83).
Відповідач у свою чергу був зобов'язаний сплачувати за такі послуги в порядку та на умовах, визначених договором.
Втім, як свідчать матеріали справи, відповідач здійснив оплату послуг лише частково, на суму 29 547,06 грн.
Факт отримання послуг за договором № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 та наявність основного боргу у розмірі 178 098,11 грн відповідач не спростував, доказів його оплати до матеріалів справи не надав, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача про те, що послуги фактично споживалися військовим підрозділом суд відхиляє, оскільки правовідносини, що виникли між відповідачем та іншими особами на підставі договору про спільне безоплатне користування майном № 217/37С від 12.01.2023, не входять до предмета доказування у справі № 916/2206/25, предметом спору в якій є стягнення заборгованості за договором № ОГЭ-180/д від 30.10.2006, укладеним між позивачем та відповідачем.
Водночас господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості та в подальшому має змогу захистити свої права шляхом звернення до суду з позовом про стягнення витрат за комунальні послуги з особи, яка зобов'язана їх відшкодовувати згідно договору про спільне безоплатне користування майном № 217/37С від 12.01.2023.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 34 393,29 грн інфляційних втрат та 10 337,38 грн 3% річних суд зазначає наступне.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Перевіривши запропоновані позивачем розрахунки 34 393,29 грн інфляційних втрат та 10 337,38 грн 3% річних, суд встановив їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідних частинах підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 37 675,64 грн пені суд зазначає наступне.
В силу частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
В статті 549 ЦК України надано визначення неустойки (штрафу, пені), під якою слід розуміти грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд встановив, що відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 договору № ОГЭ-180/д від 30.10.2006 за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1 цього договору, з порушенням терміну, визначеного відповідним додатком до цього договору, Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ, що діє на день фактичної оплати.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 37 675,64 грн пені, суд вважає його правильним та таким, що відповідає як умовам договору, так і вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для зменшення розміру пені суд зазначає наступне.
Мотивуючи необхідність зменшення розміру неустойки, відповідач наголосив, що не покликається на форс-мажорні обставини. При цьому зазначав, що запровадження воєнного стану та умови його дії є обставиною, яка має істотне значення для життя та діяльності кожного, в т.ч. і для АТЗТ «ТЕХНЕП». Також просив врахувати, що шляхом надання своєї території для розміщення військового підрозділу, на шкоду власній господарській діяльності, вживав заходів для забезпечення відсічі військової агресії та захисту нашої держави.
За приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Суд встановив, що у липні 2023 року ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» звертався до Господарського суду Одеської області з аналогічним позовом про стягнення з АТЗТ «ТЕХНЕП» заборгованості за договором про споживання електроенергії та спільне використання технологічних мереж № ОГЭ від 30.10.2006, нарахованої за інший спірний період - з 28.02.2022 по 30.11.2022 (справа № 916/3014/23).
За результатами розгляду спору у справі № 916/3014/23 з відповідача було стягнуто на користь позивача 160 528,25 грн основної заборгованості, 40 719,65 грн інфляційних втрат, 7 079,69 грн 3% річних та 29 375,73 грн пені.
Переглядаючи рішення місцевого господарського суду у справі № 916/3014/23, суд апеляційної інстанції зменшив розмір пені, яка підлягала стягненню, на 50 %, тобто з 58 751,46 грн до 29 375,73 грн.
При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені у справі, що розглядається, господарський суд враховує наступне:
- відповідач був обізнаний про свій обов'язок, який полягає у повному та своєчасному відшкодуванні отриманих послуг;
- аналогічний спір вже вирішувався судом в межах іншої справи № 916/3014/23, в якій суд зменшив розмір неустойки, що підлягала стягненню;
- матеріали справи у своїй сукупності свідчать про тривале неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № ОГЭ від 30.10.2006, в результаті чого позивач вже вдруге звертається до господарського суду за захистом своїх прав;
- у справі, що розглядається, як і у справі № 916/3014/23 відповідач безпідставно намагався перекласти відповідальність за невиконання зобов'язань за договором № ОГЭ від 30.10.2006 на інших осіб, які до вказаного договору не мають жодного відношення;
Вищенаведені обставини вочевидь не можуть свідчити про відсутність вини відповідача, а навпаки свідчать про його тривалу недобросовісну поведінку по відношенню до виконання своїх зобов'язань перед ДП «МТП «ПІВДЕННИЙ» та про безпідставне ухилення від виконання договірних зобов'язань.
Оцінивши обставини справи у їх сукупності, суд не вбачає у даному випадку виключних підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені.
За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «ТЕХНЕП» (65481, Одеська обл., Одеський район, м. Південне, пр. Миру, буд. 23, корп. 5; код ЄДРПОУ 13881947) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «ПІВДЕННИЙ» (65481, Одеська обл., Одеський район, м. Південне, вул. Берегова, буд. 13; код ЄДРПОУ 04704790) 178 098,11 грн основного боргу, 37 675,64 грн пені, 34 393,29 грн інфляційних втрат, 10 337,38 грн 3% річних, 3 907,57 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 08 жовтня 2025 р. Повне рішення складено та підписано 17 жовтня 2025 р.
Суддя Р.В. Волков