просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
20 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 913/567/24
Провадження №1/913/567/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, смт. Станиця Луганська Луганської області
про стягнення 32780 грн. 05 коп.
Суддя Зюбанова Н.М.
Без повідомлення та виклику учасників справи
Суть спору: про стягнення 20643 грн. 01 коп. боргу, 1578 грн. 20 коп. 3% річних, 6198 грн. 36 коп. інфляційних нарахувань та 4360 грн. 48 коп. пені за договором постачання природного газу від 19.11.2021 № 11-1180/21-БО-Т.
06.01.2025 суд відкрив провадження у цій справі у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Запропонував сторонам подати відповідні клопотання про призначення судового засідання.
Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження регулюються ст. 252 ГПК України, згідно з якою суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Як свідчать матеріали справи, сторони не заявляли відповідних клопотань.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженого Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX - на 90 діб, до 05.11.2025.
Оскільки відповідач - Станично-Луганська селищна військова адміністрація Щастинського району Луганської області зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС, тому на підставі частин 6, 7 ст. 6 ГПК України ухвала суду від 06.01.2025 про відкриття провадження у справі № 913/567/24 в електронній формі була надіслана до електронного кабінету відповідача та отримана ним 06.01.2025, що підтверджується відповідною довідкою (арк. справи 55).
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження та розгляд цієї справи.
Судом враховується, що юридичною адресою відповідача - Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Безкоштовним запитом є: 93600, Луганська область, Щастинський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, б. 25.
У відповідності до наказу № 376 від 28.02.2025 Міністерством розвитку громад та територій України затверджений Перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
У вказаному переліку значиться Станично-Луганська селищна територіальна громада Луганської області (UA44160050000040019), на території якої зареєстрований відповідач.
Ухвалою від 05.03.2025 провадження у цій справі було зупинене до закінчення перегляду судом касаційної інстанції справи № 908/1162/23.
У зв'язку з розглядом Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 03.10.2025 касаційної скарги ТОВ "ВІМК" та залишенням без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, місцевий суд поновив провадження у цій справі № 913/565/24 та прийняв рішення по суті.
Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.
Так, 19.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (позивач, постачальник, ЕІС-код 56X930000010610Х) та Станично-Луганською селищною військово-цивільною адміністрацією Щастинського району Луганської області (споживач, ЕІС-код 56XS00017PILL00L) було укладено договір № 11-1180/21-БО-Т постачання природного газу, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Як встановлено судом, на час звернення позивача з позовом Станично-Луганська селищна військово-цивільна адміністрація Щастинського району Луганської області (код ЄДРПОУ 43918777) припинилася на підставі ч. 9 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у зв'язку з утворенням Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області (код ЄДРПОУ 43918777).
Суд вважає, що вказана вище зміна тимчасового державного органу на території дії воєнного стану не має наслідком припинення зобов'язань сторони за договором № 11-1180/21-БО-Т постачання природного газу з огляду на наступне.
Так, згідно з абз.1-3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України та повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації.
Указом Президента України від 19.02.2021 №62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області» постановлено утворити Станично-Луганську селищну військово-цивільну адміністрацію Щастинського району Луганської області.
Абзацом 4 ч.11 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» встановлено, що повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів, районних, обласних військово-цивільних адміністрацій також припиняються згідно із Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Частиною 9 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що у зв'язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.
Указом Президента України від 23.09.2022 № 665/2022 "Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області" вирішено утворити на базі військово-цивільних адміністрацій населених пунктів Луганської області певні військові адміністрації, у т.ч. Станично-Луганську селищну військову адміністрацію Щастинського району Луганської області.
25.03.2021 проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - Станично-Луганської селищної військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області (код 43918777), про що до ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію від 25.03.2021 № 1003761020000001009.
Проте, на запит суду щодо юридичної особи відповідача отримано відповідь № 1899603 від 16.10.2025, яка свідчить, що нових реєстраційних дій щодо Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області (код 43918777) державний реєстратор не проводив, тобто згідно відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань цей орган державної влади зареєстрований 25.03.2021, номер запису 1003761020000001009.
Таким чином, йдеться про певне переформовування існуючої структури військово-цивільної адміністрації у військову адміністрацію при збереженні вказаних вище відомостей, а тому позов у справі заявлений до належного відповідача.
У відповідності до п. 1.4 договору споживач підтвердив та гарантував, що на момент підписання цього договору у нього є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Відповідно до п. 1.5 договору у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ “Луганськгаз», з яким споживач уклав відповідний договір (договори).
У відповідності до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 6,13 тис куб метрів.
Підписанням цього договору споживач дав згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (надалі також - Оператор ГТС) відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
Згідно п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
За умовами п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу .
Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.
Згідно з п. 4.3. договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 84563,35 грн, крім того ПДВ - 16912,67 грн, разом з ПДВ - 101476,02 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
У пункті 5.3. договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.
Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства (п. 13.1. Договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов вказаного договору у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 89193 грн. 28 коп., який був сплачений частково, тому утворилась заборгованість у сумі 20643 грн. 01 коп. за газ, поставлений у лютому 2022 року, та позивач звернувся до суду.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставку природного газу за відповідачем виникло прострочення грошових зобов'язань та позивач нарахував додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% в сумі 1578 грн. 20 коп., інфляційних нарахувань в сумі 6198 грн. 36 коп. та пені - 4360 грн. 48 коп.
У відзиві від 29.01.2024 відповідач позов не визнає та зазначає, що первинна документація залишилася на тимчасово окупованій території та позов подано до неналежного відповідача, оскільки Указом Президента України від 23.09.2022 № 665/2022 утворено Станично-Луганську селищну військову адміністрацію Щастинського району Луганської області, якої на час підписання договору від 19.11.2021 №11-1180/21-БО-Т не існувало.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача та посилається на те, що йдеться про правонаступництво установ на підставі ст. 104 ЦК України.
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове обґрунтування позову та його неповне задоволення з огляду на наступне.
Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правове регулювання якого регламентується нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України “Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.
Згідно із ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Таким чином, договір постачання природного газу від 19.11.2021 № 11-1180/21-БО-Т є належно підставою для виникнення прав і обов'язків у сторін.
Згідно з листом ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» від 12.11.2024 № ТОВВИХ-24-17353 щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00017PILL00L підтверджено, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00017PILL00L у період з 02.12.2021 по 01.03.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) та становить: з 02.12.2021 по 31.12.2021 - 1571,00 м3; з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 2241,01 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 1576,01 м3; 01.03.2022 - 0,00 м3 (арк. справи 15-17).
За умовами п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1 договору передбачено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).
Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГTC, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Згідно п. 3.6 договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року відповідачем не підписаний, проте, з урахуванням вказаних вище умов договору та листа ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» від 18.11.2024 № ТОВВИХ-24-17666 суд вважає доведеним факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у лютому 2022 року на суму 26089 грн. 27 коп. (арк. справи 29).
Крім цього, в підтвердження фактичного виконання постачальником зобов'язань за договором по поставці природного газу споживачеві суд враховує наступні умови договору: споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (пункт 2.4 договору); режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (у тому числі добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (пункт 2.5 договору); постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактичного відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 530 ЦК України законодавцем передбачено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги щодо поставки газу на суму 24417 грн. 31 коп. (1,47501 х 13658,42 = 20146,31; 1,47501 х 124,16 х 1,1 = 201,45; 120% х (20146,31 + 201,45) = 24417,31), а до стягнення на користь позивача підлягає 18971 грн 05 коп. (з урахуванням часткової оплати у сумі 5446 грн 26 коп.).
Щодо решти боргу у сумі 1671 грн 95 коп., який складається з вартості газу, поставленого за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 у кількості 0,10100 тис.куб.м, то ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, в якому Біловодська селищна територіальна громада визначається окупованою з 24.02.2022.
28.02.2025 Міністерством розвитку громад та територій України був прийнятий наказ № 376, який затверджений оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У вказаному переліку Станично-Луганська селищна територіальна громада (UA44160050000040019) визначена окупованою також з 24.02.2022.
Тобто, спірний період утворення боргу у цій справі частково охоплює час, з якого за даними вказаного вище Переліку територія місцезнаходження відповідача є окупованою, що має правові наслідки згідно з чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі за текстом - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).
Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях тощо.
За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.
Частиною 2 ст. 131 “Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 131 Закону положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 13 «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» Закону.
Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. Указом Президента України № 64/2022 та неодноразово продовжувався.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військової адміністрації.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією» та в оновленому Переліку, затвердженому наказом від 28.02.2025 № 376, датами тимчасової окупації Станично-Луганської селищної територіальної громади визначено 24.02.2022.
Отже, територія Станично-Луганської селищної територіальної громади визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування ч. 1 статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону, суд зазначає, що дія останнього розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі.
Отже, з 24.02.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.
Подібну правову позицію щодо заборони передачі енергоресурсів на тимчасово окуповану територію висловлено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, в якій, окрім цього, зазначено, що правовий режим на такій території не залежить від ухвалення уповноваженим органом державної влади рішення про визнання такої території як тимчасово окупованої.
Так, Верховний Суд вказав, що рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
У задоволенні позовних вимог про стягнення боргу в сумі 1671 грн 95 коп. за природний газ, поставлений 24.02.2022 та 28.02.2022 в обсязі 0,10100 тис.куб.м, слід відмовити у зв'язку з відсутністю у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Розрахунок позивача щодо 3% річних у сумі 1578 грн 20 коп. (за період з 16.04.2022 по 01.11.2024) та інфляційних нарахувань у сумі 6198 грн. 36 коп. (за період з травня 2022 року по жовтень 2024 року) суд уточнює з урахуванням часткового задоволення вимог по боргу та до стягнення на користь позивача підлягають 1450 грн 36 коп. 3% річних (74,84+210,50+689,19+475,83) та 5696 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, позивач застосував відповідальність за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань, передбачену п. 7.2 договору у вигляді пені у загальній сумі 4360 грн. 48 коп. (за період з 16.04.2022 по 15.10.2022), та за уточненим розрахунком суду ці вимоги складають 4007 грн 30 коп. (498,96+3508,34).
Доводи відповідача за відзивом судом відхилені, про що вказано вище, коли суд проаналізував питання, яка сторона є належною у зобов'язанні та у господарському процесі.
За таких обставин позов задовольняється частково та до стягнення підлягають 18971 грн. 05 коп. боргу, 1450 грн 36 коп. 3% річних, 5696 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань та 4007 грн. 30 коп. пені. У решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю з підстав, вказаних вище.
Витрати по судовому збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області про стягнення 32780 грн. 05 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути зі Станично-Луганської селищної військової адміністрації Щастинського району Луганської області, смт. Станиця Луганська Щастинського району Луганської області, вул. Центральна, б. 25, ідент. код 43918777 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, ідент. код 42399676 - 18971 грн. 05 коп. боргу, 1450 грн 36 коп. 3% річних, 5696 грн. 32 коп. інфляційних нарахувань, 4007 грн. 30 коп. пені та 2226 грн 20коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 20.10.2025.
Суддя Наталія ЗЮБАНОВА