ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2025Справа № 910/9309/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 7 196,95 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 7 196,95 грн, з яких: 5 692,54 грн заборгованості зі страхового відшкодування, 126,71 грн 3% річних, 808,07 грн пені та 569,63 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, як особа, відповідальна за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не у повному обсязі сплатив суму страхового відшкодування в порядку суброгації, обґрунтування такої неповної сплати не навів, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Відповідач копію ухвали Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 про відкриття провадження у справі отримав 04.08.2025 в його електронному кабінеті, що підтверджується відповідним повідомленням, наявним в матеріалах справи, втім, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.
07.10.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (надалі-позивач) та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту AZ18-1367585 від 06.07.2023. Згідно умов даного договору, було застраховано ризик настання збитків страхувальника, що спричинені пошкодженням, знищенням, втратою забезпеченого транспортного засобу (автомобіля «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_1 ).
29.05.2024 об 11 год. 24 хв. у м. Черкаси по вул. Надпільній, 289 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого у позивача транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «MITSUBISHI ASX» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2024 у справі №711/4496/24 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України.
За результатами розгляду заяви страхувальника від 29.05.2024 та згідно з ремонтною калькуляцією № 92412242 від 31.05.2024 позивачем складено страховий акт № 13611/34/924 від 06.06.2024, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 41 075,25 грн.
Відповідно до умов Договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування за відновлювальний ремонт автомобіля «Tesla Model 3» д.н.з. НОМЕР_1 у розмірі 41 075,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 416560 від 07.06.2024.
Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ПРАТ СК «ПЗУ Україна» за полісом ОСЦПВ № ЕР/219609908, що підтверджується витягом з Централізованої бази даних МТСБУ. Франшиза згідно полісу складає: 0,00 грн. Ліміт відповідальності страховика за матеріальну шкоду становить: 160 000,00 грн.
20.06.2024 позивач направив на адресу відповідача заяву на виплату страхового відшкодування № 02896/9224 в порядку суброгації, разом із документами визначеними ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідач, у свою чергу, 16.07.2024 перерахував на користь позивача суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 35 382,71 грн, відповідно до платіжної інструкції № 00121929.
Звертаючись із даним позовом, позивач вказав, що відповідачем не у повному обсязі було сплачено суму страхового відшкодування відповідно до заяви від 18.06.2024 № 02896/9224, мотивів такого часткового відшкодування не наведено та будь-яких відповідей на вказану заяву не надано. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача залишок несплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 5 692,54 грн (41 075,25 грн - 35 382,71 грн), а також нараховані відповідно до ст. 36.5. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню у розмірі 808,07 грн, та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 126,71 грн та інфляційних втрат у розмірі 569,63 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За приписами ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).
Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «MITSUBISHI ASX» д.н.з. НОМЕР_2 встановлена постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2024 у справі №711/4496/24.
Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'я та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ч. 2 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування».
Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу «MITSUBISHI ASX» д.н.з. НОМЕР_2 врегульовані полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/219609908.
Відповідно до вищевказаних норм, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу «MITSUBISHI ASX» д.н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із наданих позивачем доказів судом встановлено, що відповідачу заяву на страхове відшкодування було надіслано 20.06.2024 та така заява була вручена останньому, що відповідачем не заперечувалось. Втім, матеріали справи не містять доказів із датою вручення відповідачу поштового відправлення із заявою про виплату страхового відшкодування.
Ураховуючи відому дату надсилання заяви про виплату страхового відшкодування на адресу відповідача та відсутність можливості встановити точну дату його отримання, з огляду на відсутність таких доказів в матеріалах справи та відсутність відповідної інформації на офіційному веб-сайті Укрпошти, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень «Укрпошта Стандарт» (без урахування вихідних днів поштових відділень), у межах обласного центру (у тому числі для м. Києва) становить Д (день подання відправлення для пересилання) + 3 дні, суд встановив можливість отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування 25.06.2024.
Водночас, позивач визначив датою отримання відповідачем поштового відправлення із заявою про виплату страхового відшкодування 26.06.2024, зазначаючи про наявність граничного часу приймання відправлень в обласних центрах, місті Києві до 14:00 год, у зв'язку з чим у разі подання до пересилання відправлення після вказаного граничного часу, строк доставки може збільшуватись на одну добу.
У суду відсутні підстави вважати дані висновки позивача неправильними чи необґрунтованими, а тому суд визнає можливість отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування 26.06.2024.
Беручи до уваги отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування 26.06.2024, 90-денний строк на для такої виплати тривав до 24.09.2024.
16.07.2024 відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 35 382,71 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 00121929.
Водночас, жодних відповідей на заяву позивача про виплату страхового відшкодування від 18.06.2024 № 02896/9224 із запереченнями щодо виплати усієї суми страхового відшкодування, визначеної позивачем у розмірі 41 075,25 грн та будь-яких пояснень щодо визначення до виплати саме суми коштів у розмірі 35 382,71 грн, відповідач не надав.
При цьому, до пояснень від 07.10.2025 відповідачем долучено, зокрема, платіжну інструкцію від 06.10.2025 № 00149690, якою підтверджується сплата на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 5692,54 грн, тобто, тієї суми, що заявлена позивачем до стягнення за даним позовом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено на користь позивача суму страхового відшкодування 5692,54 грн, то суд вважає, що в цій частині вимог провадження у даній справі підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо решти позовних вимог про стягнення 126,71 грн 3% річних, 808,07 грн пені та 569,63 грн інфляційних втрат суд зазначає таке.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідач у своїх поясненнях заперечував проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, зазначаючи, що ним було прийнято рішення про сплату страхового відшкодування та перераховано на користь позивача 35 382,71 грн в межах визначеного п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд такі доводи відповідача відхиляє, оскільки, як вже було встановлено вище, 90-денний строк на виплату страхового відшкодування тривав до 24.09.2024 включно, тоді як суму страхового відшкодування у розмірі 5692,54 грн було сплачено лише 06.10.2025, тобто із пропуском встановленого законом строку.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 808,07 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановив правильність визначення суми 3% річних у розмірі 126,71 грн, тоді як сума інфляційних втрат визначена неправильно через неврахування місяця, в якому мала місце дефляція (липень 2025 року). Так, за розрахунком суду, з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 557,10 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із закриттям провадження у справі в частині сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 5 692,54 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему Електронний суд до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом позивач сплатив 3 028,00 грн судового збору.
Таким чином, суд звертає увагу позивача, що з відповідача на його користь підлягатиме стягненню судовий збір у розмірі, пропорційному задоволеним позовним вимогам та вимогам, в частині яких судом закрито провадження у справі, а саме - 2 418,04 грн.
Позивач, у свою чергу, не позбавлений права на звернення до суду із відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору при зверненні із даним позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі № 910/9309/25 в частині позовних вимог про стягнення 5 692,54 грн заборгованості зі страхового відшкодування у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, м. Київ, проспект Берестейський, буд. 65; ідентифікаційний код: 30115243) 808 грн. 07 коп. - пені, 557 грн. 10 коп. - інфляційного збільшення, 126 грн. 71 коп. - 3 % річних та судовий збір у сумі 2 418 грн. 04 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 20.10.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко