125/2328/24
2/125/600/2024
07.10.2025 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В.,
секретар судового засідання Войтюк В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 125/2328/24 за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У позовній заяві позивач зазначив, що 13.12.2021 ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку (далі Умови та Правила) з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Умови та Правила передбачають можливість зміни кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом з Умовами та Правилами, які розміщені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами за договором. Відтак, станом на 03.11.2024 утворилася заборгованість у сумі 16129,52 грн, з яких: 8921,09 грн - заборгованість за кредитом, 7208,43 грн - заборгованість за відсотками. На підставі наведеного, позивач просив стягнути на його користь вказані суми з відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві вказав, що просить розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження та за відсутності представника товариства, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач до суду повторно не з'явився, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
13.12.2021 ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» за наданням банківських послуг, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Анкета-заява не містить інформації про те, що відповідач звернувся за отриманням саме кредитних послуг. У цьому документі зазначено, що відповідач підтверджує, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Ці обставини підтверджуються наданими позивачем копіями анкети-заяви і паспорта на ім'я ОСОБА_1 .
Банк видав відповідачу кредитні картки: № НОМЕР_1 зі строком дії до березня місяця 2028 року та № 4323347369286205 зі строком дії до грудня місяця 2031 року. Ці обставини підтверджуються даними довідки за картами АТ «Акцент-Банк».
З моменту старту карткового рахунку кредитний ліміт було встановлено у розмірі 1000 грн, який був збільшений до 9000 грн станом на 06.01.2022. Таке підтверджується даними довідки за лімітами АТ «Акцент-Банк», оформленої на ОСОБА_1 .
Надані позивачем витяги з Умов та Правил надання банківських послуг, з Тарифів користування кредитною карткою «Зелена» не містять підпису відповідача.
Факт користування відповідачем кредитною карткою і здійснення витрат кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості станом на 03.11.2024.
Статус позивача як юридичної особи та отримання банківської ліцензії підтверджується наданими позивачем копіями витягу з Державного реєстру банків НБУ від 16.08.2021, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витягу із статуту акціонерного товариства «Акцент-Банк».
Отже, між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами § 1-2 Глави 16, Глави 52, § 1, 2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також нормами Закону України «Про споживче кредитування» (які діяли на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 ).
Позивач стверджував, що шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Абдуллах Мохаммед уклав з позивачем кредитний договір. Також стверджував, що таким чином відповідач приєднався до умов кредитування, які викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг.
Однак аргумент позивача про ознайомлення відповідача з умовами кредитного договору до його підписання і узгодження сторонами умов кредитування спростовуються таким.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі, а недодержання письмової форми має наслідком його нікчемність (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції станом на момент підписання анкети-заяви), до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Інформація, що надається кредитодавцем споживачу, зазначена у частині другій цієї статті, має містити відомості про: найменування та місцезнаходження кредитодавця та його структурного підрозділу, через який надається споживчий кредит, реквізити ліцензії та/або свідоцтва про внесення кредитодавця до Державного реєстру банків чи Державного реєстру фінансових установ; тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо); суму кредиту, строк кредитування, мету отримання та спосіб надання кредиту; тип процентної ставки (фіксована, змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок її зміни, а також індекси, що застосовуються для розрахунку змінюваної процентної ставки. Індекс, що застосовується для розрахунку змінюваної процентної ставки, повинен відповідати вимогам, встановленим Цивільним кодексом України; види забезпечення за кредитом, необхідність проведення оцінки предмета забезпечення за кредитом та про те, за чий рахунок така оцінка проводиться; реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача на дату надання інформації виходячи з обраних споживачем умов кредитування.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування повинні бути передбачені у письмовому договорі. Перед укладенням договору Банк повинен надати споживачу передбачену законом інформацію для прийняття обґрунтованого рішення.
Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив позивач - АТ «Акцент-Банк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц), яка набула характеру усталеної судової практики. Такі ж висновки Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду повторив і в постанові від 09.11.2020 у справі № 369/7143/15-ц. Про актуальність і незмінність такої судової практики зазначено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження від 26.10.2020 у справі № 325/422/20, спір у якій стосувався стягнення заборгованості за кредитом за аналогічних обставин і у якій суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, залишене без змін апеляційним судом, врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у справі № 342/180/17-ц.
Згідно з частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач просив стягнути з відповідача, крім фактично використаного тіла кредиту (суми, отриманої в борг), заборгованість за відсотками у сумі 7208,43 грн.
Для визначення конкретних умов договору щодо нарахування цих процентів позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, як невід'ємні частини кредитного договору. Підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами кредитування відсутній.
В анкеті-заяві не зазначено, що відповідач звернувся за отриманням саме кредитних послуг, відтак розмір наданого кредитного ліміту і процентна ставка не вказані, відсутні умови договору про строки повернення коштів і періодичність платежів на погашення боргу. Водночас, здійснення витрат з кредитного рахунка підтверджується випискою за рахунком.
Ознайомлення відповідача з повним текстом Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифами банку до моменту підписання анкети-заяви не підтверджено належними доказами, оскільки позивач не надав підписаного відповідачем примірника цих документів. Не зміг позивач довести і той факт, що саме додані до позовної заяви Умови та Правила були опубліковані на сайті позивача станом на момент підписання анкети-заяви.
Вирішуючи питання про те, чи узгодили сторони умови кредитування, суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц).
Суд вважає, що й у справі, яка розглядається, роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З огляду на основні засади цивільного законодавства та необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак, у цій справі відсутні підстави вважати, що при укладенні договору зі споживачем АТ «Акцент-Банк» дотрималося вимог, передбачених статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданого тягаря з'ясування змісту кредитного договору.
Судом встановлено, що Умови та Правила, на редакцію яких посилається позивач, мають значний обсяг. Позивач не надав жодних доказів того, що саме наявні в матеріалах справи Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил мав на увазі відповідач, ознайомився і погодився саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Тому суд вважає за можливе у цій справі також застосувати підхід щодо необхідності особливого захисту споживача, як слабшої сторони.
Отже, ОСОБА_1 не узгодив з АТ «Акцент-Банк» умови щодо нарахування процентів та строку повернення кредиту. Відтак, суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені АТ «Акцент-Банк» у позовній заяві умови, зокрема, і щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Як встановлено судом, відповідач здійснювала витрати грошових коштів, тому зобов'язана повернути фактично витрачені кошти, виходячи з такого.
За змістом частини 1 статті 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу частини 2 статті 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Витрачені позичальником кошти в межах кредитного ліміту становлять тіло кредиту.
Згідно з наданим банком розрахунком кредитної заборгованості, станом на 03.11.2024 заборгованість за тілом кредиту становить 8921, 09 грн.
Оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить строків повернення кредиту, то до правовідносин сторін слід застосувати норми абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України: якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З урахуванням наведеного, щодо суті позову суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту у сумі 8921,09 грн. Підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитом, як плати за користування кредитним коштами, відсутні, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти, а такі умови договору суд визнав неузгодженими.
Отже, позов АТ «Акцент-Банк» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача 8921,09 грн заборгованості за тілом кредиту, а у задоволенні інших вимог - відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволенню частково, то з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1675 грн (позов задоволено на 55,31 %, сплачена сума судового збору - 3028 грн; 3028 х 55,31 = 1675 грн).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованості за кредитним договором б/н від 13.12.2021 станом на 03.11.2024 у розмірі 8921,09 грн (вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня дев'ять копійок).
У задоволенні позовних вимог «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у сумі 1675 грн (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять гривень).
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074, ЄДРПОУ 14360080).
Відповідач: ОСОБА_1 (остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).
Суддя