вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
10 жовтня 2025 рокуСправа № 912/1576/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Лупенко А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу № 912/1576/25
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-Комплекс", вул. Добровольського, буд. 16, кв. 18, м. Кропивницький, 25005
про зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача - Гордієнко В.А., адвокат, довіреність №3983-К-Н-О від 10.06.2025 (в режимі відеоконференції);
від відповідача - Осіпов Ю.І., самопредставництво, витяг з ЄДР.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-Комплекс" з вимогою зобов'язати відповідача, в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу кошти у загальній сумі 264 525,95 грн, з яких:
- заборгованість за Договором банківського обслуговування у розмірі 172890,49 грн: 17000,00 грн заборгованості за кредитом, 48221,03 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 100185,46 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 7484,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом;
- заборгованість за кредитним договором № "б/н" від 26-09-2013 р. у розмірі 91585,46 грн: 9752,53 грн заборгованості за кредитом, 29472,70 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 52360,23 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
- заборгованість за комiсiєю за обслуговування рахунку згiдно договору банківського рахунку вiд 09.08.2013 у розмірі 50 грн,
з покладенням судових витрат,
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до ліквідаційної комісії відповідача з заявою з кредиторськими вимогами в порядку ст. 105 ЦК України, однак відповіді протягом встановленого чинним законодавством строку не отримав.
Ухвалою від 16.06.2025 господарський суд відкрив провадження у справі №912/1576/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 10.07.2025, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
10.07.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 14:00 год 12.08.2025.
11.08.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою від 12.08.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №912/1576/25 на тридцять днів, закрив підготовче провадження у справі №912/1576/25 та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.09.2025 об 11:00 год.
18.09.2025 суд розпочав розгляд справи по суті, оголосив перерву до 09:10 год 24.09.2025 постановив позивачу подати додаткові пояснення щодо нарахувань та можливості відобразити інформацію, які мав би бачити клієнт в застосунку Приват24, про що зазначено в протоколі судового засідання.
19.09.2025 позивач подав додаткові пояснення.
У судовому засіданні 24.09.2025 суд оголосив перерву до 10:00 год 10.10.2025.
02.10.2025 позивач подав додаткові пояснення.
10.10.2025 у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Відповідач заперечив отримання коштів.
Відзив на позов відповідач не подав.
На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.
У судовому засіданні 10.10.2025 суд дослідив докази у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.07.2015 у справі №912/2588/15 стягнуто з ТОВ "Уют-Комплекс" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в сумі 34357,16 грн, з яких: 17000,00 грн - заборгованість за кредитом, 9374,14 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5994,02 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 1989,00 грн - заборгованість з комісії за користування кредитом, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн.
У рішенні 23.07.2015 у справі №912/2588/15, яке набрало законної сили, судом встановлено, зокрема, таке:
- 09.08.13 р. між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Уют-Комплекс" (далі - Клієнт) укладено договір банківського обслуговування (далі - Договір);
- Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу 12.08.13 р. кредитний ліміт в розмірі 12 000,00 грн., 21.08.13 р. - в розмірі 15 000,00 грн., 28.11.13 р. - в розмірі 17 000,00 грн., 01.03.14 р. - в розмірі 17 000,00 грн., що підтверджується довідкою Банку № 08.7.0.0.0./150605182016 від 05.06.15 р. про розмір встановлених кредитних лімітів;
- Господарський суд вважає допустимою та такою, що відповідає чинному законодавству, форму укладення Договору через визначення його істотних умов у Заяві та затверджених банком Умов і правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, обставини наявності станом на дату прийняття рішення у справі №912/2588/15 у відповідача заборгованості по тілу кредиту за Кредитним договором у сумі 17000,00 грн та права на стягнення 9374,14 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 5994,02 грн пені та 1989,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом, є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 09.08.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Уют-Комплекс" (Клієнт) підписало заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 15), за змістом якої погодився із Умовами та Правилами надання банківських послуг (розміщених на сайті www.pb.ua), Тарифами Банку, які разом з заявою складають Договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови цього Договору.
26.09.2013 та 08.01.2014 ТОВ "Уют-Комплекс" підписало в системі "Приват 24 для бізнесу" Заявки на гарантований платіж (доручення на договірне списання) (а.с. 32-33), за умовами яких:
- Заявка є невід'ємною частиною кредитного договору №"б/н" від 26.09.2013 р.,
- дата заявки 26.09.2013, сума платежу 1000,00 грн, термін повернення кредиту 16.10.2013 (заявка від 26.09.2013),
- дата заявки 08.01.2014, сума платежу 10000,00 грн, термін повернення кредиту 13.01.2014 (заявка від 08.01.2014),
- винагорода за управління фінансовим кредитом 4% річних (але не менше 5 гривень) від розміру кредиту, вказаного в Заявці Клієнта на гарантований платіж;
- процентна ставка за кредитом:
до дати виконання Гарантованого платежу - 0% річних;
протягом 30 днів з дати виконання Гарантованого платежу - 28% річних;
Процентна ставка за кредитом при простроченні - після спливу 30-денного строку з дати виконання гарантованого платежу, встановленої в Заявці, починаючи з 31-го дня: 56% річних;
- платежі за Заявкою виконуються відповідно до Заявки про приєднання до Умов та Правил надання кредиту за послугою "Гарантовані платежі", розділів 3.1.1. та 3.2.3. Умов та Правил надання банківських послуг або окремо укладених з Клієнтом договорів, що регулюють надання послуги "Гарантовані платежі" та/або кредиту з послугою "Гарантовані платежі" (заявки від 26.09.2013 та від 08.01.2014).
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кошти та визначив кредитний ліміт.
14.04.2025 Банк направив Клієнту заяву з вимогами до юридичної особи, що припиняється за рішенням засновників (учасників), де просив визнати вимоги у розмірі 264526,95 грн, включити їх до проміжного ліквідаційного балансу та оплатити суму заборгованості. Заяву вручено 16.04.2025. Відповіді на заяву позивач не отримав.
Оскільки, відповідач борг не оплатив та перебуває в стані припинення, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі та просить суд зобов'язати відповідача, в особі ліквідаційної комісії, визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу відповідача кошти в загальній сумі 264 525,95 грн.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В силу положень ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на дати укладення сторонами Заяви від 09.08.2013, Заявок від 26.09.2013 та від 08.01.2014) якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Та, за ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції на дату прийняття рішення) передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За нормами Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (в редакції на дату підписання Заявок від 26.09.2013 та від 08.01.2014):
- електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6),
- оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора (ст. 7).
З матеріалів справи вбачається укладення відповідачем Заявок від 26.09.2013 та від 08.01.2014 в електронній формі та підписання в системі "Приват 24 для бізнесу".
Відтак, між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Уют-Комплекс" укладено кредитні договори від 09.08.2013, які складається із Заяви, Заявок від 26.09.2013 та від 08.01.2014 та Умов, а тому саме умови укладених правочинів та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.
До позову додано копію витягу з "Умов та правил надання банківських послуг" за якими:
3.2.1.1.1. Кредитний ліміт на поточний рахунок (далі "Кредит") надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо;
3.2.1.1.3. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому "Умов та правил надання банківських послуг". Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими "Умовами та правилами надання банківських послуг", Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених "Умов та правил надання банківських послуг". В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні;
3.2.1.1.11. періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом у цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку зафіксоване нульове дебетове сальдо. Цей період користування повинен складати не більше 35 днів;
3.2.1.1.1. для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка, яка залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів сторони на дату кладення цього договору, узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним із таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта - системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, "Приват 24", sms - повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта або іншими засобами. Узгоджений сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів;
3.2.1.1.16. при укладенні договорів і угод чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет, клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно- цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі;
3.2.1.4.1. за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта у разі закриття банківського дня Клієнт сплачує проценти, виходячи із процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
3.2.1.4.1.1. за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління в одну з дат до 25 числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків проводиться за ставкою 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;
3.2.1.4.1.2. у випадку необнуління дебетового сальдо у зазначений термін, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню;
3.2.1.4.1.3. у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості;
3.2.1.4.3. сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно з п.п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., проводиться в порядку, зазначеному в п. 3.2.1.1.1., 3.2.1.2.1.4., 3.2..2.2.8. Відсотки несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно з п. 3.2.1.2.3.4.). Сплата відсотків може бути проведена Клієнтом також з інших належних йому рахунків у встановленому законом порядку;
3.2.1.4.4. сторони погодили, що Клієнт сплачує Банку винагороду за користування лімітом відповідно до з п.п.3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг;
3.2.1.4.5. клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п. 3.2.1.4.4. Сплата винагороди здійснюється в гривні; нарахування здійснюється в дату сплати;
3.2.1.4.9. розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати;
3.2.1.2.3.4. Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі;
3.2.1.5.1. при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати;
3.2.1.5.4. нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Як вище встановлено судом, у справі №912/2588/15 Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 23.07.2015 стягнув з ТОВ "Уют-Комплекс" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість нараховану згідно Умов та правил надання банківських послуг за викладеною в рішенні редакцією.
Дослідивши положення Умов та правил надання банківських послуг, що містяться в матеріалах даної справи, суд встановив їх відповідність положенням зазначеним у рішенні суду від 23.07.2015 у справі №912/2588/15.
Зі змісту довідки від 12.06.2025 про розміри встановлених кредитних лімітів випливає, що клієнту визначено кредитний ліміт у сумі 17 000,00 грн.
На доведення отримання відповідачем кредитних коштів та їх використання позивачем надано виписки по рахункам Клієнта.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Приписи ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Так, на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу кредитні кошти в межах ліміту, що підтверджується виписками банку з рахунків відповідача.
Відповідно до наданих позивачем розрахунків, заборгованість відповідача з погашення кредиту складає 17 000,00 грн за Заявою від 09.08.2013, що стягнута за рішенням суду від 15.09.2025 у справі №912/1015/25, та 9752,53 грн за Заявкою від 08.01.2014, що є невід'ємною частиною договору від 26.09.2013.
З розрахунку позивача (а.с. 36 т. 1) вбачається сплата відповідачем 1000,00 грн за Заявкою від 26.09.2013, що є невід'ємною частиною договору від 26.09.2013.
Однак, відповідач доказів повернення кредитних коштів за Заявою від 09.08.2013 та Заявкою від 08.01.2014 не надав. З банківських виписок не вбачається сплату відповідачем коштів в розмірі 17 000,00 грн та 9752,53 грн.
Відтак, суд встановив доведеність позивачем обставин наявності у відповідача заборгованості за Заявою від 09.08.2013 та за Заявкою від 08.01.2014 в сумі 17 000,00 грн та 9752,53 грн відповідно.
Також, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Позивач заявив вимоги за Заявою від 09.08.2013 - 48221,03 грн заборгованості за процентам за користування кредитом, 7484,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом та, за Заявкою від 08.01.2014, 29472,70 грн заборгованості за процентам за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення.
Також, у Заявці від 08.01.2014 погоджено процентну ставку за кредитом.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми трьох процентів річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому, суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
У постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Так, в п. 3.2.1.4.4. Умов визначено, що Клієнт сплачує Банку винагороду за користування лімітом відповідно до з п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
Відтак, від суми кредиту 17000,00 грн розмір комісії (винагороди) - 0,9%, становить 153,00 грн.
Перевіривши розрахунки позивача (а.с. 34-35 т. 1), суд встановив нарахування позивачем комісії у період з квітня 2015 року до лютого 2018 року (35 місяців) (після рішення суду від 15.09.2025 у справі №912/1015/25) на суму кредиту 17000,00 грн в розмірі на місяць - 153,00 грн, 200,00 грн, 85,00 грн.
Однак, позивач не навів підстав для нарахування комісії в розмірі 200,00 грн та 85,00 грн, а не 153,00 грн.
Ураховуючи положення Умов та правил надання банківських послуг, в редакції що міститься в матеріалах справи, а також визначені Заявкою від 08.01.2014 процентні ставки, перевіривши розрахунки позивача (а.с. 34-36 т. 1), суд встановив доведеність позивачем обставин наявності у відповідача заборгованості:
- за процентам за користування кредитом в сумі 48221,03 грн,
- з комісії за користування кредитом - 7344,00 грн (1989,00 грн стягнуті за рішення у справі №912/1015/25 + 5355,00 грн за період з квітня 2015 року до лютого 2018 року (35 місяців) з розміру 153,00 грн/місяць),
- за процентам за користування кредитом в сумі 29472,70 грн.
Позовні вимоги в частині заборгованості за комісією за користування кредитом в розмірі 140,00 грн заявлені не обґрунтовано та задоволенню не підлягають.
Позивач заявив вимоги щодо 100185,46 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за Заявою від 09.08.2013 та 52360,23 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за Заявкою від 08.01.2014.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Щодо вимог в частині 100185,46 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за Заявою від 09.08.2013, суд зазначає таке.
З розрахунків позивача (а.с. 34-35 т. 1) вбачається нарахування пені на суму основної заборгованості за кредитом, за процентами та за комісією згідно п. 3.2.1.5.1 Умов.
Відповідно до п. 3.2.1.5.4. Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
При цьому, розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, про що вказано у п. 3.2.1.4.9. Умов, а розрахунок комісії - 1-го числа кожного місяця - п. 3.2.1.4.4. Умов.
У додаткових поясненнях від 02.10.2025 позивач зазначив, що зобов'язання в розмірі 17000,00 грн вважається простроченим з 06.05.2014.
Окрім того, за період з 03.12.2013 до 01.05.2024 позивач нарахував пеню в розмірі 100,06 грн, з якої сплачено 94,13 грн, тому залишок становить 5,93 грн.
Відтак, згідно п. 3.2.1.5.4. Умов, пеня з суми боргу 17000,00 грн може бути нарахована за період з 06.05.2014 до 05.05.2017 - в межах трирічного періоду нарахування неустойки.
Так, здійснивши власний розрахунок пені в межах періоду заявленого позивачем, суд встановив таке:
- пеня з суми боргу 17000,00 грн за період з 06.05.2014 до 05.05.2017 становить 18919,57 грн.
Ураховуючи здійснення позивачем нарахування пені за процентами щодня та за комісією щомісяця в період з 06.05.2014 до 27.06.2023, суд не вбачає можливим здійснити щоденний розрахунок такої пені.
Однак, суд обрахував подвійну облікову ставку НБУ за період з 06.05.2014 до 27.06.2023 (3340 днів), шляхом додавання розміру подвійної облікової ставки НБУ в день (0.052+0.068+0.077+0.107+0.164+0.148+0.121+0.120+0.104+0.098+0.090+0.085+0.082+0.077+0.077+0.071+0.068+0.074+0.079+0.088+0.093+0.096+0.099+0.096+0.093+0.090+0.085+0.074+0.074+0.060+0.055+0.044+0.033+0.033+0.036+0.041+0.044+0.047+0.049+0.055+0.137) та діленню на 3340 днів, визначив її середній показник за один день - 0,00096 у такий період.
За таких підстав, здійснивши власний розрахунок пені, суд визначив її середній показник за три роки (1095 днів) нарахування - в межах яких позивач має право нарахування пені, на суму заборгованості за процентами та за комісією, що становить:
від суми заборгованості за процентами - 48221,03х0,00096х1095=50689,95 грн,
від суми заборгованості за комісією - 7344,00х0,00096х1095=7720,01 грн.
Отже, загальний розмір пені за зобов'язаннями за Заявою від 09.08.2013 складає 5,93+18919,57+50689,95+7720,01=77 335,46 грн.
За таких підстав, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем вимог в частині пені за зобов'язаннями за Заявою від 09.08.2013 в розмірі 77 335,46 грн. Решта заявлених вимог в розмірі 22 850,00 грн заявлені безпідставно.
Частина нарахованої позивачем пені у розмірі 5 994,02 грн присуджена до стягнення з відповідача рішенням суду від 23.07.2015 у справі №912/2588/15, однак, доказів на підтвердження виконання рішення суду відповідачем у справі №912/2588/15 матеріали справи не містять.
Щодо вимог про стягнення 52360,23 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за Заявкою від 08.01.2014, суд зазначає таке.
Як вказав позивач у додаткових поясненнях від 02.10.2025, пеня за Заявкою від 08.01.2014 в розмірі 52360,23 грн нарахована за п. 3.2.3.10.1. Умов в такій редакції: "у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.3.6.2, 3.2.3.9.1 -3.2.3.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.3.2, 3.2.3.6.3, 3.2.3.6.16, 3.2.3.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.3.6.5, 3.2.3.9.4-3.2.3.9.6 цього Договору , Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у% річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права , передбаченого п. 3.2.3.2 цього Договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні".
У Заявках від 26.09.2013 та від 08.01.2014, що є невід'ємними частинами договору від 26.09.2013, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, редакції п. 3.2.3.10.1. Умов, яку позивач зазначає у додаткових поясненнях від 02.10.2025.
Тому, стверджувати, що саме ці положення Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заявки, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному розмірі і порядку нарахування.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Заявках домовленості сторін про сплату пені, вказана позивачем редакція п. 3.2.3.10.1. Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
При цьому суд зазначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №910/8189/19.
Ураховуючи викладене, нарахування позивачем пені за Заявою від 08.01.2014 в сумі 52360,23 грн згідно п. 3.2.3.10.1. Умов є необґрунтованим та такі вимоги заявлено неправомірно.
Щодо нарахованих позивачем 50,00 грн заборгованості за комiсiєю за обслуговування рахунку згiдно договору банківського рахунку, суд зазначає, що наведені позивачем у додаткових поясненнях від 19.09.2025, як підстави для такого нарахування п. 3.1.1. Умов, суд оцінює критично.
Матеріали справи не містять підтверджень, редакції п. 3.1.1. Умов, яку позивач зазначає у додаткових поясненнях від 19.09.2025.
З огляду на вищевикладене, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, вказана позивачем редакція п. 3.1.1. Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.
Відтак, позовні вимоги в розмірі 50,00 грн заборгованості за комiсiєю за обслуговування рахунку згiдно договору банківського рахунку заявлені безпідставно.
Разом з тим, за ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені ст. 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч. 1 ст. 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе вирішити питання щодо зменшення розміру пені, з огляду на таке.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами позивача та відповідача.
У постанові Верховного Суду від 09.08.2024 у справі № 917/1957/23 зазначено, що кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення питання зменшення розміру неустойки, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.
Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 21.09.2021 у справі №910/10618/20.
Суд вбачає очевидну неспівмірність розміру пені до інших зобов'язань відповідача. Не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання. Позивач здійснив нарахування пені за 9 років прострочення. Пеня нарахована як на суму основного зобов'язання так і на борг за процентами та комісією за наростаючим підсумком за кожен день прострочки. Більше того, за рішенням власника відповідача ініційовано процедуру ліквідації товариства. Суд враховуючи дискреційність наданих повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії проти України, ураховуючи суму боргу, дійшов висновку, що справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права є зменшення розміру пені до 36 282,52 грн (50% від стягнутої суми заборгованості за кредитом, за процентами та за комісією).
Згідно норм ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Уют-Комплекс" (код ЄДРПОУ 37709305) з 14.02.2025 перебуває в стані припинення, а головою комісії з припинення призначений Осіпов Юрій Іванович. Строк розгляду вимог кредиторів - до 15.04.2025.
14.04.2025 цінним листом з описом вкладення (накладна №0208100107520) Банк направив відповідачу (вул. Добровольського, буд. 16, кв. 18, м. Кропивницький, 25005) заяву з вимогами разом із розрахунком заборгованості, в якій просив відповідача визнати вимоги Банку на суму 264525,95 грн, включити їх до ліквідаційного балансу ТОВ "Уют-Комплекс" та оплатити.
Зазначена заява з кредиторськими вимогами вручена одержувачу 16.04.2025.
Позивач, посилаючись на положення частини 6 статті 105 ЦК України, зазначає, що отримання відповідачем зави з кредиторськими вимогами та не надання відповіді, свідчить про протиправне ухилення комісії з припинення відповідача від виконання обов'язків, передбачених статтями 105, 107 ЦК України щодо визнання реально існуючої заборгованості перед банком та включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу для їх подальшого задоволення за рахунок коштів та майна особи, яка ліквідується.
Відповідач в особі ліквідаційної комісії не надав суду доказів вчинення ним дій щодо вимог банку відповідно до вимог частини 8 статті 111 ЦК України, відповідно до якої ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи.
Правові відносини між сторонами у даному контексті регулюються положеннями статті 112 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;
2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);
4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Черговість задоволення вимог кредиторів за договорами страхування визначається законом. У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право до затвердження ліквідаційного балансу юридичної особи звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи. Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно. Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Отже, зазначені норми Цивільного кодексу України передбачають особливий порядок звернення до юридичної особи, що перебуває в процесі припинення, з кредиторськими вимогами. Такі вимоги подаються до ліквідаційної комісії, яка повинна їх розглянути у визначений статті 105 ЦК України строк. Виходячи зі змісту статті 112 цього Кодексу, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право звернутися до суду.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в особі ліквідаційної комісії ухилився від розгляду, визнання та включення вимог Банку до проміжного ліквідаційного балансу цього Товариства.
У спірному випадку обраний Банком спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов'язання відповідача визнати та включити грошові вимоги до проміжного ліквідаційного балансу не суперечить положенням статей 15, 16, 112 ЦК України, статті 55 Конституції України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, позов у даній справі підлягає частковому задоволенню, адже судом встановлено, що Банк має право вимагати у відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу заборгованість в сумі 148 072,78 грн, а саме: за Договором банківського обслуговування - 17000,00 грн за кредитом, 48221,03 грн за процентами за користування кредитом, 36282,52 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 7344,00 грн з комісії за користування кредитом; за кредитним договором від 26.09.2013 - 9752,53 грн за кредитом, 29472,70 грн за процентами за користування кредитом, а не 264 525,95 грн, як це просив позивач у позові.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Уют-Комплекс" (вул. Добровольського, буд. 16, кв. 18, м. Кропивницький, 25005, і.к. 37709305), в особі ліквідаційної комісії визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-Комплекс" заборгованість в розмірі 148 072,78 грн перед Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, і.к. 14360570), а саме:
- за Договором банківського обслуговування - 17000,00 грн заборгованості за кредитом, 48221,03 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 36282,52 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором та 7344,00 грн заборгованості з комісії за користування кредитом;
- за кредитним договором від 26.09.2013 - 9752,53 грн заборгованості за кредитом, 29472,70 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют-Комплекс" (вул. Добровольського, буд. 16, кв. 18, м. Кропивницький, 25005, і.к. 37709305) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, і.к. 14360570) 2422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати позивачу (до електронного кабінету), відповідачу (yurii.osipov69@gmail.com).
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя В.Г. Кабакова