133/3377/25
2/133/1977/25
Іменем України
21.10.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:
головуючої-судді Дурач О.А.
за участю секретаря Блащук Н.І..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Козятин у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30), представник позивача - Гнип Володимир Володимирович до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості, -
08.09.2025 р. позивач звернувся до суду з зазначеною заявою. Провадження у справі відкрито 10.09.2025 р.
Короткий зміст вимог заяви
12.05.2021 р. між Акціонерним товариством «ТАСКОМБАНК» та відповідачем укладено Кредитний договір №1785402725.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах визначених в графіку платежів відповідно до Додатку №1.
Відповідно до п.1.2. умов Кредитного договору кредит надається Позичальнику на наступних умовах:
- сума кредиту- 40951 гривень;
- строк користування - 36 місяців;
- річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором;
- щомісячні проценти - 2,49 % від суми кредиту.
Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) робочих днів від дня укладення договору на рахунок Позичальника НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», та погашається безготівковим шляхом на цей же рахунок (п. 1.2. Кредитного договору).
Кредит Відповідачем було отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, отже Кредитодавець, свої обов'язки за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на 01.07.2024 року, яка становить 53961,35 грн., в т.ч.:
- заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 30735,43 грн.;
- заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 6,64 грн.;
- заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 23219,28 грн., що підтверджується відповідним Розрахунком заборгованості по кредитному договору та Виписками.
Просить стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
Позиція відповідача
Відповідач відзив не надав.
Процедура судового розгляду
Ухвалою суду від 10.09.2025 р. постановлено проводити розгляд даного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказана ухвала отримана позивачем через електронний кабінет Електронного суду, відповідачу неодноразово надсилалась рекомендованим листом по місцю його реєстрації, отримана20.09.2025 р. Клопотань про відкладення розгляду справи, про проведення судового засідання з викликом сторін, до суду не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено наступне.
12.05.2021 р. між ТОВ «ФК «ЦФР» та відповідачем укладено Кредитний договір №1785402725.
Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з п. 1.3. Кредитного договору Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту на умовах визначених в графіку платежів відповідно до Додатку №1.
Відповідно до п.1.2. умов Кредитного договору кредит надається Позичальнику на наступних умовах:
- сума кредиту- 40951 гривень;
- строк користування - 36 місяців;
- річні проценти - 0,01 % від суми боргу за договором;
- щомісячні проценти - 2,49 % від суми кредиту.
Кредит надається безготівковим шляхом, протягом 3 (трьох) робочих днів від дня укладення договору на рахунок Позичальника НОМЕР_1 в АТ «ТАСКОМБАНК», та погашається безготівковим шляхом на цей же рахунок (п. 1.2. Кредитного договору).
07.10.2016 р. відбулося відступлення прав вимоги за даним договором ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» позивачу, ПАТ «Таскомбанк» на підставі договору про відступлення прав вимоги від 07.10.2016 р. № ТАСЦФР-10-2016, що додатково підтверджується реєстром прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 13.05.2021 р., меморіалшьним ордером 629919972.
Позивачем надано розрахунок заборгованості за вказаним договором станом на 03.06.2025 р., згідно якого загальний розмір заборгованості становить 53961,35 грн., в т.ч.:
- заборгованість по тілу кредиту (в т. ч. прострочена) - 30735,43 грн.;
- заборгованість по річним процентам (в т. ч. прострочена) - 6,64 грн.;
- заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) - 23219,28 грн.
Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Також суд приймає до уваги, що у статті 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач, як позичальник, отримав кошти по кредитному договору, не повернув їх у визначені строки разом зі сплатою відсотків, отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.
При цьому слід врахувати, що за змістом частини 6 статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» акцептом пропозиції укласти договір в електронній формі є відповідь особи, якій адресована пропозиція його укласти, про її прийняття надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийнятім такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до актів цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з пунктом 1 статті 9 ЗУ «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
В процесуальному аспекті, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Суду не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, позивач не скористався своїм правом на витребування доказів по провадженню.
Отже, матеріали справи не містять первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитним договором.
Розрахунок заборгованості не є належним доказом наявності заборгованості та її розміру та не є первинним документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, на підтвердження заявлених позовних вимог позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів про наявність заборгованості у розмірі, вказаному у наданому ним розрахунку за спірним кредитним договором.
До подібних висновків дійшов Верховний Суду постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25травня 2021року у справі №554/4300/16-ц,від 26 травня 2021року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021року у справі №209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі №686/6783/21.
Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, наведеному у постанові 18 грудня 2024 року у справі № 522/17681/16-ц (провадження № 61-10264св24) відповідно до якого, виписка з рахунку особи є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування судом виписки по банківському рахунку відповідача разом із поданням позовної заяви, проте не скористався таким правом.
Висновки суду за результатами розгляду позову
Оцінюючи та проаналізувавши надані суду докази, суд прийшов до висновку, що матеріали справи не містять первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують наявність заборгованості відповідача за кредитними договорами. підтвердження заявлених позовних вимог позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів про наявність заборгованості у розмірі, вказаному у наданому ним розрахунку за Кредитним договором №1785402725 від 12.05.2021 р. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273, ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір» суд, -
У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТАСКОМБАНК» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30), представник позивача - Гнип Володимир Володимирович до ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: О.А. Дурач