Справа № 467/1264/25
3/467/518/25
20.10.2025 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання - Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, у тому числі й протягом року, відсутні
за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним
23 серпня 2025 року о 19 год. 24 хв. по вул. Грушевського,7 в с-щі Костянтинівка ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і її процесуальна поведінка щодо справи
ОСОБА_1 в судове засідання викликався двічі, проте, жодного разу на слухання справи не прибув, судові виклики не отримував.
Інформація про дату, час та місце розгляду справи розміщувалася на сайті Судової влади на сторінці Арбузинського районного суду Миколаївської області.
Разом з тим, ужиті судом заходи щодо забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні не сприяли досягненню цієї мети.
Номерів засобів зв'язку останнього матеріали справи у собі не містять.
З огляду на що, суд, беручи до уваги те, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (постанова ВС від 15 травня 2019 року у справі № 0870/8014/12), вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При тому, що норма ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкової участі такої особи при розгляді такого роду справи.
А тому, суд дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, ураховуючи положення ст. 251, 280 цього ж Кодексу, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішував такі питання.
Чи було вчинено адміністративне правопорушення
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ж вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У цій справі установлено, що ОСОБА_1 не дотримався указаних положень ПДР України, так як керував транспортним засобом із вмістом алкоголю в крові в концентрації 2,82 проміле (міліграм спирту на літр крові), що значно перевищує передбачений законом допустимий показник, який становить 0,2 проміле.
При цьому, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), за ст. 130 КпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Тим самим, суд констатує, що було учинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130 КУпАП.
Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, перш за все, даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №432190 від 23 серпня 2025 року щодо часу, місця та способу учинення правопорушення, у тому числі й місця огляду на стан сп'яніння, його порядку та його результату.
У цілому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо свого змісту, зокрема, й у частині суті викладеного у ньому правопорушення, а тому підстав вважати, що поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення із істотним порушенням вимог закону немає.
Звідси, вважати, що протокол належить до недопустимих доказів і через це підлягає виключенню з доказової бази не можна.
Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з боді- камери поліції, зокрема, у частині факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у тому числі й щодо процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так само відеозапис підтверджує, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у цілому мало місце із дотриманням поліцією приписів ст.ст. 254-256 КУпАП.
Істотних порушень прав особи та/або застосованої відносно неї процедури огляду, які б могли поставити під сумнів той чи інший доказ, що наявний у цій справі, судом встановлено не було.
Аналізом сукупності доказів було установлено, що поліція провела огляд на стан сп'яніння із дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, а так само й вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України за №1395 від 07.11.2025 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України за №1452/35 від 09.11.2025 року.
Зокрема, судом було установлено, що водій погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, не оспорював його результати і не заявляв про необхідність пройти огляд у закладі охорони здоров'я. Навпаки, чітко вказав про свою згоду з результатами тесту, що був проведений на місці зупинки.
Тому відсутні й підстави сумніватись у результатах тестування ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу - газоаналізатором ALCOTET 6810, який показав позитивну пробу на наявність алкоголю в крові в концентрації 2,82 проміле, про що поліція надала суду належні і допустимі докази, а саме: Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківку з результатом тесу на алкоголь «Драгер».
Тим самим, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП.
Крім цього, суд робить висновок, що правопорушення було учинено умисно, бо порушник є повнолітньою особою, а тому усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх шкідливі наслідки і свідомо допускав настання цих наслідків.
До того ж, ОСОБА_1 набув статусу водія, позаяк, отримав у встановленому законом порядку відповідне посвідчення і повинен знати положення ПДР України, у тому числі й щодо заборони керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення (кваліфікації правопорушення), суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.
Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, бо правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, не може вважатись малозначним, у тому числі й з огляду на його санкцію, а так само і дію прямої заборони звільняти від відповідальності за учинення такого роду порушення (ч.2 ст. 22 КУпАП).
Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням її санкції.
Мотиви накладення стягнення
З огляду на викладене, суд приймає рішення про накладення на порушника стягнення згідно із санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає одночасне накладення стягнення як у виді штрафу, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами і є безальтернативною.
На підставі ч.2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, як то, значно високий ступінь його суспільної небезпеки, особу порушника, ступінь його вини (2,82 проміле це сильний ступінь сп'яніння), відсутність обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд враховує, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 р. постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч.6 ст. 38 КУпАП.
Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 605,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Із матеріалів справи не вбачається факту тимчасового вилучення поліцією посвідчення водія.
Підстав для скасування заходів забезпечення провадження у справі немає.
З цих мотивів, керуючись ст.ст.33, 245, 251, 280, 283,284 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, і піддати його адміністративному стягненню у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн.00 коп. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Суддя Ірина Явіца