ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа № 910/9685/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Невечери С.А., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД"
про стягнення 2 861 313,06 грн
представники сторін:
від позивача: Костишена В.Л.
від відповідача: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД" про стягнення 2 861 313,06 грн, з яких: 2 309 382,94 грн - сума основної заборгованості, 138311,57 грн - інфляційні втрати, 37102,29 грн - 3% річних, 376516,26 грн - подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № АПФ-39 від 17.09.2024, в частині оплати за поставлений позивачем товар.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 07.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9685/25, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 18.09.2025.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 15.09.2025 задовольнив заяву позивача від 11.09.2025 про розгляд справи режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У підготовчому засіданні 18.09.2025 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження на призначення справи до судового розгляду по суті на 09.10.2025.
Присутній у судовому засіданні 09.10.2025 представник позивача надав пояснення по суті спору, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не прибув.
Згідно із п.2 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно із повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду від 07.08.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 08.08.2025, ухвала суду від 18.09.2025 - 19.09.2025.
Отже, згідно із п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи по суті.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Приймаючи до уваги, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
У судовому засіданні 09.10.2025 судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у порядку ст.240 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № АПФ-39 від 17.09.2024, позивач поставив відповідачу товар на суму 2669382,94 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними.
За отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 360000,00 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача за поставлений товар становить 2 309 382,94 грн.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 2 309 382,94 грн основного боргу, 138311,57 грн інфляційних втрат, 37102,29 грн 3% річних, 376516,26 грн подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму заборгованості.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
17.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП" (далі - продавець) та Товариством обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № АПФ-39 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується прийняти й оплатити паливо пічне, синтетичне рідке паливо, паливо котельне, паливо нафтове, суміш нафтова, газовий конденсат згідно специфікацій (надалі іменується - товар).
Кількість товару, одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у видатковій накладній (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору ціна товару встановлюється в національній валюті України. Ціна вказується у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору.
Датою передання товару вважається дата його отримання покупцем, що підтверджується видатковою накладною (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 10.2 договору якщо інше не застережене цим договором або не узгоджено сторонами у додатковій угоді або заявці до цього договору, розрахунки за товар здійснюються у формі оплати в розмірі 100% від суми, визначеної у рахунку-фактурі на протязі одного банківського дня з дати поставки товару. Рахунок-фактура на товар передається продавцем покупцю засобами зв'язку (факс).
Згідно з п. 14.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 14.1 цього договору, та закінчується 31 грудня 2024. Якщо ніхто із сторін не виявить бажання розірвати даний Договір за 10 календарних днів до дати закінчення його дії, то договір вважається автоматично пролонгованим на 1 рік (п. 14.2, п. 14.3 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 2669382,94 грн на підтвердження чого надав у матеріали справи:
- видаткові накладні: № 14 від 10.01.2025 на суму 590320,50 грн, № 15 від 11.01.2025 на суму 719780,99 грн, № 16 від 11.01.2025 на суму 719200,99 грн, № 21 від 27.01.2025 на суму 640080,46 грн;
- акти приймання-передачі: № 14-Т від 10.01.2025 на суму 590320,50 грн; № 15-Т від 11.01.2025 на суму 719780,99 грн, № 16-Т від 11.01.2025 на суму 719200,99 грн, № 21-Т від 27.01.2025 на суму 640080,46 грн.
Видаткові накладні та акти приймання-передачі підписані представниками обох сторін та скріплені печатками товариств.
На підтвердження факту поставки позивачем також долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, які місять підпис та печатку відповідача про отримання товару.
Відповідачем було сплачено на користь позивача 360000,00 грн (часткова оплата за товар за видатковою накладною № 14 від 10.01.2025).
За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 2 309 382,94 грн.
Оскільки відповідач оплату заборгованості по договору не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 2 309 382,94 грн основного боргу, 138311,57 грн інфляційних втрат, 37102,29 грн 3% річних, 376516,26 грн подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму заборгованості.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Позивач на підтвердження факту поставки відповідачу товару на загальну суму 2669382,94 грн надав у матеріали справи видаткові накладні: № 14 від 10.01.2025, № 15 від 11.01.2025, № 16 від 11.01.2025, № 21 від 27.01.2025 та акти приймання-передачі: № 14-Т від 10.01.2025; № 15-Т від 11.01.2025, № 16-Т від 11.01.2025, № 21-Т від 27.01.2025.
Видаткові накладні та акти приймання-передачі товару підписані відповідачем без зауважень та заперечень.
Підписання видаткових накладних та актів приймання-передачі, які є первинними обліковими документами, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У п. 10.2 договору сторони погодили, що якщо інше не застережене цим договором або не узгоджено сторонами у додатковій угоді або заявці до цього договору, розрахунки за товар здійснюються у формі оплати в розмірі 100% від суми, визначеної у рахунку-фактурі на протязі одного банківського дня з дати поставки товару. Рахунок-фактура на товар передається продавцем покупцю засобами зв'язку (факс).
До матеріалів справи долучені рахунки-фактури щодо оплати кожної видаткової накладної. Крім того, видаткові накладні містять платіжні реквізити позивача для можливості оплати товару.
Враховуючи умови договору, приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідач повинен був здійснити оплату в такі строки:
- за видатковою накладною № 14 від 10.01.2025 - у строк до 13.01.2025 включно;
- за видатковими накладними № 15 від 11.01.2025, № 16 від 11.01.2025- у строк до 13.01.2025 включно;
- за видатковою накладною № 21 від 27.01.2025 - у строк до 28.01.2025 включно.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
За поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 360000,00 грн.
Невиконане відповідачем зобов'язання за договором у сумі 2 309 382,94 грн підтверджується належними доказами.
Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 2 309 382,94 грн.
На підставі ст. 625 ЦК України позивачем нараховані 138311,57 грн інфляційних втрат та 37102,29 грн.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, судом встановлено, що вони є неправильними, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення виконання грошового зобов'язання.
За перерахунком суду, розмір 3 % річних становить 36984,02 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Розрахунки інфляційних втрат позивачем здійснені по 01.08.2025. При цьому, у липні 2025, мала місце дефляція, а позивачем вказаний місяць не відображений в таблиці індексів інфляції.
Однак, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Якщо позивач не мав наміру враховувати місяці, в яких мала місце дефляція, то відповідно мав виключити такий період з розрахунку. Однак, позивачем чітко вказано початок та кінець періоду нарахування інфляційних втрат (з 24.01.2025 по 01.08.2025, з 13.01.2025 по 01.08.2025, з 13.01.2025 по 01.08.2025, з 29.01.2025 по 01.08.2025).
При цьому, статтею 625 ЦК передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 133416,19 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 376516,26 грн подвійної облікової ставки НБУ.
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України).
У п. 11.3 договору сторони погодили, що покупець за порушення обов'язку, визначеного у п.п. 10.1.,10.2. цього договору, за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Висновки Верховного Суду щодо правової природи неустойки та щодо відмінностей між такими видами неустойки (формами відповідальності), як штраф та пеня, викладені, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 922/4400/17, від 31 липня 2019 року у справі № 910/3692/18, від 18 січня 2024 року у справі № 916/410/23.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 погодилася з правовою позицією Верховного Суду України про те, що міра відповідальності, виражена у відсотковому розмірі від суми боргу за поставлений товар за кожен день прострочення, є пенею, оскільки за способом обчислення вона визначається за кожний день прострочення.
Отже, у п. 11.3 договору сторони погодили відповідальність у вигляді пені за порушення строку оплати товару.
Частиною 6 статті 232 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, суд встановив, що позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України при здійсненні розрахунків.
За перерахунком суду, з урахуванням дат прострочення та приписів 6 статті 232 ГК України, розмір пені становить 346339,78 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просив суд зазначити у рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду.
Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно з частинами 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на суму основного боргу, починаючи з 02.08.2025 до моменту повної оплати боргу, з урахуванням приписів законодавства України. При цьому вимога позивача про стягнення вказаної суми нарахованих відсотків з відповідача задоволенню не підлягає, оскільки приписи частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачають лише право суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків річних до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, а не стягнення таких відсотків з відповідача на користь позивача.
Нарахування 3% річних має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду 2309382,94грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД", а саме в частині стягнення 2 309 382,94 грн основного боргу, 346339,78 грн пені, 36984,02 грн 3% річних, 133416,19 грн інфляційних втрат.
Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ЄВРОНАФТОГАЗТРЕЙД" (03169, місто Київ, пров.Московський, будинок 2Б, офіс 8, ідентифікаційний код 44922145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПФ-ГРУП" (18020, Черкаська обл., місто Черкаси, ВУЛИЦЯ ЧЕХОВА, будинок 115, офіс 2, ідентифікаційний код 41861939) 2 309 382,94 грн основного боргу, 346339,78 грн пені, 36984,02 грн 3% річних, 133416,19 грн інфляційних втрат та 33913,47 грн судового збору.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі №910/9685/25, здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу 2309382,94 грн, починаючи з 02.08.2025 до моменту виконання судового рішення в частині погашення суми основного боргу. Розрахунок 3% річних здійснювати за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - несплачена сума основного боргу (станом на час ухвалення рішення суду - 2309382,94 грн); Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.10.2025.
Суддя С.О. Турчин