Миколаївської області
Справа №477/2185/25
Провадження №1-кс/477/1129/25
про застосування запобіжного заходу
17 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025152230000513 від 04 жовтня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в с. Березичи Камінь-Каширського району Волинської області та фактично проживає в АДРЕСА_1 , з середньою освітою, пенсіонера, одруженого, не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
17 жовтня 2025 року слідчий СВ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у об'єднаному кримінальному провадженні №12025152230000513 від 04 жовтня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною другою статті 310, частиною третьою статті 307 КК України.
Проведеними першочерговими слідчими діями, встановлено, що до вчинення протиправних дій може бути причетним ОСОБА_5 , який за місцем свого проживання вирощує та зберігає наркотичний засіб канабіс у особливо великому розмірі з метою збуту.
16 жовтня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, а саме у незаконному виготовленні та зберіганні наркотичних засобів з метою збуту, в особливо великому розмірі.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчою обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та з метою уникнення покарання може виїхати до іншої країни чи непідконтрольної Україні території. Також, слідчий у поданому клопотанні вказує, що ОСОБА_5 з метою прикриття своєї незаконної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, з огляду на те, що під час досудового розслідування не віднайдено усіх речей та документів, а підозрюваний для приховання своєї діяльності може вчиняти дії щодо знищення доказів причетності до вчинення кримінальних правопорушень, як його самого так і інших співучасників, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 177 КПК України.
Також, слідчий ОСОБА_3 у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_5 , з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою надання ними певних показів, що не відповідають дійсності та повністю чи частково виправдовують його.
Крім того, посилається і наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість підозрюваного продовжити злочин у якому він підозрюється, або вчинити інше правопорушення.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
Крім того, з урахуванням тієї обставини, що злочини у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відноситься до особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів або прекурсорів, відповідно до положення частини четвертої статті 183 КПК України, слідчий ОСОБА_3 у поданому клопотанні просив суд не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання слідчого ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, та неможливість застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, з огляду на його особу та обставини вчинення кримінального правопорушення.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на те, що наркотичний засіб він вирощував без мети збуту в межах державної програми щодо легалізації медичного канабісу, який в подальшому мав намір передати фармакологічній компанії, про що він попередньо довідався із засобів масової інформації, зокрема, телеканалу "1+1". Вважав, що підозра повідомлена йому не обґрунтована, так як обставини вказані слідчим не відповідають дійсності.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку підозрюваного та просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу з огляду на недоведеність обґрунтованості підозри та ризиків.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню та скарзі, слідчий суддя встановив наступне.
З витягу з кримінального провадження від 16 жовтня 2025 року вбачається, що провадженні слідчого відділу ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області перебуває об'єднане кримінальне провадження №12025152230000513 від 04 жовтня 2025 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною другою статті 310, частиною третьою статті 307 КК України за фактом вчинення мешканцями Миколаївського району дій, пов'язаних з вирощуванням та зберіганням наркотичного засобу канабіс у особливо великому розмірі з метою збуту.
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_5 за невстановлених обставин, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді порушення правового режиму обігу наркотичних засобів, на території домоволодіння АДРЕСА_1 , яке перебуває в його користуванні, виростив рослини роду коноплі у невстановленій кількості, з метою подальшого виготовлення наркотичного засобу обіг якого обмежено канабісу, з метою його подальшого збуту.
В подальшому, ОСОБА_5 , за невстановлених обставин, зірвав листя рослини роду коноплі у невстановленій кількості та шляхом висушування виготовив наркотичний засіб, обіг якого обмежено, канабіс, у особливо великих розмірах, масою не менше ніж 13,71 кг, яку почав зберігати за вказаною адресою, з метою подальшого збуту.
15 жовтня 2025 року під час проведення санкціонованого обшуку на території домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено наркотичний засіб обіг якого обмежено канабіс, в особливо великих розмірах, загальною масою 13,71 кг, який ОСОБА_5 незаконно виготовив та зберігав з метою подальшого збуту.
Цього ж дня ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, а саме у незаконному придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу в особливо великому розмірі, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Слідчий суддя, на підставі оцінки сукупності наданих органом досудового розслідування доказів, вважає підтвердженим причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих йому діянь, що можуть містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ; протоколом обшуку за адресою: вул. Третя садова, 225, СТ «Черешневий гай»; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;- протоколом обшуку за адресою: АДРЕСА_2 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності, які в силу частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
При цьому, слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Слідчим суддею враховується те, що за рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Такі об'єктивні дані не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, остання може бути виправдана судом, у тому числі, з урахуванням положень Конституції України.
В світлі обставин даного клопотання, досліджених матеріалів, що долучені слідчим ОСОБА_3 до клопотання про застосування запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про обрання запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною першою статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам статей 183, 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Слідчим у поданому клопотанні та прокурором в судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
Слідчий суддя також визнає доведеними обставинами те, що існують передбачені статтею 177 КПК України ризики, зокрема, ризики того, що підозрюваний перебуваючи на волі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та вчинити інше правопорушення.
Про існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду свідчать вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та тяжкість покарання, передбаченого санкцією частини третьої статті 307 КК України, а також характер інкримінованих підозрюваному злочинів, зокрема чіткий намір вчинення злочину, корисливий мотив. При цьому слідчим суддею враховується і та обставина, що відносно підозрюваного не діють обмеження щодо виїзду за кордон, внаслідок чого останній має можливість виїхати за межі території України для уникнення відповідальності, що підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України.
Також слідчим та прокурором доведено існування іншого ризику, передбаченого пунктом 2 частиною першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як наразі проводиться ряд слідчих (розшукових) дій для встановлення та документування протиправних дій ОСОБА_5 та інших причетних осіб, оскільки під час проведення обшуків не відшукано та не вилучено всіх необхідних документів, та місцезнаходження яких на даний час встановлюється. З огляду на що, перебування підозрюваного на волі надасть йому можливість знищити чи спотворити будь-яку з речей чи документів.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у незаконному впливі на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні також слідчий суддя вважає реальним з огляду на наявність у цьому кримінальному провадженні понад 8 свідків. Указане свідчить про реальну ймовірність того, що перебування підозрюваного ОСОБА_5 на волі може призвести до впливу на них шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують підозрюваного, чим може перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти їх до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на свою користь.
Також слідчий суддя вважає доведеним і наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, який надає можливість підозрюваному ОСОБА_5 вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки за змістом матеріалів, що долучені до клопотання вбачається, що дії підозрюваного направлені на вчинення злочинних дій в сфері незаконного обігу наркотичних речовин з метою отримання незаконного прибутку. За матеріалами кримінального провадження вбачається, що підозрюваний ОСОБА_5 може бути причетним до налагодження системи збуту наркотичних засобів, що дає підстави обґрунтовано припускати, що і в подальшому підозрюваний може продовжити займатися злочинною діяльністю, в тому числі й для взятих на себе раніше зобов'язань, що свідчить про існування ризику пов'язаного з можливістю останнього вчинити інше кримінальне правопорушення.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховує також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 одружений, має постійне місце проживання, є особою пенсійного віку, що вказує на наявність у нього певної соціальної міцності.
Однак, характер вчинення інкримінованого йому правопорушення, його корисливий мотив, також те, що інкриміновані дії вчинено у період воєнного стану, обсяги заборонених речовин та ймовірну суму неправомірної вигоди, яка могла бути отримана підозрюваним від вчинення протиправних дій, значно посилюють встановлені слідчим суддею ризики та превалюють над соціальною міцністю зв'язків підозрюваного.
Доводи підозрюваного. що зазначені ним у судовому засіданні, з приводу того, що наркотичний засіб він вирощував в межах державної програми щодо легалізації медичного канабісу, який в подальшому мав намір передати фармакологічній компанії, слідчий суддя вважає надуманим та таким, що не відповідають реальності.
Так, під час розгляду клопотання підозрюваний не зміг надати пояснення якій саме фармакологічній компанії він мав намір передати вирощене. При цьому пояснив, що дозвільних документів на вирощування нарковмісних рослин не отримував, та за їх отриманням не звертався.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
При цьому висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до частини першої статі 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Частиною 3 статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у виді особистого зобов'язання та домашнього арешту пов'язане з тим, що такі запобіжні заходи є занадто м'якими та їх застосування не достатнє для забезпечення запобігання ризикам, встановленим слідчим суддею, оскільки не виконання підозрюваним обов'язків у цьому кримінальному провадженні, не матиме належних наслідків, які б утримали його у належній процесуальній поведінці і може створити передумови для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду. Крім того, за таких обставин ОСОБА_5 отримає можливість незаконно впливати на свідків та/або інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні будь-яким чином.
Водночас, у випадку застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави, слід зазначити, що підозрюваний матиме можливість до внесення застави вчинити дії направленні на залишення території України та/або на переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді особистої поруки слідчим суддею не встановлено.
З урахуванням доведеності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеним, що інші, більш м'які (особисте зобов'язання, особиста порука та домашній арешт), запобіжні заходи на даному етапі досудового розслідування не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, а тому з урахуванням приписів пункту 4 частини другої статті 183 КПК України у вказаному випадку до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Враховуючи обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання докази, які свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення протиправних дій пов'язаних із незаконним придбанням, зберіганням з метою збуту наркотичних речовини у особливо великих розмірах, слідчий суддя вважає підозру, яка повідомлена підозрюваному обґрунтованою, а долучені докази такими, що переконують неупередженого спостерігача, що ця особа могла вчинити даний злочин з досить високою ймовірністю.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, для запобігання ризиків, які зазначені в клопотанні, враховуючи, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме та не забезпечуватиме запобігання вказаним ризикам та виконання ним процесуальних обов'язків, доводи сторони захисту слідчий суддя відхиляє.
Слідчий суддя вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_5 тяжкістю покарання, яке йому загрожує, згідно санкції статті, кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного слідчим суддею, на даному етапі, не встановлено.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості повідомленої йому підозри, зможе забезпечити виконанню ним своїх процесуальних обов'язків, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження та суспільному інтересу.
За такого, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, та відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Оскільки злочин, у якому підозрюється ОСОБА_5 відповідно до критерію тяжкості, що визначений у статті 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину та згідно диспозиції статті 307 КК України пов'язаний з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 15 жовтня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_5 затриманий 15 жовтня 2025 року о 18.00 годині.
З огляду на імперативні положення, визначені частиною першою та другою статті 197 КПК України, строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 слід відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 15 жовтня 2025 року.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193-194, 196-197, 376 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який діє до 13 грудня 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_16