Справа № 152/1040/25
21 жовтня 2025 року м. Шаргород
Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
секретаря
судового засідання - ОСОБА_2 ,
з участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025020150000166 від 18 липня 2025 року,
за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Морозівка Мурованокуриловецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України , освіта неповна вища, студентки, раніше не судимої,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона закінчивши навчання з підготовки водіїв та отримавши свідоцтво про закінчення автошколи, успішно здавши теоретичний іспит, здійснила декілька невдалих спроб здати практичний іспит. Після чого, маючи умисел на надання неправомірної вигоди службовій особі, переслідуючи мету успішної здачі практичного іспиту, 17 липня 2025 року близько 13 години 50 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за кермом навчального автомобіля територіального сервісного центру № 0543 (на правах відділу м. Шаргород), регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, марки «TOYOTA» моделі «COROLLA», державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився на паркувальному майданчику поблизу приміщення територіального сервісного центру (м. Шаргород, вул. Героїв Майдану, 224) зі сторони вул. Святофлоріанівській, в м. Шаргород Жмеринського району Вінницької області, запропонувала службовій особі - адміністратору (екзаменатору) ТСЦ № 0543 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях ОСОБА_5 , неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 300 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 12615 гривень, які ОСОБА_4 прикріпивши до екзаменаційних листів передала адміністратору територіального сервісного центру ОСОБА_5 , за безперешкодну та успішну здачу практичного іспиту для отримання права керування транспортними засобами за наступних обставин.
Так, 17 липня 2025 року адміністратор (екзаменатор) територіального сервісного центру № 0543 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях ОСОБА_5 , який згідно з п. 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою, відповідно до своєї посадової інструкції та розпорядку робочого дня на навчальному автомобілі марки «TOYOTA» моделі «COROLLA» державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював прийняття практичних іспитів для отримання права керування транспортними засобами по визначеному маршруту у м. Шаргород.
У ході виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_5 у порядку черговості запросив до здачі іспиту ОСОБА_4 , яка підійшовши до автомобіля адміністратора присіла за кермо та перебуваючи у салоні навчального автомобіля територіального сервісного центру № 0543 (на правах відділу м. Шаргород), марки «TOYOTA» моделі «COROLLA» державний номерний знак НОМЕР_1 , розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, діючи умисно, 17 липня 2025 року близько 13 голини 50 хвилин запропонувала ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 300 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становить 12615 гривень, які поклала поміж своїх екзаменаційних листів та передала останньому, тим самим надала неправомірну вигоду за успішну здачу практичного іспиту для отримання права керування транспортними засобами.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, тобто пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує чи надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 свою винуватість у висунутому обвинуваченні визнала у повному обсязі, щиро розкаялася і дала показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення нею злочину, пояснивши, зокрема, що вона вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення у вказаний в обвинувальному акті час та місці. Вину визнає, щиро кається, просила суворо не карати.
Ураховуючи те, що учасники судового засідання, не оспорюють усі обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, судом установлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд цього провадження щодо усіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших обставин у кримінальному провадженні, обмежившись лише допитом обвинуваченої, дослідженням доказів, які характеризують її особу, а також дослідженням речових доказів.
Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 своїми умисними діями висловила пропозицію службовій особі надати їй неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, а тому кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 369 КК України.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченій виду та міри покарання, бере до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого нею злочину, конкретні обставини справи, дані про особу обвинуваченої, яка на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується добре, раніше не судима.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_4 статей 69, 69-1 КК України, а тому: з урахуванням усіх обставин у справі, ступеня тяжкості злочину, вчиненого обвинуваченою, особи винуватої, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, у межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 369 КК України.
Призначаючи ОСОБА_4 зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч. 2 ст. 50 КК України цілей покарання.
Цивільний позов не заявлено, процесуальних витрат у провадженні немає.
Відповідно до ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які зокрема передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а згідно п.1 ч.2 цієї норми закону спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п.4 ч.1 ст.96-2 КК).
Таким чином, на підставі ст.96-1, ст. 96-2 КК України грошові кошти в сумі 300 доларів США підлягають конфіскації на користь держави, оскільки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Долю речових доказів належить вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Підстав для обрання запобіжного заходу немає.
Керуючись ч. 3 ст. 349, статтями 96-1, 96-2 КК України, статтями 368-371, 373-376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисячі) гривень.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Шаргородського районного суду Вінницької області від 18 липня 2025 року на кошти у сумі 300 (триста) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів кожна, наступних серій та номерів: HG 91875545 В, КВ 12381093 I, LB 80973180 R - скасувати.
Грошові кошти у сумі 300 (триста) доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів кожна, наступних серій та номерів: HG 91875545 В, КВ 12381093 I, LB 80973180 R, які поміщено до спец, пакету НПУ ICR 0210343, які передано на відповідальне зберігання до сховища цінностей відділення №220/01 АБ «УКРГАЗБАНК» у м. Вінниця, на підставі ст. 96-1, ст. 96-2 КК України конфіскувати в дохід держави.
Речові докази: ксерокопії екзаменаційних листів та квитанцій на 11 аркушах, компакт диск DVD-R з написом «відеозапис з ОСОБА_4 » - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Згідно зі статтями 392-395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Згідно зі статтею 376 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1