ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2025Справа № 910/9441/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна»
до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
про стягнення 1 153 041,97 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 1 153 041,97 грн, з яких: 1 148 887,09 грн основного боргу за електроенергію за червень 2025 року та 4 154,88 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань із повної та своєчасної оплати за поставлену у червні 2025 року електричну енергію згідно з договором № 37-25/390 про постачання електричної енергії споживачу від 28.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
18.08.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.
21.08.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
26.08.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
27.08.2025, 05.09.2025, 08.09.2025, 17.09.2025 від позивача до суду надійшли заяви про закриття провадження у справі в частині часткового стягнення основного боргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
28.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОЛК УКРАЇНА» (надалі - позивач, постачальник) та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (Волинська філія Концерну РРТ) (надалі - відповідач, споживач) укладено Договір № 37 - 25/390 про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір), на умовах якого постачальник продає товар: Електрична енергія (ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія) (надалі - електрична енергія, товар), споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (спожитої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Місце поставки - об'єкти споживача, перелік яких наведено у додатку № 1 до Договору, що є його невід'ємною частиною (п. 1.1. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору та Додатку № 1 до Договору (Обсяги та Умови постачання до договору про постачання електричної енергії споживачу) - строк постачання електричної енергії: з 01.03.2025 до 31.12.2025.
Товар (електрична енергія), спожитий протягом розрахункового періоду, переходить у власність споживача з дати підписання сторонами акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період в порядку, встановленому Договором (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 01.04.2025 № 1) загальна ціна Договору становить 13 925 485,59 грн, в тому числі ПДВ 2 320 914,27 грн.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що визначена у Додатку № 2 до цього Договору (п. 4.2. Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п. 4.10. Договору).
Пунктом 4.12. Договору визначено, що оплата поставленої електричної енергії за відповідний розрахунковий період здійснюється шляхом післяплати на підставі акта приймання-передачі електричної енергії. Оплата поставленої електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.
Датою підписання акту приймання-передачі є:
- дата підписання паперового примірника акта приймання-передачі останньою зі сторін, що підтверджується шляхом проставлення відповідної дати на акті приймання-передачі;
- дата підписання акту приймання-передачі, відправленого через Сервіси (Вчасно, MEDOC тощо), останньою зі сторін, що підтверджується роздруківкою з відповідного Сервісу;
- третій робочий день з дати відправки такого документа, підписаного КЕП постачальника, на електронну пошту споживача, зазначену у Розділі 15 «Місцезнаходження та реквізити сторін»;
- у випадку не підписання споживачем акта приймання-передачі та відсутності обґрунтованої відмови - третій робочий день від дати отримання поштовим відділенням зв'язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом) або ж третій робочий день від дати направлення акта через Сервіси.
На підтвердження виконання умов Договору зі свого боку позивач надав акт приймання-передачі обсягів електричної енергії від 30.06.2025 № 3759-003625061 та рахунок від 07.07.2025 № 3759-003625061, у яких засвідчено здійснення позивачем поставки електричної енергії відповідачу у червні 2025 року на суму 1 148 887,09 грн.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем не було виконано у встановлені строки взятих на себе зобов'язань із оплати отриманої електричної енергії в червні 2025 року, у зв'язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 1 148 887,09 грн, яка заявлена до стягнення за даним позовом. Крім вказаної суми боргу, за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань позивач нарахував та заявив до стягнення також 3% річних у розмірі 4 154, 88 грн. Водночас, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України позивач просив встановити нарахування відповідачу 3% річних на фактичну (не сплачену) суму основного боргу, починаючи з 29.07.2025 до моменту оплати основного боргу за формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100=сума відсотків річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3% річних, КДП - кількість прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав про вжиття ним всіх можливих заходів для виконання своїх зобов'язань перед позивачем, своєчасне виконання яких було ускладнене численними обставинами, спричиненими воєнним станом в Україні.
Водночас, сторонами було подано до суду докази сплати відповідачем основної заборгованості у розмірі 1 148 887,09 грн, а саме: платіжні інструкції від 20.08.2025 № 2526 на суму 148 887,09 грн, від 26.08.2025 № 2604 на суму 100 000,00 грн, від 28.08.2025 № 2620 на суму 145 000,00 грн, від 29.08.2025 № 2624 на суму 50 000,00 грн, від 29.08.2025 № 2623 на суму 65 000,00 грн, від 04.09.2025 № 2642 на суму 30 000,00 грн, від 05.09.2025 № 2643 на суму 110 000,00 грн, від 09.09.2025 № 2681 на суму 130 000,00 грн, від 15.09.2025 № 2693 на суму 100 000,00 грн, від 16.09.2025 № 2699 на суму 270 000,00 грн.
У зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості за поставлену у червні 2025 року електричну енергію за Договором у повному обсязі, позивач просив суд закрити провадження у справі № 910/9441/25 у відповідній частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, суд зазначає, що якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив своє існування в процесі розгляду справи, це є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Однак, якщо ж предмет спору був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі. Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі №13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019).
Враховуючи, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено борг на загальну суму 1 148 887,09 грн, суд вважає, що у частині вимог про стягнення основного боргу провадження у справі № 910/9441/25 слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з припиненням існування предмета спору.
Відтак, суд розглядає спір про стягнення з відповідача 4 154,88 грн 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Так, на виконання умов Договору, позивач здійснив постачання електричної енергії відповідачу у червні 2025 року на суму 1 148 887,09 грн, що підтверджується актом приймання-передачі обсягів електричної енергії від 30.06.2025 № 3759-003625061 та рахунком від 07.07.2025 № 3759-003625061.
Відповідач же із обсягом та вартістю поставленої електричної енергії погодився, про що свідчать здійснені ним оплати суми основного боргу, однак вищевказаний акт приймання-передачі обсягів електричної енергії від 30.06.2025 залишився ним не підписаний.
Враховуючи умови п. 4.12. Договору, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі обсягів електричної енергії від 30.06.2025, з огляду на його доставлення відповідачу через M.E.Doc, вважається врученим останньому 11.07.2025 (третій робочий день від дати направлення акта- 08.07.2025).
Відповідач, всупереч умовам Договору, порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленої електричної енергії у червні 2025 року, а відтак, правомірним є нарахування позивачем 3% річних на суму простроченої заборгованості.
Однак, з урахуванням вищевикладених висновків суду, правомірним є нарахування 3% річних починаючи з 12.07.2025, а не з 16.06.2025, як визначає позивач.
Здійснивши перерахунок 3% річних за період прострочення з 12.07.2025 по визначену позивачем кінцеву дату періоду прострочення (29.07.2025), суд встановив, що правомірною сумою вказаних нарахувань, які підлягають стягненню з відповідача, є 1 699,72 грн. Відтак, позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Що стосується клопотання позивача про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання відповідачем свого зобов'язання, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Оскільки сума основного боргу сплачена відповідачем до прийняття судом рішення у даній справі, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання відповідачем свого зобов'язання задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню із закриттям провадження у справі в частині сплаченої відповідачем суми основного боргу.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відтак, витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог покладаються на відповідача, а в частині закриття провадження підлягають поверненню позивачу за відповідними клопотаннями, викладеними у заявах від 27.08.2025, 05.09.2025, 08.09.2025, 17.09.2025 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, при визначенні розміру суми судового збору до повернення позивачу суд враховує приписи пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 414,10 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 990,76 грн, а решта суми судового збору залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі в частині стягнення 1 148 887,09 грн у зв'язку із відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (вул. Дорогожицька, 10, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код 01190043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» (вул. Старо-Київська, 14, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 44878589) 1 699,72 грн 3% річних та 990,76 грн судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Толк Україна» (вул. Старо-Київська, 14, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 44878589) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 414,10 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №4762 від 29.07.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання та підписання повного рішення: 20.10.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко