79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
14.10.2025 Справа № 914/2550/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопластик", м. Львів
про: стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 33 091,10 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гузюк Н.І. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: не з'явився
На адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопластик" про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі 33 091,10 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025, справу № 914/2550/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 16.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2025, розгляд справи по суті призначено на 14.10.2025.
14.10.2025 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
14.10.2025 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, вимог ухвали суду від 21.08.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвала Господарського суду Львівської області від 21.08.2025 про відкриття провадження у справі № 914/2550/25 скеровувалась відповідачу за адресою: 79013, м. Львів, вул. Глибока, 10, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Крім того, ухвала суду від 21.08.2025 направлялась відповідачу на його електронну адресу - plastic@org.lviv.net.ua.
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601184585450, ухвалу суду від 21.08.2025 про відкриття провадження у справі № 914/2550/25, відповідачем отримано 29.08.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвала Господарського суду Львівської області від 16.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 14.10.2025 направлялась відповідачу за адресою: 79013, м. Львів, вул. Глибока, 10, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Крім того, ухвала суду від 16.09.2025 скеровувалась відповідачу за адресою: 81085, Львівська область, Львівський район, с. Рясне-Руська, вул. Паркова, буд. 7 "Б" та на адресу керівника відповідача - Кархут Катерини Геннадіївни - АДРЕСА_1 .
Відповідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601193922809, ухвалу суду від 16.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 14.10.2025, відповідачем отримано 23.09.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601194184836, ухвалу суду від 16.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 14.10.2025, керівником відповідача - Кархут К. Г. отримано 23.09.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
До того ж, ухвала суду від 16.09.2025 направлялась відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2550/25 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2550/25.
В судовому засіданні 14.10.2025, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,0486 га, кадастровий номер 4625887500:04:002:0699, що знаходиться за адресою: в с. Рясне-Руське, на вулиці Паркова, 7Б для обслуговування об'єктів належного йому нерухомого майна, без правовстановлюючих документів на землекористування, що є порушенням земельного законодавства України та призводить до втрат територіальної громади міста Львова від несплати орендної плати за землю.
Вказані обставини зафіксовані в акті обстеження земельної ділянки № 88 від 17.03.2023.
Позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2025 № 0414474224 у власності ТзОВ «Металопластик» на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська перебуває нежитлове приміщення, загальною площею 148,6 кв.м.
У зв'язку з тим, що відповідач не є ні власником, ні постійним землекористувачем земельної ділянки, єдина можлива форма оплати за землю, є орендна плата.
Позивач зазначає, що відповідач упродовж з 28.11.2021 року по 27.11.2024 року використовував земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельна ділянка використовується для розміщення майна.
Позивач вказує на те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберігає у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Відповідач, всупереч вимогам закону, станом на дату подачі позову не сплатив суми безпідставно збережених коштів.
Враховуючи те, що відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у період з 28.11.2021 року по 27.11.2024 року, без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, що мали бути оплачені за користування нею, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 33 091,10 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності за вказаний вище період та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки повноважного представника, вимог ухвали суду від 21.08.2025 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвала Господарського суду Львівської області від 21.08.2025 про відкриття провадження у справі № 914/2550/25 скеровувалась відповідачу за адресою: 79013, м. Львів, вул. Глибока, 10, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Крім того, ухвала суду від 21.08.2025 направлялась відповідачу на його електронну адресу - plastic@org.lviv.net.ua.
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601184585450, ухвалу суду від 21.08.2025 про відкриття провадження у справі № 914/2550/25, відповідачем отримано 29.08.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвала Господарського суду Львівської області від 16.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 14.10.2025 направлялась відповідачу за адресою: 79013, м. Львів, вул. Глибока, 10, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.
Крім того, ухвала суду від 16.09.2025 скеровувалась відповідачу за адресою: 81085, Львівська область, Львівський район, с. Рясне-Руська, вул. Паркова, буд. 7 "Б" та на адресу керівника відповідача - Кархут Катерини Геннадіївни - АДРЕСА_1 .
Відповідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601193922809, ухвалу суду від 16.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 14.10.2025, відповідачем отримано 23.09.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
Згідно відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта", щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 0601194184836, ухвалу суду від 16.09.2025 про призначення розгляду справи по суті на 14.10.2025, керівником відповідача - Кархут К. Г. отримано 23.09.2025 року (докази містяться в матеріалах справи).
До того ж, ухвала суду від 16.09.2025 направлялась відповідачу в його електронний кабінет (докази містяться в матеріалах справи).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.
Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Земельна ділянка, яка розташована в с. Рясне-Руське, на вулиці Паркова, 7Б, площею 0,0486 га (кадастровий номер 4625887500:04:002:0699) належать Львівській міській територіальній громаді, є комунальною власністю та не є об'єктом договору про передачу її у власність або надання у користування (оренду) фізичним чи юридичним особам, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, який долучено до матеріалів справи.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9954763022024 від 25.11.2024, дата державної реєстрації земельної ділянки - 24.07.2013. Відтак, земельну ділянку сформованою з 24.07.2013.
Заступником начальника управління-начальником відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Бермесом С. О., головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком П. І. 17.03.2023 року було проведено обстеження земельних ділянок в с. Рясне- Руське, на вулиці Паркова, 7 та 7Б, та встановлено, що земельна ділянка площею 0,0486 га з кадастровим номером: 4625887500:04:002:0699 фактично використовуються ТзОВ «Металопластик» для обслуговування об'єкту нерухомого майна і на день обстеження господарська діяльність не здійснювалась.
Розташування майна на земельних ділянках відображено на кадастрових планах з відомостей Державного земельного кадастру.
На земельній ділянці площею 0,0486 га з кадастровим номером- 4625887500:04:002:0699 на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська по периметру зовнішньої межі наявна залізобетонна огорожа.
Позивач зазначає, що рішень органу місцевого самоврядування про затвердження документацій із землеустрою на земельну ділянку площею 0,0486га з кадастровим номером-4625887500:04:002:0699 ТзОВ «Металопластик» для обслуговування об'єкту нерухомого майна на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська, не виявлено.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про земельну ділянку інформація щодо зареєстрованих речових прав на обстежувані земельну ділянку за ТзОВ «Металопластик» відсутня, в т. ч. щодо пролонгації договору оренди земельної ділянки площею 0,0486 га ТзОВ «Металопластик» для обслуговування об'єкту нерухомого майна на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська.
За результатами зазначеного обстеження складено акт обстеження земельних ділянок від 17.03.2023 року № 88.
Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради скеровувало лист № 2412-вих-44608 від 12.04.2023 та лист від 15.05.2023 №2412-вих-58329 на адресу керівника ТзОВ «Металопластик» з проханням оплатити безпідставно збережені кошти (рекомендовані поштові відправлення долучено позивачем до матеріалів справи).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2025 № 0414474224 у власності ТзОВ «Металопластик» на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська перебуває нежитлове приміщення, загальною площею 148,6 кв.м.
Дата державної реєстрації права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.05.2008.
Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська, кадастровий номер 4625887500:04:002:0699.
Таким чином, відповідач продовжує фактично користуватись земельною ділянкою без плати за землю. Відповідач упродовж 2021-2024 років використовує земельну ділянку без правових підстав, орендну плату не сплачує, хоча земельна ділянка використовується для розміщення нерухомого майна.
Відповідач, всупереч вимогам закону, станом на дату подачі позову не сплатив суми безпідставно збережених коштів, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Щодо розміру недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без належної правової підстави, суд встановив наступне.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.12.2024 №4199/15-24 повідомлено, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки з кадастровим номером 4625887500:04:002:0699 станом на 2024 рік становить 823,48 грн., за 2023 - 783,52 грн., за 2022 -681,33 грн., за 2021 -619,40 грн.
Позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 28.11.2021 року по 27.11.2024 року.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку укладення договорів оренди землі та нарахування орендної плати за землю у Львівській міській територіальній громаді», затверджено укладення договорів оренди землі та нарахування орендної плати за землю у Львівській міській територіальній громаді.
Пунктом 3.4. Розділу 3 вказаного Порядку визначено, що підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про надання земельної ділянки в оренду з обов'язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель) та Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік.
Відповідно до п. п. 3.5.1. Розділу 3 Порядку встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6 - 3.19 цього Порядку.
Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів та будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4625887500:04:002:0699 за період 28.11.2021 року по 27.11.2024 року становить 33 091,10 грн. (копія розрахунку долучена позивачем до матеріалів справи).
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області від 24.01.2025 №1.8-2310-24 повідомлено, що не встановлено фактів сплати земельного податку чи орендної ТзОВ «Металопластик» за період з 28.11.2021 року по 27.11.2024 року за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4625887500:04:002:0699.
Отже, загальна сума заборгованості безпідставно збережених коштів становить 33 091,10 грн. згідно долученого позивачем розрахунку, які позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача.
Висновки суду.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права власності землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють їх від імені та в інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені конституцією та іншими законами.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.
Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент набуття позивачем права власності на нерухоме майно), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщена на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача.
Аналогічне передбачено частина 1 статті 377 Цивільного кодексу України.
За змістом статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності та нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності та нерухомість.
Відтак із виникненням права власності на об'єкт нерухомості, власник такого об'єкту не звільняється від обов'язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.02.2025 № 0414474224, у власності ТзОВ «Металопластик» на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська перебуває нежитлове приміщення, загальною площею 148,6 кв.м.
Дата державної реєстрації права в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.05.2008.
Відтак, відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки на вул. Паркова, 7б в с. Рясне-Руська, кадастровий номер 4625887500:04:002:0699.
У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірною земельною ділянкою, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.
Відповідач використовував земельну ділянку для обслуговування об'єктів нерухомого майна без наявності правовстановлюючих документів на землекористування.
Заступником начальника управління-начальником відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Бермесом С. О., головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель міської агломерації управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради Сенчишаком П. І. 17.03.2023 року було проведено обстеження земельних ділянок в с. Рясне- Руське, на вулиці Паркова, 7 та 7Б, та встановлено, що земельна ділянка площею 0,0486 га з кадастровим номером: 4625887500:04:002:0699 фактично використовуються ТзОВ «Металопластик» для обслуговування об'єкту нерухомого майна і на день обстеження господарська діяльність не здійснювалась.
За результатами зазначеного обстеження складено акт обстеження земельних ділянок від 17.03.2023 року № 88.
Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради скеровувало лист № 2412-вих-44608 від 12.04.2023 та лист від 15.05.2023 №2412-вих-58329 на адресу керівника ТзОВ «Металопластик» з проханням оплатити безпідставно збережені кошти (рекомендовані поштові відправлення долучено позивачем до матеріалів справи).
Проте, відповідач залишив вимогу Управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування Львівської міської ради без відповіді та реагування.
Частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату згідно пункту "в" частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України).
Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідні земельні ділянки, а й сплачувати орендну плату за користування ними.
Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом положень глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Отже, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість, не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016р. у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017р. у справах №922/207/15 і № 922/5468/14, від 14.01.2019р. у справі № 912/1188/17.
За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою.
В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача, не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі №922/981/18).
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України слідує, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження №12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18) та від 20.09.2018 у справі №925/230/17 (провадження № 12-188гс18).
Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 17.12.2024 №4199/15-24 повідомлено, що нормативна грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки з кадастровим номером 4625887500:04:002:0699 станом на 2024 рік становить 823,48 грн., за 2023 - 783,52 грн., за 2022 -681,33 грн., за 2021 - 619,40 грн.
Судом встановлено, що позовні вимоги враховують період використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 28.11.2021 по 27.11.2024 року.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017 «Про затвердження Порядку укладення договорів оренди землі та нарахування орендної плати за землю у Львівській міській територіальній громаді», затверджено укладення договорів оренди землі та нарахування орендної плати за землю у Львівській міській територіальній громаді.
Пунктом 3.4. Розділу 3 вказаного Порядку визначено, підставою для визначення розміру орендної плати за землю є ухвала міської ради про надання земельної ділянки в оренду з обов'язковим визначенням категорії земель та цільового призначення земельної ділянки (відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель) та Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за поточний рік.
Відповідно до п. п. 3.5.1. Розділу 3 Порядку встановлено, що річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за винятком, коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про надання земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок, використання яких вказано у пунктах 3.6 - 3.19 цього Порядку.
Відповідно до розрахунку недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, наданого управлінням земельних ресурсів департаменту природних ресурсів та будівництва та розвитку громад Львівської міської ради, розмір збитків, завданих власнику землі за користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4625887500:04:002:0699 за період 28.11.2021 року по 27.11.2024 року становить 33 091,10 грн. згідно долученого позивачем розрахунку.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області від 24.01.2025 №1.8-2310-24 повідомлено, що не встановлено фактів сплати земельного податку чи орендної ТзОВ «Металопластик» за період з 28.11.2021 року по - 27.11.2024 року за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4625887500:04:002:0699.
Відтак, загальна сума безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 28.11.2021 по 27.11.2024, становить 33 091,10 грн. Вказана сума підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.
Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.
Станом на день ухвалення рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено.
Суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність правових підстав для задоволення позову. Отже, позов підлягає до задоволення повністю.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і позовні вимоги підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Металопластик" (79013, м. Львів, вул. Глибока, 10; код ЄДРПОУ № 13835605) на користь позивача: Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ №04055896) суму безпідставно збережених коштів у зв'язку з користуванням земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером 4625887500:04:002:0699, без правовстановлюючих документів у розмірі 33 091,10 грн. та 3 028,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя Долінська О.З.