Справа № 132/466/25
Провадження №1-кп/132/315/25
Вирок
Іменем України
20 жовтня 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калинівці Вінницької області в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024022420000665 від 29.11.2024, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванівка Березівського району Одеської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, дітей не має, учасника бойових дій, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що у порушення вимог ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_6 , учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 20.10.2024 ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин, близько 21 год. 00 хв., будучи тимчасово прикомандированим до військової частини НОМЕР_2 у зв'язку із залишенням попереднього місця проходження служби - військової частини НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою ухилитись від виконання обов'язків військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з'явився на вечірнє шикування особового складу військової частини НОМЕР_2 , яка на той час дислокувалась у АДРЕСА_2 .
Тоді ж 20.10.2024, ОСОБА_6 із с. Верхівка Гайсинського району Вінницької області вибув до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби по 23.12.2024, коли був затриманий працівниками ВП № 1 Хмільницького районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, чим припинив вчиняти кримінальне правопорушення.
За час відсутності у військовій частині солдат ОСОБА_6 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також учинене ним самовільне залишення військової частини, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, у дезертирстві, тобто самовільному залишенні військової частини з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не визнав, вказав, що не мав наміру ухилятися від військової служби, військову частину залишив по сімейним обставинам, так як його мати, яка проживає в Одеській області, потребувала допомоги. Повідомив, що 17.03.2022 він, ОСОБА_6 був призваний на військову службу, добровільно з'явився до військомату. Проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 , працював з локаційною станцією, збивали цілі. Під час військової служби ОСОБА_6 виконував накази командирів, підтримував бойовий дух побратимів. Отримав поранення від попадання снаряду, лікувався в госпіталі в м. Умані. Службу у цій військовій частині залишив, не повернувшись з відпустки з 25.05.2024. Причинами залишення служби стало те, що йому не вистачило часу для повного відновлення після поранення, не було надано повного комплекту спорядження, зокрема, аптечки, особистої зброї, лише кулемет. За 9 місяців командир не вирішив це питання. Після чого ОСОБА_6 працював на роботі в Одеському порту. ОСОБА_6 зупинили на блокпосту, під час перевірки поліцейськими його документів з'ясувалося, що ОСОБА_6 перебуває в СЗЧ з жовтня 2024 року. Після цього його завезли в м. Миколаїв. В той же день, 05.10.2024, з м. Миколаєва його відвезли з до АДРЕСА_2 , у військову частину НОМЕР_2 . У військовій частині ОСОБА_6 перебував 10 днів, фактично нічим не займався, грошового забезпечення не отримував, був одягнений у спортивний костюм. У цій частині ОСОБА_6 переконався, що перебування у ній може завдати фізичної та моральної шкоди військовослужбовцям. У цій військовій частині антисанітарія, з тим, контингентом військовослужбовців, що знаходяться у цій частині, виконувати бойові завдання неможливо. Військовослужбовці цієї частини зловживають алкоголем, вживають наркотики. До вечірньої перевірки у військовій частині 21.10.2024, приблизно о 20-й годині, ОСОБА_6 залишив цю військову частину. ОСОБА_6 вийшов через КПП цієї частини. При цьому, командир взводу набрав його перед вечірньою перевіркою. ОСОБА_6 по телефону йому повідомив, що за сімейними обставинами, через стан здоров'я матері, він повинен їхати додому. Мати потребувала фінансової підтримки. У ОСОБА_6 є сестра, однак, вона живе окремо від матері, має двох неповнолітніх дітей та чоловіка з інвалідністю. Після залишення військової частини у с. Верхівці ОСОБА_6 зайшов роботу в порту.
Водночас, не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні такими доказами.
З копії військового квитка серії НОМЕР_4 від 15.06.2022, виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний 17.03.2022 у Збройні Сили України за мобілізацією, з 17.03.2022 зарахований до списків військової частини НОМЕР_3 .
Згідно із листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , полковника, ОСОБА_8 від 22.11.2024 №7/6990 вказаним відділом проведено перевірку за фактом самовільного залишення місця розташування базового табору військової частини НОМЕР_2 (Вінницька область) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_3 солдатом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваним 17.03.2022 за мобілізацією. Під час перевірки встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2024 №286 солдат ОСОБА_6 вважається таким, що прибув та обліковується як тимчасово прикомандирований на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837. Під час контрольної перевірки наявності особового складу 20.10.2024 о 21.00 командиром 1 роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_9 виявлено відсутність солдата ОСОБА_6 , про що рапортом повідомлено командира військової частини. Організовані командуванням військової частини розшукові заходи позитивного результату не дали. На телефонні дзвінки вказаний військовослужбовець не відповідає, до місця розташування базового табору військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 не повернувся, обов'язки військової служби не виконує, проводить час на власний розсуд.
З акту службового розслідування від 04.11.2024, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_2 підполковником ОСОБА_10 , причин та умов, що сприяли самовільному залишенню базового табору військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_6 та встановлення його вини вбачається, що 05.10.2024 до військової частини НОМЕР_2 у супроводі представників Військової служби правопорядку доставлено солдата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 . Командиру військової частини НОМЕР_2 підполковнику ОСОБА_11 стало відомо з рапорту командира 1 роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_2 капітана ОСОБА_12 від 20.10.2024 вх. № 6745 про те, що 20.10.2024 о 21:00 під час вечірньої перевірки особового складу ним було виявлено відсутність солдата ОСОБА_6 . Організовані пошуки позитивного результату не дали, на телефонні дзвінки не відповідає, місце його перебування не відоме. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №286 солдат ОСОБА_6 вважається таким, що прибув та обліковується як тимчасово прикомандирований на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837. Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.10.2024 №301 солдат ОСОБА_6 , який рахувався у військовій частині НОМЕР_2 , як тимчасово прикомандирований вважається таким, що вибув у зв'язку із самовільним залишенням військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №286 солдат ОСОБА_6 вважається таким, що прибув та обліковується як тимчасово прикомандирований. Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837.
З рапорту командира 1 роти резерву сержантського складу капітана ОСОБА_12 від 20.10.2024 вбачається, що 20.10.2024 о 21:00 під час вечірньої перевірки особового складу ним було виявлено відсутність в підрозділі солдата ОСОБА_6 . Організовані пошуки на території військової частини та найближчих населених пунктів результату не дали. місце його перебування не відоме. Місце його перебування не відоме, на дзвінки не відповідає. Зброя не видавалась.
Згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.10.2024 №301 солдат ОСОБА_6 , який рахувався у військовій частині НОМЕР_2 , як тимчасово прикомандирований, вважається таким, що вибув у зв'язку із самовільним залишенням військової частини. Підстава: рапорт командира роти резерву сержантського складу капітана ОСОБА_13 (вх. №6745 від 20.10.2024).
З доповідей №8252 від 21.10.2024 та №9909 від 24.10.2024 командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_14 начальнику ІНФОРМАЦІЯ_4 , керівнику Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, командиру військової частини НОМЕР_3 щодо самовільного залишення базового табору військової частини солдата ОСОБА_6 вбачається, що 05.10.2024 до військової частини НОМЕР_2 у супроводі представників Військової служби правопорядку доставлено солдата ОСОБА_6 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_3 . Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2024 №286 солдат ОСОБА_6 вважається таким, що прибув та обліковується як тимчасово прикомандирований на підставі бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 11.05.2024 №7038 та розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.05.2024 №6837. Під час вечірньої перевірки особового складу 20.10.2024 о 21:00 командиром роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_9 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_6 . Організовані пошуки позитивного результату не дали, на телефонні дзвінки не відповідає, місце його перебування не відоме. Даний військовослужбовець до списку військової частини НОМЕР_2 зарахований не був. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.10.2024 №1023 призначено проведення службового розслідування за цим фактом.
Згідно із дослідженим в судовому засіданні протоколом допиту свідка ОСОБА_15 та долученого до нього відеозапису цього допиту свідок показав, що він обіймає посаду командира взводу роти резерву сержантського складу військової частини НОМЕР_2 . До цієї військової частини 05.10.2024 у підпорядкування надійшов солдат ОСОБА_6 , який попередньо був у СЗЧ з військової частини НОМЕР_3 . Цей солдат проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказу №286 від 05.10.2024 та був облікований тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 . Командиром першої сержантської роти резерву було виявлено відсутність солдата ОСОБА_6 на вечірньому шикуванні, тому проводились заходи щодо пошуку цього військового на території військової частини НОМЕР_2 та найближчих населених пунктах, однак, безрезультатно. Надалі було ініційовано службове розслідування за цим фактом. На теперішній час відповідно до наказу №301 від 20.10.2024 ОСОБА_6 вважається таким, що вибув з військової частини НОМЕР_2 так як самовільно залишив цю частину.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу допиту свідка ОСОБА_13 та долученого до нього відеозапису цього допиту вбачається, що свідок обіймає посаду у військовій частині НОМЕР_2 командира першої сержантської роти резерву. До нього у підпорядкування у роту резерву 05.10.2024 надійшов солдат ОСОБА_6 , який попередньо був у статусі СЗЧ з військової частини НОМЕР_3 . Цей солдат проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказу №286 від 05.10.2024 та був облікований тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 . Свідком 20.10.2024 було виявлено відсутність солдата ОСОБА_6 на вечірньому шикуванні, тому ОСОБА_13 проводились заходи щодо пошуку цього військового на території військової частини НОМЕР_2 та найближчих населених пунктах, однак, безрезультатно. ОСОБА_13 було складено рапорт про виявлення відсутності військовослужбовця ОСОБА_6 , чим ініційовано службове розслідування за цим фактом. На теперішній час відповідно до наказу №301 від 20.10.2024 ОСОБА_6 вважається таким, що вибув з військової частини НОМЕР_2 так як самовільно залишив цю частину.
Відповідно до дослідженого в судовому засіданні протоколом допиту свідка ОСОБА_16 та долученого до протоколу відеозапису цього допиту свідок показав, що він обіймає посаду командира взводу сержантської роти резерву у військовій частині НОМЕР_2 . До цієї військової частини 05.10.2024 у підпорядкування надійшов солдат ОСОБА_6 , який попередньо був у статусі СЗЧ з військової частини НОМЕР_3 . Цей солдат проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказу №286 від 05.10.2024 та був облікований тимчасово прикомандирований до військової частини НОМЕР_2 . Командиром першої сержантської роти резерву було виявлено відсутність солдата ОСОБА_6 на вечірньому шикуванні, тому проводились заходи щодо пошуку цього військового на території військової частини НОМЕР_2 та найближчих населених пунктах, однак, безрезультатно. Надалі було ініційовано службове розслідування за цим фактом. На теперішній час відповідно до наказу №301 від 20.10.2024 ОСОБА_6 вважається таким, що вибув з військової частини НОМЕР_2 так як самовільно залишив цю частину.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні відмовився від виклику цих свідків до суду та їх допиту в судовому засіданні з огляду на те, що вказані допити фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації і умовах воєнного стану вони можуть бути використані як докази в суді. Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 щодо відмови прокурора від допиту свідків в суді не заперечували, на їх допиті та виклику до суду не наполягали. Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 зауважила, що ці покази свідків однотипні, не по суті, характеристики військовослужбовця не містять. На підставі ухвали Калинівського районного суду Вінницької області, постановленій у протокольній формі та зафіксованій у відповідному журналі судового засідання, прийнято відмову прокурора від допиту в судовому засіданні свідків обвинувачення: ОСОБА_15 , ОСОБА_13 та ОСОБА_16 .
З наданої суду захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_7 довідки військово-лікарської комісії від 19.10.2023 вбачається, що за результатами проведеного медичного огляду солдата ОСОБА_6 15.09.2023 під час виконання обов'язків, пов'язаних із захистом Батьківщини, отримав поранення у виді множинних осколкових поранень м'яких тканих правого плеча з вогнепальним переломом кінця правої ключиці, акроміального відростка, лопатки, ості лопатки з помірним зміщенням, множинних сторонніх тіл в голові м'яких тканин. Травма легкого ступеня. Надана відпустка після травми на 30 календарних днів.
Також захисником обвинуваченого надано суду копію медичної характеристики військової частини НОМЕР_3 щодо солдата ОСОБА_6 , згідно із якою станом на 27.09.2024 ОСОБА_6 за медичною допомогою не звертався, на диспансерному обліку не знаходиться, скарг на здоров'я не має, здоровий.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією РФ проти України в Україні уведено воєнний стан з 24.02.2022 на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.
Частиною 1 статті 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Положеннями статті 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно статті 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Обвинувальний вирок може бути ухвалений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Для дотримання стандарту доведення «поза розумним сумнівом» недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
Тобто, дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений статтею 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
На переконання суду цей стандарт у вказаному кримінальному провадженні було дотримано.
Дослідивши всебічно і об'єктивно усі обставини кримінального провадження, судом не було виявлено таких обставин, яким би версія обвинувачення не надала розумного пояснення або які би свідчили про можливість іншої версії інкримінованої події.
Оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними та допустимими, такими, що не протирічать один одному, приймає їх та дійшов висновку про доведеність у повному обсязі винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за обставин, наведених в обвинувальному акті. Дії обвинуваченого за ч. 4 ст. 408 КК України, а саме як дезертирство, тобто, самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, кваліфіковано правильно.
Відповідно до ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Частиною 1 ст. 408 КК України передбачено кримінальну відповідальність за дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Згідно із ч. 4 ст. 408 КК України діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 408 КК України, є особливо тяжким злочином.
Згідно із обвинувальним актом обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_6 є щире каяття. Водночас суд не погоджується з цим, з огляду на те, що обвинувачений не визнав своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , як в ході досудового розслідування, так і під час судового слідства, не встановлено.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, та те, що ОСОБА_6 брав участь в захисті України від збройної агресії, отримав поранення під час виконання обов'язків, пов'язаних із захистом Батьківщини, позитивно характеризується за місцем проживання, згідно із характеристикою з місця служби у військовій частині НОМЕР_3 відповідає займаній посаді механіка відділення управління військової частини, раніше не судимий, вік обвинуваченого - 40 років, те, що він на обліку у нарколога та психіатра не перебуває.
Беручи до уваги наведені обставини а також враховуючи думки сторін кримінального провадження щодо виду і розміру покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за дезертирство, тобто, самовільне залишення військової частини з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто, вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, - у виді позбавлення волі.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає загальним засадам призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, а також вимогам ст. 50, ч. 2 ст. 61 Конституції України.
Крім того, на підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України ОСОБА_6 необхідно зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з дня затримання - з 23 грудня 2024 року включно, і з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
У цьому кримінальному провадженні речові докази відсутні, витрати на залучення експертів не здійснювалися.
Згідно із матеріалами кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області від 24.12.2024 (справа № 132/4097/24) у цьому кримінальному провадженні застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 20.02.2025 включно.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 судом неодноразово продовжувався, зокрема, ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 02.09.2025 запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжено строком на 60 (шістдесят) днів, по 31 жовтня 2025 року включно.
Таким чином, міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 до вступу вироком в законну силу необхідно залишити без змін.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 395 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання у виді позбавлення волі строк перебування під вартою з 23 грудня 2024 року включно, і з розрахунку один день попереднього ув'язнення дорівнює одному дню позбавлення волі, до набрання вироком законної сили.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Калинівський районний суд Вінницької області.
Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Копію вироку у день проголошення його резолютивної частини негайно вручити засудженому, прокурору та іншим учасникам судового провадження, а також не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3