ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.10.2025Справа № 910/9772/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДАР-СЕРВІС"
про стягнення 135031,31 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДАР-СЕРВІС" про стягнення 135031,31 грн, а саме: 78475,09 грн заборгованості за договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015, з яких: 58411,00 грн - основний борг, 13980,29 грн - пеня, 4603,79 грн - інфляційні втрати, 1480,01 грн - 3% річних; 56556,22 грн заборгованості за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015, з яких: 36593,49 грн - основний борг, 13046,51 грн - пеня, 5544,51 грн - інфляційні втрати, 1371,71 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 та додаткової угоди № 9 від 24.10.2023 до договору.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9772/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки у відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документам, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.08.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02141, м. Київ, вул. Руденко Лариси, будинок 6-А, офіс 18, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із п.3 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Направлена на адресу відповідача ухвала суду від 13.08.2025 повернута на адресу суду поштовим відділенням за закінченням терміну зберігання.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 07.09.2022 у справі № 910/10569/21).
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.
Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун'єш Діаш проти Португалії" - Nunes Dias - Portugal, від 10.04.2003, заяви № 69829/01, № 2672/03).
Відповідач не забезпечив та не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону "Про поштовий зв'язок" та Правил № 270 за адресою, визначеною у відомостях в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, адреса відповідача є актуальною та отримання відповідачем від суду листа з ухвалою про відкриття провадження у справі перебувало поза межами контролю суду.
Отже, в межах встановленого для розгляду справи строку суд вчинив необхідні та достатні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідно належним чином повідомив відповідача про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно із умовами договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015, додаткової угоди №9 до договору №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 у відповідача виник обов'язок здійснювати позивачу плату за експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., просп. Григоренка, 38.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в останнього за період з лютого 2022 року по червень 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 95004,49 грн (58411,00 грн - заборгованість за договором № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 з листопада 2023 по червень 2025 року та 36593,49 грн - заборгованість за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015).
У зв'язку із простроченням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач нарахував:
на заборгованість за договором №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні витрати у сумі 4603,79 грн, 3% річних у сумі 1480,01 грн, пеню у сумі 13980,29 грн;
на заборгованість за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні втрати у розмірі 5544,51 грн, 3% річних у сумі 1371,71 грн та пеню у розмірі 13046,51 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу та в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
07.09.2015 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДАР-СЕРВІС" (відповідач, сторона-2) укладений договір №ДНП-2015-09/03 права на експлуатацію фіксованих місць паркування (надалі - договір) відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на експлуатацію 58 (п'ятдесят вісім) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 7 (сім) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., просп. Григоренка, 38, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі - фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.
Відповідно до п.1.3. договору фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту набрання чинності договору.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР в ГУ МВС УДАІ м. Києва й затвердження в Департаменті транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) і діє до 06.09.2018 року (п.6.1. договору).
Відповідно до п.3.1. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 27.12.2018 плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн за одне місце для платного паркування транспортних засобів за добу, в тому числі ПДВ.
Згідно із п.3.3. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 27.12.2018 плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, щодо якого проводиться оплата.
У п.3.4. договору в редакції додаткової угоди №6 від 27.12.2018 передбачено, що сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату.
Відповідно до п.3.5. договору в редакції додаткової угоди №6 від 27.12.2018: відсутність рахунку на дату оплати визначену п.3.3. договору, не звільняє сторону-2 від зобов'язань щодо оплати.
Згідно із п.3.7. договору в редакції додаткової угоди від 27.12.2018 щомісяця до 10-го числа сторони підписують акт приймання-передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання-передачі наданих послуг здійснюється за місцезнаходженням сторони-1. У випадку не підписання стороною-2 акту приймання-передачі наданих послуг в строк до 20 числа акт прийманняпередачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним стороною-2 без зауважень.
Відповідно до п.5.2. договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення сплати, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.
24.10.2023 між сторонами було укладено додаткову угоду № 9 до договору, в якій сторони дійшли згоди про розстрочення погашення заборгованості за надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (основний борг), надане стороні-2 в період з 01.11.2023 по 30.04.2025 (розстрочення заборгованості), що виникла у сторони-2 перед стороною-1 за договором за період з 01.02.2022 по 31.10.2023 (п.1.1. додаткової угоди №9).
У п.1.2. додаткової угоди №9 до договору сторони визначили, що загальна сума заборгованості, що підлягає розстроченню відповідно до п.1.1. додаткової угоди складає на дату підписання цієї додаткової угоди 219561,00 грн.
Сторони у п.2.2. додаткової угоди №9 до договору погодили графік погашення заборгованості, згідно із яким відповідач сплачує заборгованість у період з листопада 2023 року щомісячно по квітень 2025 року включно.
Також додатковою угодою №9 до договору сторони дійшли згоди внести зміни до п.6.1. договору та погодили, що строк дії договору до 05 вересня 2027 року.
Позивачем надані у матеріали справи підписані між сторонами акти надання послуг з листопада 2023 по червень 2025 року: №3943 від 30.11.2023 на суму 11310,00 грн, №4296 від 31.12.2023 на суму 11687,00 грн, №78 від 31.01.2024 на суму 11687,00 грн, №459 від 29.02.2024 на суму 10933,00 грн, №748 від 31.03.2024 на суму 11687,00 грн, №1040 від 30.04.2024 на суму 11310,00 грн, №1391 від 31.05.2024 на суму 11687,00 грн, №1738 від 30.06.2024 на суму 11310,00 грн, №2065 від 31.07.2024 на суму 11687,00 грн, №2401 від 31.08.2024 на суму 11687,00 грн, №2979 від 30.09.2024 на суму 11310,00 грн, №3141 від 31.10.2024 на суму 11687,00 грн, №3489 від 30.11.2024 на суму 11310,00 грн, №3920 від 31.12.2024 на суму 11687,00 грн, №156 від 31.01.2025 на суму 11687,00 грн, №915 від 31.03.2025 на суму 11687,00 грн, №527 від 28.02.2025 на суму 10556,00 грн, №1260 від 30.04.2025 на суму 11310,00 грн, №1695 від 31.05.2025 на суму 11687,00 грн, №2018 від 30.06.2025 на суму 11310,00 грн.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем за надання права з листопада 2023 по червень 2025 року на експлуатацію фіксованих місць паркування становить 58411,00 грн (борг за січень-червень 2025 року).
Також за розрахунком позивача заборгованість відповідача за додатковою угодою №9 становить 36593,49 грн (заборгованість за лютий - квітень 2025 року).
Позивач нарахував та заявив до стягнення на підставі ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних, а також на підставі п.6.2. договору пеню, а саме:
на заборгованість за договором №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні витрати у сумі 4603,79 грн, 3% річних у сумі 1480,01 грн, пеню у сумі 13980,29 грн;
на заборгованість за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні втрати у розмірі 5544,51 грн, 3% річних у сумі 1371,71 грн та пеню у розмірі 13046,51 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015, який за своєю правовою природою є договором найму комунального майна (паркувального майданчика). Правовий висновок з приводу правової природи договору викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №910/1248/23.
Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно із ч.1 ст.773 Цивільного кодексу України на наймача покладений обов'язок користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною 1 ст.763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У договорі сторони погодили, що плата за провадження діяльності на майданчику для паркування здійснюється в розмірі 100% місячної вартості не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця, щодо якого проводиться оплата (п.3.3. договору в редакції додаткової угоди № 6 від 27.12.2018).
Враховуючи вищевикладене, у відповідача на підставі договору та внаслідок прийняття в користування майданчика для паркування, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування вказаним об'єктом по дату фактичного повернення з експлуатації позивачу майданчика для паркування.
Судом встановлено, що додатковою угодою №9 від 24.10.2023 було погоджено розстрочення погашення наявної заборгованості за договором, яка виникла у період з 01.11.2023 по 30.04.2025. За умовами додаткової угоди №9 відповідач здійснює оплату заборгованості у період з листопада 2023 року по квітень 2025 року включно щомісячно. Згідно із наданими позивачем у матеріали справи платіжними інструкціями відповідач сплатив на виконання умов додаткової угоди №9 платежі за листопад 2023 року по січень 2025 року. Відповідач умови розстрочення виконував неналежним чином, у зв'язку із чим, у відповідача утворився залишок непогашеної заборгованості за умовами додаткової угоди №9 від 24.10.2023 у розмірі 36593,49 грн (платежі за лютий - квітень 2025 року, строк оплати яких: до 28.02.2025, до 31.03.2025, до 30.04.2025).
На виконання умов договору позивачем було надано послуги за період з листопада 2023 року по червень 2025 року на загальну суму 229216,00 грн, на підтвердження чого в матеріали справи надано акти надання послуг та рахунки на оплату.
При цьому неотримання відповідачем рахунків на оплату не звільняє відповідача від оплати нарахувань за експлуатацію паркувального майданчику, а обставини підписання чи не підписання актів надання послуг не впливають на строки оплати, які визначені в п.3.3. договору.
У матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують заперечення відповідача щодо обсягу та вартості наданих позивачем послуг за договором.
Згідно із наданими позивачем у матеріали справи платіжними інструкціями відповідач здійснював часткові оплати по договору, у зв'язку із чим, заборгованість відповідача за договором становить 58411,00 грн.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 95004,49 грн, а саме: за договором № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 з листопада 2023 по червень 2025 року у сумі 58411,00 грн та заборгованості за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 у сумі 36593,49 грн.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати та 3% річних:
на заборгованість за договором №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні витрати у сумі 4603,79 грн та 3% річних у сумі 1480,01 грн (нараховані за загальний період з 01.12.2023 по 14.07.2025).
на заборгованість за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні втрати у розмірі 5544,51 грн та 3% річних у сумі 1371,71 грн (нараховані за загальний період з 21.11.2023 по 14.07.2025).
Також на підставі п.6.2. договору позивач нарахував пеню на заборгованість за договором №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 у сумі 13980,29 грн (нарахована за загальний період з 01.12.2023 по 14.07.2025) та на заборгованість за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 у сумі 13046,51 грн (нарахована за загальний період з 21.11.2023 по 14.07.2025).
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).
Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
У п.5.2. договору сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків здійснення сплати, встановлених цим договором, позивач набуває право вимоги у відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення від суми несплати.
Оскільки відповідач допустив прострочення виконання в частині своєчасної сплати плати за експлуатацію паркувального майданчику позивач правомірно здійснив нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені на заборгованість за договором.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, 3% річних та пені судом встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, здійснені відповідно до вимог законодавства та умов договору, у зв'язку із чим є обґрунтованими позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 10148,30 грн, 3% річних у сумі 2851,72 грн та пені у сумі 27026,80 грн (за договором №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні витрати у сумі 4603,79 грн, 3% річних у сумі 1480,01 грн, пеню у сумі 13980,29 грн; за додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015: інфляційні втрати у розмірі 5544,51 грн, 3% річних у сумі 1371,71 грн, пеня у сумі 13046,51 грн).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 ГПК України).
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування №ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 та додатковою угодою № 9 від 24.10.2023 до договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-09/03 від 07.09.2015 у сумі 95004,49 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню. Також, судом встановлено, що у зв'язку із простроченням відповідачем грошових зобов'язань з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 10148,30 грн, 3% річних у сумі 2851,72 грн, а також пеня у сумі 27026,80 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ДАР-СЕРВІС" (02141, місто Київ, вулиця Руденко Лариси, будинок 6-а, офіс 18, ідентифікаційний номер 39628820) на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, місто Київ, вулиця Леонтовича, будинок, 6, ідентифікаційний номер 35210739) заборгованість у сумі 95004,49 грн, інфляційні втрати у сумі 10148,30 грн, 3% річних у сумі 2851,72 грн, пеню у сумі 27026,80 грн та судовий збір у сумі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.10.2025.
Суддя С.О. Турчин