ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2025Справа № 910/9394/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Миколаївобленерго»
до Установи « 28 управління начальника робіт»
про стягнення 163 272,55 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» до Установи « 28 управління начальника робіт» про стягнення 163 272,55 грн, з яких: 154 334,07 грн основного боргу за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з грудня 2024 року по травень 2025 року, 7469,83 грн інфляційних втрат та 1468,65 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань із оплати послуг з розподілу електричної енергії у встановлені договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/2080 від 03.10.2019 строки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9394/25, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Так, вказана ухвала про відкриття провадження у справі № 910/9394/25 була доставлена до електронного кабінету відповідача в системі Електронний Суд 04.08.2025 о 19:29 год та вважається йому врученою з 05.08.2025.
Отже, судом належним чином виконано обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву.
Втім, у встановлений судом строк та станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
03.10.2019 між Акціонерним товариством «Миколаївобленерго» (надалі - оператор системи, позивач) та Установою « 28 Управління начальника робіт» (надалі - споживач, відповідач) в порядку статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № 44/2080 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 та Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.
Згідно з Додатком 2 до Договору «Паспорт точки розподілу» споживач має приєднану точку з енергетичним ідентифікаційним кодом точки розподілу 62Z7266392250651, вид об'єкта - база за адресою: м. Миколаїв, вул. Цілинна, 2-А з дозволеною потужністю 162 кВт.
Як зазначено у п. 2.3. Договору, споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги оператора системи на умовах Додатку 10 «Порядок розрахунків» в редакції від 31.10.2017 до Договору.
Ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) споживача зазначені в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача (п. 5.1. Договору).
Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії застосовується згідно з відповідною постановою НКРЕКП. Терміни оплати послуги визначаються на умовах Додатку 10 «Порядок розрахунків» в редакції від 31.10.2017 до Договору (п. 5.3. Договору).
Так, відповідно до п. 1 Додатку 10 до Договору «Порядок розрахунків», розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до 31 числа цього місяця (або іншого останнього дня місяця) включно.
Відповідно до п. 2 Додатку 10 «Порядок розрахунків», споживач до 05 числа місяця до початку розрахункового періоду здійснює оплату на наступний розрахунковий період (попередню оплату) у розмірі вартості 100% заявленого обсягу споживання електроенергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.
Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою попередньої оплати та вартістю фактичної спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію. Якщо сума передоплати перевищує вартість фактично використаної електроенергії, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.
В п. 11.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з дня приєднання споживача до його умов і діє протягом 1 року. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення дії Договору або перегляд його умов.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що на виконання умов Договору він надавав відповідачу послуги з розподілу електричної енергії, однак відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату отриманих послуг не здійснив, внаслідок чого у нього за період з грудня 2024 року по травень 2025 року утворилася заборгованість у розмірі 154 334,07 грн, яку заявлено до стягнення з Установи « 28 Управління начальника робіт» за цим позовом.
Крім того, за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором за період з травня 2024 року по травень 2025 року позивачем нараховано та заявлено за даним позовом 3% річних у розмірі 1468,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 7469,83 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статей 628, 629 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За умовами ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження надання відповідачу за Договором послуг з розподілу електричної енергії за період з травня 2024 року по травень 2025 року, позивачем надано Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії споживача на 2025 рік, довідку про факт споживання за період з 01.01.2023 по 01.01.2024, акти контрольного огляду № 2/1147 від 10.05.2018, № 2/1040 від 25.04.2018, акт технічної перевірки вузла обліку електричної енергії засобів комерційного обліку в мережах до 1000 В № 4/115706 від 30.01.2024, акти про прийняття-передавання послуг за період з травня 2024 року по травень 2025 року, рахунки на оплату, докази отримання рахунків відповідачем.
Так, зокрема, за спірний у даній справі період грудень 2024 року - травень 2025 року позивачем було надано відповідачу послуги з розподілу електричної енергії за Договором на суму 154 334,07 грн, що підтверджується актами прийняття-передавання послуг від 31.12.2024, від 31.01.2025, від 28.02.2025, від 31.03.2025, від 30.04.2025, від 31.05.2025 та рахунками від 04.01.2025 № 44/2080/12/1, від 04.02.2025 № 44/2080/1/1, від 04.03.2025 № 44/2080/2/1, від 01.04.2025 № 44/2080/3/1, від 02.05.2025 № 44/2080/4/1, від 03.06.2025 № 44/2080/5/1.
При цьому, судом встановлено, що вищевказані акти, крім акту від 31.05.2025, підписані зі сторони відповідача, тоді як обґрунтованої відмови від підписання акту від 31.05.2025 матеріали справи не містять, а також не містять будь-яких претензій відповідача щодо обсягів та вартості наданих позивачем у травні 2025 року послуг.
Враховуючи те, що сума боргу відповідача, яка складає 154 334,07 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу, а відтак позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1468,65 грн та інфляційних втрат у розмірі 7469,83 грн за загальний період прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором з травня 2024 року по травень 2025 року, суд зазначає таке.
Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштам Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за період прострочки відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 13.06.2024 по 31.05.2025, встановив правильність визначення загальної суми інфляційних втрат у розмірі 7 469,83 грн, у зв'язку з чим дані позовні вимоги задовольняються судом повністю.
Водночас, розрахунок 3% річних є частково необґрунтованим (в частині нарахування 3% річних на суму заборгованості 22 644,69 грн за період прострочення 13.12.2024-26.12.2024) та арифметично не правильним, у зв'язку з чим судом було здійснено перерахунок вказаних нарахувань в межах визначених позивачем періодів прострочення та встановлено, що з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1 440,17 грн. Таким чином, в даній частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідач, у свою чергу, викладених у позові обставин під час розгляду даної справи не спростував та щодо стягнення заявлених сум не заперечив.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Установи « 28 управління начальника робіт» (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168; ідентифікаційний код 24967480) на користь Акціонерного товариства «Миколаївобленерго» (вул. Громадянська, 40, м. Миколаїв, 54017; ідентифікаційний код 23399393) заборгованість у розмірі 154 334,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 469,83 грн, 3% річних у розмірі 1 440,17 грн та судовий збір у розмірі 2 421,91 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 20.10.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко