просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
20 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 913/545/24
Провадження №1/913/545/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ
до відповідача - Відділу культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради, смт. Новоайдар Щастинського району Луганської області
про стягнення 76779 грн. 04 коп.
Суддя Зюбанова Н.М.
Без повідомлення та виклику учасників справи
Суть спору: про стягнення 48353 грн. 56 коп. боргу, 3692 грн. 76 коп. 3% річних, 14518 грн. 86 коп. інфляційних нарахувань та 10213 грн. 86 коп. пені за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1095/21-БО-Т.
30.12.2024 суд відкрив провадження у цій справі у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Запропонував сторонам подати відповідні клопотання про призначення судового засідання.
Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження регулюються ст. 252 ГПК України, згідно з якою суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Як свідчать матеріали справи, сторони не заявляли відповідних клопотань.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався, зокрема, на підставі Указу Президента України від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженого Законом України від 15.07.2025 № 4524-IX - на 90 діб, до 05.11.2025.
Оскільки відповідач - Відділ культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради зареєстрував свій електронний кабінет в ЄСІТС, тому на підставі частин 6, 7 ст. 6 ГПК України ухвала суду від 30.12.2024 про відкриття провадження у справі № 913/545/24 в електронній формі була надіслана до електронного кабінету відповідача та отримана ним 30.12.2024, що підтверджується відповідною довідкою (арк. справи 39).
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження та розгляд цієї справи.
Судом враховується, що юридичною адресою відповідача - Відділу культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за Безкоштовним запитом є : 93500, Луганська область, Щастинський район, смт. Новоайдар, вул. Дружби, б. 1.
У відповідності до наказу № 376 від 28.02.2025 Міністерством розвитку громад та територій України затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
У вказаному переліку значиться Новоайдарська селищна територіальна громада (UA44160030000020916) Щастинського району Луганської області (25.02.2022), на території якої зареєстрований відповідач.
Ухвалою від 27.02.2025 провадження у цій справі було зупинене до закінчення перегляду судом касаційної інстанції справи № 908/1162/23.
У зв'язку з розглядом Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду 03.10.2025 касаційної скарги ТОВ "ВІМК" та залишенням без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023, місцевий суд поновив провадження у справі № 913/543/24 та прийняв рішення по суті.
Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.
Так, 09.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (позивач, постачальник, ЕІС-код 56X930000010610Х) та Відділом культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради (відповідач, споживач, ЕІС-код 56XS0001848RF00T) було укладено договір № 11-1095/21-БО-Т постачання природного газу, за умовами п. 1.1 якого, постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2. договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб.
У відповідності до п. 1.4 договору споживач підтвердив та гарантував, що на момент підписання цього договору у нього є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Відповідно до п. 1.5 договору у разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ “Луганськгаз», з яким споживач уклав відповідний договір (договори).
У відповідності до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з листопада 2021 по грудень 2022 року (включно), в кількості 6,13 тис куб метрів.
Підписанням цього договору споживач дав згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (надалі також - Оператор ГТС) відповідно до вимог Кодексу ГТС (п. 2.3 договору).
Згідно п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
За умовами п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу .
Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Відповідно до п. 4.1. договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.
Згідно з п. 4.3. договору загальна вартість цього договору на дату укладання становить 84563,35 грн, крім того ПДВ - 16912,67 грн, разом з ПДВ - 101476,02 грн.
Відповідно до п. 5.1. договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
У пункті 5.3. договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.
Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Цей договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору. Цей Договір може бути підписаний також електронними цифровими підписами (ЕЦП) уповноважених представників сторін з урахуванням вимог чинного законодавства (п. 13.1. Договору).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов вказаного договору у період з листопада 2021 року по лютий 2022 року він передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 250179 грн. 20 коп., який був сплачений частково, тому утворилась заборгованість у сумі 48353 грн. 56 коп. за газ, поставлений у лютому 2022 року, та позивач звернувся до суду.
У зв'язку з порушенням строків оплати за поставку природного газу за відповідачем виникло прострочення грошових зобов'язань та позивач нарахував додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% в сумі 3692 грн. 76 коп., інфляційних нарахувань в сумі 14518 грн. 86 коп. та пені - 10213 грн. 86 коп.
У відзиві на позовну заяву від 15.01.2025 відповідач позовні вимоги визнає частково та пояснює, що Відділом культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради у 2022 році відбувалось споживання газу до моменту окупації, яка згідно з наказом Мінреінтеграції від 22.12. 2022 року № 309 сталася з 25.02.2022. Жодних документів з діяльності Відділу не збереглося, копії договору та рахунків на оплату також не збережено. З моменту окупації в селищі Новоайдар був відсутній зв'язок та інтернет, що не дозволяло отримати та передати інформацію щодо форс-мажорних обставин надавачам послуг. Відповідач також посилається на настання форс-мажорних обставин та дію ч. 2 ст. 13 Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», де зазначено, що здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України. Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 ЦК України.
На думку відповідача позивач в період з 25 лютого 2022 року не мав права та можливості фактично здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу за адресою місця реєстрації останнього в селищі Новоайдар Щастинського району Луганської області. З цих же обставин відповідач відхиляє додаткові вимоги за позовом.
У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не можуть братись судом до уваги.
Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове обґрунтування позову та його неповне задоволення з огляду на наступне.
Так, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як встановлено судом, укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правове регулювання якого регламентується нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України “Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2496 від 30.09.2015.
Згідно із ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до п. 3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Відповідно до п. 1 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника “останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Таким чином, договір постачання природного газу від 09.11.2021 № 11-1095/21-БО-Т є належно підставою для виникнення прав і обов'язків у сторін.
Згідно з листом ТОВ “Оператор газотранспортної системи України» від 07.11.2024 № ТОВВИХ-24-17103 щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS0001848RF00T підтверджено, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56XS0001848RF00T був закріплений за постачальником ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) у період з 01.01.2022 по 28.02.2022. Обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS0001848RF00T у період з 01.01.2022 по 28.02.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) становить: з 01.01.2022 по 31.01.2022 - 4710,96 м3; з 01.02.2022 по 28.02.2022 - 4313,96 м3 (арк. справи 24-27).
За умовами п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1 договору передбачено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Згідно п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).
Відповідно до п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГTC, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Згідно п. 3.6 договору звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Як свідчать матеріали справи, акт приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року відповідачем не підписаний, проте, з урахуванням вказаних вище умов договору та Витягу з інформаційної платформи щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0001848RF00T в період з 01.02.2022 по 28.02.2022, який був наданий на запит суду ТОВ “Оператор газотранспортної системи України», суд вважає доведеним факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у лютому 2022 року (арк. справи 79).
Крім цього, в підтвердження фактичного виконання постачальником зобов'язань за договором по поставці природного газу споживачеві суд враховує наступні умови договору: споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (пункт 2.4 договору); режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (у тому числі добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (пункт 2.5 договору); постачальник із застосування ресурсів Інформаційної платформи Оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактичного відібраного споживачем обсягу природного газу (пункт 3.4 договору).
Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно зі ст. 530 ЦК України законодавцем передбачено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Таким чином, обґрунтованими є вимоги щодо поставки газу на суму 69377 грн. 12 коп. (4,19096 х 13658,42 = 57241,89; 4,19096 х 124,16 х 1,1 = 572,38; 120% х (57241,89 + 572,38) = 69377,12), а до стягнення на користь позивача підлягає 46317 грн 41 коп. (з урахуванням часткової оплати у сумі 23059 грн 71 коп.).
Щодо решти боргу у сумі 2036 грн 12 коп., який складається з вартості газу, поставленого 28.02.2022 у кількості 0,12300 тис.куб.м, то ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 був затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, в якому Новоайдарська селищна територіальна громада визначається окупованою з 25.02.2022.
28.02.2025 Міністерством розвитку громад та територій України був прийнятий наказ № 376, який затверджений оновлений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. У вказаному переліку Новоайдарська селищна територіальна громада (UA44160030000020916) визначена окупованою також з 25.02.2022.
Тобто, спірний період утворення боргу у цій справі частково охоплює час, з якого за даними вказаного вище Переліку територія місцезнаходження відповідача є окупованою, що має правові наслідки згідно з чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі за текстом - Закон) правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації (п. 7 ч. 11 Закону).
Цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (ст. 2 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях тощо.
За приписами абз. 2 ч. 3 ст. 4 Закону в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб'єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абз. 2 ч. 2 ст. 215 ЦК України.
Частиною 2 ст. 131 “Особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території» Закону на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 4 цієї статті.
У відповідності до ч. 1 ст. 131 Закону положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у п. 3 ч. 1 ст. 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 13 «Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території» Закону.
Воєнний стан в Україні був введений з 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. Указом Президента України № 64/2022 та неодноразово продовжувався.
06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову № 1364 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військової адміністрації.
Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією» та в оновленому Переліку, затвердженому наказом від 28.02.2025 № 376, датами тимчасової окупації Новоайдарської селищної територіальної громади визначено 25.02.2022.
Отже, територія Новоайдарської селищної територіальної громади визнана тимчасово окупованою в умовах воєнного стану, з чого вбачається, що положення статей 13 та 131 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» можуть бути поширені на такі території з урахування ч. 1 статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Враховуючи викладене та приписи ст. 2 Закону, суд зазначає, що дія останнього розповсюджується на спірні правовідносини у цій справі.
Отже, з 25.02.2022 позивач не мав права здійснювати господарську діяльність щодо постачання природного газу відповідачу.
Подібну правову позицію щодо заборони передачі енергоресурсів на тимчасово окуповану територію висловлено у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, в якій, окрім цього, зазначено, що правовий режим на такій території не залежить від ухвалення уповноваженим органом державної влади рішення про визнання такої території як тимчасово окупованої.
Так, Верховний Суд вказав, що рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
У задоволенні позовних вимог про стягнення боргу в сумі 2036 грн 12 коп. за природний газ, поставлений 28.02.2022 в обсязі 0,12300 тис.куб.м, слід відмовити у зв'язку з відсутністю у позивача права на отримання заявлених до стягнення грошових коштів та відсутність у відповідача кореспондованого зобов'язання їх сплачувати.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Розрахунок позивача щодо 3% річних у сумі 3692 грн 76 коп. (за період з 16.04.2022 по 31.10.2024) та інфляційних нарахувань у сумі 14518 грн. 86 коп. (за період з травня 2022 року по жовтень 2024 року) суд уточнює з урахуванням часткового задоволення вимог по боргу та до стягнення на користь позивача підлягають 3537 грн 25 коп. 3% річних (182,73+513,93+1682,65+1157,94) та 13907 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, позивач застосував відповідальність за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань, передбачену п. 7.2 договору у вигляді пені у загальній сумі 10213 грн. 86 коп. (за період з 16.04.2022 по 15.10.2022), проте та за уточненим розрахунком суду ці вимоги складають 9783 грн 76 коп. (1218,21+8565,55).
У відзиві на позов відповідач не заперечив факт постачання природного газу, проте просить суд відмовити у задоволенні додаткових вимог з посиланням на дію форс-мажорних обставин.
З такими запереченнями відповідача суд не погоджується та виходить з того, що форс-мажорне застереження за умовами п. 10.3 договору передбачає належне підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин шляхом повідомлення іншої сторони та надання в подальшому у строк протягом 14 днів з дати виникнення таких обставин підтверджуючий документ відповідно до законодавства.
Так, статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.
Отже, документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, а також не є документом, який був виданий за зверненням відповідача, що засвідчував би настання форс-мажорних обставин для відповідача та неможливість у зв'язку із цим виконання зобов'язань саме за укладеним договором поставки природного газу.
Також у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 Верховним Судом було підтверджено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
При цьому, встановленню підлягає наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (конкретного договору). Сам лише факт проведення бойових дій, інші обмеження, пов'язані із військовими діями, не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором.
Суд зауважує, що відповідачем наразі не надано до матеріалів справи у відповідності до вимог п. 10.3 договору відповідного сертифікату ТПП України (регіонального ТПП), яким би засвідчувалося виникнення обставин непереборної сили для відповідача та унеможливлення виконання зобов'язань саме за укладеним сторонами договором поставки.
Як було вказано вище, за уточненим розрахунком суду обґрунтовано нарахованою є пеня у сумі 9783 грн 76 коп. (за період з 16.04.2022 по 15.10.2022).
Так, згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з тим, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.
У постанові від 16.03.2021 у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.
Судова практика щодо застосування вказаних норм Цивільного кодексу України наразі є усталеною (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 923/587/20, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 13.04.2021 у справі № 914/833/19, від 22.06.2021 у справі № 920/456/17).
Відповідно до змісту цих судових актів при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):
- норми ЦК дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій з огляду на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим; підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання;
- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;
- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;
- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, визначені у статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 ГПК).
У цій справі місцезнаходженням Відділу культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради, є територія Новоайдарської селищної територіальної громади Луганської області, яка з 25.02.2022 була територією активних бойових дій, та з цього часу - є тимчасово окупованою територією України.
Матеріали справи свідчать, що умови укладеного між сторонами договору поставки належно виконувалися споживачем до квітня 2022 року, коли настали строки оплати за зобов'язаннями лютого 2022 року, але повноваження Новоайдарської селищної ради вже були припинені через початок агресії РФ.
Як відомо, Луганська область є регіоном, де відбувалися безпосередні бойові дії, що не могло не вплинути на здійснення органами влади своїх функцій. У свою чергу, матеріали справи не містять доказів понесення збитків позивачем внаслідок прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого газу.
З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для реалізації дискреції суду на зменшення пені до 2000 грн 00 коп., керуючись критерієм розумності та дотриманням балансу майнових інтересів сторін.
При цьому зменшення розміру штрафних санкції має компенсаторний характер, а можливі втрати від несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання за поставки лютого 2022 року також компенсуються за рахунок стягнення з боржника сум 3% річних та інфляційних нарахувань.
За таких обставин позов задовольняється частково та до стягнення підлягають 46317 грн. 41 коп. боргу, 3537 грн 25 коп. 3% річних, 13907 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань та 2000 грн. 00 коп. пені.
У решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю з підстав, вказаних вище.
Витрати по судовому збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та обґрунтовано заявленої пені відповідно ст. 129 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 236-241, 247 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Відділу культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради про стягнення 76779 грн. 04 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Відділу культури, молоді та спорту Новоайдарської селищної ради, смт. Новоайдар Щастинського району Луганської області, вул. Дружби, б. 1, ідент. код 44152987 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 1, ідент. код 42399676 - 46317 грн. 41 коп. боргу, 3537 грн 25 коп. 3% річних, 13907 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, 2000 грн. 00 коп. пені та 2320 грн 39 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлене 20.10.2025.
Суддя Наталія ЗЮБАНОВА