65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1701/25
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Я.С. Кондратюк
за участю представників:
від позивача - Мастістий І.А.,
від відповідачів:
1) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» - Рудюк Ю.А.,
2) Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» - Калініченко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго», Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» про визнання недійсними односторонніх правочинів, -
Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго», Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі», в якому позивач просить суд:
- визнати недійсним односторонній правочин Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» з відмови виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії № 03/25 від 13.03.2025 року;
- визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» з відмови виконувати умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1, до якого Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод» приєдналось за заявою-приєднанням від 01.01.2019 року в порядку, визначеному п. 8 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 13.03.2025 року між Акціонерним товариством “Одеський припортовий завод» (споживач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (електропостачальник) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» № 03/25, за умовами якого відповідач зобов'язався продавати електричну енергію споживачу, а позивач зобов'язався оплачувати вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору.
Разом з тим, як вказує позивач, 17.03.2025 року останньому надіслано попередження від ДПЗД “Укрінтеренерго» про припинення постачання електричної енергії з 22.04.2025 року о 09:00 год. через порушення строків оплати за договором на загальну суму 69336644,67 грн., а 26.03.2025 року надійшло попередження від АТ “ДТЕК Одеські електромережі» про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу, яким споживача повідомлено, що за заявкою електропостачальника - ДПЗД “Укрінтеренерго» від 17.03.2025 року у зв'язку з наявною заборгованістю з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником, споживачу буде припинено (обмежено) постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу систем розподілу (КСР) з 09:00 годин 22.04.2025 року.
Проте, за ствердженням позивача, станом на дату подання позову відсутні правові підстави для вчинення заходів щодо припинення, відключення та/або від'єднання точок комерційного обліку АТ “Одеський припортовий завод» від електричної мережі. Наразі позивач зауважує, що правовідносини між АТ “Одеський припортовий завод» та ДПЗД “Укрінтеренерго» регулюються договором про надання електроенергії постачальником “останньої надії» № 03/25 від 13.03.2025 року, заборгованість за яким відсутня, з огляду на що відсутні і правові підстави для відключення товариства від електропостачання та припинення виконання умов договору про розподіл електроенергії.
Посилаючись на ст.ст. 1, 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», а також Правила роздрібного продажу електроенергії, позивач вказує, що чинним національним законодавством передбачено всього три підстави припинення договору про постачання електроенергії постачальником “останньої надії», зокрема: здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку; закінчення встановленого цим Законом строку постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»; невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії.
Втім, як вказує позивач, на сьогоднішній день не настала жодна з перелічених обставин, що стало би підставою для дострокового припинення виконання умов договору про постачання електроенергії з постачальником “останньої надії» ДПЗД “Укрінтеренерго» № 03/25 від 13.03.2025 року, зокрема: споживач електричної енергії АТ “Одеський припортовий завод» після укладення договору про постачання електроенергії з постачальником “останньої надії» ДПЗД “Укрінтеренерго» № 03/25 від 13.03.2025 року не укладав інших договорів з іншими постачальниками електроенергії; законодавчо визначений 90-денний строк постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» ще не сплив, оскільки договір № 03/25 між споживачем та постачальником було укладено лише 13.03.2025 року, тобто лише 39 днів назад; споживач електричної енергії АТ “Одеський припортовий завод» користується електричною енергією трохи більше календарного місяця та станом на сьогоднішній ще не отримав жодного рахунку на оплату за договором постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» № 03/25 від 13.03.2025 року.
Так, на думку позивача, ДПЗД “Укрінтеренерго» намагається припинити виконання договору № 03/25 від 13.03.2025 року у зв'язку із заборгованістю АТ “Одеський припортовий завод» за іншими договорами про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (при цьому постачальником навіть не вказано за яким саме договором або договорами не виконано зобов'язання), однак вказаний розрахунок не стосується березня-квітня 2025 року.
Крім того, позивач наголошує про екологічні та техногенні наслідки припинення постачання електроенергії відповідачами АТ “Одеський припортовий завод», основним видом діяльності якого є виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції та вказує, що, незважаючи на зупинення технологічного процесу виробництва продукції, повне знеструмлення підприємства призведе до техногенної катастрофи, оскільки АТ “Одеський припортовий завод» є вибухонебезпечним об'єктом, об'єктом підвищеної небезпеки 1 класу хімічної небезпеки та відноситься до особливо важливої категорії об'єктів цивільного захисту електроспоживачі АТ “Одеський припортовий завод» критичні до надійності та якості електроспоживання та віднесені до 1 категорії щодо надійності електропостачання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.05.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» (вх. № 1735/25) залишено без руху, оскільки позивачем не надано до матеріалів позову доказів сплати судового збору та не зазначено про наявність/відсутність електронного кабінету у відповідачів.
15.05.2025 р. від позивача через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 15544/25), в якій позивач на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2025 надає докази сплати судового збору та підтвердження про наявність електронних кабінетів у відповідачів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 16.05.2025 р. вказану позовну заяву Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1701/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 05.06.2025 р. о 12:00 год.
15.05.2025 року Акціонерним товариством “Одеський припортовий завод» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС подано до господарського суду заяву про забезпечення позову (вх. № 2-759/25) в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення заборони Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» № 03/25 від 13.03.2025 року до вирішення справи № 916/1701/25 по суті;
- накладення заборони Акціонерному товариству “ДТЕК Одеські електромережі» вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії за публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, до якого Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод» приєдналось за заявою-приєднанням від 01.01.2019 року, до вирішення справи № 916/1701/25 по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2025 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» (вх. № 2-759/25 від 15.05.2025) про забезпечення позову у справі № 916/1701/25 відмовлено.
23.05.2025 р. від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. № 1645/25), відповідно до якої відповідач-1 просить суд надати представнику ДПЗД “Укрінтеренерго» - Рудюк Юлії Анатоліївні можливість участі у судовому засіданні по справі № 916/1701/245, призначеному 05 червня 2025 р. о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
Також 23.05.2025 р. від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16459/25), відповідно до якого відповідач-1 заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову АТ “Одеський припортовий завод», посилаючись на наступне. Так, відповідач-1 вказує, що вимога позивача про заборону застосування до нього з боку ДПЗД “Укрінтеренерго» заходів з припинення електропостачання за борги суперечить нормам Закону, який є спеціальним у відносинах з розподілу / передачі та/або постачання електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії, а також ПРРЕЕ.
При цьому відповідач-1 зазначає, що 09.02.2025 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України у сферах енергетики і теплопостачання щодо удосконалення окремих положень, пов'язаних із веденням господарської діяльності та дією воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року № 4213-IX, яким, зокрема, було внесено зміни у Закон України “Про ринок електричної енергії», що стосуються здійснення діяльності постачальником “останньої надії». Так, відповідно до положень ч. 12 ст. 64 Закону постачальник “останньої надії» зобов'язаний припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного цим Законом строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії та/або договору про реструктуризацію заборгованості (крім захищеного споживача та споживача, об'єкти якого визначені як об'єкти критичної інфраструктури), ініціювавши відключення такого споживача у порядку, визначеному кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу та правилами роздрібного ринку. Отже, як вказує відповідач-1, з 09.02.2025 року саме Законом, зокрема, положеннями статті 64 Закону, передбачений прямий обов'язок ДПЗД “Укрінтеренерго» припиняти постачання електричної енергії боржникам, навіть до закінчення визначеного цим Законом строку.
Також відповідач-1 зазначає, що однією з ключових змін є зміни, які були внесені до статті 64 Закону щодо можливості постачальника “останньої надії» постачати електричну енергію споживачам у строк більше 90 днів, як це передбачено в Законі. Однак, така можливість передбачена лише для споживачів, які мають статус захищеного споживача або споживачів, об'єкти яких визначені як об'єкти критичної інфраструктури у встановленому законодавством порядку, за умови дотримання ними відповідних вимог.
Разом з тим, відповідач-1 посилається на положення п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону, яким встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Крім того, як вказує відповідач-1, п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Таким чином, відповідач-1 зазначає, що, не зважаючи на норми Положення, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» споживачі повинні були сплачувати за електричну енергію та надані їм послуги відповідно до укладених договорів.
При цьому відповідач-1 зауважує, що позивачем за період перебування на постачанні в постачальника “останньої надії» з грудня 2022 року і за цей час було спожито електричної енергії на загальну суму 475966230,53 грн. Разом з тим, за ствердженнями відповідача-1, позивачем не було здійснено жодної оплати за спожиту ним електричну енергію, відтак позивач є найбільшим боржником постачальника “останньої надії».
З огляду на викладене відповідач-1 наголошує, що умови договору не містять положень щодо безоплатного споживання електричної енергії споживачами, зокрема, АТ “ОПЗ», в тому числі навіть не передбачають наявність такої можливості. Таким чином, на думку відповідача-1, АТ “ОПЗ» порушує права та інтереси ДПЗД “Укрінтеренерго» в частині довготривалого порушення позивачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (відсутність оплати спожитої ним електричної енергії), погіршує фінансовий стан підприємства та в свою чергу негативно вливає на весь ринок електричної енергії (порушує встановлену на ньому платіжну дисципліну), особливо в умовах воєнного стану.
Також відповідач-1 посилається на п. 9 ст. 64 Закону та п. 3.4.4, п. 5.4.2 ПРРЕЕ, відповідно до яких постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії споживачу протягом строку, який не може перевищувати 90 днів та зобов'язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі закінчення встановленого Законом строку постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Як стверджує відповідач-1, постачальник “останньої надії» має право ініціювати припинення електроживлення споживачу у разі наявності у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію за підсумками розрахункового або планового періоду відповідно до умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (комерційної пропозиції) шляхом попередження споживача про припинення електропостачання у порядку, визначеному ПРРЕЕ, та направлення оператору системи відповідного звернення щодо припинення електроживлення споживачу.
Додатково державне підприємство вказує, що згідно з п. 6.5 договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додатком № 4 до Правил роздрібного ринку електричної енергії - обсяги електричної енергії, використані споживачем постачальника після дати, зазначеної постачальником у вимозі про відключення, покладаються на втрати оператора системи.
В подальшому, як вказує відповідач-1, у зв'язку з невиконанням позивачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» в частині оплати спожитої електричної енергії, ДПЗД “Укрінтеренерго» було направлено відповідачу вимогу про припинення постачання електричної енергії.
Крім того, відповідач-1 повідомляє, що 26.03.2025 АТ “ДТЕК Одеські електромережі», на якого покладено функції адміністратора комерційного обліку, направило АТ “Одеському припортовому заводу» попередження про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу, яким споживача повідомлено, що за заявкою електропостачальника ДПЗД “Укрінтеренерго» від 17.03.2025 року у зв'язку з наявною заборгованістю з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником, споживачу буде припинено (обмежено) постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу систем розподілу (КСР) з 09:00 годин 22.04.2025 року.
Також відповідач-1 посилається на положення п. 3.1.6 розділу ІІІ Правил, яким встановлено, що постачання електричної енергії споживачу на роздрібному ринку здійснюється за умови відсутності простроченої заборгованості за договорами про постачання електричної енергії або про надання послуг системи розподілу/передачі.
При цьому відповідач-1 вказує, що електрична енергія, що постачається, зокрема, постачальником “останньої надії», є товаром, який має бути оплачений за ціною, яка сформована ним відповідно до вимог законодавства України.
Додатково відповідач-1 зазначає, що споживач/відповідач має право самостійно обирати постачальника електричної енергії, але зобов'язаний укласти з ним договір для забезпечення електропостачання на законних підставах.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 23.05.2025 р. задоволено заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/1701/25, яке призначене на 05 червня 2025 р. о 12:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
05.06.2025 р. від АТ “ДТЕК Одеські електромережі» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17839/25), відповідно до якого відповідач-2 просить суд позов Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» до Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» про визнання недійсним одностороннього правочину з відмови виконувати умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1, до якого позивач приєднався за заявою приєднанням від 01.01.2019 року в порядку, визначеному п. 8 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, залишити без задоволення та здійснити розподіл судових витрат у справі.
Так, у відзиві відповідач-2 зазначає, що у зв'язку зі змінами у законодавстві України у сфері електроенергетики, АТ “ДТЕК Одеські електромережі» припинило діяльність з постачання електричної енергії та з 01 січня 2019 року почало функціонувати як оператор системи розподілу, надаючи позивачу послуги з розподілу електричної енергії. При цьому 11.09.2020 р. було проведено зміну найменування позивача на АТ “ДТЕК Одеські електромережі», що підтверджується випискою та статутом.
Посилаючись на норми чинного законодавства, відповідач-2 вказує, що з огляду на вищенаведене, враховуючи надання позивачем підписаної заяви-приєднання від 27.11.2018 р. за визначеними точками розподілу, останній приєднався до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розміщеного за посиланням: https://www.dtek-oem.com.ua/ua. Крім того, АТ “ДТЕК Одеські електромережі» визнаються також вказані позивачем обставини стосовно того, що 26.03.2025 р. на адресу останнього було надіслано попередження про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу, яким АТ “ОПЗ» було повідомлено про припинення (обмеження) споживання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу системи розподілу (далі - КСР) з 09:00 годин 22.04.2025 р.
В подальшому, як вказує відповідач-2, підставою надіслання повідомлення стала заявка відповідача-1 від 17.03.2025 року про наявну у позивача заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником. Крім того, відповідач-2 посилається на положення Кодексу системи розподілу (КСР), які визначають підстави припинення наданих послуг, зокрема: п. 11.5.1 Послуги з розподілу електричної енергії надаються користувачу безперервно, крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та цим Кодексом; натомість пунктом 11.5.2 визначено випадки припинення розподілу електричної енергії, зокрема: 2) за зверненням електропостачальника: припинення електроживлення користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених Правилами роздрібного ринку електричної енергії.
Між тим в обґрунтування своїх заперечень АТ “ДТЕК Одеські електромережі» посилається на умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1 від 27.11.2018 р., предметом якого є надання оператором системи розподілу споживачу послуг з розподілу електричної енергії, параметри якої відповідають визначеним показникам, а споживач, в свою чергу, оплачує оператору системи розподілу надані послуги. Пунктом 7.2 договору передбачено, що споживач має право отримувати якісні послуги з розподілу електричної енергії. Крім того, договором (розділ 10) визначено порядок обмеження та припинення електропостачання, згідно з п. 10.1 якого розподіл електричної енергії споживачу може бути обмежено або припинено оператором системи розподілу: 6) в інших випадках, визначених ПРРЕЕ, Кодексом систем розподілу та Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1455 (із змінами та доповненнями).
Також відповідач-2 наголошує, що відповідно до п. 7.5 розділу VII ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється, зокрема, електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі: заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
Як вказує відповідач-2, згідно з п. 7.10 ПРРЕЕ припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом систем розподілу. У разі нездійснення оператором системи припинення електропостачання споживачу згідно з вимогою електропостачальника про відключення купівля-продаж електричної енергії за договором про постачання зупиняється, а обсяги електричної енергії, використані споживачем після дати, зазначеної у вимозі про відключення, покладаються адміністратором розрахунків на оператора системи як втрати. Відповідно до п. 11.5.12 КСР електропостачальник має право звернутися до ОСР щодо припинення електроживлення користувача (споживача електричної енергії), з яким електропостачальником укладено договір про постачання електричної енергії. ОСР не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Попередження про припинення електроживлення надсилається ОСР одночасно електропостачальнику та відповідному споживачу електричної енергії за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії. ОСР не розглядає заперечення щодо припинення електроживлення або звернення щодо неправомірності дій електропостачальника від споживачів електричної енергії. ОСР повинен припинити електроживлення споживача електричної енергії протягом 10 робочих днів з дати отримання звернення від електропостачальника. ОСР повідомляє електропостачальника про припинення електроживлення споживача електричної енергії після здійснення необхідних технічних заходів або про відсутність технічної можливості припинення електроживлення споживача електричної енергії у разі її виявлення. Після усунення причин (підстав) припинення електроживлення споживача електричної енергії електропостачальник надає ОСР звернення щодо відновлення електроживлення такого споживача електричної енергії. ОСР повинен відновити електроживлення протягом 5 робочих днів з дати отримання звернення електропостачальника щодо відновлення електроживлення.
При цьому, як вказує відповідач-2, п. 11.5.23 КСР також передбачається здійснення ОСР відновлення користувачу розподілу електричної енергії після оплати заборгованості за надані послуги. Відповідно до п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору тощо.
Між тим відповідач-2 повідомляє, що згідно з п. 7.8 ПРРЕЕ після отримання повідомлення про припинення електропостачання споживач зобов'язаний ужити комплекс заходів, спрямованих на запобігання травматизму, загибелі людей та тварин, пошкодженню обладнання, негативним екологічним та іншим наслідкам, а також вказує що аналогічне застереження зазначалося і в попередженні позивача про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу.
Відтак, відповідач-2 вказує, що вжити заходів для запобігання негативним екологічним та іншим наслідкам від припинення постачання електричної енергії, про які наголошує позивач, є не правом, а його безпосереднім обов'язком. Крім того, відповідач-2 звертає увагу на те, що позивач не заперечує проти наявної перед відповідачем-1 заборгованості.
05.06.2025 р. від Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (вх. № 17888/25), відповідно до якого позивач повідомляє суд, що представник позивача - адвокат Приймачук С.І. не зможе прийняти участь у даному судовому засіданні у зв'язку з прийняттям участі у судовому засіданні, яке призначене на 11 год. 30 хв. в Одеському апеляційному суді по справі № 522/14240/15-ц, в якій адвокат Приймачук С.І. приймає участь в якості представника Твердовського В.І. та Твердовського П.І.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 05.06.2025 р. підготовче засідання відкладено на 26.06.2025 р. о 10:30 год.; задоволено клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» про участь у підготовчому засіданні по справі № 916/1701/25, яке призначене на 26 червня 2025 р. о 10:30 год., та в усіх наступних засіданнях суду в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС (ВКЗ).
26.06.2025 р. від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 20316/25), в якій представник відповідача-1 на виконання вимог суду надає практику Верховного суду з релевантних справ.
У підготовчому засіданні господарського суду 26.06.2025 року по справі № 916/1701/25 протокольно оголошено перерву до 10.07.2025 року об 11:30 год. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
07.07.2025 р. від Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» через підсистему “Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду надійшла заява (вх. № 21417/25), в якій представник відповідача-2 направляє для залучення до матеріалів справи № 916/1701/25 релевантну судову практику у подібних зі спірними правовідносинами.
У підготовчому засіданні господарського суду 10.07.2025 року по справі № 916/1701/25 протокольно оголошено перерву до 12 серпня 2025 року о 12:00 год. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що під розписку повідомлено представників сторін.
Ухвалою Господарського суду Одеської області 10.07.2025 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1701/25 на тридцять днів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2025 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1701/25 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 26 серпня 2025 р. о 12:00 год.
Судове засідання, призначене на 26.08.2025 р. о 12:00 год., не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Петрова В.С. на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 року ррозгляд справи призначено в засіданні суду на 23 вересня 2025 р. о 12:00 год.
В судовому засіданні 23.09.2025 року протокольно оголошено перерву до 09.10.2025 року об 11:30 год., про що під розписку повідомлено представника позивача та представника відповідача-2.
Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, натомість представники відповідачів проти заявленого позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, 13 березня 2025 року між Акціонерним товариством “Одеський припортовий завод» (споживач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (постачальник) укладено договір № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», відповідно до п. 2.1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 2.2 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. обов'язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу визначено наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Відповідно до п. 3.1 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.
Згідно з п. 3.2 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. постачальник забезпечує гарантоване та безперервне постачання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі:
- банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника;
- закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника;
- невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, правил ринку “на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам;
- необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником;
- припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника “останньої надії», споживачів, регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до частини сьомої статті 64 Закону.
Положеннями п. 3.4 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. передбачено, що електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об'єкт призупиняється.
В п. 3.5 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. визначено, зокрема, що постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.
Умовами п. 3.6 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. встановлено, що початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.8 договору № 03/25 від 13.03.2025 р.).
Приписами п. 5.9 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. встановлено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання (далі - спепрахунок).
При цьому споживач не обмежується в праві здійснювати оплату за цим договором через банківську-платіжну систему, онлайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Згідно з п. 5.10 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.
Відповідно до п. 5.11 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. передбачено, якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строк, передбачений комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ.
Положеннями п. 5.12 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. встановлено, що у разі наявності у споживача заборгованості за цим договором та при відсутності можливості здійснити оплату з технічних чи економічних причин. Споживач має право звернутися до електропостачальника щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості. Укладення договору про реструктуризацію заборгованості не звільняє споживача від обов'язку здійснювати поточні платежі за цим договором.
Приписами п. 5.13 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. закріплено, що споживачі постачальника “останньої надії» оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.
Пунктом 6.2 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. зазначено, що споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
В п. 8.1 договору № 03/25 від 13.03.2025 року встановлено, що постачальник має право звернутися до оператора системи з вимогою про відключення об'єкта споживача від електропостачання виключно у випадках: порушення споживачем строків оплати за цим договором у тому числі за графіком погашення заборгованості; завершення періоду постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Припинення електропостачання не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 8.2 договору № 03/25 від 13.03.2025 р.).
Умовами п. 13.1 договору № 03/25 від 13.03.2025 р. визначено, що цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Відповідно до ст. 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», яка кореспондується з умовами п. 13.1 договору від 13.03.2025 р., договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу у перший день, наступним за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.
Таким чином, господарський суд доходить висновку, що АТ “Одеський припортовий завод» з 13.03.2025 р., як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із матеріалів справи вбачається, що додатком № 1 до договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» є Комерційна пропозиція № 10 від 08.10.2024 р. для постачання електричної енергії споживача постачальником “останньої надії» (а.с. 25-32 т. 1).
Відповідно до п. 4.5 Комерційної пропозиції оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем в строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника. Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період.
Положеннями п. 4.6 Комерційної пропозиції визначено, що постачальник надсилає споживачу рахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим.
У разі неотримання споживачем рахунку від постачальника, споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді на ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді. В разі здійснення споживачем оплати за розрахунковий період, сума, яка підлягає оплаті, зменшується на суму такої оплати.
У разі неотримання рахунку від постачальника споживач має про це письмово повідомити постачальника та зазначити електронну адресу на яку постачальник може відправити рахунок споживачу. У разі не звернення споживачем до постачальника про необхідність надання рахунку. Споживач, у разі несплати спожитої електричної енергії, не має права посилатися на відсутність рахунку або іншого документу по цьому договору.
Також із матеріалів справи вбачається, що 13.03.2025 р. між Акціонерним товариством “Одеський припортовий завод» (споживач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (постачальник) укладено додаткову угоду № 1 до договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», згідно з пунктом 1 якої доповнено договір пунктами 2.3 та 2.4 наступного змісту:
“2.3. Найменування предмета закупівлі: за кодом згідно Національного класифікатора ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія».
“2.4 Обсяг постачання електричної енергії на 13.03.2025 - 10.06.2025 за АТ “ДТЕК Одеські електромережі» як оператора системи розподілу/передачі становить (кВт*год): березень - 1789303 кВт*год по 1 кл. та 4473 кВт*год по 2 кл.; квітень - 3695000 кВт*год по 1 кл. та 5000 кВт*год по 2 кл.; травень - 3695000 кВт*год по 1 кл. та 5000 кВт*год по 2 кл.; червень - 1297000 кВт*год по 1 кл. та 3000 кВт*год по 2 кл.
Обсяги закупівлі з постачання електричної енергії, як товарної продукції, можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків».
Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 13.03.2025 р. доповнено договір пунктами 5.17, 5.18 та 5.19 такого змісту:
“5.17. Вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у пункті 2.4 цього договору та становить: 79337377,28 грн., крім того ПДВ 15867475,46 грн., всього з ПДВ - 95204852,74 грн.
Загальний фонд _____________ грн., враховуючи ПДВ _____________грн.,
Спеціальний фонд ___________ грн., враховуючи ПДВ _____________ грн.,
За рахунок відшкодованих коштів ___________ грн., враховуючи ПДВ ____________ грн.
За рахунок власних коштів підприємства __________ грн., враховуючи ПДВ ______ грн.».
5.18 Вартість за цим договором може змінюватися у випадках, передбачених діючим законодавством України, зокрема статтею 41 Закону України “Про публічні закупівлі». Внесення таких змін узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.
У разі зміни прогнозованої оптової ринкової ціни на електричну енергію та на ціни постачальника “останньої надії», за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», буде змінено учасником в односторонньому порядку відповідно до Постанови НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 шляхом оприлюднення цін на сайті https://uie.kiev.ua.
Споживач несе відповідальність за перевищення суми договору та очікуваних обсягів постачання електричної енергії. У разі перевищення вартості договору, визначеної в п. 5.17 договору або фактичного обсягу споживання електричної енергії понад обсягом, зазначеним в п. 2.4 договору, в періоді, зазначеному в п. 4 цієї додаткової угоди, споживач зобов'язаний здійснити закупівлю додаткових обсягів з постачання електричної енергії, як товарної продукції, у постачальника “останньої надії».
5.19 Попередню оплату споживач здійснює відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 № 1198».
В п. 3 додаткової угоди № 1 від 13.03.2025 р. доповнено пункт 11.3 договору реченням наступного змісту:
“Спірні питання щодо відшкодування сторонами збитків та/або визначення їх розміру вирішуються у судовому порядку».
Пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 13.03.2025 р. викладено п. 13.1 договору в новій редакції:
“Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України з 13.03.2025 року та діє по 31.12.2025 року, а в частині постачання електричної енергії по 10.06.2025 року (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за договором».
Положеннями п. 5 додаткової угоди № 1 від 13.03.2025 р. визначено, що інші умови договору залишаються незмінними та є обов'язковими для сторін.
Згідно з п. 6 додаткової угоди № 1 від 13.03.2025 р. відповідно до ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони домовилися та вирішили, що умови цієї додаткової угоди розповсюджуються на відносини, які виникли між ними з 13.03.2025 року.
Також згідно з протоколом проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника “останньої надії» сторони на виконання вимог Закону України “Про публічні закупівлі» погодили наведені нижче умови закупівлі електричної енергії на умовах постачальника “останньої надії» у період 13.03.2025 - 10.06.2025:
- кошторисом виділено - 95204852,74 грн.;
період постачання - 13.03.2025 - 10.06.2025 р.;
вартість закупівлі станом на 01.03.2025 р. становить 17579485,54 грн.; на 01.04.2025 р. - 33013087,2 грн.; на 01.05.2025 р. - 33013087,2 грн.; на 01.06.2025 р. - 11599192,8 грн.
Таким чином, позивач є споживачем електричної енергії на умовах, визначених у договорі від 13.03.2025 р.
Наразі суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи заяви-приєднання від 27.11.2018 р. вбачається, що відповідно до статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та на виконання Закону України “Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312, умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, текст якого розміщений на сайті AT “Одесаобленерго» https://oblenergo.odessa.ua/, оператор системи розподілу Акціонерне товариство “Одесаобленерго» ініціював приєднання споживача - Публічного акціонерного товариства “Одеський припортовий завод», що здійснює свою діяльність на підставі статут, до умов договору споживача про розподіл електричної енергії за технічними даними паспорту точки розподілу за об'єктом споживача за адресою: ЕІС-коди точок 62Z3071868295768; 62Z1095878232790; 62Z2469537420846; 62Z1205325252275; 62Z3527492667118: 62Z9374296575957.
Крім того, у вказаній заяві-приєднанні зазначено, що учасник роздрібного ринку електричної енергії оператор системи розподілу - Акціонерне товариство “Одесаобленерго», який діє на підставі нової ліцензії про розподіл електричної енергії відповідно до постанови НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 р., та керуючись п. 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 повідомляє про припинення здійснення AT “Одесаобленерго» (код ЄДРПОУ 00131713) діяльності з постачання електроенергії за регульованим тарифом у зв'язку з початком діяльності з розподілу електричної енергії та повідомляє про приєднання споживача з “01» січня 2019 р. до публічного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (згідно з п.4. постанови НКРЕКП від 14.03.2018 р. № 312 ), розміщеного на сайті https://oblencrgo.odessa.ua/ на умовах раніше укладеного договору про постачання електричної енергії за договором № 1 від 01.03.2006 р. бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.
Також у вказаній заяві-приєднання вказано, що договір споживача про розподіл електроенергії вважається укладеним з дати підписання споживачем цієї заяви-приєднання до договору, яка повертається споживачем на адресу учасника роздрібного ринку, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з заявою-приєднанням, та/або з дати, указаної в заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до учасника ринку із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив певний обсяг електричної енергії. Невід'ємною частиною договору є паспорт точки розподілу оформлений з урахуванням вимог постанови НКРЕКП від 14.03.2018р. № 312.
Відтак, відповідно до п. 2.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (а.с. 39-46 т. 1) оператор системи розподілу надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309 (зі змінами та доповненнями) та Кодексом системи розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (зі змінами та доповненнями) за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки/точок розподілу електричної енергії за об'єктом споживача, який є додатком 2 “паспорт точки розподілу електричної енергії» до цього договору та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи розподілу.
Пунктом 2.3 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії визначено, що споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи розподілу згідно з додатком 4 “порядок розрахунків».
Так, за умовами п. 5.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ціною цього договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) споживача зазначені в паспорті точки/точок розподілу за об'єктом споживача.
Відповідно до п. 10.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії розподіл електричної енергії споживачу може бути обмежено або припинено Оператором системи розподілу з повідомленням споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів, зокрема, у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком 4 “Порядок розрахунків» до цього договору.
В п. 11.1 договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання. Договір діє протягом 1 року та вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов та за умови що інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Як вбачається з матеріалів справи, 02 липня 2019 року між АТ “Одесаобленерго» (оператор системи) та ПАТ “Одеський припортовий завод» (споживач) укладено додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1, відповідно до якої сторони погодили змінити банківські реквізити АТ “Одесаобленерго», викладені у розділі 13 “Місцезнаходження та банківські реквізити сторін» договору.
В подальшому, між АТ “Одесаобленерго» (оператор системи) та ПАТ “Одеський припортовий завод» (споживач) укладені додаткові угоди від 01.11.2019 р. до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1, відповідно до яких сторони погодили змінити банківські реквізити АТ “Одесаобленерго» та АТ “Одеський припортовий завод».
Відповідно до додатку № 10 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1 погоджено очікуваний розподіл обсягів споживання електричної енергії за 2020 рік.
Додатковою угодою від 24.02.2020 р. до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1, укладеною між АТ “Одесаобленерго» (оператор системи) та ПАТ “Одеський припортовий завод» (споживач), сторонами погоджено викласти додатки № 3 - “Відомості про розрахункові засоби обліку активної електричної енергії споживача та субспоживача», № 8 - “Порядок розрахунку втрат електроенергії в мережі споживача» та № 11 - “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії» в новій редакції, що додаються.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2020 року між АТ “Одеський припортовий завод» (споживач) та АТ “ДТЕК Одеські електромережі» (учасник) було укладено додаткову угоду до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1, відповідно до якої у зв'язку зі зміною найменування Товариства з Акціонерного товариства “Одесаобленерго» на Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі», про що внесено відповідний запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, між АТ “Одеський припортовий завод» та АТ “ДТЕК Одеські електромережі», сторони дійшли згоди внести наступні зміни до договору:
1. Внести зміни в преамбулу договору в частині найменування споживача, а саме замінити словосполучення Акціонерне товариства “Одесаобленерго» на словосполучення Акціонерне товариство “ДТЕК Одеські електромережі», далі за змістом.
2. Змінити за змістом текстової частини договору та за змістом всіх додатків до нього найменування АТ “Одесаобленерго» на АТ “ДТЕК Одеські електромережі» у відповідних відмінках.
Також позивачем разом з позовною заявою додано до матеріалів справи додаток № 3 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1 щодо відомостей про розрахункові засоби обліку активної електричної енергії споживача та субспоживача (у разі наявності); додаток № 8 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1 щодо порядку розрахунку втрат електроенергії в мережі споживача; додаток № 11 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 р. № 1 щодо порядку розрахунків реактивної електричної енергії.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
В свою чергу згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, укладений між сторонами по справі договір, за яким відповідач-1 здійснював постачання електроенергії позивачу, є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Отже, прийняття позивачем електричної енергії від відповідача-1 є підставою виникнення у позивача зобов'язання оплатити поставлену електричну енергію відповідно до чинного законодавства та умов договору до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до положень додатку 1 “Комерційна пропозиція № 10» до договору.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України “Про ринок електричної енергії» встановлено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 частини третьої статті 58 Закону України “Про ринок електричної енергії» визначено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Разом з тим, як встановлено судом, а також зазначається позивачем та не заперечується відповідачами, на момент звернення до господарського суду з даним позовом у АТ “Одеський припортовий завод» відсутня заборгованість за договором № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р. Також на момент звернення позивача до суду із позовом по даній справі останнім не отримано жодного рахунку на оплату, що також не заперечується та не доведено протилежного відповідачем-1.
Відтак, господарський суд зазначає, що на момент звернення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» до Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» з попередженням про припинення постачання електричної енергії від 17.03.2025 року за вих. № 44/11-012896/П, у позивача не виникло зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії за спірним договором.
Відповідно до положень статті 1 Закону України “Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасниками ринку електричної енергії є виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом.
Відповідно до положень пункту 66 частини 1 статті 1 Закону України “Про ринок електричної енергії» постачальник “останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Положеннями статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії» встановлено, що постачальник “останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником “останньої надії», що затверджується Регулятором (НКРЕКП), та є публічним договором приєднання. Постачальник “останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 2.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (надалі -Правила), результатом розподілу (передачі) електричної енергії на роздрібному ринку є забезпечення можливості отримання відповідним суб'єктом роздрібного ринку електричної енергії.
Між тим, згідно з п.п. 2 п. 7.5 Правил припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення, зокрема, у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.
За умовами п.п. 3 п. 7.5 Правил - постачальником “останньої надії» за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення, зокрема, у разі:
- невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії та/або договору про реструктуризацію заборгованості (крім захищеного споживача та споживача, об'єкти якого визначені як об'єкти критичної інфраструктури);
- наявності у споживача (крім захищеного споживача та споживача, об'єкти якого визначені як об'єкти критичної інфраструктури) заборгованості за попередні періоди за договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» та/або за договором про реструктуризацію заборгованості та за наявності попередження про припинення постачання електричної енергії, наданого споживачу до початку поточного періоду постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Відповідно до пункту 7.10 Правил припинення електроживлення електроустановок споживача здійснюється оператором системи у порядку, визначеному Кодексом системи передачі та Кодексом системи розподілу.
Згідно з п.п. 2 п. 3.2 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, випадками припинення передачі електричної енергії є, зокрема: 2) за зверненням електропостачальника: припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії) у випадках, визначених Правилами роздрібного ринку.
При цьому звернення електропостачальника щодо припинення електроживлення споживача подається ОСП у письмовій формі з власноручним підписом або в електронній формі з накладанням електронного підпису уповноваженої особи із зазначенням: найменування і місцезнаходження юридичної особи - електропостачальника та його контактних даних (телефон, факс, адреса електронної пошти); найменування, місцезнаходження споживача, його контактні дані (телефон, факс); причин застосування припинення електроживлення споживача; дати припинення електроживлення споживача.
Положеннями пункту 11.5.12 Кодексу системи розподілу встановлено, що електропостачальник має право звернутися до ОСР щодо припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії), з яким електропостачальником укладено договір про постачання електричної енергії. У зверненні електропостачальник повинен, зокрема, зазначити дані, що ідентифікують відповідного споживача електричної енергії (EIC-код), та причину (підставу) припинення електроживлення такого споживача електричної енергії.
ОСР не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним Правилами роздрібного ринку електричної енергії. У випадках, не передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ОСР має право відхилити звернення електропостачальника, про що повідомляє електропостачальника протягом 2 робочих днів з дати отримання звернення.
Попередження про припинення електроживлення надсилається ОСР одночасно електропостачальнику та відповідному споживачу електричної енергії за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії.
ОСР повинен припинити електроживлення споживача електричної енергії протягом 10 робочих днів з дати отримання звернення від електропостачальника.
Так, відповідно до частини 12 статті 64 Закону України “Про ринок електричної енергії», постачальник “останньої надії» зобов'язаний здійснювати постачання електричної енергії споживачам у випадках, визначених цією статтею, до обрання споживачами електропостачальника, але не більш як протягом 90 днів. Втім, постачальник “останньої надії» зобов'язаний припинити постачання електричної енергії споживачу у разі настання однієї з таких подій: 1) здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку; 2) закінчення встановленого цим Законом строку постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» (90 днів).
Крім того, постачальнику останньої надії надане право припинити постачання електричної енергії до закінчення визначеного цим Законом 90-денного строку у разі невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії.
Наразі господарський суд зазначає, що з аналізу вказаних вище положень слідує, що чинне національне законодавство передбачає всього три підстави припинення договору про постачання електроенергії постачальником “останньої надії», зокрема:
1) здійснення постачання електричної енергії споживачу іншим електропостачальником на підставі укладеного ними договору постачання електричної енергії відповідно до правил роздрібного ринку;
2) закінчення встановленого цим Законом строку постачання електричної енергії постачальником “останньої надії»;
3) невиконання споживачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» щодо повної та своєчасної оплати споживачем вартості електричної енергії.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем-1 - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» надіслано позивачу - Акціонерному товариству “Одеський припортовий завод» попередження про припинення постачання електричної енергії за вих. № 44/11-012896/П від 17.03.2025 р., в якому підприємство зазначило, що позивачем не виконано умови договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» в частині порушення строків оплати за договором (пункт 8.1 договору) на загальну суму 69336644,67 грн., зокрема: заборгованість за грудень 2023 р. - 4496221,19 грн., за січень - 7853647,57 грн., за лютий 2024 р. - 4707045,68 грн., за червень 2024 р. - 10378064,56 грн., за липень 2024 р. - 6815455,45 грн., за січень 2025 р. - 35086210,22 грн. Також підприємством попереджено, що у разі несплати заборгованості у розмірі 69336644,67 грн. та відповідно до пункту 7.5 “Правил роздрібного ринку електричної енергії» (ПРРЕЕ), затверджених постановою Національної комісії, шо здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 14 03 2018 р № 312, постачання електричної енергії на об'єкти буде припинено 22 квітня 2025 р з 9:00 годині.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що АТ “ДТЕК Одеські електромережі» також надіслано Акціонерному товариству “Одеський припортовий завод» попередження про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу за вих. № 101/47/03-2386 від 26.03.2025 р., в якому повідомлено, що АТ “ДТЕК Одеські електромережі», як оператор системи розподілу (далі також - ОСР), що діє на підставі ліцензії (Постанова НКРЕКП № 1345 від 06.11.2018 р.), за заявкою електропостачальника ДПЗД “Укрінтеренерго» від 17.03.2025 року у зв'язку з наявною заборгованістю з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником споживачу буде припинено (обмежено) постачання електричної енергії відповідно до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексу систем розподілу (КСР) з 09 годин 22.04.2025 р.
Таким чином, судом встановлено, що ДПЗД “Укрінтеренерго» через 4 дні після укладення договору № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р. проінформувало АТ “Одеський припортовий завод» листом-повідомленням № 44/11-012896/п від 17.03.2025 р. про припинення (обмеження) споживання електричної енергії споживачу, в якому підприємство зазначило, що у разі несплати заборгованості в сумі 69336644,67 грн. та відповідно до п. 7.5 ПРРЕЕ постачання електричної енергії на об'єкти буде припинено 22.04.2025 р. з 9:00 години.
Разом з тим позивач вважає, що правові підстави для вчинення заходів щодо припинення, відключення та/або від'єднання точок комерційного обліку Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» від електричної мережі відсутні, з огляду на що останній звернувся до господарського суду із позовом за захистом свої прав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Згідно з ч.ч. 1. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненими цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Незважаючи на односторонній характер дій особи, вони можуть породжувати певні правові наслідки як для цієї особи, так і для інших осіб. Таким чином, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення одного суб'єкта цивільного права.
За змістом положень частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (зазначену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).
Так, у розгляді даного спору господарський суд вертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18 у спорі про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, згідно з яким: “У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи».
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом
Тобто припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Положеннями статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20.
Разом з тим припинення зобов'язання у зв'язку з односторонньою відмовою відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено як наслідок порушення зобов'язання, лише в тому випадку, якщо це встановлено договором або законом. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01.02.2018 зі справи № 910/11352/17.
Як встановлено судом, а також не заперечується позивачем та наголошується відповідачами, АТ “Одеський припортовий завод» за період перебування на постачанні у постачальника “останньої надії» не виконав умови договору про постачання електричної енергії, зокрема, щодо здійснення оплати за спожиту електроенергію у загальній сумі 69336644,67 грн. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, вказана заборгованість виникла за період: грудень 2023 р. - лютий, червень, липень 2024 року та січень 2025 року, тобто до моменту укладання Акціонерним товариством “Одеський припортовий завод» (споживач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (постачальник) договору № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р.
Відтак, господарський суд доходить висновку, що ДПЗД “Укрінтеренерго» намагається достроково припинити виконання умов договору про постачання електроенергії постачальником “останньої надії» № 03/25 від 13.03.2025 року з огляду на заборгованість Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод», що виникла перед постачальником “останньої надії» за попередніми договорами.
Наразі суд зауважує, що відповідачем-1 не надано до суду жодних доказів та розрахунків заборгованості АТ “Одеський припортовий завод» саме за договором № 03/25 від 13.03.2025 р., оскільки чинним законодавством не передбачена можливість припинення постачання електричної енергії у зв'язку з неналежним виконанням споживачем зобов'язань за іншими договорами, навіть укладеними між тими ж сторонами.
При цьому господарський суд зазначає, що матеріали даної господарської справи не містять доказів настання перелічених вище обставин, які стали би підставою для дострокового припинення Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» виконання умов договору № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р. Зокрема, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення позивачем - АТ “Одеський припортовий завод» інших договорів з іншими постачальниками після укладення з ДПЗД “Укрінтеренерго», як постачальником “останньої надії», договору № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р. Крім того, станом на дату звернення відповідачем-1 до позивача із попередженням про припинення постачання електричної енергії за вих. № 44/11-012896/П від 17.03.2025 р. останній отримував електричну енергію лише 4 дні та відповідно жодної заборгованості за спірним договором № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р. не мав, як і було відсутнє закінчення встановленого Законом строку постачання електричної енергії постачальником “останньої надії».
Приймаючи до уваги викладене вище, господарський суд доходить висновку, що правові підстави для відключення “ДТЕК Одеські електромережі» позивача від електропостачання та відповідно припинення постачання Акціонерному товариству “Одеський припортовий завод» електроенергії постачальником “останньої надії» - ДПЗД “Укрінтеренерго» за договором № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 року, відсутні.
Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 року № 83 “Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод» (00206539) у категорії “Хімічний комплекс» є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Між тим 31.10.2024 року Державною службою України з надзвичайних ситуацій було прийнято рішення № ОПН-15-2410-37 “Про реєстрацію об'єкта підвищеної небезпеки» наступного змісту: “Державна служба України з надзвичайних ситуацій на виконання пункту 14 Порядку ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки та ведення їх обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2022 р. № 1030 “Деякі питання ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки», повідомляє, що за результатами розгляду матеріалів ідентифікації об'єкта підвищеної небезпеки прийнято рішення про віднесення до об'єкта підвищеної небезпеки 1 класу АТ “Одеський припортовий завод», код ЄДРПОУ 00206539, вул. Заводська, 3, м. Южне, Одеський район. Одеська область, та включено його до Державного електронного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки за № 15-2410-28.
Відтак, АТ “Одеський припортовий завод» включено до реєстру об'єктів підвищеної небезпеки першого класу.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про об'єкти підвищеної небезпеки» об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. До категорії небезпечних речовин відносяться у тому числі хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі речовини, які становлять небезпеку для життя і здоров'я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров'ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям (стаття 1 Закону України “Про об'єкти підвищеної небезпеки»).
Стаття 8 Закону України “Про об'єкти підвищеної небезпеки» покладає на АТ “Одеський припортовий завод», як на суб'єкта господарської діяльності, у власності (користуванні) якого є об'єкти підвищеної небезпеки, вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захист людей і довкілля від їх впливу; забезпечувати експлуатацію об'єктів з додержанням мінімально можливого ризику.
При цьому відповідно до вимог статей 91, 10 та 11 Закону України “Про об'єкти підвищеної небезпеки», вимог наказу МВС України від 21.02.2023 № 115 “Про затвердження Порядку розроблення політики запобігання аваріям на об'єкті підвищеної небезпеки», зареєстрованого у Міністерстві юстиції 08 березня 2023 р. за № 416/39472 та наказу МВС України від 21.02.2023 № 114 “Про затвердження Порядку розроблення звіту про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки», зареєстрованого у Міністерстві юстиції 13 березня 2023 р. за № 417/394 73, суб'єкту господарювання необхідно надати до ДСНС затверджену оператором Політику запобігання аваріям на об'єктах підвищеної небезпеки та розроблений Звіт про заходи безпеки на об'єкті підвищеної небезпеки для перевірки, а також копію затвердженого плану локалізації і ліквідації аварій та їх наслідків».
Так, господарський суд зауважує, що наразі на території вказаного об'єкту підвищеної небезпеки 1 класу зберігаються небезпечні хімічні речовини; технологічні апарати у захисному середовищі; працює обладнання, яке забезпечує це збереження, здійснює прийом, переробку, обеззараження стічної води підприємств Аджаликського промислового вузла та прилеглих населених пунктів. Також в роботі АТ “Одеський припортовий завод» залишаються такі критично важливі об'єкти, що потребують витрат електричної енергії, як: 1) Цех перевантаження аміаку, відключення електроживлення від якого може призвести до непрогнозованих викидів газоподібного аміаку у навколишнє середовище та створення загазованої зони на прилеглих територіях; 2) Відділення розділення повітря; 3) Відділення біохімічної очистки стічних вод.
Таким чином, повне припинення електроживлення АТ “Одеський припортовий завод» призведе до неконтрольованого процесу повної зупинки та втрати обладнання унікального технологічного комплексу, що належить державі, виробничих підрозділів заводу з тяжкими наслідками техногенного і екологічного характеру та соціальними негативними наслідками для значної частини густонаселеного району Одеської області.
Між тим суд додає, що основним видом діяльності АТ “Одеський припортовий завод» є виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції, проте зараз з метою збереження життя і здоров'я працівників АТ “Одеський припортовий завод» під час дії на території України правового режиму воєнного стану технологічні процеси виготовлення зазначених речовин є призупиненим, оскільки продовження виробничої діяльності у цей період стало небезпечним для життя і здоров'я працівників товариства. Вказане свідчить про те, що Акціонерним товариством “Одеський припортовий завод» припинено виробництво аміаку, карбаміду та іншої хімічної продукції з метою отримання прибутку, а відтак постачання електроенергії АТ “Одеський припортовий завод» потрібне не для забезпечення власних потреб підприємства з метою отримання доходу від реалізації своїх послуг/товарів, а саме для убезпечення можливого настання негативних наслідків через таке припинення.
Приймаючи до уваги викладене вище, господарський суд наголошує, що припинення електропостачання призведе до неможливості утримувати АТ “Одеський припортовий завод» в стані, безпечному для належного функціонування і, як наслідок, становить загрозу техногенної та екологічної катастроф в Одеському регіоні та всієї України.
Відповідно до Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3); забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України (стаття 16); захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу (стаття 17).
Отже, в даній ситуації індивідуальне право (інтерес) у формі отримання оплати за надані послуги з електропостачання, протиставляється публічному інтересу, який виражається у дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні права на безпечне для життя і здоров'я людини довкілля, гарантованого ст. 50 Конституції України та за загальним правилом має безумовний пріоритет.
Таким чином, приймаючи до уваги викладене вище, господарський суд вважає, що відсутні підстави для припинення електропостачання за договором № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р. з огляду на відсутність у позивача заборгованості за період поставки, що охоплюється спірним договором № 03/25 від 13.03.2025 р., а також припинення електропостачання становить загрозу техногенної та екологічної катастроф в Одеському регіоні та всієї України.
Разом з тим, господарський суд зауважує, що відповідач-1 не позбавлений можливості захистити свої порушенні права на отримання оплати за спожиту електричну енергію шляхом звернення до суду з відповідним позовом про стягнення такої заборгованості за іншими договорами, що дозволить ефективно захистити порушенні права постачальника.
Крім того, господарський суд зазначає, що відповідачами за час розгляду даної господарської справи № 916/1701/25 у суді з 29.04.2025 р. по 09.10.2025 р. не вчинено одностороннього правочину з відмови виконувати умови саме спірного договору № 03/25 про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 13.03.2025 р. у зв'язку вже наявною заборгованістю по такому договору.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідачів та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6056,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідачів.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго», Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» про визнання недійсними односторонніх правочинів задовольнити.
2. Визнати недійсним односторонній правочин Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» з відмови виконувати умови договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії № 03/25 від 13.03.2025 року.
3. Визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» з відмови виконувати умови публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 1, до якого Акціонерне товариство “Одеський припортовий завод» приєдналось за заявою-приєднанням від 01.01.2019 року в порядку, визначеному п. 8 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
4. СТЯГНУТИ з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; код ЄДРПОУ 19480600) на користь Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.
5. СТЯГНУТИ з Акціонерного товариства “ДТЕК Одеські електромережі» (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 “Б»; код ЄДРПОУ 00131713) на користь Акціонерного товариства “Одеський припортовий завод» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, буд. 3; код ЄДРПОУ 00206539) витрати по сплаті судового збору у сумі 3028/три тисячі двадцять вісім/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 20 жовтня 2025 р.
Суддя В.С. Петров