ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову ухвалити додаткове рішення
м. Київ
20.10.2025Справа № 910/6283/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест»
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 910/6283/25
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (пр.Бандери Степана, буд.22, м.Київ, 04073; ідентифікаційний код 36086124)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» (вул.Шаповала Генерала, буд.2а, оф.211, м.Київ, 03035; ідентифікаційний код 39523286)
про стягнення 979 174,66 грн
Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» про стягнення 979 174,66 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 в позові було відмовлено повністю.
23.09.2025 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
24.09.2025 від позивача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення.
29.09.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення.
30.09.2025 від позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Відтак, враховуючи те, що докази понесення судових витрат подані відповідачем з дотриманням встановленого законом строку, наявні правові підстави для вирішення питання щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідачем надано копії договору № ПД-021 про надання правової допомоги від 29.11.2024, акту приймання-передачі наданих послуг № 5 від 18.09.2025, квитанції до прибуткового касового ордера № 98 від 18.09.2025 на суму 15 000,00 грн.
Як встановлено судом, договір № ПД-021 про надання правової допомоги від 29.11.2024 було укладено між Адвокатським бюро «Калачик та партнери» (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроектконтроль» (клієнт) в особі директора Чумака Богдана Романовича.
Водночас у розділі 8 цього договору «Реквізити сторін» клієнтом визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» і договір підписано директором останнього - Пазюрою О.А.
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 5 від 18.09.2025, підписаного Адвокатським бюро «Калачик та партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» на виконання договору № ПД-021 про надання правової допомоги від 29.11.2024, вартість наданих послуг склала 15 000,00 грн.
Також, як вбачається із квитанції до прибуткового касового ордера № 98 від 18.09.2025 на суму 15 000,00 грн, на підставі договору № ПД-021 про надання правової допомоги від 29.11.2024 Адвокатським бюро «Калачик та партнери» прийнято від Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» 15 000,00 грн.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
За приписом пункту 1 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Узагальнені доводи позивача, який заперечує проти покладення на нього судових витрат відповідача, ґрунтуються саме на неприйнятності вищенаведених доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Так, позивач наголошує на тому, що відповідач не є стороною договору № ПД-021 про надання правової допомоги від 29.11.2024, а інші докази складені на підставі договору, що укладений не з відповідачем, що унеможливлює їх прийняття судом.
У відповідь на вказані доводи відповідач зазначив, що неточність у преамбулі договору не впливає на його дійсність, й за умови надання доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, такі витрати підлягають розподілу між сторонами.
Водночас суд не може погодитись з відповідачем, що вказані неточності в договорі є несуттєвими.
Верховний суд у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначив, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності (постанова Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20).
Наведені правові позиції є усталеними та викладені в низці інших постанов Верховного Суду.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Натомість, надані відповідачем докази не відповідають критеріям реальності та обґрунтованості.
Суд відзначає, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін, відтак укладаючи договір сторони набувають визначені правочином права і обов'язки.
Можливі помилки та неточності у договорі, з урахуванням вимог добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства, повинні бути застережені перед підписом сторін. Також такі помилки та неточності можуть бути усунуті шляхом укладення додаткових угод.
Відповідно до преамбули договір № ПД-021 про надання правової допомоги від 29.11.2024 було укладено між Адвокатським бюро «Калачик та партнери» (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроектконтроль» (клієнт) в особі директора Чумака Богдана Романовича.
Водночас у розділі 8 цього договору «Реквізити сторін» клієнтом визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» і договір підписано директором останнього - Пазюрою. О.А.
За таких обставин, суд погоджується із позивачем щодо недоведеності надання послуг за цим договором відповідачу, оскільки розумна поведінка сторони договору - клієнта, вимагала б приведення договору (в частині правильного визначення сторони) у належний стан з метою усунення невизначеності щодо дійсної його сторони, яка набуває за договором права і обов'язки.
За викладеного акт приймання-передачі наданих послуг № 5 від 18.09.2025 та квитанція до прибуткового касового ордера № 98 від 18.09.2025 також не можуть бути прийняті судом, оскільки вони були складені на підставі договору № ПД-021 про надання правової допомоги від 29.11.2024.
Також суд вважає за необхідне зауважити, що у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат відповідач зазначав, що він очікує понести у зв'язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.
Водночас згідно з актом приймання-передачі наданих послуг № 5 від 18.09.2025 на час складання відзиву вже були надані послуги на 9 000,00 грн (3 000,00 грн за ознайомлення з матеріалами справи та 6 000,00 грн за підготовку відзиву) та відповідач мав очікувати понесення ще щонайменше 1 000,00 грн (за участь у одному судовому засіданні), що вказує на нереальний характер заявленої до стягнення суми судових витрат.
Підсумовуючи вищенаведене, суд, оцінивши в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надані відповідачем докази на підтвердження понесених судових витрат, керуючись статтями 74 - 79 цього Кодексу, вважає їх не належними, не допустимими та не достовірними, тобто такими, що не підтверджують витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення в цій справі.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Промінвест» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6283/25 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.П. Капцова