Справа № 149/2987/25
Провадження №2/149/1238/25
Іменем України
21.10.2025 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Гончарук-Аліфанової О. Ю.
при секретарі Зоріній О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
16 вересня 2025 року ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" звернулось до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Фінансова Компанія "Гелексі" (23 червня 2025 року назву було змінено на ТОВ "ФК "Гелексі") та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 224480 від 21 квітня 2021 року в електронній формі. На підставі зазначеного вище договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 4 400 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 1,5 % в день, підвищена процентна ставка у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, у неї виникла заборгованість в розмірі 21 698,40 грн, з яких 4 195,20 грн - заборгованість за позикою, 17 503,20 грн - заборгованість за процентами за користування позикою. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики № 224480 від 21 квітня 2021 року в розмірі 21 698,40 грн, судові витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року у даній справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про час, день та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Позивач у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляд у справи не заперечував.
Відповідач заяв, клопотань, відзиву не надала.
За одночасного існування умов, визначених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом ухвалено проводити заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши наявні у справі матеріали та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що між ТОВ "Фінансова Компанія "Гелексі" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 224480 від 21 квітня 2021 року в електронній формі.
Відповідно до п. 1.5 Договору сторони домовились, що сума позики - 4 400,0 гривень; плата за користування позикою за Траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1,4%, в день від початкового розміру позики за Траншем №1 відповідно п.1.5.1. Договору; строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу): 18 травня 2021 року; орієнтовна реальна річна процентна ставка позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 511,00%; орієнтовна загальна вартість позики за Траншем №1 для споживача на дату укладання Договору становить: 1 663,2 гривень; позика за Траншем №1 надається Позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.5.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок/банківську картку вказану Позичальником під час надання особистих даних Позичальника в Особистому кабінеті); якщо Позичальник повертає позику за Траншем №1 в той самий день, що і день отримання позики Позичальник сплачує на користь Позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн.
Згідно п. 1.7 Договору, плата за користування позикою за цим Договором встановлюється у вигляді процентів та складає 3,0% в день від загального розміру невідновлювальної кредитної лінії.
Відповідно до п. 1.10 Договору, строк дії Договору становить три роки з дати підписання сторонами.
Крім того, відповідачем підписано Паспорт позики, який містить загальні умови щодо позики.
19 травня 2021 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 224480 від 21 квітня 2021 року, відповідно до якої зокрема змінено п. 1.5.3 Договору та вказано, що строк повернення позики за Траншем №1 (термін платежу) 15 червня 2021 року.
Позивач свої зобов'язання за договором позики виконав в повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача 4 400 грн, що підтверджується довідкою ТОВ "Фінансова Компанія "Елаєнс" № 224480 від 01 серпня 2025 року.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, з 21 квітня 2021 року по 05 серпня 2025 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 698,40 грн, з яких 4 195,20 грн - заборгованість за позикою, 17 503,20 грн - заборгованість за процентами за користування позикою.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Згідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які належать до договірних зобов'язань, а саме випливають з договору позики, встановив, що права позивача порушення відповідачем, а тому вони підлягають захисту, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ГЕЛЕКСІ" заборгованості за договором позики № 224480 від 21 квітня 2021 року в розмірі 21 698,40 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Вирішуючи питання щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем були надані такі документи: договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, акт наданих послуг правничої № 107 від 09 липня 2025 року, відповідно до якого гонорар адвоката Рудзей Ю. В. за надані ним послуги становить 5 000,00 грн.
Дослідивши надані докази, суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати на професійну правову допомогу, що становить 5 000,00 грн.
Керуючись ст. 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" заборгованість за договором позики № 224480 від 21 квітня 2021 року в розмірі 21 698 (двадцять одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ГЕЛЕКСІ", адреса: вул. В'ячеслава Липинського, 10/1, м. Київ, 01054.
Представник позивача: адвокат Рудзей Юрій Володимирович, адреса: а/с 25, м. Житомир, 30, 10030.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя: