ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.09.2025Справа № 910/10251/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом ОСОБА_1
до Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК" (АТ "ТАСКОМБАНК")
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ).
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна"
про визнання протиправним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Представники учасники справи:
Від позивача: Білоус О.Ю.;
Від відповідача: Ненахов О.О.;
Від третьої особи на стороні позивача: Білоус О.Ю.;
Від третьої особи-1 на стороні відповідача: не з'явився;
Від третьої особи-1 на стороні відповідача: не з'явився.
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства ТАСКОМБАНК" (далі-відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 53648267 від 18 серпня 2020 року о 08:33:19, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію права власності за АТ «ТАСКОМБАНК» на об?єкт нерухомого майна з реєстраційним № 137207080000, яким є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;
- скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності АТ «ТАСКОМБАНК» на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним № 137207080000, яким є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , запис про яку внесено на підставі прийнятого державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 53648267 від 18 серпня 2020 року о 08:33:19.
Крім того, позивач просив суд поновити строку позовної давності та визнати причини пропуску такого строку поважними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення державного реєстратора, вчинено з порушенням вимог законодавства України, у зв'язку з цим останнє підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
30.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.10.2024.
02.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, на момент звернення стягнення предмета іпотеки, іпотекодержателем було обрано суб'єкта оціночної діяльності (ТОВ «Вектор оцінка»), яким підготовлено звіт про оцінку майна від 29.07.2020 року та визначено вартість квартири - 4 070 600,00 грн; позичальник із жовтня 2019 року припинив виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором; іпотекодавцям були скеровані вимоги про усунення порушень за кредитним договором, на які останні не надали відповіді та поштові конверти повернулись на адресу відповідача із відміткою «за закінченням терміну зберігання»; відповідач вказав, що іпотекодержателем дотримано положення статті 37 ЗУ «Про іпотеку» та умов Іпотечного договору в частині звернення стягнення на предмет іпотеки; на переконання відповідача, приватному нотаріусу для здійснення державної реєстрації права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою, АДРЕСА_3 , були надані всі необхідні документи, у зв'язку із цим реєстраційна дія була вчинена в порядку, який визначено чиним законодавством України. Також, відповідач вважає, що позов поданий із порушенням строків позовної давності.
Представник відповідача 07.10.2024 у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представника позивача 07.10.2024 у підготовчому засіданні заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Суд 07.10.2024 у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку нанесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача та відклав підготовче засіданні на 28.10.2024.
10.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому останній просив суд витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо об'єкту нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м): 139,5, житлова площа (кв.м.): 88,1, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 137207080000.
10.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій відповідач не погоджується із доводами відповідача з огляду на те, що відповідачем на момент направлення повідомлень-вимог від 26.05.2020р. та від 30.06.2020р. не була погоджена з позивачем ціна набуття права власності на предмет іпотеки, оскільки звіт про незалежну оцінку здійснено пізніше, а саме: 30.07.2020р; позивачем долучено до матеріалів справи висновок експерта Ігнатькова Вадима Миколайовича у межах кримінального провадження 42024102070000006, в якому визначено, що ринкова вартість об'єкту нерухомого майна (вул. Саксаганського , будинок 26/26, кв.1-2) станом на 29.07.2020р. становить 7 082 766,00 грн; на переконання позивача, оцінювач, який підписав звіт проводив оцінку, не з'являвся 29.07.2020р. для огляду квартири; позивач вказав, що відповідач порушив вимоги статті 37 Закону України «Про іпотеку», підпункту 4) пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вчинив неправомірні дії, направлені на визначення вартості предмета іпотеки на набуття у власність на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, занизивши вартість оцінки майна та не погодивши його вартість із позивачем.
15.10.2024 засобами поштового зв'язку АТ "Укрпошта" від третьої особи на стороні позивача надійшли письмові пояснення, в яких остання просила суд здійснювати розгляд справи без її участі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2024 залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 (третя особа), на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну та Товариство з обмеженою відповідальністю "Імуноген-Україна", та відкладено підготовче засідання на 25.11.2024.
25.11.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній вказав, що висновок експерта у межах кримінального провадження 42024102070000006 є недопустимим доказом, оскільки його отримано з порушенням закону та позивач на подав до суду дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування.
Представник третьої особи на стороні позивача 25.11.2024 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 25.11.2024 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 25.11.2024 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Представник позивача 25.11.2024 у підготовчому засіданні підтримав клопотання про витребування доказів.
Представник відповідача 25.11.2024 у підготовчому засіданні поклався на розсуд суду щодо розгляду клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів, у порядку статті 81 Господарського процесуального кодексу України витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо об'єкту нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості загальною площею (кв.м): 139,5, житлова площа (кв.м.): 88,1, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 137207080000. Крім того, судом відкладено підготовче засідання на 23.12.2024.
Представник третьої особи на стороні позивача 23.12.2024 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 23.12.2024 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 23.12.2024 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Представник позивача у підготовчому засідання 23.12.2024 заявив усне клопотання про повторне витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо об'єкту нерухомого майна.
Суд 23.12.2024 у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про повторне витребування у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни належним чином засвідченої копії реєстраційної справи щодо об'єкту нерухомого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 підготовче засідання відкладено на 20.01.2025.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 20.01.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 20.01.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Представник позивача та третьої особи на стороні позивача у підготовчому засідання 20.01.2025 заявили усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовчому 20.01.2025 поклався на розсуд суду щодо усного клопотання представника позивача та третьої особи на стороні позивача про відкладення підготовчого засідання.
Суд 20.01.2025 у підготовчому засіданні без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача та третьої особи на стороні позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 12.02.2025.
20.01.2025 через систему "Електронний суд" від представника Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни надійшли письмові пояснення.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 12.02.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Представник позивача у підготовчому засіданні 12.02.2025 повідомив про направлення до суду заяви про зміну підстав позову та заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 12.02.2025 підтримав усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача у підготовчому засіданні 12.02.2025 підтримав усне клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.
Суд 12.02.2025 у підготовчому засіданні постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 24.02.2025.
12.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
12.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшли доповнення до заяви про зміну підстав позову, до яких долучено рецензію на копію звіту про оцінку трикімнатної квартири, розташованої за адресою: м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 26/26, квартира 1-2 станом на 29.07.2020 р.
24.02.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову, в яких останній вказав, що вищезазначена є необґрунтованою, доводи позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами, та не стосуються предмета спору.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 24.02.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 24.02.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Представник позивача у підготовчому засіданні 24.02.2025 в залі судового засідання подав клопотання про долучення документів.
Представник позивача у підготовчому засіданні 24.02.2025 підтримав заяву про зміну підстав позову.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 24.02.2025 заперечив проти заяви представника позивача про зміну підстав позову.
Суд 24.02.2025 у підготовчому засіданні постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення заяви представника позивача про зміну підстав позову, спір вирішується з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2025 відкладено підготовче засідання на 24.03.2025.
11.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про долучення документів.
Представник відповідача 24.03.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 24.02.2025 про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 24.03.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 24.03.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, конверт з ухвалою про відкладення підготовчого засідання повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 відкладено підготовче засідання на 07.04.2025.
07.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли письмові пояснення.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 07.04.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 07.04.2025 у підготовче засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, поштовий конверт із ухвалою суду від 24.03.2025 повернувся до Господарського суду міста Києва із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.05.2025.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 05.05.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 05.05.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, поштовий конверт із ухвалою суду від 07.04.2025 повернувся до Господарського суду міста Києва із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Представник відповідача 05.05.2025 у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення судового засідання.
Представник позивача 05.05.2025 у судовому засіданні поклався на розсуд суду щодо розгляду усного клопотання представника відповідача клопотання про відкладення судового засідання.
Суд 05.05.2025 у підготовчому засіданні постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача та оголосив перерву у судовому засіданні до 19.05.2025.
19.05.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло вступне слово. Крім того, представник відповідача заявив клопотання про застосування строків позовної даності.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 19.05.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 19.05.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив.
Представник позивача 19.05.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача 19.05.2025 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 11.06.2025.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 11.06.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 11.06.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, поштовий конверт із ухвалою суду від 19.05.2025 повернувся до Господарського суду міста Києва із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Представник позивача 11.06.2025 у судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення судового засідання задля врегулювання спору мирним шляхом.
Представник відповідача 11.06.2025 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення усного клопотання позивача про відкладення судового засідання.
Суд 11.06.2025 у судовому засіданні постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача та оголосив перерву у судовому засіданні до 14.07.2025.
09.07.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представники позивача та третьої особи на стороні позивача 14.07.2025 у судове засідання не з'явились, про дату час судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 14.07.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 14.07.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, поштовий конверт із ухвалою суду від 11.06.2025 повернувся до Господарського суду міста Києва із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Представник відповідача 14.07.2025 у судовому засіданні поклався на розсуд суду щодо розгляду усного клопотання представника позивача клопотання про відкладення судового засідання.
Суд 14.07.2025 у судовому засіданні постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника позивача та оголосив перерву у судовому засіданні до 13.08.2025.
13.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення документа, а саме: копії листа від 09.07.2025 № 27034/70.2.
Представник третьої особи на стороні позивача 13.08.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 13.08.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 13.08.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив.
Представник позивача 13.08.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача 13.08.2025 у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 03.09.2025.
Представник третьої особи-1 на стороні відповідача 03.09.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи-2 на стороні відповідача 03.09.2025 у судове засідання не з'явився, про причини нявки суд не повідомив, поштовий конверт із ухвалою суду від 13.08.2025 повернувся до Господарського суду міста Києва із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб -1, -2 на стороні відповідача.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 03.09.2025.
У судовому засіданні 03.09.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд
20.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» (позичальник) укладено Генеральний договір про надання банківських послуг № НК 1005 (враховуючи змінами та доповненнями).
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Імуноген-Україна» за Кредитним договором, 20 квітня 2016 року, між банком та ОСОБА_2 (надалі - третя особа/іпотекодавець-1) та ОСОБА_1 (надалі - Позивач/іпотекодавець-2) було укладено Іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 370 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого іпотекодержатель в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» за Генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1005 від 20 квітня 2016 року, а також усіх додатків, договорів про внесення змін та доповнень до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі, про збільшення суми основного боргу та/або процентів, сум комісії (надалі - кредитний договір), укладеним між іпотекодержателем та позичальником, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 1.2 цього Договору, а іпотекодержатель приймає його і іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за цим Договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника.
Згідно з цим Договором, іпотекою забезпечується виконання позичальником зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору або може вплинути на підставі нього у майбутньому, відповідно до якого позичальник зобов'язаний, у тому числі але не виключно:
- повернути іпотекодержателю в порядку, передбаченому кредитним договором, у терміни згідно з графіком, наведеним у кредитному договорі, але в будь-якому разі не пізніше 19 квітня 2019 року кредитні кошти (кредит) в сумі 6 500 000,00 (шість мільйонів п1ятсот тисяч) гривень, 00 копійок, в тому числі у разі будь-якого збільшення суми кредиту.
Відповідно до п. 1.2 Договору, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру під номером АДРЕСА_4 (двадцять шість дріб двадцять шість), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 137207080000 (далі- «предмет іпотеки» або «майно»).
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що предмет іпотеки належить на праві власності:
- іпотекодавцю-1, на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2007 року у справі 2-2378/8, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис про право власності 20.08.2013 року за №2179968. Частка в розмірі Предмету іпотеки.
- іпотекодавцю-2,- на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14.05.2007 року у справі 2-2378/8, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що внесено запис про право власності 20.08.2013 року за № 2179194. Частка в розмірі Предмету іпотеки.
Станом на день укладення цього Договору вартість предмет іпотеки, за домовленістю сторін, становить 6 966 000,00 грн без ПДВ.
Зазначена в першому абзаці цього пункту сума відображає ринкову вартість предмету іпотеки на момент укладення цього Договору і не може бути розцінена, як обмеження розміру відповідальності іпотекодавця.
Сторони дійшли згоди, що вказана в цьому договорі вартість предмета іпотеки є орієнтовною і його реалізація буде здійснюватися за цінами, визначеними уповноваженими експертами на момент звернення стягнення, причому іпотекодержатель має прав задовольнити свої вимоги в повному обсязі, передбаченому цим Договором та визначеному на момент звернення стягнення, за рахунок всієї суми, що буде виручена від реалізації предметів іпотеки (п. 1.4 Договору).
Пунктом 3.4 Договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором, реалізувати його і задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги в повному обсязі, включаючи основну суму боргу та будь-яке збільшення суми відповідно до умов кредитного договору, проценти за користування кредитом та комісії, неустойку та інші платежі і санкції, що передбачені та/або виникають з кредитного договору, а також витрати, пов'язані з вчиненням виконавчого напису, його реалізацію та вартість послуг незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, інші витрати, пов'язані із звернення стягнення на предмет іпотеки, та/або вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань, що випливають із кредитного договору, в разі настання будь-якої або всіх наступним обставин, а саме: якщо у момент настання строку виконання позичальником будь-якого із зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані у тому числі: при повному або частковому неповерненні у встановленні кредитним договором строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів; та/або при несплаті або часткові несплаті в строки, встановлені кредитним договором, сум комісій, неустойки, пені, штрафу, що передбачені кредитним договором; невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором; незалежно від настання строку виконання зобов'язання за Кредитним договором у випадку невиконання зобов'язання за цим договором.
Відповідно до п.7.1 Іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, на задоволення своїх вимог при виникненні підстав, вказаних у пункті 3.4 цього Договору.
Згідно п. 7.2 Іпотечного договору, звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя може відбуватися будь-яким із наступних способів на вибір іпотекодержателя:
- за рішенням суду;
- у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- на підставі переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору;
- на підставі продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору;
- іншими способом, встановленим законодавством України.
Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та черговість їх застосування.
У пункті 7.3 Договору передбачено, що сторони домовились про те, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього Договору.
За рахунок коштів, що отримані внаслідок реалізації предмету іпотеки, іпотекодержатель задовольняє свої вимоги, що виникають із кредитного договору та цього договору (також витрати по утриманню та збереженню предмету іпотеки, якщо таке збереження та утримання проводилися за рахунок іпотекодержателя) у повному обсязі на момент фактичного задоволення (п. 7.4 Договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його нотаріального посвідчення (п. 9.2 Договору).
06.04.2017 року між ПАТ «Таскомбанк» та іпотекодавцями-1,-2 укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору щодо нової редакції п. 1.1, 1.4, 3.4 та виключення п. 1.11 Іпотечного договору.
05.04.2019 року між ПАТ «Таскомбанк» та іпотекодавцями-1,-2 укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору щодо нової редакції п. 1.1, 9.13, доповнення вказаного правочину п. 7.10.
Враховуючи умови Іпотечного договору, АТ «Таскомбанк», керуючись правами іпотекодержателя, звернуло стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_4 (двадцять шість дріб двадцять шість), на підставі іпотечного договору від 20.04.2016 №307, в порядку визначеному статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
18.08.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. здійснено реєстрацію права власності на вказану квартиру за банком.
Однак, позивач не погоджуючись із вчиненими реєстраційними діями приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., у зв'язку із цим звернувся до суду з даним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав (враховуючи заяву про зміну підстав позову), що відповідач здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі звітів про оцінку майна, які не відповідають вимогам законодавства та не відображаються дійсну вартість майна, та неправильно розрахував розмір непогашеної заборгованості ТОВ «Імуноген-Україна».
Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України наведено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Зазначені вище позиції є сталими та знайшли своє відображення у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19 тощо.
Оскільки судовий захист надається лише за умови встановлення в особи суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу та факту його порушення, невизнання або оспорювання першочерговому з'ясуванню підлягає:
1) чи існує у позивача таке право (інтерес) і в чому конкретно полягає втручання та порушення його прав;
2) чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту природі спірного правовідношення та є належним і ефективним для відновлення порушеного стану або припинення порушення.
Отже, першочерговим при вирішення спору судом підлягає дослідженню наявність порушеного права особи та дотримання ним способу захисту. При цьому таке порушення повинно мати реальний, безпосередній і доведений характер, а не ґрунтуватися на припущеннях чи ймовірних ризиках.
Як було вказано вище, 20.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «Таскомбанк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» (позичальник) укладено Генеральний договір про надання банківських послуг № НК 1005 (враховуючи змінами та доповненнями.
В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Імуноген-Україна» за Кредитним договором, 20 квітня 2016 року, між банком та ОСОБА_2 (надалі - третя особа/іпотекодавець-1) та ОСОБА_1 (надалі - Позивач/іпотекодавець-2) було укладено Іпотечний договір (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя) посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Міленіною К.О. та зареєстрований в реєстрі за номером 370 (надалі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого іпотекодержатель в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Імуноген-Україна» за Генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1005 від 20 квітня 2016 року, а також усіх додатків, договорів про внесення змін та доповнень до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі, про збільшення суми основного боргу та/або процентів, сум комісії (надалі - кредитний договір), укладеним між іпотекодержателем та позичальником, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 1.2 цього Договору, а іпотекодержатель приймає його і іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки за цим Договором переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця та/або позичальника.
Відповідно до п. 1.2 Договору, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: квартиру під номером АДРЕСА_4 (двадцять шість дріб двадцять шість), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно 137207080000 (далі- «предмет іпотеки» або «майно»).
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що позичальник з жовтня 2019 року не виконує зобов'язання за Кредитним договором Генеральним договором про надання банківських послуг № НК 1005 (враховуючи змінами та доповненнями) від 20.04.2016 року.
Надалі, банк скерував іпотекодавцям-1,-2 дві вимоги про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання від 26.05.2020 р. за вих. №11947/70, 30.06.2020 р. за вих. №14950/70, від 26.05.2020 р. за вих. №11950/70, від 30.06.2020 р. за вих.№14966/70, які були проігноровані позивач та третьою особою на стороні позивача, оскільки поштові конверти із вказаними листами повернулись на адресу відповідача за відміткою «закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
При цьому у статті 575 ЦК України наведено окремі види застав та вказано, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном (неподільним об'єктом незавершеного будівництва, майбутнім об'єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (п. 3 ч. 1 ЗУ «Про іпотеку»).
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п.7.1 Іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію, на задоволення своїх вимог при виникненні підстав, вказаних у пункті 3.4 цього Договору.
Враховуючи умови іпотечного договору, іпотекодержателем обрано суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ «Вектор оцінка». Як вбачається із звіту про оцінку майна від 29.07.2020 року, вартість квартири становить - 4 070 600,00 грн.
Надалі, АТ «Таскомбанк» звернуло стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_4 (двадцять шість дріб двадцять шість).
З огляду на вищевказані обставини, ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до АТ "ТАСКОМБАНК" про визнання протиправним та скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Позивач акцентує увагу суду на тому, що відповідач здійснив звернення стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) на підставі звітів про оцінку майна, які не відповідають вимогам законодавства та не відображаються дійсну вартість майна, тобто за заниженою вартістю.
На підтвердження заявлених вимог, позивач долучив до матеріалів справи копію висновку експерта за результатами проведеної судової оціночно - будівельної експертизи в межах кримінального провадження № 42024102070000006 від 11.01.2024 та рецензії на копію звіту про оцінку трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 станом на 29.07.2020 р., яка виготовлена Громадською організації «Всеукраїнське об'єднання «Українське товариство оцінювачів».
З огляду на вищевикладені обставини, суд відзначає наступне.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 02 .02.2021 у справі № 925/642/19).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 .01.2021 у справі № 916/1415/19, від 20.07.2022 у справі № 806/5244/15).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20, від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц зазначила, що суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Крім того, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц, від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).
З урахуванням наведеного, з огляду на предмет і підстави заявленого позову, суд дійшов висновку, що доводи та обставини, якими позивач мотивує заявлені вимоги, не впливають на результат вирішення спору, оскільки ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту у розумінні статті 16 Цивільного кодексу України, який забезпечить реальне поновлення його правового становища та не усуває ризик подальших спорів.
Тоді як, невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті (пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 911/269/19).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.
В обґрунтування вказаного клопотання, відповідач вказав, що позовна заява до суду з пропуском строків позовної давності, оскільки 22.09.2020 ОСОБА_1 довідався про звернення стягнення банком предмету іпотеки.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. (ст. 256 ЦК України)
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України)
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ч. 1 ст. 261 ЦК України)
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. (ч. 1 ст. 259 ЦК України).
Згідно з ч. 4 ст. 257 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зауважує, що 11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", відповідно до якої, з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема Постановами Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 та № 239 від 25.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020 до 24.04.2020. Надалі дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України, зокрема Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30.06.2023.
Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнений, зокрема, пунктом 12.
Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.
Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVTD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені ст. 257, 258 ЦК України, були продовжені Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020.
Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Отже карантин діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023 включно.
Крім того, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" на всій території України запроваджено воєнний стан з 5:30 24 лютого 2022 року. Надалі до указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 вносились зміни та доповнення, зокрема, Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024, що набрав чинності 08.08.2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.
Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності, зокрема, Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Суд враховує, що Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14.05.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав законної сили 04.09.2025.
ОСОБА_1 звернувся до суду із даною позовною заявою - 19.08.2024.
Отже, на момент звернення позивачем до суду п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був чинним.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач на момент звернення з позовом до суду (19.08.2024) не пропустив строк позовної давності.
Керуючись ст. 86, 129, 231 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2025.
Суддя М.Є. Літвінова