ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа № 910/6652/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія Клімат" про стягнення 315 553,95 грн,
за участю представників:
позивача: Балабанова Г.Л.;
відповідача: Ковдій М.С., Харенка Р.В.;
У травні 2025 року Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія Клімат" (далі - Товариство) 315 553,95 грн, з яких: 191 459,70 грн - пеня, 124 094,25 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором про надання послуг від 25 липня 2024 року № 513/УПГГК/24 в частині своєчасного надання обумовлених вказаним правочином послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 травня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/6652/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
13 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від цієї ж дати про його участь у засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 16 червня 2025 року задоволено.
19 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від 18 червня 2025 року, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав, що він належно виконав обумовлені договором роботи на загальну суму 1 500 000,00 грн. Однак, такі роботи позивачем не оплачені й останній безпідставно ухиляється від їх прийняття та підписання актів виконаних робіт. При цьому, відповідач готовий здати обумовлені роботи в передбачені договором строки, однак за одночасного виконання сторонами зобов'язань - підписання актів та оплатою виконаних робіт, оскільки Товариство несе витрати, не передбачені укладеним між сторонами правочином. Крім того, на думку відповідача, заявлений до стягнення розмір неустойки є несправедливим, а одночасне нарахування пені та штрафу суперечить судовій практиці Верховного Суду. Крім того, порушення строку надання послуг сталося не з вини відповідача, а у зв'язку із затримкою поставки необхідних деталей і запчастин, які купувались за кордоном.
24 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній зазначив, що ціна та порядок оплати обумовлених робіт були чітко погоджені сторонами в договорі. У свою чергу, збільшення витрат Товариства, пов'язаних із виконанням ним своїх зобов'язань за договором, не є підставою для внесення змін до ціни даного правочину, який був укладений у порядку, передбаченому Законом України "Про публічні закупівлі". При цьому, додані до відзиву копії дефектних актів не є належними доказами усунення Товариством недоліків у виконаних ним роботах, оскільки такі акти підписані лише з боку відповідача. Їх складання договором не передбачено взагалі. У свою чергу, акт виконаних робіт від 28 березня 2025 року № 098 не був підписаний представником Компанії з огляду на неповне виконання відповідачем обумовлених робіт за позиціями № 14, 15 додатку № 9 до договору. При цьому, посилання відповідача на висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 щодо справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань, є необґрунтованими, оскільки відповідний висновок зроблено КСУ щодо правовідносин з отримання споживчого кредиту й не підлягає застосуванню до даного спору. Одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання не заборонене чинним законодавством.
25 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення засідання та встановлення процесуального строку на подання заперечень.
У підготовчому засіданні 26 червня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 25 червня 2025 року; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення засідання на 21 серпня 2025 року.
1 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати, у яких останній вказав на недобросовісну поведінку позивача щодо неприйняття виконаних Товариством робіт. Крім того, відповідач зазначав про неправомірність застосування до нього декількох видів штрафних санкцій за одне правопорушення.
5 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній навів свої доводи на спростування аргументів відповідача, викладених у запереченнях.
У призначене підготовче засідання сторони явку свої уповноважених представників не забезпечили, будь-яких заяв не подали.
Разом із тим, 21 серпня 2025 року під час розгляду справи № 910/6652/25 стався технічний збій в роботі підсистеми відеконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua/), що унеможливило забезпечити участь представника позивача у призначеному засіданні в режимі відеоконференції. Вказані обставини підтверджуються відповідним актом від 21 серпня 2025 року, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2025 року.
У судовому засіданні 11 вересня 2025 року судом було оголошено перерву до 9 жовтня 2025 року.
У судовому засіданні представник Компанії підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях, просили в задоволенні позову відмовити, а у разі його задоволення - зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
25 липня 2024 між Компанією та Товариством у порядку Закону України "Про публічні закупівлі" укладено договір про надання послуг № 513/УПГГК/24, за умовами якого останнє зобов'язалось надати позивачу послуги з технічного обслуговування й ремонту аналітичного комплексу для визначення вмісту хлоридів, сірки та азоту "Trace Elemental Xplorer", а Компанія - прийняти й оплатити такі послуги.
Цей правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.
Відповідно до пункту 1.3. договору послуги надаються відповідно до "Технічного завдання на Послуги з технічного обслуговування та ремонту аналітичного комплексу для визначення вмісту хлоридів, сірки та азоту Trace Elemental Xplorer" (додаток № 1).
Згідно з пунктами 2.1., 2.2. вказаного правочину початок надання послуг - згідно заявки замовника. Обсяг і строк надання послуг визначається в заявці, яку замовник направляє виконавцю в електронному вигляді на електронну адресу: 1912ac@ukr.net. При цьому, терміни надання послуг: для позицій №№ 1-15 дефектного акта (додаток № 6) - не можуть перевищувати 180 календарних днів з дати надання замовником відповідної заявки; для позиції № 16 дефектного акта (додаток № 6) - не можуть перевищувати 360 календарних днів з дати надання заявки.
Кількість та вимоги до якості послуг визначається додатком № 1 до договору, який підписаний сторонами, та в якому визначено перелік, вид і обсяг послуг, що необхідно надати. Послуги надаються за місцем розташування обладнання, яке вказано в додатку № 1 (таблиця 1) (пункти 3.1., 3.2. договору).
Відповідно до пунктів 4.1.-4.5. зазначеного правочину загальна його ціна визначена в додатку № 2 "Зведений розрахунок вартості Послуг з технічного обслуговування та ремонту комплексу для визначення вмісту хлоридів, сірки та азоту Trace Elemental Xplorer", що складений на підставі додатку № 3 "Розрахунок кошторисної вартості Послуг з технічного обслуговування та ремонту комплексу для визначення вмісту хлоридів, сірки та азоту Trace Elemental Xplorer" та становить 1 876 929,00 грн з ПДВ. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника. Оплата за договором здійснюється на підставі виставленого рахунку-фактури протягом 30-ти календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг. Замовник не здійснює оплату за надані послуги, й така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони Компанії у випадку ненадання виконавцем рахунку-фактури на оплату чи його незалежного оформлення.
За підпунктами 5.3.1., 5.3.2., 5.3.14., 5.3.15., 5.3.18. та 5.3.19. пункту 5.3. договору виконавець зобов'язався: забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим правочином; забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим договором; за власний рахунок надати своїм працівникам засоби зв'язку та обладнання, необхідне для надання послуг; забезпечувати обладнання замовника необхідними витратними матеріалами та запасними частинами; застосовувати витратні матеріали, запасні частини передбачені виробником, та за ціною не вище середньої по регіону та відповідно до цін, зазначених у договорі. Виконавець гарантує, що до початку надання послуг має в своєму розпорядженні всі ресурси й обладнання, а також компетентний персонал для якісного та своєчасного надання послуг, і має намір виконати їх на умовах, викладених у цьому договорі та додатках до нього. Виконавець підтверджує, що укладання й виконання ним цього договору не суперечить нормам чинного законодавства України та відповідає його вимогам, а також підтверджує те, що укладання та виконання ним цього правочину не суперечить цілям діяльності виконавця, положенням його установчих документів чи інших локальних актів.
Приймання-передача наданих послуг здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг, який складається виконавцем. Складений і підписаний виконавцем акт приймання-передачі наданих послуг у двох примірниках надається замовнику, який зобов'язаний прийняти послуги шляхом підписання відповідного акта та повернути один підписаний примірник виконавцю. Якщо під час приймання-передачі наданих послуг замовником буде виявлено недоліки, що виникли з вини виконавця, або послуги надані не в повному обсязі, замовник не підписує такий акт, а сторони складають двосторонній акт про наявність недоліків з їх переліком, строком і порядком їх усунення (пункти 6.1., 6.2. вказаного правочину).
Пунктами 7.1., 7.3. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим правочином. У разі порушення з вини виконавця строків надання послуг, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, із врахуванням сум ПДВ, за кожен день прострочення. За прострочення понад тридцять днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% із врахуванням ПДВ вказаної вартості.
Відповідно до пунктів 11.1.-11.3. вказаного правочину істотними умовами договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна та строк його дії, а також умови, що визначені у проекті договору як істотні. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених у постанові Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 "Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", Законі України "Про публічні закупівлі". Зміни та доповнення до договору можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками (за наявності), за умови надання виконавцем забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у пункті 9.2. цього договору, й діє до 31 грудня 2025 року (включно) (пункт 9.1. вказаного правочину).
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного правочину 6 серпня 2024 року Компанія направила на електронну адресу відповідача, зазначену в пункті 2.2. договору, заявку про початок надання послуг № 008.1.17-008.1.1-2-1577. Копія вказаної заявки з належними доказами її направлення відповідачу у визначеному договором порядку наявні в матеріалах справи. Обставини надання Компанією відповідної заявки й факт її отримання відповідачем під час розгляду цієї справи не заперечувалися.
Як зазначав позивач у своєму позові, з урахуванням направленої ним заявки про початок надання послуг, відповідач зобов'язаний був надати обумовлені послуги за позиціями №№ 1-15 на загальну суму 1 772 775,00 грн з ПДВ до 3 лютого 2025 року. Однак, зазначені послуги Товариством у визначеному договором порядку та строк надані не були, у зв'язку з чим Компанія 23 квітня 2025 року направила відповідачу вимогу про сплату 138 276,45 грн пені та 124 094,25 грн штрафу. Копія зазначеної претензії з доказами її направлення Товариству наявна в матеріалах справи. Проте ця претензія залишена відповідачем без задоволення та виконання.
Оскільки на час звернення позивача до суду строк виконання обумовлених договором послуг (позиції №№ 1-15) на загальну суму 1 772 775,00 грн з ПДВ сплив, й такі послуги не були передані відповідачем у визначеному договором порядку позивачу, останній нарахував та заявив до стягнення з Товариства на підставі пункту 7.3 договору штрафні санкції у загальному розмірі 315 553,95 грн, з яких: 191 459,70 грн - пеня (нарахована за загальний період прострочення з 4 лютого 2025 року по 21 травня 2025 року), 124 094,25 грн - штраф.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року в справі № 910/8625/18.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Заперечуючи проти позову, Товариство вказувало на те, що порушення строків виконання обумовлених договором послуг зумовлене недобросовісними діями самого позивача. Зокрема, у своєму відзиві Товариство посилалося на те, що листами від 24 лютого 2025 року та від 17 березня 2025 року (які були надіслані на електронну пошту уповноваженої особи позивача) воно повідомило Компанію про невідповідність дефектного акта (додаток № 6 до договору) фактичному стану відповідного аналітичного комплексу. Відповідач був вимушений придбати додаткові запасні частини та виконати додаткові роботи з діагностики, ремонту та заміні таких запчастин. При цьому, через затримку в логістиці та доставки вантажів з Європи в Україну, відповідні деталі надійшли на склад відповідача лише 28 січня 2025 року, у зв'язку з чим останній був позбавлений можливості провести діагностику обладнання позивача раніше. У свою чергу, позивач додаткові роботи не прийняв і вартість таких додаткових витрат відповідачу не оплатив. На підтвердження вказаних обставин Товариство долучило відповідні листи до Компанії, а також копії складених відповідачем в односторонньому порядку: дефектних актів: від 10 березня 2025 року № 1, від 28 березня 2025 року № 2, акта приймання-передачі наданих послуг від 28 березня 2025 року № 098.
Проте докази направлення позивачу в установленому договором порядку долучених Товариством до відзиву листів, а також вищевказаних актів, у матеріалах справи відсутні й відповідачем надані не були.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, які згідно із законодавством мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У пункті 6.1. договору сторони прямо погодили, що приймання-передача послуг здійснюється виключно шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг.
При цьому, пунктом 4.5. Технічного завдання на послуги з технічного обслуговування та ремонту аналітичного комплексу (додаток № 1 до договору) встановлено, що послуги вважаються наданими за умови отримання позитивних результатів вимірювання вимог ASTM D4629 та ДСТУ ASTM 6667 для Xplorer-NS, для Xplorer-CI, згідно вимог ASTM D4629, з наступним оформленням акта приймання-передачі наданих послуг.
Разом із цим, у матеріалах справи відсутні підписані між сторонами в установленому договором порядку акти приймання-передачі наданих послуг. Докази отримання позитивних результатів вимірювання вимог ASTM D4629 та ДСТУ ASTM 6667 для Xplorer-NS, для Xplorer-CI, згідно вимог ASTM D4629, які є підставою для підписання позивачем передбаченого пунктом 6.1. договору акта, у матеріалах справи відсутні й відповідачем до суду також подані не були.
Надані відповідачем копії: дефектних актів: від 10 березня 2025 року № 1, від 28 березня 2025 року № 2, акта приймання-передачі наданих послуг від 28 березня 2025 року № 098, - були складені й підписані Товариством в односторонньому порядку й не містять відомостей щодо отримання позитивних результатів по усіх обумовлених послугам (позиції №№ 1-15) на підтвердження факту їх належного виконання з боку відповідача. Такі документи містять фактично інформацію про виконані відповідачем додаткові роботи та послуги, надання яких умовами спірного правочину не передбачено взагалі. При цьому, положеннями укладеного між сторонами договору можливість прийняття позивачем спірних додаткових послуг за складеними відповідачем в односторонньому порядку документами не передбачена.
За умовами пункту 5.3. договору саме на відповідача покладено обов'язок: за власний рахунок надати своїм працівникам засоби зв'язку та обладнання, необхідне для надання послуг; забезпечувати обладнання замовника необхідними витратними матеріалами та запасними частинами; застосовувати витратні матеріали, запасні частини передбачені виробником, та за ціною не вище середньої по регіону та відповідно до цін, зазначених у договорі. Товариство підписанням спірного договору гарантувало, що до початку надання послуг воно має в своєму розпорядженні всі ресурси та обладнання, а також компетентний персонал для якісного та своєчасного надання послуг, і має намір виконати їх на умовах, викладених в цьому договорі та додатках до нього.
Відтак, умовами укладеного між сторонами правочину не передбачено оплату чи відшкодування позивачем додаткових послуг і витрат відповідача, пов'язаних із виконанням його обов'язків за договором.
При цьому, оплата за договором здійснюється замовником виключно на підставі підписаного між сторонами акта приймання-передачі виконаних робіт та рахунку-фактури відповідача. Ненадання такого рахунку чи його неналежне оформлення є підставою для неоплати позивачем відповідних послуг (пункти 4.4.1 та 4.5 договору). Однак, у матеріалах справи відсутні виставлені відповідачем рахунки на оплату наданих ним послуг й такі документи Товариством до суду не подані.
Крім того, спірний дефектний акт (додаток № 6) до договору був підписаний відповідачем без жодних заперечень і зауважень, й останній до закінчення строку виконання спірних послуг (3 лютого 2025 року) не звертався до позивача з повідомленнями про неможливість виконання таких послуг у визначеному договором порядку.
У матеріалах справи також відсутні укладені у встановленому пунктом 11.3 договору порядку додаткові угоди, якими сторони змінювали б строки надання відповідачем обумовлених договором послуг та їх вартість з урахуванням положень Закону України "Про публічні закупівлі". Докази звернення відповідача до позивача з пропозиціями щодо внесення змін до договору стосовно зазначених істотних умов у матеріалах справи також відсутні.
Разом із цим, відповідно до статті 42 ГК України (що був чинний на час виникнення спірних правовідносин), підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом; невизначеність очікуваних результатів.
Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик. Укладаючи спірний договір із визначеним строком надання послуг, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання своїх зобов'язань і, відповідно, об'єктивно оцінити можливість їх виконання у встановлений договором термін.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду: від 21 лютого 2018 року в справі № 910/14628/17, від 13 червня 2018 року в справі № 910/17259/17, від 14 серпня 2018 року в справі № 910/496/18, від 15 серпня 2018 року в справі № 910/21804/17, від 22 травня 2019 року в справі № 904/1782/19 та від 5 вересня 2019 року в справі № 910/1338/19.
У відзиві Товариство зазначило, що було готове передати та замінити необхідні запчастини для належного виконання своїх зобов'язань за договором 8 лютого 2025 року, тобто вже після спливу строку надання спірних послуг, визначеного цією угодою.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Відповідно до пунктів 8.1.-8.7. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим правочином у разі виникнення обставин непереборної сили, (форс-мажор них обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання стороною зобов'язань, передбачених умовами договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов'язань контрагентами сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо. Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, (форс-мажорних. обставин), повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі або листом на електронну пошту про це іншу сторону. У такому повідомленні повинні бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили, дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити) та реквізити цього договору (номер та дату). Наслідком неповідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно маги таке повідомлення, є втрата права такої сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документ, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим на це органом країни розташування сторони, яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала сторона. З такого документу повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання стороною, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), конкретних зобов'язань по договору внаслідок дії таких обставини, із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), місце, початок виникнення і строк дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорної обставини), а також причинно-наслідковий зв'язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю виконання такою стороною своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо сторона надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної (форс-мажорних обставин), видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, така сторона зобов'язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу. Якщо документ видається уповноваженими органами іноземних держав (не держави Україна), такий документ повинен бути легалізованим, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Сторона, яка надає документа, що видані уповноваженими органами іноземних держав (не держави Україна), повинна забезпечити їх переклад на українську мову. Ненадання документів, або невідповідності вимог до таких документів та/або інформації, яка повинна міститися у таких документах, позбавляє відповідну сторону права посилатися на обставини непереборної сили (форс мажорні обставини), як на підставу невиконання або порушення строку виконання договірних зобов'язань та звільнення від відповідальності.
Отже, відсутність необхідних деталей в Україні та затримка їх надходження на склад відповідача не є обставинами непереборної сили у розумінні вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.
Разом із цим, частиною 1 статті 141 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
У порушення приписів чинного законодавства та умов договору на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача.
Водночас питання відповідності обсягу визначених у додатку № 6 до договору послуг та їх вартості (з урахуванням витрат на матеріали та роботи) фактичному стану спірного аналітичного об'єкта, а також обґрунтованості подальших вимог Компанії від 2 червня 2025 року щодо усунення виявлених недоліків не є предметом цього спору.
Відтак, належними доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується і відповідачем не спростовано в установленому законом порядку факт несвоєчасного виконання останнім обумовлених договором послуг на загальну суму 1 772 775,00 грн. Докази виконання відповідачем цих послуг на час розгляду судом даного спору в матеріалах справи також відсутні й відповідачем подані не були.
Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина 4 статті 231 ГК України, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому, можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною 2 статті 231 ГК України (який був чинний час виникнення спірних правовідносин).
Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 червня 2021 року в справі № 910/12876/19.
У свою чергу, посилання відповідача на позицію Великої Палати Верховного Суду в справі № 203/1330/20 щодо неможливості одночасного застосування відсотків та пені є необґрунтованими, оскільки, по-перше, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду жодного судового рішення не приймала, а по-друге, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 лютого 2022 року в справі № 203/1330/20 міститься виключно правовий висновок щодо порядку застосування положень частин 10-11 статті 265 ЦПК України щодо порядку застосовування механізму обрахунку судом відповідних відсотків або пені при ухваленні рішення до моменту виконання останнього. Правових висновків щодо неможливості одночасного застосування до учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені Верховний Суд у вказаній постанові не зазначив.
Так само є необґрунтованими посилання Товариства на роз'яснення Конституційного Суду України в рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року щодо необхідності дотримання справедливого розміру нарахованих сум неустойки, оскільки зазначені висновки зроблені виключно у контексті правовідносин, пов'язаних з отриманням споживчого кредиту. У свою чергу, у даній справі спірні правовідносини виникли між рівними суб'єктами господарювання на підставі договору про надання послуг.
Оскільки заявлені Компанією до стягнення суми пені та штрафу є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум є обґрунтованими.
Щодо заявленого представником відповідача усного клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, суд зазначає таке.
У силу приписів частини 1 статті 230 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилався на відсутність вини Товариства у несвоєчасному виконанні покладених на нього зобов'язань за договором. Поряд із цим, як встановлено судом, жодних належних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав.
При цьому, на час розгляду даного спору докази належного виконання Товариством спірних послуг по позиціям №№ 1-15 додатку № 6 до договору в установленому законом порядку до суду подано не було.
Крім того, відповідач був належним чином ознайомлений з предметом спірної публічної закупівлі та прийняв її умови шляхом подання відповідної тендерної документації й підписання спірного договору.
При цьому, відповідач не довів жодними належними і допустимими доказами наявності інших передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, у тому числі скрутного матеріального становища тощо.
У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Враховуючи недоведення відповідачем виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Товариства.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Компанії підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Асторія Клімат" (02232, місто Київ, проспект Маяковського (Червоної Калини), будинок 81, квартира 29; ідентифікаційний код 41266501) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська область, Машівський район, село Базилівщина, вулиця Польова, будинок 6; ідентифікаційний код 25976423) 191 459 (сто дев'яносто одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 70 коп. пені, 124 094 (сто двадцять чотири тисячі дев'яносто чотири) грн 25 коп. штрафу та 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн 65 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко