ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.10.2025Справа № 910/8855/25
За позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту"
про стягнення 251598,80 грн.
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику учасників справи
Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" про стягнення 251598,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 5к-23 від 08.08.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8855/25; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
08.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказує, що роботи на суму попередньої оплати були виконані та прийняті позивачем без зауважень. Позивач заявляє вимогу про стягнення неустойки саме за прострочення повернення суми попередньої оплати, а не за прострочення освоєння означеної суми, проте договором не обумовлено строк такого повернення, а з грошовою вимогою позивач звернувся до відповідача лише у 2025. В зв'язку з означеним відсутні підстави для стягнення неустойки, заявленої позивачем.
13.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позовні вимоги, оскільки, сума попередньої оплати мала бути поверхня не пізніше 12.03.2024, а тому він має право на нарахування та стягнення неустойки.
21.08.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що доводити відповідача, викладені у відзиві не були спростовані позивачем.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.08.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" (підрядник) укладено договір № 5К-23 про закупівлю робіт: з капітального ремонту багатоквартирного будинку по вул. Михайла Грушевського, 1 у м. Вишгород Вишгородського району Київської області, зруйнованого внаслідок влучання ракети, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язався відповідно до проектної документації, умов цього договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи "Капітальний ремонту багатоквартирного будинку по вул. Михайла Грушевського, 1 у м. Вишгород Вишгородського району Київської області, зруйнованого внаслідок влучання ракети (згідно коду ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)" (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених даним договором за об'єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього договору.
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток № 1 до договору) i становить 86470492,16 грн, у тому числі ПДВ 20% - 14411748,69 грн.
Відповідно до п. 3.4. договору договірна ціна включає податки, збори та інші обов'язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України.
Відповідно до п. 11.1 договору порядок та строки фінансування за цим договором визначаються чинним нормативно-правовими актами України, умовами цього договору та узгодженими сторонами протоколом погодження ціни на весь період будівництва, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 12.1 договору оплата за роботи відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання виконаних будівельних робіт (Форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Виконавець надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 2-х примірниках) замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності), а також реєстр накладних застосованих матеріалів і устаткування із зазначенням вартості, завірених підписом керівника і печаткою (за наявності).
Згідно з п. 12.1.1 договору акти приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат приймаються замовником по мірі виконання робіт з урахуванням календарного графіку виконання робіт.
Відповідно до п. 12.7 договору замовник має право здійснювати попередню оплату з урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", в розмірі та на строк визначених в належним чином оформленому рішенні Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, лише щодо робіт, надання яких здійснюється протягом поточного бюджетного періоду.
Згідно з п. 12.8 договору попередня оплата здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін.
Додатковою угодою № 4 від 12.02.2024 сторонами внесено зміни до п. 12.8 договору та визначено, що попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок замовника.
Відповідно до п. 19.1 договору в редакції додаткової угоди № 9 від 27.12.2024 цей договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання сторонами та діє до 31.12.2025, а у частині виконання зобов'язань сторін - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 12.09.2023 на виконання умов договору перерахував на користь відповідача попередню оплату в розмірі 25926145,00 грн у тому числі ПДВ 4321024,17 грн, що підтверджується випискою по рахунку державної казначейської служби України за 12.09.2023.
Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не повернув не використану попередню оплату у встановлений строк, що є підставою для нарахування та стягнення з відповідача неустойки в розмірі 251598,80 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду
Приписами ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 875 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ст. 877 Цивільного кодексу України).
В підтвердження обставин виконання робіт за договором та освоєння попередньої оплати до матеріалів справи долучено акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ2в: № 2 за грудень 2023 від 14.12.2023 на суму 522521,74 грн, № 8 за березень 2024 від 02.04.2024 на суму 638744,77 грн, № 7 за березень 2024 від 02.04.2024 на суму 1904793,34 грн, № 6 за березень 2024 від 02.04.2024 на суму 417783,82 грн, № 5 за березень 2024 від 02.04.2024 на суму 648312,36 грн, № 4 за квітень 2024 від 02.04.2024 на суму 1255607,26 грн, № 3 за березень 2024 від 02.04.2024 на суму 2280215,29 грн, № 10 за березень 2024 від 29.04.2024 на суму 979729,90 грн, № 9 за квітень 2024 від 29.04.2024 на суму 905333,89 грн, № 12 за травень 2024 від 17.05.2024 на суму 1767543,06 грн, № 13 за травень 2024 від 17.05.2024 на суму 1864953,70 грн, № 14 за травень 2024 від 17.05.2024 на суму 975832,64 грн, № 15 за травень 2024 від 17.05.2024 на суму 621437,51 грн, № 16 за травень 2024 від 17.05.2024 на суму 233001,97 грн, № 17 за травень 2024 від 17.05.2024 на суму 140249,44 грн, № 18 за травень 2024 від 18.09.2024 на суму 1099296,58 грн, № 19 за грудень 2024 від 29.12.2024 на суму 2211360,77 грн, № 20 за грудень 2024 від 29.12.2024 на суму 973774,90 грн, № 21 за грудень 2024 від 29.12.2024 на суму 765015,22 грн, № 22 за грудень 2024 від 29.12.2024 на суму 287293,97 грн, № 23 за грудень 2024 від 29.12.2024 на суму 255711,95 грн, № 24 за грудень 2024 від 29.12.2024 на суму 1594719,50 грн, № 25 за грудень 2024 від 29.12.2024 на суму 354678,61 грн. Акти підписані та скріплені печатками обох контрагентів. Також відповідачем долучено до матеріалів справи акт № 28 за липень 2025 від 22.07.2025 на суму 2595112,59 грн. Загалом згідно долучених до матеріалів справи актів було виконано та прийнято робіт на загальну суму 25293024,78 грн, зокрема 15.12.2023 - 522521,74 грн, 04.04.2024 - 7145456,84 грн, 29.04.2024 - 1885063,79 грн, 17.05.2024 - 5603018,32 грн, 18.09.2024 - 1099296,58 грн, 29.12.2024 - 6442554,92 грн та 22.07.2025 - 2595112,59 грн.
В позовній заяві позивачем зазначено про освоєння суми попередньої оплати у більшому розмірі, ніж він долучив актів приймання будівельних робіт. А саме, позивач вказує про освоєння суми попередньої оплати у більшому розмірі: 15.12.2023 - 522521,74 грн, 04.04.2024 - 7145456,84 грн, 29.04.2024 - 2333318,37 грн, 17.05.2024 - 5603018,32 грн, 18.09.2024 - 1099296,58 грн, 29.12.2024 - 6979597,64 грн. Тобто згідно інформації, вказаної в позовній заяві станом на 29.12.2024 було освоєно авансу на загальну суму 23683209,49 грн. В свою чергу до матеріалів справи надано акти станом на 29.12.2024 на загальну суму 22697912,19 грн. Відповідач в свою чергу не заперечував та не спростовував виконання робіт у строки та вартістю, що визначена позивачем у позовній заяві.
Відповідно до ч.1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати після спливу 6 місяців з дня її перерахування, тобто до 12.03.2024.
Докази повернення суми попередньої оплати відповідачем до матеріалів справи не долучені, крім того, відповідач не заперечує і не спростовує обставин, що попередня оплата ним не поверталась.
Відповідно до п. 16.2 договору у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором виконавець сплачує замовнику наступні штрафні санкції (пеню, штраф, неустойки, збитки тощо), зокрема - за порушення виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, виконавець за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,5% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Додатковою угодою № 6 від 11.03.2024 сторонами внесено зміни до п. 16.2 договору та встановлено, що за порушення виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, виконавець за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Позивач нараховує неустойку з 12.03.2024 по 12.09.2024 з урахуванням зазначених ним у позові сум погашення попередньої оплати.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
З аналізу умов договору, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заперечень відповідача проти позову.
Згідно п. 12.8 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 12.02.2024 попередня оплата, що не перевищує 30 відсотків вартості робіт, виходячи з лімітів, здійснюється шляхом спрямування бюджетних коштів на не бюджетний рахунок, відкритий в органах Державної казначейської служби України виконавцем, з подальшим використанням зазначених коштів виключно з такого рахунку для цілей визначених даним договором. При цьому періодичність перерахування попередньої оплати може бути не частіше один раз на місяць при відсутності непогашеної дебіторської заборгованості у виконавця. Використана попередня оплата погашається на підставі "Актів приймання виконаних будівельних робіт" (форма № КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін не пізніше шести місяців. Підрядник зобов'язується повернути невикористану суму попередньої оплати на рахунок замовника.
В свою чергу чинний п. 16.2 договору обумовлює, що за порушення виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, виконавець за користування грошовими коштами замовника сплачує неустойку в розмірі 0,01% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення.
Проте, з пункту 12.8 договору не вбачається, з якої дати починається перебіг шестимісячного строку для погашення суми попередньої оплати. А строк для повернення невикористаної суми попередньої оплати взагалі не визначений.
Позивач помилково ототожнює строк для погашення попередньої оплати (початок перебігу якого він рахує з дати здійснення попередньої оплати, хоча договором початок перебігу означеного строку не передбачений) шляхом виконання робіт (підписання актів виконаних робіт) та строк для повернення суми попередньої оплати.
Суд наголошує, що договором не обумовлено строк, в який не погашена попередня оплата має бути повернута відповідачем. В зв'язку з чим застосуванню підлягають приписи ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
До матеріалів справи долучено претензію від 21.02.2025 № 466/0921112/02, в якій позивач вимагав негайно повернути суму попередньої оплати у розмірі 2242935,51 грн за договором № 5к-23 від 08.08.2023. Докази направлення в матеріалах справи.
Оскільки вимога про повернення суми попередньої оплати була направлена відповідачу лише 21.02.2025, то обов'язок з повернення виник у відповідача лише по факту пред'явлення вимоги.
Неустойка на суму 251598,80 грн була нарахована позивачем за період з 12.03.2024 по 12.09.2024, тобто до дати пред'явлення вимоги (21.02.2025) і відповідно до виникнення у відповідача зобов'язання повернути суму попередньої оплати. А отже відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 251598,80 грн.
З огляду на зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
У позові Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 11-А; ідентифікаційний код 26345736) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Класика Комфорту" (01014, м. Київ, вулиця Бойчука Михайла, будинок 41-Б, кабінет 2018, ідентифікаційний код 36100693) про стягнення неустойки у розмірі 251598,80 грн - відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко