ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2025Справа № 910/9423/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича
про стягнення 183 784,50 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича про стягнення 183 784,50 грн, з яких: 113 175,25 грн заборгованості з орендної плати, 25 851,72 грн заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 13 606,67 грн пені, 16 344,40 грн інфляційного збільшення заборгованості з орендної плати, 3420,88 грн 3% річних з орендної плати, 5 790,09 грн інфляційного збільшення заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 1424,68 грн 3% річних з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, 4170,81 грн штрафу у розмірі 3% річних від суми заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди № 3379 нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 04.06.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9423/25 вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив, відповідачу - строк для подання заперечень.
Так, відповідачу копія ухвали суду від 04.08.2025 про відкриття провадження у даній справі була направлена на адресу його місцезнаходження, яка зазначена у позові та також значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (поштове відправлення № 0610272956742), однак не була отримана відповідачем та повернулася до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.08.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
04.06.2021 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Донченком Сергієм Дмитровичем (надалі - орендар, відповідач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - балансоутримувач, позивач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 3379 (надалі - Договір), що містить змінювані та незмінювані умови.
Відповідно до п. 1.1. незмінюваних умов Договору орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 148,10 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 56-А та обліковуються на балансі позивача.
Згідно з п. 2.1 незмінюваних умов Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.
Відповідно до п. 3.1 незмінюваних умов Договору орендна плата становить суму, визначену у підпункті 8.1 пункту 8 Умов. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством України.
До складу орендної плати не входять витрати зі сплати комунальних послуг, витрати на утримання орендованого майна (послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на підставі окремих договорів, укладених безпосередньо з постачальником комунальних послуг та/або із балансоутримувачем та/або виставлених балансоутримувачем рахунків в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього Договору.
Нарахування ПДВ на орендну плату та авансовий внесок орендної плати, визначених у пп. 8.1. п. 8 та п. 9 змінюваних умов Договору, здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
Відповідно до пп. 8.1. п. 8 змінюваних умов Договору місячна орендна плата, визначена за результатами аукціону, становить 6 006,00 грн без ПДВ.
В п. 3.2. незмінюваних умов Договору визначено, що орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року.
Орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем (п. 3.3. незмінюваних умов Договору).
Орендар сплачує орендну плату на підставі підпункту 8.1. п. 8 змінюваних умов Договору та п. 3.2. незмінюваних умов Договору. Додатково до орендної плати та авансового внеску орендної плати, зазначених у підпункті 8.1. та п. 9 змінюваних умов Договору, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендної платою та авансовим внеском (п. 3.4. незмінюваних умов Договору).
Відповідно до п. 3.7. незмінюваних умов Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується балансоутримувачем.
На суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п. 3.8. незмінюваних умов Договору).
Припинення Договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.10. незмінюваних умов Договору).
Водночас, згідно умов п. 6.5. незмінюваних умов Договору, орендар зобов'язаний компенсувати витрати балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на підставі виставлених останнім рахунків.
Пунктом 11.4. незмінюваних умов Договору передбачено, що стягнення заборгованості з орендної плати, пені та неустойки (за наявності), передбачених цим договором, може здійснюватися на підставі рішення суду.
Цей Договір укладено на строк, визначений у п. 11 змінюваних умов Договору (5 років з дати набрання чинності цим Договором). Договір набирає чинності в день його підписання сторонами. Строк оренди за цим Договором починається з дати підписання акта приймання-передачі і закінчується датою припинення цього Договору (п. 12.1. незмінюваних умов Договору).
Так, 04.06.2021 балансоутримувач передав орендарю за Договором нежитлові приміщення загальною площею 148,10 кв.м., що розташовані у будівлі центрального теплового пункту за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 56-А та обліковуються на балансі КП «Київтеплоенерго», що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 04.06.2021, який, в свою чергу, є додатком № 1 до Договору.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 113 175,25 грн та заборгованість з відшкодування податку за користування земельною ділянкою у розмірі 25 851,72 грн за період з 01.01.2022 по 31.05.2025.
Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення за даним позовом також пеню у розмірі 13 606,67 грн, інфляційні втрати з орендної плати у розмірі 16 344,40 грн, 3% річних з орендної плати у розмірі 3 420,88 грн, інфляційні втрати з відшкодування земельного податку у розмірі 5 790,09 грн, 3% річних з відшкодування земельного податку у розмірі 1 424,68 грн та штраф у розмірі 4 170,81 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Пунктами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Суд зазначає, що в матеріали справи не було подано доказів повернення відповідачем (орендарем) приміщення з оренди, яке було йому передане за Договором, а отже суд доходить висновку, що відповідач продовжує користуватися орендованим майном.
Як вбачається із наданих в матеріали справи актів надання послуг (з урахуванням коригувальних актів), позивачем нараховано відповідачу заборгованість по орендній платі (з урахуванням індексації) за загальний період користування приміщенням з 01.01.2022 по 31.05.2025, загальна сума якої становить 113 175,25 грн. Відповідні акти надання послуг щодо нарахування орендної плати підписані як позивачем, так і відповідачем, крім одного акту № 2493 від 31.05.2025, який не містить підпису відповідача, однак і не містить обґрунтованої відмови відповідача від його підписання. Жодних пояснень відповідачем щодо не підписання ним акту № 2493 від 31.05.2025 суду не надано.
Крім того, із поданих позивачем актів наданих послуг за період з 01.01.2022 по 31.05.2022 вбачається нарахування відповідачу за вказаний період суми по відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою, яка склала 25 851,72 грн. Аналогічно актами по орендній платі, всі акти наданих послуг щодо відшкодування податку за користування земельною ділянкою підписані представниками сторін, однак акт від 31.05.2025 № 2394 зі сторони відповідача не підписаний. Однак, жодних заперечень відповідача та обґрунтованої відмови від підписання вказаного акту матеріали справи не містять.
Довідкою позивача від 17.06.2025 засвідчено наявність заборгованості відповідача за Договором по орендній платі у розмірі 113 175,25 грн та по відшкодуванню витрат по оплаті земельного податку у розмірі 25 851,72 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження сплати орендної плати в розмірі 113 175,25 грн та заборгованості з відшкодування податку за користування земельною ділянкою в розмірі 25 851,72 грн, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача із листами щодо погашення заборгованості за Договором, однак такі листи залишені відповідачем без відповіді та задоволення.
Відтак, оскільки відповідач обізнаний з умовами Договору в частині терміну виконання зобов'язання із оплати орендних платежів, ним підписано відповідні акти надання послуг як щодо нарахування орендної плати, так і щодо нарахування витрат по відшкодування земельного податку, а жодних заперечень щодо актів, які ним не підписані, не надано, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови Договору в частині виконання своїх зобов'язань зі сплати вказаних платежів, а тому позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача 113 175,25 грн боргу по орендній платі та 25 851,72 грн боргу з відшкодування податку за користування земельною ділянкою, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, за прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем нараховано до стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
В п. 3.8 незмінюваних умов Договору визначено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Крім того, орендар згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує інфляційні витрати по заборгованості та 3% річних від простроченої суми заборгованості. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за ними становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.
При цьому, ч. 6 ст. 232 ГК України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Судом встановлено, що при розрахунку пені, розмір якої визначено в сумі 13 606,67 грн, позивачем були враховані вищенаведені приписи законодавства, у зв'язку з чим суд визнає вказану суму пені обґрунтованою та такою, що підлягає стягненню з відповідача.
Водночас, штраф у розмірі 4170,81 грн визначено позивачем виходячи із розміру заборгованості по орендній платі та відшкодуванню витрат по земельному податку, тоді як відповідно до приписів п. 3.8. незмінюваних умов Договору штраф підлягає нарахуванню лише на заборгованість по орендній платі. Відтак, судом здійснено перерахунок штрафу та встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів з відповідача має бути стягнуто 3 395,25 грн штрафу. Таким чином, позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню на визначену судом суму.
В свою чергу, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що визначені позивачем суми вказаних нарахувань як по орендній платі, так і по витратам за користування земельною ділянкою, є арифметично правильними, а тому вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрати з орендної плати у розмірі 16 344,40 грн, 3% річних з орендної плати у розмірі 3 420,88 грн, інфляційних втрат з відшкодування земельного податку у розмірі 5 790,09 грн та 3% річних з відшкодування земельного податку у розмірі 1 424,68 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
З огляду на встановлені вище обставини, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Крім того, судом встановлено, що у позові позивач зазначає про необхідність нарахування відсотків річних до повного виконання відповідачем рішення відповідно до приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що відповідно до положень ч. 10 ст. 238 ГПК України наявні всі правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних від суми заборгованості по орендній платі у розмірі 113 175,25 грн та суми заборгованості по відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою у розмірі 25 851,72 грн, з 01.07.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: С*3*Д/К/100, де С - сума непогашеної заборгованості, Д - кількість днів прострочення, 3 - 3 відсотки річних, К - кількість днів у році.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл. Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість по орендній платі у розмірі 113 175,25 грн, заборгованість по відшкодуванню витрат по оплаті земельного податку у розмірі 25 851,72 грн, пеню у розмірі 13 606,67 грн, інфляційні втрати з орендної плати у розмірі 16 344,40 грн, 3% річних з орендної плати у розмірі 3 420,88 грн, інфляційні втрати з відшкодування земельного податку у розмірі 5 790,09 грн та 3% річних з відшкодування земельного податку у розмірі 1 424,68 грн, штраф у розмірі 3 395,25 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 411,98 грн.
3. В порядку ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України нарахувати до стягнення з Фізичної особи-підприємця Донченка Сергія Дмитровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (пл. Франка, буд. 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) 3% річних від суми заборгованості у розмірі по орендній платі у розмірі 113 175,25 грн та суми заборгованості по відшкодуванню податку за користування земельною ділянкою у розмірі 25 851,72 грн з 01.07.2025 до моменту виконання рішення суду за формулою: С*3*Д/К/100, де С - сума непогашеної заборгованості, Д - кількість днів прострочення, 3 - 3 відсотки річних, К - кількість днів у році.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 20.10.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко