Справа 127/32509/25
Провадження 1-кс/127/12781/25
17 жовтня 2025 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023.
Клопотання мотивовано тим, що в провадженні СУ ГУНП у Вінницькій області перебувало кримінальне провадження № 12023020000000844 від 10.11.2023 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 листопада 2024 року по справі № 127/37707/24 накладено арешт на майно, яке вилучено працівниками поліції в ході обшуків проведених на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою слідчого від 01.10.2025 року кримінальне провадження № 12023020000000844 від 10.11.2023 року закрито у зв'язку з відсутністю в діях осіб складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.191 КК України, однак даною постановою не вирішено питання щодо скасування арештів.
Відповідно до частини 3 ст. 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Разом з тим, постанова про закриття кримінального провадження була винесена слідчим, а тому питання про скасування арешту майна вирішено не було.
Частиною 4 ст. 174 КПК України, визначено право суду скасування арешту майна у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Частина 6 ст. 9 КПК України визначає, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження.
Відповідно дост. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Зважаючи на наведене, дотримуючись засад кримінального провадження щодо законності, верховенства права та недоторканності права власності, приймаючи до уваги той факт, що кримінальне провадження на даний момент постановою слідчого закрито, досудове розслідування по справі завершено, а тому потреби і надалі обмежувати власника у володінні майном немає, продовження такого арешту спричиняє збитки інтересам власника, оскільки на даний час відпали обставини, які стали підставою для арешту майна, передбачені ст. 170 КПК України.
Аналогічного висновку прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 (провадження N 14- 516цс19).
Так, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду:
Частиною першою статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).
Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час досудового розслідування не позбавлений права звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
Згідно із частиною третьою статті 174 КПК України 2012 року прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).
Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК України 2012 року регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження. Натомість у цій справі кримінальне провадження закрив постановою слідчий, який згідно з приписами КПК України 2012 року, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.
Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК України 2012 року є судовий контроль, який реалізує слідчий суддя, за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов'язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення. *
На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
Таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
На підставі вищевикладеного, адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 просила слідчого суддю клопотання задовольнити та скасувати арешт що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023.
Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, завчасно надала заяву про розгляд клопотання у її відсутність.
Слідчий ОСОБА_5 в судове засіданя не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, зазначивши, що проти задоволення вказаного клопотання він не заперечує.
Дослідивши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.
Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023, було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 та накладено арешт майно, а саме: п'ять папок з документами на наступних осіб: ОСОБА_4 , на 4 арк., ОСОБА_6 на 6 арк., ОСОБА_7 на 16 арк., ОСОБА_8 на 7 арк. та ОСОБА_9 на 16 арк.; ТТН-ліс у кількості 8 шт., наступних серій та номерів: ВАА 293187 від 12.11.2024, ВАА 293185 від 12.11.2024, ВАА 293181 від 07.11.2024, ВАА 293179 від 07.11.2024, ВАА 293190 від 13.11.2024, ВАА 293191 від 13.11.2024, ВАА 293183 від 07.11.2024, ВАА 293184 від 07.11.2024; Відеореєстратор «MNK» модель N6008G5 с/н VAKNA1919X400115; 22 пачки заготовки-дошки обрізної з деревини породи Дуб звичайний різних розмірів, свіжопиляної, у наступній кількості: 1 пачка - 0,45м3, 2 - 0,25м3, 3 - 0,6м3, 4 - 0,5м3, 5 - 0,68м3, 6 - 0,65м3, 7 - 0,15м3, 8 - 0,1м3, 9 - 0,15м3, 10 - 0,15м3, 11 - 0,35м3, 12 - 0,3м3, 13 - 1,0м3, 14 - 0,2м3, 15 - 0,9м3, 16 - 0,6 м3, 17 - 0,2 м3, 18 - 0,4м3, 19 - 0,25м3, 20 - 0,15м3, 21 - 0,65м3, 22 - 0,45м3; 8 пачок дошки обрізної породи Дуб у кількістю по 0,6м3 кожна; Лісопродукція деревина породи Дуб звичайний - лісоматеріали круглі складовані в 5 штабелів, різних розмірів та діаметрів, та класів, у загальній кількості 704 колоди.
Разом з тим, постановою старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_5 від 01.10.2025 кримінальне провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023 закрито, у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 174 КПК України: 1. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
2. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.
3. Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
4. Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Разом із тим, за приписами частини 4, якою доповнено ст. 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» № 2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи ч. 4 ст. 132 КПК є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи ч. 4 ст. 132 КПК вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» ( lex posterior generalis non derogat priori speciali ). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.
В даному випадку, кримінальне провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023 було закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, і з цього моменту припинила дію ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023, наслідком чого є скасування арешту як заходу забезпечення кримінального провадження і повернення арештованого майна власнику.
Таким чином, у разі закриття слідчим, прокурором кримінального провадження в порядку, передбаченому КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, серед яких і арешт майна, припиняють свою дію в силу прямої вказівки ч. 4 ст. 132 КПК і арештоване майно вважається таким що має бути негайно повернуто власнику.
З вказаним висновком погоджується об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду у справі №554/2506/22 від 15 квітня 2025 року.
З огляду на викладене, враховуючи те, що на даний час арешт накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023, фактично припинив свою дію, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023 є необґрунтованим, недоведеним та таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 169, 170 - 172, 174, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що застосовано ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.11.2024 (справа № 127/37707/24), в рамках кримінального провадження № 12023020000000844 внесеного до ЄРДР 10.11.2023 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя