Рішення від 09.10.2025 по справі 914/4080/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2025 Справа № 914/4080/21

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛГАЛ ГРУП», місто Львів

до відповідача-1 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВА ГРОМАДА», місто Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД», місто Сколе

до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР-БУД», місто Львів

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача-2:

1. ОСОБА_1 ;

2. ОСОБА_2 ;

3. ОСОБА_3 ;

4. ОСОБА_4 ;

5. ОСОБА_5 ;

6. ОСОБА_6 ;

7. ОСОБА_7 ;

8. ОСОБА_8 ;

9. ОСОБА_9 ;

10. ОСОБА_10 ;

11. ОСОБА_11 ;

12. ОСОБА_12

про визнання договору недійсним

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД», місто Сколе

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛГАЛ ГРУП», місто Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВА ГРОМАДА», місто Львів

про стягнення 5 981 000,00 грн.

За участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

від відповідача-1 за первісним позовом (третя особа за зустрічним позовом): Жбадинський В.

від відповідача-2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не з'явився;

від відповідача-3 за первісним позовом: не з'явився;

від 10 (десяти) третіх осіб за первісним позовом: не з'явився;

від третьої особи-4 за первісним позовом: не з'явився;

від третьої особи-5 за первісним позовом: не з'явився.

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛГАЛ ГРУП» до відповідача-1 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВА ГРОМАДА», до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД», до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБР-БУД» за участі 12-ти третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача-2 про визнання договору недійсним та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ-БУД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІТАЛГАЛ ГРУП» за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «НОВА ГРОМАДА» про стягнення 5 981 000,00 грн.

Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.

У судовому засіданні 22.09.2025 суд перейшов до стадії судових дебатів.

У судовому засіданні 29.09.2025 заслухавши учасників справи у судових дебатах, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив дату та час проголошення скороченого рішення на 09.10.2025 на 12:00 год.

Крім того, у судовому засіданні 29.09.2025 представник відповідача-2 (позивача за зустрічним позовом) до закінчення судових дебатів заявив про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання відповідних доказів у строк визначений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 09.10.2025 з'явився представник від відповідача-1 за первісним позовом (третьої особи за зустрічним позовом). Інші учасники справи явку представників не забезпечили.

У судовому засіданні 09.10.2025 проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Відводів не заявлено.

Правова позиція учасників справи.

Позиція позивача за первісним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом покликається на те, що у період 03-08.12.2021 між ОСББ «Нова Громада» (замовник 1), ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник 2), ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» (замовник 3) та ТОВ «ЛБР-БУД» (генпідрядник) було підписано договір №03/12-2021 разом з додатками № 1, 2, 3.

Згідно укладеного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 сторони домовились, що цей договір містить два (але не виключно) основних предмети - щодо доручення замовником 1 замовнику 2 і замовнику 3 від його (замовника 1) імені та від свого імені, в частині наявних в цьому договорі, в т.ч. ознак договорів доручення, комісії, агентського договору, надання послуг, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору тощо, виконувати частину делегованих замовником 1 функцій під час проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, а також щодо врегулювання відносин сторін по будівництву об'єкта будівництва та фінансуванню (інвестуванню) замовником 2 та замовником 3 будівництва об'єкта.

Внаслідок укладення спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 фактично ОСББ «НОВА ГРОМАДА» та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» прийшли до згоди припинити свої взаємні зобов'язання по договору інвестування №02/18 від 05.03.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору, а також ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» припинили свої взаємні зобов'язання по договору генпідряду №ЛБ2-ГП07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору.

На думку позивача за первісним позовом, договором № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 визначено, що ним врегульовано лише припинення договору інвестування та договору генпідряду шляхом заміни зобов'язань за цими договорами на нові і не передбачено встановлення додаткових, абсолютно нових зобов'язань, які не випливають з первісних договорів (інвестування та генпідряду), в тому числі й для інших осіб. Внаслідок цього, договір № 03/12-2021 від 03.12.2021 року є виключно таким, що замінює зобов'язання за договором інвестування та договором генпідряду на нові зобов'язання.

За таких обставин, позивач за первісним позовом вважає, що враховуючи зміст договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021, цей договір мав стати договором новації, відповідати вимогам закону, які встановлені до новації, а саме частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України та замінити первісні зобов'язання між позивачем та відповідачем-2 на нові, оскільки: про це прямо вказано в договорі; предметом цього договору є не нові зобов'язання сторін, а ті, які випливають з попередніх договорів (інвестиційного договору та договору генпідряду); у зв'язку з укладенням цього договору попередні зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, жодне із зобов'язань, передбачене інвестиційним договором не припинилося, а внаслідок укладення договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 відбулась передача зобов'язань позивача та відповідача-1 іншим особам - відповідачу-2 та відповідачу-3, що суперечить вимогам, які встановлені частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України до договору новації.

За таких обставин, на думку позивача за первісним позовом, договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 в частині заміни зобов'язань за договором інвестування № 02/18 від 05.03.2018 суперечить вимогам закону, оскільки оспорюваним договором:

- не встановлено, які зобов'язання за договором інвестування припиняються та в які зобов'язання включно для його сторін трансформуються;

- не визначено, які зобов'язання за договором інвестування вже виконані, а щодо яких укладається договір новації;

- не вирішено порядку припинення зобов'язань за договором інвестування між його сторонами - позивачем та відповідачем-1;

- до новаційних правовідносин залучено нові сторони - відповідача-2 та відповідача-3, і саме їм передано зобов'язання за договором інвестування.

Також, позивач за первісним позовом вказує на те, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 підлягає визнанню недійсним відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України та статті 215 Цивільного кодексу України, з підстав того, що його зміст суперечить Цивільному кодексу України та він не спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним - припинення первісних зобов'язань шляхом заміни їх на нові.

11.02.2022 ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» подано заяву про зміну підстав позову від 10.02.2022, в якій позивач за первісним позовом зазначив, що повністю підтримуючи підстави позову, викладені в первісному позові, товариство змінює підставу позову шляхом обґрунтування додаткових підстав для визнання недійсними пунктів оспорюваного договору, на які посилається позивач за зустрічним позовом в зустрічному позові.

Так, позивач за первісним позовом у заяві про зміну підстав позову зазначає, що:

- положення оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03.12.2021, закріплене в п. 15.8, не відповідає вимогам закону, оскільки обмежує право на судовий захист всупереч статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статтям 6, 15,16 Цивільного кодексу України; цим положенням встановлюється відповідальність за реалізацію законного права, яке не може бути змінене в договірному порядку;вказане положення не відповідає вимогам абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України;

- п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03.12.2021 року мав би встановлювати реальний розмір заборгованості ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» перед ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та визначена ТзОВ «ЛЬВІВ-БУД» заборгованість в розмірі 1570000,00 грн мала бути підтверджена первинними документами та відповідати обсягам виконаних ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» робіт на об'єкті реконструкції на вул. Карманського, 6 у м. Львові.

Відповідно, позивач за первісним позовом вважає, що п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не спрямований на реальне настання правових наслідків - сплати боргу, оскільки: ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» не виконало обсягу робіт, який був би оплачений ТзОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП»; ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» не може підтвердити існування у ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» заборгованості на суму 1570000,00 грн.

За таких обставин, п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 містить положення про обов'язок сплати ТзОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» неіснуючого боргу, а тому не спрямований на оплату виконаних і прийнятих робіт, як передбачено цим же пунктом, а на безпідставне отримання грошових коштів ТОВ «ЛЬВІВ-БУД».

Внаслідок цього, п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України.

Окрім цього, позивач за первісним позовом вказує на те, що п. 5 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 передбачено, що якщо прострочення оплати ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» суми, вказаної в п. 2 цього додатку триватиме більше 30 днів, то ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» зобов'язане оплатити ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» штраф в 5-кратному розмірі від суми, вказаної в п. 2 додатку № 3 до цього договору. Тобто, вказане положення встановлює такий спосіб забезпечення зобов'язання, передбаченого п. 2 цього додатку, як стягнення штрафу (одного з рядів неустойки).

Відповідно до частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняєнедійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.

За таких обставин, враховуючи наявність підстав для визнання недійсним п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021, яким встановлено основне зобов'язання, п. 5 цього додатку також є недійсним,оскільки є способом забезпечення такого недійсного зобов'язання.

03.05.2022 ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» подано заяву про доповнення підстав позову (зміну підстав позову), у якій позивачем за зустрічним позовом зазначено, що спірний договір не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, так як при укладенні оспорюваного договору мало місце порушення вимог статей 227, 230 Цивільного кодексу України, оскільки:

- згідно Статуту ОСББ «НОВА ГРОМАДА» в редакції 2016 року до виключної компетенції загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» належить попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів;

- при укладенні оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та його підписанні ОСОБА_11 . Загальні збори ОСББ «НОВА ГРОМАДА» не погоджували підписання оспорюваного договору, внаслідок чого у підписанта цього договору зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА» не було достатнього обсягу цивільної дієздатності для укладення такого договору;

- ОСОБА_11 не мав права на підписання оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та ввів в оману інших сторін оспорюваного правочину щодо наявності в нього підстав для його підписання.

Також, 03.05.2022 позивачем за первісним позовом подано додаткові пояснення, в яких зокрема, вказується, що спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 був підписаний директором ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» під примусом через загрозу життю, здоров'ю і майну директора ОСОБА_13 .

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що незважаючи на те, що директор ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» ОСОБА_13 підписав оспорюваний договір під примусом, однак, був переконаний в тому, що такий договір не набув чинності через його непідписання зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», оскільки умови всіх договорів, які підписуються ОСББ «НОВА ГРОМАДА» вимагають попереднього (до їх укладення) погодження Загальними зборами ОСББ «НОВА ГРОМАДА» згідно п. 3 Розділу III Статуту ОСББ «НОВА ГОМАДА» в редакції 2016 року.

Окрім цього, позивач за первісним позовом у свої доводах зазначає, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є неукладений, оскільки ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 був підписаний 03.12.2021. Однак, іншим учасником правочину, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» такий договір був підписаний 08.12.2021. Відповідно, позивач за первісним позовом вважає, що зміна дати укладення договору мала бути завірена усіма учасниками правочину, чого не було здійснено. Відповідно, оскільки в договорі не має відкладальної умови щодо набрання ним чинності іншого числа, та сторони погодили дату початку його дії 03.12.2021, то договір не був укладений сторонами 03.12.2021.

Також, позивач за первісним позовом у своїх доводах зазначає, що оспорюваний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 позбавляє його можливості отримати результати виконання договору інвестування та договору генпідряду та, як наслідок, унеможливлює добросовісне і належне виконання ним зобов'язань перед третіми особами, які набули майнові права на квартири від ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП».

У судових засіданнях представники позивача за первісним позовом позовні вимоги з врахуванням заявлених змін підстав позову та додатково наданих пояснень, підтримали та просили первісний позов задоволити.

Позиція відповідача-1 за первісним позовом.

Відповідач-1 за первісним позовом у відзиві на позовну заяву позивача за первісним позовом заперечуючи доводи вказує, що підписуючи договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 всі представники сторін цього договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними, настання наслідків, при умові його належного виконання сторонами є реальними, сторонами було досягнуто всіх істотних умов, протокол розбіжностей жодна із сторін не надавала.

Разом з тим, відповідач-1 за первісним позовом щодо правової природи оскаржуваного договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 вказує, що укладений договір за своєю правовою природою є договором змішаним та містить елементи різних договорів. Як вбачається з преамбули договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021, сторони укладаючи даний правочин керувались виключно положеннями статей 6, 628 Цивільного кодексу України. Жодного пункту щодо укладення договору за нормами статті 604 Цивільного кодексу України щодо новації, спірний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 зазначеної норми не містить.

Окрім цього, відповідач-1 за первісним позовом зазначає, що позивачем за первісним позовом не наведено жодного аргументу щодо обов'язковість для сторін укласти договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 згідно вимог статей 604 Цивільного кодексу України (договору новації), не зазначено в якому правовому акті є пряма вказівка на те, що сторони не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, в даному випадку статті 604 Цивільного кодексу України, а також те, що обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства щодо новації випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідач-1 за первісним позовом вважає, що позивачем не доведено чим саме зміст договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 суперечить нормам Цивільного Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та не має на меті реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. А відтак відсутні підстави визнання недійсності договору № 03/12-2021 на підставі умов частин 1, 5 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України, як зазначено в позовних вимогах.

У судових засіданнях представник відповідача-1 за первісним позовом позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві та додатково зазначених у судовому засіданні, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Позиція відповідача-2 за первісним позовом.

Відповідач-2 за первісним позовом у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснення заперечуючи доводи позивача за первісним позовом зазначає, що за своєю суттю укладений між позивачем і відповідачами за первісним позовом договір є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи різних договорів.

Так, у спірному договорі № 03/12-2021 від 03-08.12.2021, який укладено між ОСББ «Нова Громада», як замовником 1, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» як замовником 2, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» як замовником 3, та ТОВ «ЛБР-БУД» як генпідрядником, з урахуванням п. 2 додатку №3 до договору, сторони домовились, що цей договір містить два (але не виключно) основних предмети - щодо доручення замовником 1 замовнику 2 і замовнику 3 від його (замовника 1) імені та від свого імені, в частині наявних в цьому Договорі в т.ч. ознак договорів доручення, комісії, агентського договору, надання послуг, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору тощо, виконувати частину делегованих замовником 1 функцій під час проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, а також щодо врегулювання відносин сторін по будівництву об'єкта будівництва та фінансуванню (інвестуванню) замовником 2 та замовником 3 будівництва об'єкта.

Станом на момент підписання договору між учасниками справи було погоджено всі істотні умови договору.

Зі змісту укладеного між сторонами договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 року не вбачається, що сторони уклали договір новації, в зв'язку із чим положення статті 604 Цивільного кодексу України на дані правовідносини не поширюються.

Спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 року укладався сторонами виключно з метою завершення проведення реконструкції багатоквартирного житлового будинку по вул. Карманського, 6 у м. Львові та спільного врегулювання між сторонами тих правовідносини, які виникали у кожного за договором інвестування № 02/18 від 05.03.2018 року та Договором генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року, та які по факту не могли бути виконанні сторонами цих правочинів.

У свою чергу позивачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонами договору новації, а його твердження зводяться до помилкового тлумачення норм Цивільного кодексу України та суперечить висновкам Верховного Суду. Відтак, позивачем не доведено яким чином, що зміст договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та не має на меті реального настання правових наслідків, що обумовлені ним. За наведених доводів, відповідач-2 за первісним позовом вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним договору № 03/12-2021 на підставі умов частин 1, 5 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» у спростування тверджень позивача зазначає, що рішення щодо здійснення реконструкції існуючого будинку за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6 та здійснення нового будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П.Карманського, 6, було прийнято Загальними зборами ОСББ «НОВА ГРОМАДА» 24.03.2015 року, яке оформлене протоколом № 7, що на даний час є чинним та ніким не оскаржене.

При цьому, вищевказаним рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» 24.03.2015, яке оформлене протоколом № 7, було лише надано членами ОСББ згоду на здійснення реконструкції багатоквартирного житлового будинку і нове будівництво на земельній ділянці та визначено черговість здійснення нового будівництва та реконструкції. Рішенням не було визначено який саме інвестор буде здійснювати реконструкції багатоквартирного житлового будинку та нове будівництво, хто буде виконувати підрядні роботи, не було погоджено зазначеним рішенням і умови договору інвестування.

Таким чином, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» вважає, що ОСББ «НОВА ГРОМАДА» уклавши спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021, не набула нових прав та обов'язків за цим договором. Відповідно, жодні обставини для ОСББ «НОВА ГРОМАДА» порівняно з передньо укладеним договором інвестування № 02/18 від 05.03.2018 року для ОСББ не змінились - ОСББ «НОВА ГРОМАДА» (існуючі власники квартир старого житлового фонду) відповідно до Додатку № 1 до Договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 набувало у власність реконструйовані квартири старого житлового фонду.

Отже, метою укладення спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є завершення проведення реконструкції багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові та фактично у такий спосіб сторони спільно врегулювали між собою ті правовідносини, які виникали у кожного за договором інвестування №02/18 від 05.03.2018 року та договором генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року, та які не могли бути виконанні сторонами цих правочинів.

Окрім цього, відповідач-2 за первісним позовом зазначає, що на момент підписання договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», головою правління ОСББ був ОСОБА_11 , який був обраний головою ОСББ «НОВА ГРОМАДА» рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» (протокол № 1 від 02.06.2021 року). Відповідно, спірний договір був підписаний від імені ОСББ діючим головою ОСОБА_11 ..

Рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» від 24.12.2021, яке оформлене протоколом № 2, було вирішено, зокрема, уповноважити ОСОБА_11 щодо вжиття всіх заходів для належного виконання всіх умов договору усіма сторонами для успішного завершення будівництва будинку «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку но АДРЕСА_1 »; уповноважити ОСОБА_11 укладати будь-які додаткові договори з визначенням умов на його власний розсуд, що стосуються будівництва будинку, зокрема внесення змін до проектної документації, видачі/поновлення Дозволу на виконання будівельних робіт, здачі будинку в експлуатацію та підписання всіх необхідних документів, які необхідні для реєстрації права власності на реконструйовані квартири їх власниками, тощо.

Отже, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» вважає, що фактично рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» від 24.12.2021, яке оформлене протоколом № 2, було схвалено укладення такого договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 між ОСББ «НОВА ГРОМАДА», ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та ТОВ «ЛБР-БУД» щодо завершення будівництва будинку «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 ».

При цьому, сторони спірного договору після укладення спірного правочину вчиняли юридично значимі дії щодо виконання умов цього договору - відповідно вчиняли дії щодо його схвалення, зокрема, погоджували проект реконструкції об'єкта будівництва, подавали документи на отримання дозволу на виконання будівельних з реконструкції об'єкта будівництва тощо. Окрім цього, відповідач-2 зазначає, що на виконання умов спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 позивачем за первісним позовом було видано третім особам - покупцям майнових прав на квартири в об'єкті будівництва, які відчуженні ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на придбані ними об'єкти нерухомості.

Щодо твердження позивача за первісним позовом про те, що при укладенні договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не було дотримано вимог статті 227, 230 Цивільного кодексу України, відповідач-2 за первісним позовом зазначив, що положення статті 227 Цивільного кодексу України необхідно застосувати до правочинів, укладення та/або виконання яких передбачає отримання стороною відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення певного виду діяльності, що визначаються окремими спеціальними нормативно-правовими актами (законами). Однак, у даних спірних правовідносинах положення статті 227 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані в тому контексті, в якому вказує позивач за первісним позовом, оскільки дозвіл видається особі на здійснення певного виду діяльності, а не укладення певного правочину.

Відповідно, сторонам спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не було потрібно отримувати відповідний дозвіл (ліцензію) на його укладення, а тому положення статті 227 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у конкретно даному спорі, так як не стосується вищезгаданих правовідносин.

Також, відповідач-2 за первісним позовом не погоджується з покликанням позивача за первісним позовом як на підставу для визнання спірного договору недійсним вчинення (підписання) ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» спірного договору під впливом обману, а саме на те, що ОСОБА_11 не мав права на підписання оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та ввів в оману інших сторін оспорюваного правочину щодо наявності в нього підстав для його підписання, що є підставою для визнання недійсним договору з підстав порушення вимог статті 230 Цивільного кодексу України.

На момент підписання договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», головою правління ОСББ був ОСОБА_11 , який був обраний головою ОСББ «НОВА ГРОМАДА» рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» 02.06.2021 року, які оформлені протоколом №1 та, який відповідно до положень Статуту ОСББ та закону мав усі відповідні повноваження на підписання спірного договору.

Отже, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» вважає, що як зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», так і зі сторони ОСОБА_11 , як голови правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА», при підписанні спірного не було вчинено жодних дій, які б свідчили та/або вказували на те, що такі дії особи вводять в оману інших сторін цього правочину, а ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» відповідно не надано жодних доказів на підтвердження відповідних тверджень щодо укладення спірного договору під впливом обману.

При цьому відповідач-2 вказує на те, що станом на дату укладення та підписання спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та додатків до нього, відомості про керівника ОСББ «НОВА ГРОМАДА» Зінкевича Володимира Володимировича містились у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. ОСОБА_11 , як керівник ОСББ «НОВА ГРОМАДА», був наділений усіма поважаннями згідно Статуту ОСББ «НОВА ГРОМАДА» на укладення та підписання спірного договору.

У судових засіданнях представник відповідача-2 за первісним позовом позовні вимоги заперечив з підстав наведених у відзиві та додатково зазначених у судовому засіданні, просив суд відмовити у їх задоволенні.

Позиція відповідача-3 за первісним позовом.

Відповідач-3 за первісним позовом у відзиві на позовну заяву про визнання договору недійсним заперечив доводи позивача за первісним позовом та вважає, що такі не підлягають до задоволення, виходячи з того, що спірний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 є змішаним, тому до нього підлягають застосуванню норми які регулюють відносини договорів доручення, комісії, агентського договору, надання послуг, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору тощо. Зі змісту укладеного між сторонами договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 не вбачається, що сторони уклали договір новації, в зв'язку із чим положення статті 604 Цивільного кодексу України на дані правовідносини не поширюються.

Крім цього, відповідач-3 за первісним позовом вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонами договору новації, а його твердження зводяться до помилкового тлумачення норм Цивільного кодексу України та суперечить висновкам Верховного Суду. Отже, договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 не може бути розцінений як новація в розумінні статті 604 Цивільного кодексу України.

Позиція позивача за зустрічним позовом.

Позивач за зустрічним позовом у позові зазначає, що укладаючи договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 сторонами цього договору було укладено та підписано додаток №3 до договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021, відповідно до умов якого, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» взято на себе зобов'язання оплатити накористь замовника 3 суму у розмірі 1 570 000,00грн., в т.ч. ПДВ, шляхом перерахування замовником 2 коштів на рахунок замовника 3 протягом 3(трьох) днів з моменту підписання даного додатку №3 до договору.

Додаток № 3 до договору підписано сторонами у зв'язку з тим, що ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» не оплачено на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» залишок виконаних і прийнятих робіт, неможливість подальшого повного фінансування замовником 2 будівництва об'єкта будівництва і залучення нового інвестора та враховуючи те, що між сторонами укладено додаток №1 до договору із розподілом площ квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва.

У процесі виконання договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього), що укладений між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник) та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» (генпідрядник), з урахуванням додатку №1від 01.10.2019 до договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (про заміну сторони в зобов'язанні), що укладений між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», які припиняються у зв'язку із укладенням договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» як генпідрядником було виконано роботи з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинкупо вул. П.Карманського, 6 у м. Львові на загальну суму 25 557 718,94 грн, в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, які підписані між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», як замовником та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», як генпідрядником. Акти передачі-приймання виконаних робіт КБ-2в підписані сторонами без будь-яких зауважень.

ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» частково оплатило вартість виконаних ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» робіт згідно договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) на загальну суму 13 482 604,04 грн. в т.ч. ПДВ. А тому, залишок неоплачених ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» виконаних і прийнятих робіт згідно договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить суму 12 075 114,90 грн, в т.ч.ПДВ.

Позивач за зустрічим позовом зазначає, що підписуючи додаток №3 до договору, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» повторно підтвердило, що прийняло від ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» результат виконаних будівельних робіт на загальну суму 25 557 718,94 грн, в т.ч. ПДВ.

09.12.2021 за вих.№ 03/12/21 директору ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» було скеровано вимогу про сплату коштів згідно договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 у розмірі 1 570 000,00грн. Проте, у відповідь, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» отримано від директора ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» електронний лист від 11.12.2021, у якому останній просив для огляду та підрахунку виконаних генпідрядником окремих видів будівельних робіт на об'єкті на вул.Карманського,6 в т.ч. і робіт на суму 1 570 000,00 згідно вимоги, допустити на об'єкт директора та його представника кошторисної групи.

ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» зазначає, що отримавши позовну заяву від ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» про визнання недійсним договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» вважає, що такими діями відповідач за зустрічним позовом хоче уникнути відповідальності за договором №03/12-2021 від 03-08.12.2021. Відповідно, такі дії ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» стали причиною подання ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» зустрічного позову про стягнення 1 570 000,00 грн боргу та штрафних санкцій в сумі 1 570 000,00 грн, що передбачені умовами договору № 03/12-2021.

Позивач за зустрічним позовом покликаючись на умови спірного договору, зокрема п. 5 додатку №3, п. 15.8 розділу 15 договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 у зустрічному позові просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 1 570 000,00 грн суми невиконаного грошового зобов'язання, 1 570 000,00 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання та 100 000,00 доларів США штрафу за ініціювання позову про недійсність договору.

Водночас 08.05.2025 ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» було подано заяву про залишення частини зустрічних позовних вимог у даній справі, в якій товариство просить суд залишити без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», в частині стягнення з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» 100 000 (сто тисяч) доларів США - штрафу за ініціювання ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» позову про недійсність договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021.

У судових засіданнях представник позивача за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав з підстав наведених у зустрічній позовній заяві та додатково зазначених у судовому засіданні доводів, просить суд зустрічний позов заволити в частині стягнення 1 570 000,00 грн суми невиконаного грошового зобов'язання, 1 570 000,00 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання.

Позиція відповідача за зустрічним позовом.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві на позовну заяву заперечив доводи позивача за зустрічним позовом та вважає, що такі не підлягають до задоволення, виходячи з того, що вважає, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є недійсним в цілому через невідповідність його вимогам закону. В той же час, не відповідають вимогам закону й окремі пункти оспорюваного договору навіть при умові дійсності оспорюваного договору та відповідності його вимогам статті 604 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, звернення ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» до суду з позовом про визнання недійсним договору є реалізацією його законного права на захист, тобто, правомірною поведінкою.

Зазначає, що ні положеннями договору, ні чинним законодавством України не передбачено і не може бути передбачено будь-яких обмежень в реалізації права на судовий захист та не дозволено обмежувати право на звернення до суду в договірному порядку. Навіть якщо в договорі сторони відмовились від реалізації права на судовий захист, таке договірне положення є недійсним в силу закону і не може застосовуватися до правовідносин, які виникли між контрагентами, оскільки не створює для них жодних правових наслідків.

Відповідач за зустрічним позовом покликається на положення частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України зазначає, що штраф є способом забезпечення зобов'язань, який застосовується лише у випадку неправомірної поведінки сторони договору, а саме - за порушення взятих на себе зобов'язань.

Зважаючи на те, що звернувшись до суду з позовом та реалізуючи надане законом право на захист, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» не допустило жодної неправомірно поведінки, не порушило дійсних умов договору, з нього не може бути стягнутий штраф за подання позову про визнання договору недійсним.

За таких обставин, враховуючи те, що відмова від звернення до суду є недійсною в силу закону, право на судовий захист не може бути обмежене в договірному порядку, відповідно ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» вважає, що вимога ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» про стягнення з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» штрафу до задоволення не підлягає.

Окрім цього, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» зазначає, що відповідно до п. 2 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» зобов'язується сплатити на користь ТзОВ «ЛЬВІВ-БУД» суму в рахунок оплати виконаних і прийнятих робіт, пов'язаних із реконструкцією старого житлового фонду в складі об'єкта будівництва у розмірі 1 570000,00 грн шляхом перерахування ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» коштів на рахунок ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» протягом 3 днів з моменту підписання цього додатку до договору. Отже, грошові кошти в розмірі 1570000,00 грн підлягають сплаті за виконані і прийняті роботи на об'єкті забудови на вул. Карманського, 6 ум. Львові.

Відповідно, у предмет доказування обставин за зустрічним позовом входить факт виконання та прийняття виконаних робіт на вул. Карманського, 6 у м. Львові, оскільки зміст вказаного договірного положення нерозривно пов'язує обов'язок сплати 1570000,00 грн. ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» із фактом здійснення ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» будівельних робіт та фактом їх прийняття у встановленому законом порядку.

За таких обставин, позивач за зустрічним позовом мав би право на стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1570000,00 грн виключно у разі підтвердження факту виконання та прийняття робіт на вказану грошову суму.

Однак, до зустрічного позову не додано жодного доказу, який би підтверджував, по-перше, факт та обсяг виконання робіт ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», а по-друге, факт прийняття ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» таких робіт. При цьому, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» заперечує факт виконання ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» будівельних робіт в обсягах, які залишилися неоплаченими ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП».

За таких обставин, на думку відповідача за зустрічним позовом, заявлена до стягнення грошова суму в розмірі 1570000,00 грн є безпідставною та не підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому до задоволення не підлягає.

Окрім цього, відповідач за зустрічним позовом зазначає, що внаслідок недоведеності існування у ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» заборгованості перед ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» на суму 1570000,00 грн, у ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» не виникло права на стягнення штрафу, а тому ця вимога також не підлягає задоволенню.

У судових засіданнях представники відповідачів за зустрічним позовом позовні вимоги заперечили з підстав наведених у відзиві та додатково зазначених у судовому засіданні запереченнях, просили суд відмовити у їх задоволенні.

Позиція третьої особи за зустрічним позовом.

ОСББ «НОВА ГРОМАДА» у письмових поясненнях та в судовому засіданні усно підтримала позовні вимоги ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» за зустрічним позовом та просить їх задоволити.

Зокрема, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» у письмових поясненнях зазначило, що усіма сторонами договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 було досягнено домовленостей щодо усіх істотних умов, зокрема підписано додаток №1 із розподілом площ квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва; додаток №2, у якому зафіксували перелік та всі відомості щодо покупців майнових прав на квартири в об'єкті будівництва; у додатку №3ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» взяло на себе зобов'язання оплатити на користь замовника 3 суму у розмірі 1 570 000,00 грн шляхом перерахування коштів на рахунок останнього протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання додатку №3 до договору, а також передбачено штрафні санкції за не виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» вважає, що подаючи позовну заяву про визнання недійсним договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» уникає відповідальності за вказаним договором та не бажає виконання взятих на себе зобов'язань.

У судових засіданнях представник третьої особи за зустрічним позовом позовні вимоги за зустрічним позовом підтримав з підстав наведених у письмових поясненнях та додатково зазначених у судовому засіданні, просив зустрічний позов задоволити.

Обставини справи за первісним позовом.

Між ОСББ «Нова Громада» (сторона-1) та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (сторона-2) був укладений договір інвестування № 02/18 від 05.03.2018 (із наступними змінами і доповненнями, додатками до нього), яким врегульовувалися відносини сторони-1 та сторони-2, щодо здійснення реконструкції існуючого будинку за адресою: м. Львів, вул.. П.Карманського, 6, здійснення нового будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6, та щодо фінансування спорудження об'єктів нерухомості (квартир, нежитлових приміщень та машиномісць) внаслідок здійснення реконструкції.

Також, між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник) та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» (генпідрядник) був укладений договір генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, додатками до нього) на виконання робіт з реконструкції із надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул.. П. Карманського, 6 у м. Львові на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6.

Згідно додатку №1 від 01.10.2019 до договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (про заміну сторони в зобов'язанні) було замінено сторону Генпідрядника з ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» на ТОВ «ЛЬВІВ-БУД».

ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», відповідно до умов договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 було виконано частину робіт з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові, які були прийняті та частково профінансовані (оплачені) ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП».

Оскільки у ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» не було можливості подальшого здійснення фінансування реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П.Карманського,6 у м. Львові, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» узгодили можливість передачі ОСББ «НОВА ГРОМАДА» частини функцій замовника та інвестора - ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», який раніше виконував функції генпідрядника, а відтак погодили залучення до виконання робіт нового генпідрядника ТОВ «ЛБР-БУД».

Відповідно, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» дійшли згоди припинити свої взаємні зобов'язання по договору інвестування №02/18 від 05.03.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору. ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» дійшли згоди припинити свої взаємні зобов'язання по договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору.

З огляду на вищенаведене, в період 03-08.12.2021 між ОСББ «НОВА ГРОМАДА» (замовник 1), ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник 2), ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» (замовник 3) та ТОВ «ЛБР-БУД» (генпідрядник) було складено та підписано зазначеними сторонами договір №03/12-2021 (далі по тексту - договір) разом з додатками № 1, 2, 3 до цього договору.

Відповідно до умов укладеного договору сторони домовились, що цей договір містить два (але не виключно) основних предмети - щодо доручення замовником 1 замовнику 2 і замовнику 3 від його (замовника 1) імені та від свого імені, в частині наявних в цьому договорі, в т.ч. ознак договорів доручення, комісії, агентського договору, надання послуг, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору тощо, виконувати частину делегованих замовником 1 функцій під час проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, а також щодо врегулювання відносин сторін по будівництву об'єкта будівництва та фінансуванню (інвестуванню) замовником 2 та замовником 3 будівництва об'єкта.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1 розділу 2 договору, замовник 1 передає частину функцій замовника будівництва об'єкта, а замовник 2 та замовник 3 приймають (набувають) частину функцій замовника будівництва об'єкта, що пов'язані із вчиненням всіх необхідних дій щодо розробки (коригування) проектної та кошторисної документації (проектно-кошторисної документації), необхідної для будівництва об'єкта, отримання позитивного висновку експертизи проектної документації (коригованої); щодо отримання дозвільних документів, необхідних для виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта; щодо організації виконання робіт; щодо забезпечення здійснення технічного та авторського нагляду за будівництвом об'єкта; щодо прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію.

Підписанням цього договору замовник 1 підтверджує право замовника 2 та замовника 3 на внесення в дозвільну документацію, зокрема, в дозвіл на виконання будівельних робіт з будівництва об'єкта будівництва інформації про замовників будівництва - спільно на замовника 1, замовника 2 та замовника 3. Замовник 3 на підставі цього договору та виданих довіреностей представляє замовника 1 у відносинах з органами державної влади, місцевого самоврядування, перед підприємствами, установами та організаціями будь-якої форми власності та підпорядкування, перед фізичними та юридичними особами з необхідних питань, пов'язаних із виконанням цього договору.

Згідно з п.п.2.1.2 п.2.1 цього договору генпідрядник зобов'язується за завданням замовника 1, замовника 2 та замовника 3 на свій ризик здійснити будівництво об'єкта та здати в експлуатацію в установлений договором строк закінчений об'єкт будівництва, а замовник 1 зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик разом із багатоквартирним житловим будинком по вул. Карманського, 6 у м. Львові, що підлягає реконструкції; замовник 2 зобов'язується здійснити часткове фінансування будівництва об'єкта через замовника 3; замовник 3 зобов'язується передати генпідряднику проектну документацію, Дозвільну документацію та зобов'язується приймати від генпідрядника виконані роботи з будівництва об'єкта та оплачувати генпідряднику вартість виконаних робіт.

Окрім цього, усіма сторонами договору підписано додаток №1 до договору із розподілом площ квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва, який зокрема передбачає набуття замовником 2 частини квартир та машиномісць в об'єкті будівництва з урахуванням фактично оплачених коштів ТзОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» за виконані роботи на користь ТзОВ «ЛЬВІВ-БУД», та набуття решти новозбудованих площ квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва Замовником 3, що відповідає обсягу фінансування виконання робіт замовником 3.

Також сторонами підписано додаток №2, у якому ними було зафіксовано перелік та інші відомості, щодо покупців майнових прав на квартири в Об'єкті будівництва: «Реконструкція з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові», що підлягає будівництву за адресою: м. Львів, вул. П.Карманського, 6, які були відчужені замовником 2, згідно договорів купівлі-продажу майнових прав на користь третіх осіб до укладення договору.

У додатку №3 до договору ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» взято на себе зобов'язання оплатити на користь замовника 3 суму у розмірі 1 570 000,00 грн. шляхом перерахування замовником 2 коштів на рахунок замовника 3 протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного додатку №3 до договору.

Таким чином, внаслідок укладення спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 фактично ОСББ «НОВА ГРОМАДА» та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» дійшли згоди припинити свої взаємні зобов'язання по договору інвестування №02/18 від 05.03.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору, а також ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» припинили свої взаємні зобов'язання по договору генпідряду №ЛБ2-ГП07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) з дати укладення нового договору.

Позивач за первісним позовом вважає, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 суперечить вимогам закону, оскільки:

Так, позивач за первісним позовом у заяві про зміну підстав позову зазначає, що:

Окрім цього, позивач за первісним позовом вказує на те, що п. 5 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 передбачено, що якщо прострочення оплати ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» суми, вказаної в п. 2 цього додатку триватиме більше 30 днів, то ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» зобов'язане оплатити ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» штраф в 5-кратному розмірі від суми, вказаної в п. 2 додатку № 3 до цього договору.Тобто, вказане положення встановлює такий спосіб забезпечення зобов'язання, передбаченого п. 2 цього додатку, як стягнення штрафу (одного зрядів неустойки).

Отже, предметом позову за первісним позовом є вимога ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» немайнового характеру про визнання недійсними договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021, який укладено між ОСББ «НОВА ГРОМАДА» (замовник 1), ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник 2), ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» (замовник 3) та ТОВ «ЛБР-БУД» (генпідрядник).

Обставини справи за зустрічним позовом.

Сторонами договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 було укладено та підписано додаток № 3 до договору, відповідно до умов якого, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» взято на себе зобов'язання оплатити на користь замовника 3 суму у розмірі 1 570 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, шляхом перерахування замовником 2 коштів на рахунок замовника 3 протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного Додатку №3 до Договору.

Так, у процесі виконання договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього), що укладений між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник) та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» (генпідрядник), з урахуванням додатку №1 від 01.10.2019 року до договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (про заміну сторони в зобов'язанні), що укладений між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», які припиняються у зв'язку із укладенням договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 року, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» як генпідрядником було виконано роботи з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П.Карманського, 6 у м. Львові на загальну суму 25 557 718,94 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт форми №КБ-2в, які підписані між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» як замовником та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» як генпідрядником. Акти передачі-приймання виконаних робіт КБ-2в підписані сторонами без будь-яких зауважень.

ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» частково оплатило вартість виконаних ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» робіт згідно Договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18 жовтня 2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) на загальну суму 13 482 604,04 грн. в т.ч. ПДВ. А тому, залишок неоплачених ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» виконаних і прийнятих робіт згідно Договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18 жовтня 2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить суму 12 075 114,90 грн. в т.ч. ПДВ.

Підписуючи додаток №3 до договору, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» повторно підтвердило, що прийняло від ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» результат виконаних будівельних робіт на загальну суму 25 557 718,94 грн. в т.ч. ПДВ.

09.12.2021 за вих.№ 03/12/21 директору ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» було скеровано вимогу про сплату коштів згідно договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 у розмірі 1 570 000,00 грн.

У відповідь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» отримано від директора ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» електронний лист від 11.12.2021, у якому останній просив для огляду та підрахунку виконаних генпідрядником окремих видів будівельних робіт на об'єкті на вул. Карманського, 6 в т.ч. і робіт на суму 1 570 000,00 згідно вимоги, допустити на об'єкт директора та його представника кошторисної групи.

ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» вважаючи, що вимога про повторний огляд та підрахунок виконаних генпідрядником будівельних робіт є безпідставні, не допустив директора та представника кошторисної групи на об'єкт.

Згідно п. 5 цього додатку № 3 до договора, якщо прострочення оплати замовником 2 на користь замовника 3 суми, вказаної в п. 2 цього додатку № 3 до договору, триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, то замовник 2 зобов'язаний оплатити замовнику 3 штраф в п'ятикратному розмірі від суми, вказаної у п.2 даного додатку №3 до договору.

Відповідно, за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 570 000,00 грн., на підставі п. 5 цього додатку №3 передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі, що становить 7 850 000,00 грн. Водночас позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути штраф у розмірі 1 570 000,00 грн, що є кратним суми основного зобов'язання.

Згідно п. 15.8 розділу 15 договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 у разі ініціювання замовником 1 та/або замовником 2 та/або замовником 3 чи пов'язаною з ними особою (зокрема, учасником) одностороннього дострокового розірвання даного договору чи визнання його недійсним, ініціюючий замовник сплачує іншим замовникам в рівних частинах штраф у гривнях у розмірі, еквівалентному 1 000 000,00 (один мільйон) доларів США по офіційному курсу НБУ грн./долар США, який буде існувати на дату стягнення штрафу, та зобов'язаний відшкодувати іншим замовникам завдані збитки в повному обсязі та упущену вигоду. Право на стягнення зазначеного штрафу виникає з дати пред'явлення ініціюючим замовником (замовником 1 та/або замовником 2 та/або замовником 3) чи пов'язаною з ним особою (зокрема, учасником) в суд позову про розірвання чи визнання недійсним даного договору.

Предметом позову за зустрічним позовом є вимога ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» майнового характеру про стягнення з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» 1 570 000,00 грн суми невиконаного грошового зобов'язання відповідно до умов договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021; 1 570 000,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання відповідно до умов Договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 року.

Позовні вимоги в частині стягнення 100 000 доларів США штрафу за ініціювання ТзОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» позову про недійсність договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 позивач за зустрічним позовом просить залишити без розгляду.

Висновки суду по первісному позову.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частин 1 - 3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 року у справі № 905/77/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 міститься висновок про те, що вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Щодо тверджень позивача за первісним позовом про те, що спірний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 не відповідає вимогам новації, що визначені у положеннях статті 604 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що спірний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 не відповідає вимогам частини статті 604 Цивільного кодексу України, оскільки такий договір не є двостороннім; договором не передбачено жодної трансформації інвестиційного договору в нове зобов'язання між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ОСББ «НОВА ГРОМАДА»; зобов'язання за інвестиційним договором не припиняються, а передаються іншій особі; спірним договором не передбачено жодної трансформації договору генпідряду в нове зобов'язання між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД»; зобов'язання за договором генпідряду не припиняються, а передаються іншій особі - ТОВ «ЛБР-БУД».

Згідно зі статтею 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Аналіз статті 604 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Велика Палата Верховного Суду у своєму висновку викладеному у постанові від 27.11.2019 у справі № 340/385/17 вказала, що угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має право припинювальну природу. Істотними умовами такого договору є: предмет, вказівка на колишнє й нове зобов'язання, яке виникає замість попереднього, яке припиняється. Про намір вчинити новацію сторони повинні зазначити в договорі.

Верховний Суд у своїх правових висновках викладених у постановах від 13.03.2019 у справі № 609/67/18, від 14.04.2022 у справі № 177/1781/19 зазначає, що зі змісту статті 604 Цивільного кодексу України вбачається, що ознаками новації є: спосіб припинення зобов'язання; вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов'язання); двостороннім правочином (договором); нове зобов'язання пов'язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов'язання новим, а не на заміну цього зобов'язання.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні: нове зобов'язання повинне пов'язувати тих самих осіб, що і первісне; сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов'язання іншим, а «домовленість про новацію», - це договір про заміну зобов'язання; вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов'язання; наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим; дійсність первинного зобов'язання (недійсність первинного зобов'язання веде до недійсності і нового зобов'язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов'язаними первинним зобов'язанням, і новація не відбувається); заміна змісту зобов'язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі; допустимість заміни первісного зобов'язання новим.

Юридичною підставою для зобов'язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов'язання.

Угода про заміну первинного зобов'язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Отже, суд вважає, що характерним для новації є саме укладення нового зобов'язання, а не зміна його частини, що є підставою для припинення попереднього зобов'язання, при цьому, нове зобов'язання укладається між тими ж сторонами. Відповідно, не можуть сприйматися як новації договори про заміну окремих елементів договірного зобов'язання: сторін (заміна кредитора чи боржника), умов (предмета, строків, місця виконання та інших обставин), заміну самого виконання, яка не є новацією.

Верховний Суд у постановах від 11.01.2024 у справі № 541/1530/21 та від 13.03.2019 у справі №609/67/18 вказав, що важливою умовою новації є наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов'язково вказати у договорі, оскільки за відсутності такого застереження первинне зобов'язання не припиняється, а буде діяти поряд із новим.

Суд, аналізуючи зміст укладеного між сторонами спірного договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 року, приходить до висновку, що вказаний договір не містить умов щодо вчинення сторонами новації, оскільки умови договору не передбачають заміну первинних зобов'язань, які виникли між сторонами, новими.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2 та 3 статті 6 Цивільного кодексу України).

Наведені положення закону визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором. За змістом ч. 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони у договорі на власний розсуд можуть урегулювати у договорі відносини, диспозитивно врегульовані в актах цивільного законодавства та не можуть відступати від імперативних його положень.

Разом з тим, суд оцінюючи матеріали справи вважає, що за своєю суттю укладений між ОСББ «НОВА ГРОМАДА», ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» та ТОВ «ЛБР-БУД» договір є змішаним, оскільки у ньому містяться елементи різних договорів, а саме в умовах спірного договору вказано, що:

- цей договір з усіма додатками та доповненнями до нього, який є змішаним договором, містить елементи договору доручення, комісії, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору (п. 1.1 Договору);

- сторони домовились, що цей договір містить два (але не виключно) основних предмети - щодо доручення ОСББ «НОВА ГРОМАДА», ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» від його (ОСББ) імені та від свого імені, в частині наявних в цьому договорі в т.ч. ознак договорів доручення, комісії, агентського договору, надання послуг, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору тощо, виконувати частину делегованих ОСББ функцій під час проектування, будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, а також щодо врегулювання відносин сторін по будівництву об'єкта будівництва та фінансуванню (інвестуванню) ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» і ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» будівництва об'єкта (п.2.1 договору).

Крім цього, як вбачається з преамбули договору №03/12-2021 від 03.12.2021 року, Сторони укладаючи даний правочин керувались виключно положеннями статтістатті 6, 628 Цивільного кодексу України.

Статтею 628 Цивільного кодексу України також передбачено, що до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться в змішаному договорі.

Відтак, оскільки спірний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 є змішаним, тому до нього підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини договорів доручення, комісії, договору генерального підряду на будівництво, інвестиційного договору,інші умови спірного договору, не свідчать про тещо договір є договором новації.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що підставами для укладення спірного договору були обставини щодо неможливості ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», як замовника за договором генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 здійснювати подальше фінансування реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові.

Відповідно, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», які попередньо 05.03.2018 уклали між собою договір інвестування №02/18 з наступними змінами і доповненнями, узгодили можливість передачі ОСББ «НОВА ГРОМАДА» частини функцій замовника та інвестора ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», який раніше виконував функції генпідрядника, а відтак погодили залучення до виконання робіт нового генпідрядника ТОВ «ЛБР-БУД».

Отже на думку суду, метою укладення спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є завершення проведення реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові. Відповідно, у такий спосіб фактично сторони спільно врегулювали між собою ті правовідносини, які виникали у кожного за договором інвестування №02/18 від 05.03.2018 та договором генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 та які по факту не могли бути виконані сторонами цих правочинів.

Суд вважає за доцільне звернути увагу також на ті обставини справи, що згідно з п. 3 ч. 1 статті 3 та ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.Зобов'язання сторін припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 статті 598 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спірний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 має інший суб'єктний склад учасників в порівнянні з припиненими договором інвестування №02/18 від 05.03.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) та договором генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього), що вказує на те, що первісні зобов'язання сторін повністю припинені, а нові зобов'язання за своїм змістом відрізняється від попередніх.

З огляду на все вищенаведене, суд вважає, що позивачем за первісним позовом не обґрунтовано та не доведено належними доказами, що спірний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 є договором новації та має відповідати вимогам положень статті 604 Цивільного кодексу України (договору новації), а також те, що обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства щодо новації випливає з їх змісту та із суті відносин, що виникли між сторонами.

Щодо тверджень позивача за первісним позовом про те, що оспорюваний договір №03/12-2021 від 03-08.12.2021 не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України через те, що при його укладенні не було дотримано вимог статті 227, 230 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом зазначає, що згідно Статуту ОСББ «НОВА ГРОМАДА» в редакції 2016 року, до виключної компетенції загальних зборів ОСББ належить попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів. При укладенні оспорюваного договору та його підписанні ОСОБА_11 загальні збори ОСББ «НОВА ГРОМАДА» не погоджували підписання оспорюваного договору, внаслідок чого в підписанта цього договору не було достатньої цивільної дієздатності для укладення такого договору, а тому ОСОБА_11 не мав права на підписання оспорюваного договору та ввів в оману інших сторін оспорюваного правочину щодо наявності в нього підстав для його підписання.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначає, що незважаючи на те, що директор ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» ОСОБА_13 підписав оспорюваний договір під примусом, однак, був переконаний в тому, що такий договір не набув чинності через його не підписання зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», оскільки умови всіх договорів, які підписуються ОСББ «НОВА ГРОМАДА» вимагають попереднього (до їх укладення) погодження Загальними зборами ОСББ «НОВА ГРОМАДА» згідно п. 3 Розділу III Статуту ОСББ «НОВА ГОМАДА» в редакції 2016 року.

Так, пунктом 3 Розділу III Статуту ОСББ «НОВА ГОМАДА» в редакції 2016 року визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належить зокрема, прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд.

Аналіз судом матеріалів справи свідчить про те, що рішення щодо здійснення реконструкції існуючого будинку за адресою: м. Львів, вул. П. Карманського, 6 та здійснення нового будівництва на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П.Карманського, 6, було прийнято Загальними зборами ОСББ «НОВА ГРОМАДА» 24.03.2015, яке оформлене протоколом № 7, що на даний час є чинним та не оскаржене.

Вищевказаним рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» 24.03.2015 року, яке оформлене протоколом № 7, членами ОСББ «НОВА ГРОМАДА» було надано згоду лише на здійснення реконструкції багатоквартирного житлового будинку і нове будівництво на земельній ділянці та визначено черговість здійснення нового будівництва та реконструкції. При цьому, вказаним рішенням Загальних зборів не було визначено, який саме інвестор буде здійснювати реконструкції багатоквартирного житлового будинку та нове будівництво, хто буде виконувати підрядні роботи, не було погоджено зазначеним рішенням і умови договору інвестування.

За наведених обставин, суд вважає безпідставними твердження позивача за первісним позовом, що для укладення та підписання договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», голові правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» було необхідно попередньо (до укладення) отримати погодження Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА», оскільки як було вказано вище, на момент підписання ОСББ «НОВА ГРОМАДА» було чинне рішення Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» 24.03.2015, яке оформлене протоколом № 7, яке передбачало здійснення реконструкції багатоквартирного житлового будинку і нове будівництво на земельній ділянці, а також як вважає суд, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» уклавши спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021, не набула нових прав та обов'язків за цим договором. Відповідно, жодні обставини для ОСББ «НОВА ГРОМАДА» порівняно з передньо укладеним договором інвестування № 02/18 від 05.03.2018 для ОСББ не змінились - ОСББ «НОВА ГРОМАДА» (існуючі власники квартир старого житлового фонду) відповідно до додатку № 1 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 набувало у власність реконструйовані квартири старого житлового фонду.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою

Відповідно до ч. 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, шо орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступав від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень,

Норма абзацу 1 частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, шо третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 Цивільного кодексу України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, шо третя особа - контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на те, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Як встановлено судом, на момент підписання договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», головою правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» був ОСОБА_11 , який був обраний головою ОСББ «НОВА ГРОМАДА» рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» (протокол № 1 від 02.06.2021 року) та 08.12.2021 року відомості про нього як про керівника ОСББ «НОВА ГРОМАДА» були внесені Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому суд приходить до висновку, що спірний договір був підписаний від імені ОСББ «НОВА ГРОМАДА» діючим головою Зінкевичем Володимиром Володимировичем. Доказів протилежного, а саме відсутності повноважень у голови правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» Зінкевича Володимира Володимировича на підписання договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 року, саме 08.12.2021 позивачем за первісним позовом не подано.

Щодо недотримання сторонами вимог статті 227, 230 Цивільного кодексу України при укладенні договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021, суд зазначає наступне.

Стаття 227 Цивільного кодексу України, на яку покликається Позивач за первісним позовом як на підставу для визнання спірного договору недійсним, визначає правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти.

Відповідно до ч. 1 статті 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 922/2012/21 зазначив, що дозвіл - це особливий юридичний акт визнання та закріплення державою права на здійснення діяльності, використання об'єктів, що підлягають державному нагляду. Його суть полягає не в наданні права фізичній або юридичній особі здійснювати заборонені дії, а в забезпеченні кваліфікованого, технічного і технологічного обґрунтованого здійснення відповідної діяльності.

Ліцензія (лат. Licentia - свобода, право) - це дозвіл, який видається уповноваженою особою іншим особам на виконання певних дій або використання права.

Техніко-юридичний прийом, коли в нормативно-правовому акті, зокрема в статті 227 Цивільного кодексу України, вживається один термін, а потім в дужках зазначається інший термін, не свідчить про те, що законодавець зазначив про необхідність отримання юридичною особою саме ліцензії, а не дозволу.

Зазначення в статті 227 Цивільного кодексу України в дужках ліцензії є наведенням одного із можливих видів дозволів.

Отже, слід прийти до висновку, що положення статті 227 Цивільного кодексу України необхідно застосувати до правочинів, укладення та/або виконання яких передбачає отримання стороною відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення певного виду діяльності, що визначаються окремими спеціальними нормативно-правовими актами (законами).».

За таких обставин, суд приходить до висновку, що положення статті 227 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані в тому контексті, в якому вказує позивач за первісним позовом, оскільки дозвіл видається особі на здійснення певного виду діяльності, а не укладення певного правочину. Отже, положення статті 227 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у даному спорі, оскільки не стосуються правовідносин, що виникли між сторонами спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 року.

Щодо доводів позивача за первісним позовом про те, що вчинення (підписання) зі сторони ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 відбулось під впливом обману, оскільки ОСОБА_11 не мав права на підписання оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та ввів в оману інших сторін оспорюваного правочину щодо наявності в нього підстав для його підписання, що на думку позивача за первісним позовом є підставою для визнання недійсним договору з підстав порушення вимог статті 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з частини 1 статті 229 Цивільного кодексу України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Верховний Суд у постанові від 19.11.2020 у справі № 910/18288/19, зокрема вказав, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману.

За змістом п. 20 постанови Пленуму Верховний Суд України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 910/18181/19, від 16.12.2021 у справі № 910/15715/19, від 19.09.2023 у справі № 910/17098/21 суд зазначає, що під обманом необхідно розуміти умисне введення в оману особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину.

Судом було встановлено, що на момент підписання договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», головою правління ОСББ був ОСОБА_11 , який був обраний головою ОСББ «НОВА ГРОМАДА» рішенням Загальних зборів ОСББ «НОВА ГРОМАДА» 02.06.2021 року, які оформлені протоколом №1 та, який відповідно до положень Статуту ОСББ та закону мав усі відповідні повноваження на підписання спірного договору.

Отже, суд вважає, що як зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА», так і зі сторони ОСОБА_11 , як голови правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА», при підписанні спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не було вчинено жодних дій, які б свідчили та вказували на те, що такі дії особи вводять в оману інших сторін цього правочину, а ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» відповідно не надано жодних доказів на підтвердження відповідних тверджень щодо укладення спірного договору під впливом обману.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи позивача щодо недійсності вищевказаного спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 з підстав невідповідності цього правочину вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки при його укладенні не було дотримано вимог статті 227, 230 Цивільного кодексу України, є необґрунтованими та недоведеними.

Щодо твердження позивача за первісним позовом, що п. 2 та п. 5 додатку № 3 до договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не відповідають вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання їх недійсним у відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

14.02.2022 позивачем за первісним позовом подано заяву про зміну підстав позову, в якій вказує, що п.2 додатку 3 до спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є недійсним, оскільки такий не спрямований на настання правових наслідків (сплати боргу), адже ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» не виконало обсягу робіт, який був би неоплачений позивачем за первісним позовом і ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» не може підтвердити існування заборгованості на суму 1 570 000,00 грн. Зазначене, на думку позивача за первісним позовом, свідчить про невідповідність договору статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому, п.5 додатку 3 до спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є недійсним, адже не відповідає вимогам закону, оскільки недійсне зобов'язання (п.2 додатку 3 договору) не підлягає забезпеченню.

Цивільним кодексом України передбачено можливість визнання недійсним як правочину в цілому, так і його окремої частини за умови, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом при розгляді матеріалів даної справи, позивач за первісним позовом підписав та скріпив печаткою спорюваний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 разом з додатками до нього 03.12.2021 без будь-яких заперечень та зауважень щодо змісту, положень та сум, які вказані у даному правочині, що не спростовано позивачем за первісним позовом при розгляді справи.

Відповідно, суд приходять до висновку, що позивачу за первісним позовом були достеменно відомі умови та положення договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та додатків до нього, а тому позовні вимоги про визнання недійсним пунктів 2 та 5 додатку 3 до спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 на підставі статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України задоволенню не підлягають враховуючи самостійне визначення сторонами спору, в тому числі і позивачем за первісним позовом, розміру заборгованості на суму 1570000,00 грн та штрафних санкцій за порушення строків щодо сплати вказаного зобов'язання, враховуючи принцип свободи договору, закріплений в статті 627 Цивільного кодексу України.

Щодо твердження позивача за первісним позовом, що положення оспорюваного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021, закріплене в п. 15.8 цього договору, не відповідає вимогам закону, оскільки обмежує право на судовий захист всупереч статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 6, 15,16 Цивільного кодексу України, суд зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом, покликається на положення п. 15.8 договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 дійсність якого оспорюється в цілому, яким передбачено, що у разі ініціювання одним із замовників (яким згідно цього договору вказаний і позивач за первісним позовом) чи пов'язаною з ним особою (зокрема, учасником) одностороннього дострокового розірвання даного договору чи визнання його недійсним, ініціюючий замовник сплачує іншим замовникам в рівних частинах штраф у гривнях в розмірі, еквівалентному 1000000,00 доларів США по офіційному курсу НБУ, який буде існувати на дату стягнення штрафу, та зобов'язаний відшкодувати іншим замовникам збитки в повному обсязі та упущену вигоду. Право на стягнення зазначеного штрафу виникає з дати пред'явлення ініціюючим замовником чи пов'язаною з ним особою (зокрема, учасником) в суд позову про розірвання чи визнання недійсним даного договору.

Позивач за первісним позовом вважає, що вказаний пункт договору забороняє сторонам договору звертатися до суду з позовом про визнання недійсним договору шляхом встановлення відповідальності за це у вигляді штрафу.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є, зокрема, визнання правочину недійсним.

Положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України гарантують право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

У відповідності до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чинним, враховуючи те, що право на судовий захист і звернення до суду є абсолютним, сторони в договорі не можуть забороняти чи обмежувати таке право та відступати від положень закону, які гарантують та закріплюють це право, в тому числі й серед основних засад цивільного законодавства.

Аналіз статті 13, 15, 16, 203, 215 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17).

Аналізуючи положення оспорюваного пункту договору та норми права суд вважає, що положення п. 15.8 договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не обмежують право позивача за первісним позовом чи будь-якої іншої сторони цього договору на ініціювання дострокового розірвання даного договору чи визнання його недійсним, оскільки таке право будь-якої сторони правочину є беззаперечним, а виключно даним пунктом договору встановлено відповідальність сторін за необґрунтоване та безпідставне ініціювання відповідною стороною спору щодо розірвання договору чи визнання його недійсним з необґрунтованих підстав.

Щодо твердження позивача за первісним позовом, що спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 був підписаний директором ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» під примусом через загрозу життю, здоров'ю і майну директора ОСОБА_13 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 231 Цивільного кодексу України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв'язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства, враховуючи положення стаття 231 Цивільного кодексу України, судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 442/158/18.

Відповідно до положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд дослідивши матеріали справи та наведені сторонами доводи, вважає, що позивачем за первісним позовом не надано суду доказів, які б свідчили та вказували на те, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 був підписаний директором ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» під примусом або під впливом насильства. Відтак покликання на положення статті 231 Цивільного кодексу України, як на одну з підстав визнання договору недійсним є безпідставним.

Щодо твердження позивача за первісним позовом, що спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є неукладений, суд зазначає наступне.

Позивач за первісним позовом зазначає, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є неукладений, оскільки зі сторони ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» був підписаний 03.12.2021. Однак, іншим учасником правочину, ОСББ «НОВА ГРОМАДА» такий договір був підписаний 08.12.2021. Відповідно, позивач за первісним позовом вважає, що зміна дати укладення договору мала бути завірена усіма учасниками правочину, чого не було здійснено. Відповідно, оскільки в договорі не має відкладальної умови щодо набрання ним чинності іншого числа, та сторони погодили дату початку його дії 03.12.2021 року, то договір не був укладений сторонами 03.12.2021.

Нормами статей 15, 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Відповідно, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Верховний Суд у постанові від 30.07.2019 у справі № 907/804/17 зазначив, що надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи зміст вказаних норм, вимога про визнання договору неукладеним не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), який передбачений положеннями Господарського кодексу України або Цивільного кодексу України, не визначена відповідна вимога як такий спосіб і іншими законами України.

Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Вказане узгоджується з правовою позиціє викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16.

По суті вимога про визнання договору неукладеним є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення. Встановлення судом такого факту відсутності укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору.

Отже, суд вважає, що доводи позивача за первісним позовом про те, що договір№ 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є неукладеним не відповідає способам захисту прав, встановленим чинним законодавством, відповідно не можуть бути прийняті до уваги судом. Крім цього, суд зауважує, що відповідно до позовних вимог позивача за первісним позовом, у прохальній частині позову він просить суд визнати договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 недійсним, а не неукладеним. Відповідно, суд констатує, що неукладений правочин не можна визнати недійсним.

Також, у контексті наведеного, суд відхиляє доводи позивача за первісним позовом щодо неукладеності з підстав підписання договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 сторонами договору 08.12.2021, а не 03.12.2021, виходячи з того, що згідно зі статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Тобто укладеною є така угода, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Отже, головні умови, за наявності яких договір вважається укладеним:

• сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору;

• таку згоду досягнуто в належній формі.

У постанові від 19.01.2022 № 922/1246/21 у справі Верховний Суд зробив висновок, що нормами цивільного законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це їх установчими документами.

У постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 Верховний Суд зазначив, що статтею 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Тобто, в межах, наданих цивільним законом, учасники цивільного обороту можуть на власний розсуд врегулювати, чи співпадає момент укладення договору з моментом його підписання (та проставлення печаток).

Сторони цього спору, керуючись принципом свободи договору, на власний розсуд врегулювали питання набрання чинності договором, пов'язавши цей момент безпосередньо з моментом підписання сторонами та скріплення печатками. Верховний Суд зазначає, що термінологічно та за суттю використаний сторонами цього спору термін «набрання чинності» співпадає (є синонімічним) з терміном «укладення».

Так, у п. 14.1 спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, але не раніше повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

Аналізуючи матеріали справи та доводи сторін, судом встановлено, що договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 містить дату формування тексту та його умов - 03.12.2021, який зі сторони ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», ТОВ «ЛБР-БУД» був підписано саме 03.12.2021, а зі сторони ОСББ «НОВА ГРОМАДА» договір було підписано головою правління ОСББ «НОВА ГРОМАДА» Зінкевичем В.В. 08.12.2021, про що ним зазначено в тексті договору.

За таких обставин, суд вважає, що датою укладення цього договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 є 08.12.2021 та саме з дати проставлення останнього підпису сторони цього договору, такий правочин почав діяти і для інших осіб.

Суд відхиляє твердження позивача за первісним позовом про те, що зміна дати укладення договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 мала бути завірена усіма учасниками правочину, оскільки такі спростовуються саме положеннями п. 14.1 цього договору, яка визначає дату набрання чинності цим Договором.

Додатково суд зазначає, що ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» підписавши та скріпивши печаткою спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 погодився з усіма умовами та положеннями цього договору та додатками до цього договору, та станом на 03.12.2021 не мав жодних зауважень чи претензій до умов договору.

Судом відхиляються та не приймаються до уваги твердження позивача за первісним позовом, що спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 позбавляє його можливості отримати результати виконання договору інвестування та договору генпідряду та як наслідок унеможливлює добросовісне і належне виконання ним зобов'язань перед третіми особами, які набули майнові права на квартири від ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», оскільки у п. 12.5 договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 сторони передбачили, що після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва розподіл квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва між замовниками (ОСББ «НОВА ГРОМАДА», ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД») здійснюється на підставі додатку №1 до даного договору. Право власності на відповідні квартири, нежитлові приміщення та машиномісця в об'єкті будівництва згідно розподілу, передбаченого додатком №1 до даного договору, переходить до замовника 1 (ОСББ «НОВА ГРОМАДА») (власників існуючих квартир старого житлового фонду), замовника 2 (ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП») та замовника 3 (ТОВ «ЛЬВІВ-БУД») і оформляється у встановленому законодавством порядку або право власності напряму оформляється на третіх фізичних/юридичних осіб, яким замовником 2/замовником 3 відчужено у встановленому порядку майнові права на відповідні квартири, нежитлові приміщення та машиномісця в об'єкті будівництва, які їм належать згідно розподілу, передбаченого додатком №1 до договору.

Так, у додатку № 1 сторони здійснили відповідний розподіл житлових і нежитлових приміщень, машиномісць, на які замовники після завершення будівництва об'єкта будівництва та прийняття його в експлуатацію набувають право власності в об'єкті будівництва.

Окрім цього, у додатку №2 сторони зафіксували перелік та інші відомості щодо покупців майнових прав на квартири в об'єкті будівництва, що підлягає будівництву за адресою: м. Львів, вул. П.Карманського, 6, які були відчужені ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» згідно договорів купівлі-продажу майнових прав на користь третіх осіб до укладення спірного договору (підчас дії інших договорів - договору інвестування №02/18 від 05.03.2018 (з наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) та договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (з наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього)), та зокрема визначили перелік та інші відомості щодо покупців майнових прав на квартири в об'єкті будівництва, які відчужені замовником 2 та право власності на які набуває замовник 2 згідно розподілу, визначеного в додатку №1 до договору.

Отже, суд вважає, що спірним договором№ 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та додатками до нього були врегульовані усі питання, пов'язані з розподілом між замовниками відповідних квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва, а також визначено чіткий об'єктів нерухомого майна, що переходять у власність позивача за первісним позовом та перелік осіб, які набувають право власності на житлові квартири та машиномісця в об'єкті будівництва, що були закріплені згідно додатку за ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП».

Крім цього, судом при оцінці обставин справи та доводів сторін враховано, що питання щодо укладення договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 було предметом дослідження у справі №914/2193/22 за позовом ОСОБА_14 до ОСББ «НОВАГРОМАДА», ОСОБА_11 , ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП»,ТОВ «ЛБР-БУД», ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», предметом спору якої було визнання недійсним договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 з додатками №1, №2, №3 до цього договору та рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Нова Громада'від 24 грудня 2021 року, оформлене протоколом №2 від 24 грудня 2021 року.

Так, за результатами розгляду даної справи Господарським судом Львівської області 13.03.2023 було ухвалено судове рішення, яке залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 року та постановою Верховного Суду від 05.06.2024 року, зокрема, в частині щодо визнання недійсним договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 з додатками №1, №2, №3 до цього договору, яким відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним ОСОБА_15 та ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», яке підтримувало доводи позивача у судовій справі №914/2193/22, є аналогічними доводам та підставам для визнання недійсним спірного договору у даній справі. Однак, суд враховує той факт, що висновки судів у справі №914/2193/22 не мають приюдиційного значення для вирішення даного спору.

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 не підлягають до задоволення судом, оскільки такі вимоги позивача за первісним позовом є необґрунтованими та недоведеними достовірними, належними, допустимими, вірогідними доказами у справі.

Висновки суду по зустрічному позову.

Щодо зустрічного позову в частині стягнення 1 570 000,00 грн боргу по договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 та штрафу у розмірі 1 570 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 18.10.2018 між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник) та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» (генпідрядник) був укладений договір генпідряду № ЛБ2-ГП 07/18 на виконання робіт з реконструкції із надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П. Карманського, 6 у м. Львові на земельній ділянці (кадастровий номер: 4610136800:01:002:0043) за адресою: м. Львів, вул. П.Карманського, 6.

У період з 18.10.2018 по 01.10.2019 ТОВ «ЛЬВІВ - БУД 2», як генпідрядником, було виконано підрядні роботи на загальну суму 1 571 164,17 грн. (з ПДВ). Усі виконанні ТОВ «ЛЬВІВ - БУД 2» підрядні роботи на загальну суму 1 571 164,17 грн. з ПДВ були оплачені замовником - ТОВ «ВІТАЛГАЛ-ГРУП» у повному обсязі, вказане відображено в акті звірки взаєморозрахунків, який підписаний ТОВ «ЛЬВІВ - БУД 2» та ТОВ «ВІТАЛГАЛ-ГРУП».

01.10.2019 між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» (замовник), ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» (генпідрядник) та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» (новий генпідрядник) було укладено та підписано додаток № 1 до договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (про заміну сторони в зобов'язанні) відповідно до умов якого, сторони погодились замінити одну зі сторін договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018, а саме: замінено генпідрядника (ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2») на нового генпідрядника (ТОВ «ЛЬВІВ-БУД») та передано новому генпідряднику усі права та обов'язки генпідрядника за договором генпідряду.

У процесі виконання договору генпідряду № ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього), ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» як новим генпідрядником було виконано роботи з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П.Карманського, 6 у м. Львові на загальну суму 23 986 554,81 грн з ПДВ, що підтверджується актами передачі-приймання виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), які підписані ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», як замовником, та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», як генпідрядником, без будь-яких зауважень.

Суд зазначає, що в судових засіданнях судом та сторонами були оглянуті оригінали Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2019 року та Акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за березень 2020 року та Акту № 9 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2020 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за червень 2020 року та Акту № 10 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2020 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2020 року та Акту № 11 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за вересень 2020 року та Акту № 12 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за грудень 2020 року та Акту № 22 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за березень 2021 року та Акту № 19 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2021 року, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) за квітень 2021 року та Акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2021 року, які підписані ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП», як замовником, та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», як генпідрядником, без будь-яких зауважень, а тому суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом доведено виконання ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» як генпідрядником підрядних робіт з реконструкції з надбудовою та прибудовою багатоквартирного житлового будинку по вул. П.Карманського, 6 у м. Львові на загальну суму 23 986 554,81 грн. з ПДВ.

ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» частково оплатило вартість виконаних ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» робіт згідно договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) на загальну суму 11 911 439,87 грн з ПДВ. Відповідно, заборгованість ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» перед ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» по виконаних і прийнятих роботах згідно вищевказаного договору генпідряду становить суму 12 075 114,90 грн з ПДВ, що відобрадено в акті звіряння взаємних розрахунків за період січень 2019 - березень 2021, який підписаний ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД».

Отже, загальна вартість підрядних робіт, які були виконані ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» за умовами договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить 25 557 718,94 грн. з ПДВ, а загальна сума оплачених ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» підрядних робіт ТОВ «ЛЬВІВ-БУД 2» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» за договором генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить 13 482 604,04 грн з ПДВ.

Укладаючи спірний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 сторони, а саме ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» підписуючи додаток №3 до даного договору, визначили, що залишок неоплачених ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» виконаних і прийнятих робіт згідно договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18.10.2018 (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) становить суму 12 075 114,90 грн в т.ч. ПДВ.

Відповідно, сторони у додатку № 3 до спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 погодили, що зобов'язання по оплаті ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» виконаних і прийнятих робіт згідно Договору генпідряду №ЛБ2-ГП 07/18 від 18 жовтня 2018 року (із наступними змінами і доповненнями, усіма додатками до нього) на суму 10 505 114,90 грн. в т.ч. ПДВ припиняються у зв'язку перерозподілом між ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» та ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» площ новозбудованих квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва згідно додатку № 1 до договору. В свою чергу, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» зобов'язується оплатити на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» суму в рахунок оплати виконаних і прийнятих робіт, пов'язаних із реконструкцією старого житлового фонду в складі об'єкта будівництва, у розмірі 1 570 000,00 грн. в т.ч. ПДВ шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання даного додатку № 3 до договору.

Отже, суд приходить до висновку, що сума у розмірі 1 570 000,00 грн. є різницею між залишком неоплачених ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» виконаних і прийнятих робіт згідно вищевказаного договору генпідряду (12 075 114,90 грн) та сумою, що дорівнює вартості отриманих ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» площ новозбудованих квартир, нежитлових приміщень та машиномісць в об'єкті будівництва згідно додатку № 1 до договору (10 505 114,90 грн.)

Як було встановлено судом, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідач за зустрічним позовом підписав та скріпив печаткою спорюваний договір № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 разом з додатками до нього, 03.12.2021 без будь-яких заперечень та зауважень щодо змісту, положень та сум, які вказані у даному правочині, що не спростовано відповідачем за зустрічним позовом при розгляді справи. Відповідно, відповідачу за зустрічним позовом були достеменно відомі умови та положення п. 2 додатку № 3 спірного договору щодо порядку виникнення та розміру заборгованості в сумі 1570000,00 грн., що підлягала сплаті ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД».

Разом з тим, 09.12.2021 ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» було скеровано ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» вимогу за вих. № 03/12/21 про сплату коштів згідно договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 у розмірі 1 570 000,00 грн.

У відповідь, ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» отримано від директора ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» електронний лист від 11.12.2021, у якому останній просив для огляду та підрахунку виконаних генпідрядником окремих видів будівельних робіт на об'єкті на вул. Карманського, 6 в т.ч. і робіт на суму 1 570 000,00 згідно вимоги, допустити на об'єкт директора Копчуня В. та його представника кошторисної групи.

Відповідно, як встановлено судом, ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» заборгованість в розмірі 1570000,00 грн., що передбачена п. 2 додатку № 3 спірного договору, сплачена не була.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 1 570 000,00 грн суми невиконаного грошового зобов'язання підлягають до задоволення.

Згідно з п. 5 додатку № 3 спірного договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021 якщо прострочення оплати ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» на користь ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» суми, вказаної в п. 2 додатку № 3 до договору, триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, то замовник 2 зобов'язаний оплатити замовнику 3 штраф в п'ятикратному розмірі від суми, вказаної у п.2 даного додатку №3 до договору.

Отже, за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 1 570 000,00 грн., на підставі п. 5 додатку №3 передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі, що становить 7 850 000,00 грн.

Водночас позивач за зустрічним просить суд стягнути штраф у розмірі 1 570 000,00 грн, що є кратним суми основного зобов'язання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України.

Зміст договору, що є обов'язковим для виконання його сторонами (частина перша статті 629 цього Кодексу) становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 548 цього Кодексу передбачені загальні умови забезпечення виконання зобов'язання. Одна з цих умов передбачає забезпечення виконання зобов'язання (основного зобов'язання), якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, за змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

При цьому за приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Отже, положення Цивільного кодексу України визначають штраф та пеню як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов'язання, і як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених законом або договором. Сплату неустойки як один із видів забезпечення виконання зобов'язання, встановлених договором або законом, та як один із встановлених договором або законом правових наслідків порушення зобов'язання передбачено лише нормами Цивільного кодексу України (пункт 3 частини першої статті 611 цього Кодексу).

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов'язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов'язань.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов'язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов'язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов'язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків. Зокрема, задля прагнення учасників зобов'язання до дійсно оперативного, негайного використання свого права на неустойку для неї встановлений спеціальний скорочений строк позовної давності: позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Поряд з цим Цивільного кодексу України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Тобто неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов'язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов'язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому для деяких видів зобов'язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов'язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору (подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22).

Водночас, суд при розгляді зустрічного позову вважає за доцільне застосувати положення частини третьою статті 551 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним.

Позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути суму штрафу, яка становить таку ж суму як основний борг. Розмір штрафних санкцій в даному випадку є надмірним покладанням на відповідача за зустрічним позовом тягаря відповідальності за вчинене ним правопорушення та не може бути засобом збагачення.

В частині стягнення штрафу суд дійшов висновку зменшити його на 30% та стягнути 1 099 000,00 грн штрафу за прострочення виконання зобов'язання відповідно до умов договору № 03/12-2021 від 03-08.12.2021.

Щодо вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 100 000 доларів США - штрафу за ініціювання ТзОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» позову про недійсність договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 суд зазначає наступне.

ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» було подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду у даній справі, в якій товариство просить суд залишити без розгляду зустрічну позовну заяву ТОВ «ЛЬВІВ-БУД», в частині стягнення з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» 100 000 (сто тисяч) доларів США - штрафу за ініціювання ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» позову про недійсність договору №03/12-2021 від 03-08.12.2021 року.

Згідно з положеннями статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Як вбачається із даної норми, вказане право позивача не залежить від мотивів позивача чи волі сторін у справі.

Положення статті 226 Господарського процесуального кодексу України не є диспозитивними та передбачають обов'язок суду залишити позов без розгляду з підстав вказаних у частині 1 цієї статті.

Стаття 226 Господарського процесуального кодексу України надає позивачу право подати заяву про залишення позову без розгляду.

У постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 548/2531/18, від 05.10.2021 у справі №308/13199/17, від 04.04.2022 у справі № 441/1609/19, суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу; сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

Отже, суд приходять до висновку, що оскільки ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» не підтримує позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення з ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» 100 000,00 доларів США - штрафу за ініціювання ТОВ «ВІТАЛГАЛ ГРУП» позову про недійсність договору №03/12-2021 та просить суд залишити позовні вимоги в цій частині без розгляду, то подана заява ТОВ «ЛЬВІВ-БУД» підлягає до задоволення судом та вимоги в цій частині підлягають залишенню судом без розгляду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищезазначене, у задоволенні первісного позову слід відмовити. Зустрічний позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 1 570 000,00 грн основного боргу, 1 099 000,00 грн штрафу. Зустрічний позов в частині стягнення штрафу в сумі 100 000,00 доларів США залишити без розгляду, в решті зустрічного позову відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покласти на позивача за первісним позовом.

Судовий збір за зустрічним позовом в сумі 47 100,00 грн стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 220, 226, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІТАЛГАЛ ГРУП» (79026, місто Львів, вулиця Карманського, 6, квартира 3, ідентифікаційний код юридичної особи 41923722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЬВІВ-БУД» (82600, Львівська область, місто Сколе, вулиця Стуса, 13/1, ідентифікаційний код юридичної особи 38740550) 1 570 000,00 грн основного боргу, 1 099 000,00 грн штрафу та 47 100,00 грн судового збору.

4. Позовні вимоги по зустрічному позову в частині стягнення 100 000,00 доларів США штрафу залишити без розгляду.

5. У задоволенні решти зустрічного позову відмовити.

6. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повний текст рішення

складено 20.10.2025

Суддя Сухович Ю.О.

Попередній документ

131128143

Наступний документ

131128145

Інформація про рішення:

№ рішення:	131128144
№ справи:	914/4080/21
Дата рішення:	09.10.2025
Дата публікації:	23.10.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Львівської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; підряду, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (27.01.2026)
Дата надходження:	10.11.2025
Предмет позову:	стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (43)

10.04.2026 06:59	Господарський суд Львівської області
10.04.2026 06:59	Господарський суд Львівської області
10.04.2026 06:59	Господарський суд Львівської області
10.04.2026 06:59	Господарський суд Львівської області
10.04.2026 06:59	Господарський суд Львівської області
10.04.2026 06:59	Господарський суд Львівської області
10.04.2026 06:59	Господарський суд Львівської області
15.02.2022 10:00	Господарський суд Львівської області
23.08.2022 10:00	Господарський суд Львівської області
12.10.2022 10:00	Західний апеляційний господарський суд
02.11.2022 12:30	Західний апеляційний господарський суд
20.12.2022 10:00	Господарський суд Львівської області
14.02.2023 11:00	Господарський суд Львівської області
01.03.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
01.03.2023 11:30	Західний апеляційний господарський суд
25.04.2023 11:00	Господарський суд Львівської області
08.05.2023 13:00	Господарський суд Львівської області
01.06.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
22.06.2023 13:00	Господарський суд Львівської області
07.09.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
29.09.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
12.10.2023 10:50	Господарський суд Львівської області
22.11.2023 10:00	Господарський суд Львівської області
10.07.2024 10:00	Господарський суд Львівської області
26.08.2024 11:00	Господарський суд Львівської області
11.09.2024 10:30	Господарський суд Львівської області
02.10.2024 10:00	Господарський суд Львівської області
30.10.2024 10:00	Господарський суд Львівської області
04.12.2024 10:00	Господарський суд Львівської області
15.01.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
11.02.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
05.03.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
02.04.2025 10:30	Господарський суд Львівської області
29.04.2025 11:00	Господарський суд Львівської області
27.05.2025 11:30	Господарський суд Львівської області
18.06.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
08.07.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
04.09.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
22.09.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
29.09.2025 10:00	Господарський суд Львівської області
09.10.2025 12:00	Господарський суд Львівської області
27.01.2026 14:30	Західний апеляційний господарський суд
03.03.2026 10:00	Західний апеляційний господарський суд