13 серпня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/469/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - Русаков С.О.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (07301, Київська область, Вишгородській район, м. Вишгород, "Карат" промисловий майданчик (пн.), 5, корп. А; e-mail: regionprodukt2014@gmail.com; код ЄДРПОУ 39234010) до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Росток" (57140, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Іванівка, вул. 8 Березня, 18; e-mail: s.rostok2023t@gmail.com; код ЄДРПОУ 35010143) про стягнення заборгованості в загальній сумі 2196027,80 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Росток" про стягнення заборгованості в загальній сумі 2357137,28 грн., в т.ч. основний борг в сумі 2341867,02 грн., пеня в сумі 13922,88 грн. та 3% річних в сумі 1347,38 грн., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
06.01.2023 між ТОВ «Регіон-Продукт» (постачальник) та ТОВ «С-Росток» (покупець) укладено договір поставки товару № 06-01, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується протягом усього терміну дії даного договору поставляти та передавати у власність покупця визначений у розділі 2 договору товар, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1. договору товаром за даним договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за ціною визначеною специфікацією (додаток до договору, що є його невід'ємною частиною) та заявками покупця, які узгоджуються у будь-якому зручному для сторін форматі, у тому числі електронною поштою або за телефоном.
Відповідно до п. 4.1. договору покупець оплачу поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, упакування, доставка входять до ціни товару.
Згідно з п. 4.3. договору оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п. 2.3. даного договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрів податкових накладних.
Відповідно до додаткової угоди до договору від 06.01.2023 сторони внесли зміни до п.9.1. та зазначили, що такий договір поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами з 02.01.2023.
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду до договору від 06.01.2023, якою сторони внесли зміни до п. 9.1. та зазначили, що такий договір поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами з 02.01.2023.
Як стверджує позивач, у період з 02.01.2023 по 16.01.2023 ним відвантажено на користь ТОВ «С-Росток» товар, що підтверджується товаро-транспортними накладними та видатковими накладними із аналогічними порядковими номерами, а саме: WKPП000082, WKPП000105 від 02.01.2023 р., № WKPП000083, WKPП000084, WKPП000085, WKPП000086, WKPП000087, WKPП000088, WKPП000089, WKPПO00090, WKPП000091, WKPП000092, WKPП000106, WKPП000107, WKPП000108, WKPП000109, WKPП000110, WKPП000111, WKPП000112, WKPП000113, WKPП000114, WKPП000120 від 06.01.2023 р., WKPП000054, WKPП000055 від 07.01.2023 р., №РП00000041, РП00000042, РП00000043, РП00000045, РП00000046, РП00000051 від 08.01.2023 р., №WKPП000029, WKPП000030, WKPП000031, WKPП000034, WKPП000035, WKPП000036, WKPП000037, MBPП000001, MBPП000002, WKPП000093, WKPП000094, WKPП000115, WKPП000116, WKPП000125, WKPП000134, WKPП000135 від 09.01.2023 р., №МВРП000003, МВРП000004, РП00000047, МВРП000005, МВРП000006, МВРП000008, МВРП000009, МВРП000010, МВРП000011, МВРП000012, WKPП000127 від 10.01.2023 р., №МВРП000013, МВРП000014, МВРП000016, МВРП000022, МВРП000023, МВРП000024, МВРП000025, МВРП000026 від 11.01.2023 р., № МВРП000027, МВРП000028, МВРП000029, МВРП000030, МВРП000031, МВРП000035, МВРП000037, МВРП000039, МВРП000040, WKPП000095, WKPП000117, WKPП000126 від 12.01.2023 р., № МВРП000041, МВРП000042, МВРП000043, МВРП000047, МВРП000048, МВРП000049, МВРП000052, МВРП000053, МВРП000054, МВРП000055, МВРП000057, МВРП000058, МВРП000060, МВРП000059, МВРП000061, МВРП000062, МВРП000063, МВРП000065, МВРП000066, МВРП000067, МВРП000068, WKPП000096, WKPП000097, WKPП000098, WKPП000099, WKPП000100, WKPП000101, WKPП000102, WKPП000118 від 13.01.2023 р., № WKPП000104, WKPП000119 від 16.01.2023 р.
За ствердженнями позивача, відповідачем здійснено часткову оплату в загальній сумі 11709335,00 грн. за поставлений товар, а саме: 27.02.2023 сплачено 8000000,00 грн.; 02.03.2023 сплачено 1500000,00 грн.; 17.04.2023 сплачено 1000000,00 грн.; 11.05.2023 сплачено 1209335,00 грн. за поставлений товар, в тому числі, як стверджує позивач, з цієї суми сплачено заборгованість з ПДВ за поставлений товар у розмірі 139897,41 грн.
У подальшому, як зазначає позивач, після відвантаження вказаних вище товарів позивачем було складено зведену податкову накладну №124 від 16.01.2023 р. на загальну суму з ПДВ - 14051202,10 грн., в т.ч. ПДВ - 2341867,02 грн., яка своєчасно була відправлена на реєстрацію до ЄРПН. 17.02.2023 позивачем отримано квитанцію №2 від Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронних документів" ДПС України, згідно з якою реєстрацію податкової накладної №124 від 16.01.2023 р. було зупинено.
Позивач зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 по справі № 320/45670/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, за позовом ТОВ "Регіон-Продукт" до ГУ ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, зокрема зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Продукт» податкову накладну №124 від 16.01.2023 р. днем подання на реєстрацію.
Як зазначає позивач, 05.03.2025 ним було отримано квитанцію №2 від Автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" ДПС України, згідно з якою зареєстровано податкову накладну № 124 від 16.01.2023. Як стверджує позивач, ТОВ «Росток-С» було повідомлено про реєстрацію податкової накладної № 124 від 16.01.2023 та про обов'язок погасити заборгованість перед позивачем за поставлений товар
Наразі, позивач вказує, що оскільки податкова накладна № 124 від 16.01.2023 була зареєстрована 05.03.2025, відповідач повинен був у строк до 19.03.2025 сплатити на користь позивача суму заборгованості в розмірі 2173990,10 грн. Однак, станом на дату позову відповідач не виконав свого обов'язку зі сплати на користь позивача 2173990,10 грн. за поставлений товар, що обумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Також за порушення виконання грошового зобов'язання позивачем відповідно до приписів ст. 549, 625 ЦК України, ст. 231 ГК України та умов п. 6.6. договору нараховано 3% річних у розмірі 3573,68 грн. та пеню у розмірі 18464,02 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 31.03.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (вх. № 4673/25 від 26.03.2025р.) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162, ч. 1, 2 ст. 164 ГПК України до позовної заяви не надано обґрунтованого розрахунку суми основного боргу, що стягується, а також не надано належних доказів сплати заявником судового збору за поданий позов у встановленому законом порядку та розмірі.
11.04.2025 р. від позивача до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 5570/25), до якої заявником надано виправлену позовну заяву з урахуванням встановлених недоліків і зменшенням розміру позовних вимог, а також докази сплати судового збору в сумі 28285,65 грн. При цьому згідно з уточненою позовною заявою, в якій наведено розрахунок суми заборгованості, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу в розмірі 2173990,10 грн., пеню в сумі 18464,02 грн. та 3% річних в сумі 3573,68 грн., всього 2196027,80 грн.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.04.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/469/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 19.05.2025 р. о 15:00.
12.05.2025 р. від представника позивача - Русакова С.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні в господарській справі № 915/469/25, яке призначене на 19.05.2025 року о 15:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою Електронного кабінету, власних технічних засобів (вх. № 7146/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 р. у справі №915/469/24 задоволено заяву представника позивача про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 19.05.2025 р. о 15:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 р. у справі №915/469/24 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, та підготовче засідання відкладено на 30.06.2025 р. о 13:30.
22.05.2025 р. від представника позивача - Русакова С.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про участь у судових засіданнях в господарській справі № 915/469/25, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою Електронного кабінету, власних технічних засобів (вх. № 7789/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2025 р. у справі №915/469/24 задоволено заяву представника позивача про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 30.06.2025 р. о 13:30, та у всіх наступних судових засіданнях по даній справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.06.2025 р. у справі №915/469/25 закрито підготовче провадження у справі, та справу призначено до судового розгляду по суті на 21 липня 2025 року о 09:30.
Так, у судовому засіданні господарського суду 21.07.2025 року по справі №915/469/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 13 серпня 2025 року о 12 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 21.07.2025 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.
В судове засідання 13.08.2025 р. представник відповідача не з'явився.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 13.08.2025 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 16.04.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/469/25 була вручена відповідачу 17.04.2025 о 13:49 год., ухвала суду про відкладення підготовчого засідання від 19.05.2025 була вручена відповідачу 22.05.2025 о 11:09, ухвала суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті від 30.06.2025 була вручена відповідачу 02.07.2025 о 23:00, ухвала суду від 21.07.2025 про повідомлення дати розгляду справи була вручена відповідачу 22.07.2025 о 13:26 год., про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки суду про доставку документа в кабінет електронного суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
06.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Продукт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Росток» (покупець) укладено договір поставки товару №06-01, відповідно до п. 1.1. якого позивач як постачальник зобов'язується протягом усього терміну дії даного договору поставляти та передавати у власність покупця визначений у розділі 2 товар, а відповідач як покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах даного договору.
Відповідно до п. 2.1. договору товаром за даним договором є: продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у кількості та за ціною, що визначається видатковою накладною на кожну окрему партію товару. Видаткові накладні формуються за ціною визначеною специфікацією (додаток до договору, що є його невід'ємною частиною) та заявками покупця, які узгоджуються у будь-якому зручному для сторін форматі, у тому числі електронною поштою або за телефоном.
Згідно з п. 3.2. договору покупець зобов'язаний, зокрема, сплатити вартість прийнятого товару за цінами та у сумі, що визначені у видаткових накладних.
Пунктом 4.1. договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.
Згідно з п. 4.2. договору загальна вартість товару, що передається за цим договором складає суму всіх визначених у видаткових накладних вартостей партій товару.
Відповідно до п. 4.3. договору оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п.2.3. даного договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі поставки товару з документами, які оформлені з порушеннями вимог нормативних актів або умов даного договору, оплата за поставлений товар здійснюється лише після їх заміни.
Згідно з п. 5.1. договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - постачальнику.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що доставка (передача) товару проводиться за заявками Покупця на кожну партію товару на наступних умовах: DDP (місце визначене покупцем).
Відповідно до п. 6.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.
Згідно з п. 6.6. договору за порушення зобов'язання щодо розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Відповідно до п. 9.3. договору закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від повного виконання зобов'язань за цим договором.
Невід'ємною частиною договору є специфікація №1 до договору.
06.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Продукт» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «С-Росток» (покупець) укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №06-01 від 06.01.2023 (далі - додаткова угода №1), якою сторони погодили викладення п. 9.1. договору в наступній редакції: «Цей договір вступає в силу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, однак в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 02.01.2023 р.».
Договір зі специфікацією та додаткова угода №1 підписані сторонами та скріплені печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір поставки від 06.01.2023 р. № 06-01 є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За положеннями ч. 2 ст. 664 Цивільного кодексу України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі ст. 689 ЦК покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Згідно з п. 5.1. договору приймання-передача товару оформлюється видатковою накладною в момент передачі товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2-х оригінальних примірниках: 1 примірник - покупцю, 1 примірник - постачальнику.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що доставка (передача) товару проводиться за заявками Покупця на кожну партію товару на наступних умовах: DDP (місце визначене покупцем).
Згідно з правилами Інкотермс вказаний термін "DDP" означає передачу товару в розпорядження покупця в призначеному місці, з оплатою продавцем всіх ризиків по його доставці. До них відносяться: ризики під час транспортування до місця призначення, митні витрати на вивезення та ввезення, різні збори організації експорту з однієї країни і імпорту в іншу, податки.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 13883325,04 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними, а саме:
- накладна № WKPП000082 від 02.01.2023 на суму 31164,24 грн.;
- накладна № WKPП000105 від 02.01.2023 на суму 20025,00 грн.;
- накладна № WKРП000083 від 06.01.2023 на суму 14387,22 грн.;
- накладна № WKРП000084 від 06.01.2023 на суму 68357,04 грн.;
- накладна № WKРП000085 від 06.01.2023 на суму 8438,70 грн.;
- накладна № WKРП000086 від 06.01.2023 на суму 728672,34 грн.;
- накладна № WKРП000087 від 06.01.2023 на суму 19615,20 грн.;
- накладна № WKРП000088 від 06.01.2023 на суму 13017,24 грн.;
- накладна № WKРП000089 від 06.01.2023 на суму 31532,70 грн.;
- накладна № WKРП000090 від 06.01.2023 на суму 9463,92 грн.;
- накладна № WKРП000091 від 06.01.2023 на суму 20602,44 грн.;
- накладна № WKPП000092 від 06.01.2023 на суму 128781,12 грн.;
- накладна № WKРП000106 від 06.01.2023 на суму 900,00 грн.;
- накладна № WKРП000107 від 06.01.2023 на суму 1456,80 грн.;
- накладна № WKРП000108 від 06.01.2023 на суму 17560,80 грн.;
- накладна № WKРП000109 від 06.01.2023 на суму 587,88 грн.;
- накладна № WKPП000110 від 06.01.2023 на суму 1025,64 грн.;
- накладна № WKPП000111 від 06.01.2023 на суму 1537,80 грн.;
- накладна № WKРП000112 від 06.01.2023 на суму 1782,24 грн.;
- накладна № WKРП000113 від 06.01.2023 на суму 10764,60 грн.;
- накладна № WKРП000114 від 06.01.2023 на суму 5626,80 грн.;
- накладна № WKРП000120 від 06.01.2023 на суму 1050,60 грн.;
- накладна № WKРП000054 від 07.01.2023 на суму 1342753,02 грн.;
- накладна № WKРП000055 від 07.01.2023 на суму 36653,88 грн.;
- накладна № РП00000041 від 08.01.2023 на суму 76400,64 грн.;
- накладна № РП00000042 від 08.01.2023 на суму 687,00 грн.;
- накладна № РП00000043 від 08.01.2023 на суму 151493,22 грн.;
- накладна № РП00000045 від 08.01.2023 на суму 790338,30 грн.;
- накладна № РП00000046 від 08.01.2023 на суму 638122,26 грн.;
- накладна № РП00000051 від 08.01.2023 на суму 168505,86 грн.;
- накладна № WKРП000029 від 09.01.2023 на суму 16047,12 грн.;
- накладна № WKРП000030 від 09.01.2023 на суму 30482,16 грн.;
- накладна № WKРП000031 від 09.01.2023 на суму 16893,48 грн.;
- накладна № WKРП000034 від 09.01.2023 на суму 34474,50 грн.;
- накладна № WKРП000035 від 09.01.2023 на суму 27201,66 грн.;
- накладна № WKРП0000З6 від 09.01.2023 на суму 30233,40 грн.;
- накладна № WKРП000037 від 09.01.2023 на суму 50915,46 грн.;
- накладна № МВРП000001 від 09.01.2023 на суму 812869,14 грн.;
- накладна № МВРП000002 від 09.01.2023 на суму 360247,32 грн.;
- накладна № WKРП000093 від 09.01.2023 на суму 426351,48 грн.;
- накладна № WKРП000094 від 09.01.2023 на суму 361741,44 грн.;
- накладна № WKРП000115 від 09.01.2023 на суму 76518,00 грн.;
- накладна № WKPП000116 від 09.01.2023 на суму 53640,00 грн.;
- накладна № WKРП000125 від 09.01.2023 на суму 5928,00 грн.;
- накладна № WKРП000134 від 09.01.2023 на суму 46777,68 грн.;
- накладна № WKРП000135 від 09.01.2023 на суму 93625,86 грн.;
- накладна № МВРП00000З від 10.01.2023 на суму 978259,02 грн.;
- накладна № МВРП000004 від 10.01.2023 на суму 152482,50 грн.;
- накладна № РП00000047 від 10.01.2023 на суму 52538,82 грн.;
- накладна № МВРП000005 від 10.01.2023 на суму 310770,42 грн.;
- накладна № МВРП000006 від 10.01.2023 на суму 127547,04 грн.;
- накладна № МВРП000008 від 10.01.2023 на суму 370796,43 грн.;
- накладна № МВРП000009 від 10.01.2023 на суму 301437,96 грн.;
- накладна № МВРП000010 від 10.01.2023 на суму 101065,65 грн.;
- накладна № МВРП000011 від 10.01.2023 на суму 527155,78 грн.;
- накладна № МВРП000012 від 10.01.2023 на суму 138575,81 грн.;
- накладна № WKРП000127 від 10.01.2023 на суму 181158,84 грн.;
- накладна № МВРП000013 від 11.01.2023 на суму 287361,30 грн.;
- накладна № МВРП000014 від 11.01.2023 на суму 668415,67 грн.;
- накладна № МВРП000016 від 11.01.2023 на суму 94400,94 грн.;
- накладна № МВРП000023 від 11.01.2023 на суму 32776,02 грн.;
- накладна № МВРП000024 від 11.01.2023 на суму 1125,00 грн.;
- накладна № МВРП000025 від 11.01.2023 на суму 64960,56 грн.;
- накладна № МВРП000026 від 11.01.2023 на суму 1125,00 грн.;
- накладна № МВРП000027 від 12.01.2023 на суму 1063,50 грн.;
- накладна № МВРП000028 від 12.01.2023 на суму 63990,66 грн.;
- накладна № МВРП000029 від 12.01.2023 на суму 28832,64 грн.;
- накладна № МВРП000030 від 12.01.2023 на суму 83401,20 грн.;
- накладна № МВРП000031 від 12.01.2023 на суму 24976,02 грн.;
- накладна № МВРП000035 від 12.01.2023 на суму 23946,06 грн.;
- накладна № МВРП000037 від 12.01.2023 на суму 23388,36 грн.;
- накладна № МВРП000039 від 12.01.2023 на суму 44262,18 грн.;
- накладна № МВРП000040 від 12.01.2023 на суму 41815,50 грн.;
- накладна № WKРП000095 від 12.01.2023 на суму 56897,58 грн.;
- накладна № WKРП000117 від 12.01.2023 на суму 3150,00 грн.;
- накладна № WKРП000126 від 12.01.2023 на суму 23066,40 грн.;
- накладна № МВРП000041 від 13.01.2023 на суму 77722,50 грн.;
- накладна № МВРП000042 від 13.01.2023 на суму 47253,60 грн.;
- накладна № МВРП000043 від 13.01.2023 на суму 13127,64 грн.;
- накладна № МВРП000047 від 13.01.2023 на суму 27682,20 грн.;
- накладна № МВРП000048 від 13.01.2023 на суму 7543,74 грн.;
- накладна № МВРП000049 від 13.01.2023 на суму 481912,38 грн.;
- накладна № МВРП000052 від 13.01.2023 на суму 24262,56 грн.;
- накладна № МВРП000053 від 13.01.2023 на суму 299804,40 грн.;
- накладна № МВРП000054 від 13.01.2023 на суму 294651,36 грн.;
- накладна № МВРП000055 від 13.01.2023 на суму 39208,92 грн.;
- накладна № МВРП000057 від 13.01.2023 на суму 11555,04 грн.;
- накладна № МВРП000058 від 13.01.2023 на суму 9560,04 грн.;
- накладна № МВРП000060 від 13.01.2023 на суму 35919,00 грн.;
- накладна № МВРП000059 від 13.01.2023 на суму 21689,74 грн.;
- накладна № МВРП000061 від 13.01.2023 на суму 31919,70 грн.;
- накладна № МВРП000062 від 13.01.2023 на суму 33419,82 грн.;
- накладна № МВРП000063 від 13.01.2023 на суму 8993,40 грн.;
- накладна № МВРП000065 від 13.01.2023 на суму 18051,12 грн.;
- накладна № МВРП000066 від 13.01.2023 на суму 25982,52 грн.;
- накладна № МВРП000067 від 13.01.2023 на суму 428173,10 грн.;
- накладна № МВРП000068 від 13.01.2023 на суму 11526,24 грн.;
- накладна № WKРП000096 від 13.01.2023 на суму 58365,48 грн.;
- накладна № WKРП000097 від 13.01.2023 на суму 11875,32 грн.;
- накладна № WKРП000098 від 13.01.2023 на суму 2926,80 грн.;
- накладна № WKРП000099 від 13.01.2023 на суму 11716,80 грн.;
- накладна № WKРП000100 від 13.01.2023 на суму 10955,34 грн.;
- накладна № WKРП000101 від 13.01.2023 на суму 5314,08 грн.;
- накладна № WKРП000102 від 13.01.2023 на суму 24016,62 грн.;
- накладна № WKРП000118 від 13.01.2023 на суму 900,00 грн.;
- накладна № WKРП000104 від 16.01.2023 на суму 198642,12 грн.;
- накладна № WKРП000119 від 16.01.2023 на суму 12659,40 грн.
Крім того, факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, а саме №WKPП000082 від 02.01.2023, №WKPП000105 від 02.01.2023, №WKРП000083 від 06.01.2023, №WKРП000084 від 06.01.2023, №WKРП000085 від 06.01.2023, №WKРП000086 від 06.01.2023, №WKРП000087 від 06.01.2023, №WKРП000088 від 06.01.2023, №WKРП000089 від 06.01.2023, №WKРП000090 від 06.01.2023, №WKРП000091 від 06.01.2023, №WKPП000092 від 06.01.2023, №WKРП000106 від 06.01.2023, №WKРП000107 від 06.01.2023, №WKРП000108 від 06.01.2023, №WKРП000109 від 06.01.2023, №WKPП000110 від 06.01.2023, №WKPП000111 від 06.01.2023, №WKРП000112 від 06.01.2023, №WKРП000113 від 06.01.2023, №WKРП000114 від 06.01.2023, №WKРП000120 від 06.01.2023, №WKРП000054 від 07.01.2023, №WKРП000055 від 07.01.2023, №РП00000041 від 08.01.2023, №РП00000042 від 08.01.2023, №РП00000043 від 08.01.2023, №РП00000045 від 08.01.2023, №РП00000046 від 08.01.2023, №РП00000051 від 08.01.2023, №WKРП000029 від 09.01.2023, №WKРП000030 від 09.01.2023, №WKРП000031 від 09.01.2023, №WKРП000034 від 09.01.2023, №WKРП000035 від 09.01.2023, №WKРП0000З6 від 09.01.2023, №WKРП000037 від 09.01.2023, №МВРП000001 від 09.01.2023, №МВРП000002 від 09.01.2023, №WKРП000093 від 09.01.2023, №WKРП000094 від 09.01.2023, №WKРП000115 від 09.01.2023, №WKPП000116 від 09.01.2023, №WKРП000125 від 09.01.2023, №WKРП000134 від 09.01.2023, №WKРП000135 від 09.01.2023, №МВРП00000З від 10.01.2023, №МВРП000004 від 10.01.2023, №РП00000047 від 10.01.2023, №МВРП000005 від 10.01.2023, №МВРП000006 від 10.01.2023, №МВРП000008 від 10.01.2023, №МВРП000009 від 10.01.2023, №МВРП000010 від 10.01.2023, №МВРП000011 від 10.01.2023, №МВРП000012 від 10.01.2023, №WKРП000127 від 10.01.2023, №МВРП000013 від 11.01.2023, №МВРП000014 від 11.01.2023, №МВРП000016 від 11.01.2023, №МВРП000023 від 11.01.2023, №МВРП000024 від 11.01.2023, №МВРП000025 від 11.01.2023, №МВРП000026 від 11.01.2023, №МВРП000027 від 12.01.2023, №МВРП000028 від 12.01.2023, №МВРП000029 від 12.01.2023, №МВРП000030 від 12.01.2023, №МВРП000031 від 12.01.2023, №МВРП000035 від 12.01.2023, №МВРП000037 від 12.01.2023, №МВРП000039 від 12.01.2023, №МВРП000040 від 12.01.2023, №WKРП000095 від 12.01.2023, №WKРП000117 від 12.01.2023, №WKРП000126 від 12.01.2023, №МВРП000041 від 13.01.2023, №МВРП000042 від 13.01.2023, №МВРП000043 від 13.01.2023, №МВРП000047 від 13.01.2023, №МВРП000048 від 13.01.2023, №МВРП000049 від 13.01.2023, №МВРП000052 від 13.01.2023, №МВРП000053 від 13.01.2023, №МВРП000054 від 13.01.2023, №МВРП000055 від 13.01.2023, №МВРП000057 від 13.01.2023, №МВРП000058 від 13.01.2023, №МВРП000060 від 13.01.2023, №МВРП000059 від 13.01.2023, №МВРП000061 від 13.01.2023, №МВРП000062 від 13.01.2023, №МВРП000063 від 13.01.2023, №МВРП000065 від 13.01.2023, №МВРП000066 від 13.01.2023, №МВРП000067 від 13.01.2023, №МВРП000068 від 13.01.2023, №WKРП000096 від 13.01.2023, №WKРП000097 від 13.01.2023, №WKРП000098 від 13.01.2023, №WKРП000099 від 13.01.2023, №WKРП000100 від 13.01.2023, №WKРП000101 від 13.01.2023, №WKРП000102 від 13.01.2023, №WKРП000118 від 13.01.2023, №WKРП000104 від 16.01.2023, №WKРП000119 від 16.01.2023.
При цьому, як свідчать матеріали справи, поставлений позивачем товар на вказану суму за видатковими накладними було отримано відповідачем без зауважень, що вбачається з підпису на вказаних вище видаткових накладних уповноваженої особи відповідача.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором щодо поставки товару згідно вищевказаних видаткових накладних.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання покупцем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Пунктом 4.1. договору визначено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом чотирнадцяти календарних днів з дня підписання видаткової накладної. Тара, пакування, доставка входять до ціни товару.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково проведено оплату за поставлений товар у загальній сумі 11709335,00 грн., згідно наступних платіжних документів:
- платіжна інструкція №107 від 27.02.2023 на суму 8000000,00 грн.;
- платіжна інструкція №140 від 02.03.2023 на суму 1500000,00 грн.;
- платіжна інструкція №2812091834 від 14.04.2023 на суму 1000000,00 грн.;
- платіжна інструкція №677 від 11.05.2023 на суму 1209335,00 грн.
Так, несплаченою залишилась сума вартості товару в розмірі 2173990,0грн. (13883325,04 грн. - 11709335,00 грн.).
Водночас, як випливає зі змісту виправленої позовної заяви, відповідачем не було сплачено вказану суму, яка становить суму ПДВ від вартості товару, у зв'язку із зупиненням реєстрації податкової накладної.
Відповідно до п. 4.3. договору оплата товару проводиться виключно на підставі наданих постачальником, оформлених відповідно до законодавства, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів визначених у п.п.2.3. даного договору та при умові реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пунктом 4.4. договору передбачено, що у разі поставки товару з документами, які оформлені з порушеннями вимог нормативних актів або умов даного договору, оплата за поставлений товар здійснюється лише після їх заміни.
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, оскільки відповідно до умов п.п. 4.1., 4.3 договору момент виникнення у відповідача обов'язку по повній оплаті товару визначений вказівкою на подію - реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, в свою чергу відповідач мав здійснити повну оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем було складено зведену податкову накладну №124 від 16.01.2023 на загальну суму 14051202,10 грн., у тому числі загальна сума податку на додану вартість у розмірі 2341867,02 грн.
Як випливає з матеріалів справи, Державною податковою службою України було зупинено реєстрацію податкової накладної №124 від 16.01.2023, що обумовило звернення позивача ТОВ «Регіон-Продукт» до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі №320/45670/23, залишеним без змін Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2025, позовні вимоги ТОВ «Регіон-Продукт» задоволено повністю та, зокрема, зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон-Продукт» податкову накладну №124 від 16.01.2023 р. днем подання на реєстрацію.
Так, відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №2 з автоматизованої системи «Єдине вікно подання електронної звітності» ДПС України від 05.03.2025 податкова накладна №124 від 16.01.2023 була зареєстрована за рішенням суду.
Відтак, оскільки реєстрація зведеної податкової накладної №124 від 16.01.2023 була здійснена лише 05.03.2025, відповідно відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар протягом 14 календарних днів з дати реєстрації податкової накладної №124 від 16.01.2023 (05.03.2025), тобто не пізніше 19.03.2025.
З метою отримання коштів за поставлений товар, позивачем направлено відповідачу претензію №73 від 12.03.2025, у якій просить відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача, що зазначений у претензії, суму заборгованості за поставлений товар за договором поставки товару №06-01 від 06.01.2023 в розмірі 2341867,02 грн., яка є сумою ПДВ, впродовж 5 робочих днів з дня направлення зазначеної претензії. Факт направлення претензії підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою описом вкладення у поштове відправлення з ідентифікаційним номером 0405300301142 з печаткою відділення поштового зв'язку, поштовою накладною №0405300301142 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».
Відповідно до довідки ТОВ «Регіон-Продукт» від 24.03.2025 про дебіторську заборгованість така дебіторська заборгованість ТОВ «С-Росток», що виникла в рамках виконання договору поставки №06-01 від 06.01.2023, становить 2341867,02 грн.
Наразі слід зазначити, що позивачем заявлено до стягнення саме суму заборгованості у розмірі 2173990,10 грн., розмір якої підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Як встановлено судом, відповідач не здійснив остаточного повного розрахунку за поставлений товар за вказаними видатковими накладними протягом встановленого строку.
При цьому докази, які б підтверджували факт сплати покупцем отриманого товару заборгованості у розмірі 2173990,10 грн. згідно перерахованих вище видаткових накладних згідно з умовами договору поставки, в матеріалах справи відсутні. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Водночас, відповідач не надав доказів, які б спростовували факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними, а також розмір несплаченого товару за вищенаведеною видатковою накладною в сумі 2173990,10 грн.
Так, несплатою позивачу всієї вартості отриманого товару за вказаними накладними в межах спірного договору № 06-01 від 06.01.2023 р. відповідач порушив прийняті на себе зобов'язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за поставлений товар в сумі 2173990,10 грн., наявність якої відповідачем не спростована.
За правилами пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Отже цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, що знаходить своє вираження в добросовісному виконанні своїх зобов'язань сторонами та униканні будь-яких форм зловживання своїми правами та/або становищем, а також запобіганні вчиненню дій, які порушують права іншої сторони та можуть мати негативні наслідки для третіх осіб.
Згідно ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Разом з тим у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в заявленій сумі 2173990,10 грн. за спірним договором, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем повної вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства та умов цього договору.
Згідно з п. 6.6. договору за порушення зобов'язання щодо розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором №06-01 від 06.01.2023 щодо здійснення оплати за поставлений товар, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені на існуючу суму боргу за період з 19.03.2025 по 07.04.2025 (20 дн.), судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем правильно з урахуванням умов п. 6.6. договору та діючої облікової ставку НБУ у спірний період, за який нараховується пеня, відповідно розмір пені становить 18464,02 грн. (2173990,10 грн. х 15,50% / 100% х 20 дн. / 365 дн.). Вказаний розрахунок пені відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 18464,02 грн.
Щодо нарахування 3% річних суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірного договору не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов'язання у гривневому вираженні.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати отриманого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних на існуючу суму боргу за період з 19.03.2025 по 07.04.2025 (20 дн.), судом встановлено, що розрахунок 3% річних в сумі 3573,68 грн. був здійснений позивачем правильно (2173990,10 грн. х 3% / 100% х 20 дн. / 365 дн.), і такий розрахунок річних відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних в сумі 3573,68 грн.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги фізичної Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-Продукт» обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, відносяться за рахунок відповідача.
Водночас, суд зауважує, що оскільки позивач звернувся до суду з майновою вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2196027,80 грн., відповідно ставка судового збору за подачу позову, який було подано до Господарського суду Миколаївської області за допомогою системи «Електронний суд», становила 26352,33 грн. (2196027,80 грн. х 1,5% х 0,8) із застосуванням коефіцієнту 0,8 у відповідності до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Отже, суд вважає за необхідне покласти на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 26352,33 грн., виходячи із ставки судового збору, що підлягав сплаті при поданні даного позову.
Стосовно решти суми сплаченого позивачем судового збору суд зауважує, що у такому випадку з урахуванням внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (ст. 7 Закону України «Про судовий збір»), надмірно сплачений судовий збір в сумі 1933,32 грн. (28285,65 грн. - 26352,33 грн.) може бути повернуто судом з державного бюджету за відповідним клопотанням позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (07301, Київська область, Вишгородській район, м. Вишгород, "Карат" промисловий майданчик (пн.), 5, корп. А; e-mail: regionprodukt2014@gmail.com; код ЄДРПОУ 39234010) до Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Росток" (57140, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Іванівка, вул. 8 Березня, 18; e-mail: s.rostok2023t@gmail.com; код ЄДРПОУ 35010143) про стягнення заборгованості в загальній сумі 2196027,80 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Росток" (57140, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Іванівка, вул. 8 Березня, 18; e-mail: s.rostok2023t@gmail.com; код ЄДРПОУ 35010143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Продукт" (07301, Київська область, Вишгородській район, м. Вишгород, "Карат" промисловий майданчик (пн.), 5, корп. А; e-mail: regionprodukt2014@gmail.com; код ЄДРПОУ 39234010) заборгованість за договором поставки товару від 06.01.2023 р. № 06-01 у розмірі 2196027/два мільйона сто дев'яносто шість тисяч двадцять сім/грн. 80 коп., з яких: основний борг в розмірі 2173990/два мільйона сто сімдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто/грн. 10 коп., пеня в розмірі 18464/вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири/грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 3573/три тисячі п'ятсот сімдесят три/грн. 68 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 26352/двадцять шість тисяч триста п'ятдесят дві/грн. 33 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 17.10.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у відпустці у період з 21.08.2025 по 02.09.2025, 11.09.2025 та 11.10.2025.
Суддя Л.М. Ільєва