ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.10.2025Справа № 910/9319/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ»
про стягнення 1 110 784,45 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ» про стягнення 1 110 784,45 грн, з яких: 997 507,11 грн основного боргу, 61 461,94 грн пені, 11 949,40 грн 3% річних та 39 866,00 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору поставки № 43/Р від 31.10.2024 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2025 відкрито провадження у справі № 910/9319/25, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
19.08.2025 від відповідача до суду надійшов письмовий відзив на позов.
22.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.ст. 167, 251 ГПК України не скористався.
06.10.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про пришвидшення прийняття рішення по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Водночас, судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.
При цьому, розгляд справи здійснено судом в межах розумних строків та з урахуванням перебування судді у відпустці з 29.09.2025 по 08.10.2025 та надалі на лікарняному.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ» (покупець) було укладено договір поставки № 43/Р (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача пакувальні матеріали (надалі - товар), а відповідач, у свою чергу, зобов'язався прийняти належний товар та оплатити його на умовах Договору.
Умови поставки товару за цим Договором викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «ІНКОТЕРМС» (у редакції 2010 року), застосовуються з урахуванням особливостей внутрішньодержавних поставок DDP, за адресою: м. Київ, проспект Науки, буд. 3, якщо інше не вказано в замовленнях та специфікаціях до цього Договору (п. 3.1. Договору).
Загальна ціна Договору складається із суми вартості всіх поставок товару здійснених відповідно до цього договору та розраховується шляхом складання сум, зазначених у підписаних видаткових накладних на всі поставки товару протягом строку дії цього Договору (п. 4.2. Договору).
Постачальник зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо її реєстрації у порядку, визначеному чинним податковим законодавством України, з урахуванням умов, зазначених у п. 5.1. Договору (п. 4.3. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору оплата проводиться покупцем в залежності від виконання постачальником своїх зобов'язань в наступному порядку:
5.1.1. (у редакції протоколу розбіжностей до Договору від 07.11.2024) при наданні постачальником покупцю протягом 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 45 днів з дати, зазначеної у підписаній сторонами видатковій (товарній) накладній;
5.1.2. при наданні постачальником покупцю в строк понад 5 календарних днів з дати поставки товару податкової накладної, яка пройшла реєстрацію в ЄРПН та отримала статус документа «ЗАРЕЄСТРОВАНА В ЄРПН», покупець оплачує поставлений товар на умовах відтермінування платежу протягом 45 днів з дати реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Пунктом 10.1. Договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками (за наявності) і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
В п. 10.2. Договору вказано, що в разі, якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія цього договору автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.
Враховуючи зазначені умови та відсутність бажань сторін про розірвання Договору його дія продовжена до 31 грудня 2025 року, що підтверджується проведеними поставками товару та оплатами, про що йдеться нижче.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору в період з 12.11.2024 по 06.01.2025 здійснив поставку товару партіями на загальну суму 1 647 507,11 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив у повному обсязі оплату за отриманий товар, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 997 507,11 грн, яку позивач заявив до стягнення з відповідача за даним позовом. Крім того, за порушення строків виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача також пеню у розмірі 61 461,94 грн, 3% річних у розмірі 11 949,40 грн та інфляційні втрати у розмірі 39 866,00 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Внаслідок укладення Договору поставки №43/Р від 31.10.2024 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивачем було поставлено відповідачу товар за Договором на загальну суму 1 647 507,11 грн, що підтверджується долученими до позову видатковими накладними, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень. Жодних доказів пред'явлення відповідачем претензій до позивача щодо якості, кількості чи комплектності поставленого товару не надано.
Водночас, із матеріалів справи вбачається, що відповідач розрахувався частково за товар, сплативши позивачу кошти у загальній сумі 650 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 09.01.2025 № 177, від 27.01.2025 № 226, від 05.02.2025 № 231, від 10.02.2025 № 252, від 18.02.2025 № 273, від 10.03.2025 № 291, від 19.03.2025 № 369, від 24.03.2025 № 397, від 17.04.2025 № 414, від 06.05.2025 № 516, від 04.06.2025 № 593.
З урахуванням зазначених оплат відповідача, несплаченою залишилася заборгованість у розмірі 997 507,11 грн.
Як зазначив позивач, несплаченими залишились частково видаткова накладна від 28.11.2024 № 9263, а також повністю видаткові накладні від 09.12.2024 № 9580, від 24.12.2024 № 10024 та від 06.01.2025 № 96. На поставки по вказаним видатковим накладним постачальником (позивачем) реєструвались відповідні податкові накладні.
На виконання п. 9.2. Договору, яким передбачено, що претензійний (досудовий) порядок вирішення спорів є обов'язковим, позивач звернувся до відповідача із претензією від 20.06.2025 № 303, у якій вимагав сплатити суму боргу в розмірі 997 507,11 грн та штрафні санкції, у відповідь на яку відповідач у листі від 13.07.2025 № 15 зазначив, що таку заборгованість визнає та гарантував її оплату частинами починаючи з 21.07.2025 шляхом щотижневої сплати боргу в розмірі 50000,00 грн до повного погашення.
Відповідач, у свою чергу, після відкриття провадження у даній справі, а саме 18.08.2025 сплатив на користь позивача 50 000,00 грн заборгованості за Договором, що підтверджується долученою до відзиву на позовну заяву платіжною інструкцією № 711. У зв'язку із зазначеним, відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. Позивач у відповіді на відзив підтвердив вказану оплату відповідача та не заперечив щодо закриття провадження у справі у вказаній частині.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
З огляду на здійснену відповідачем оплату основного боргу в розмірі 50 000,00 грн, суд вважає, що провадження у даній справі у вказаній частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в у зв'язку припиненням існування предмета спору.
В іншій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 947 507,11 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 61 461,94 грн пені, 11 949,40 грн 3% річних та 39 866,00 грн інфляційних втрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на обставини справи та погоджені сторонами умови Договору щодо строку здійснення розрахунків, відповідач своїми діями порушив зобов'язання (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої законом.
Пунктом 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштам Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 року у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 року у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат за період прострочки відповідачем оплати заборгованості за загальний період прострочки з 04.02.2025 по 23.07.2025 у розмірі, встановив правильність визначеної суми 3% річних - 11 949,40 грн, тоді як суму інфляційних втрат розраховано невірно, оскільки позивачем не враховувались періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці. Так, за перерахунком суду, сума інфляційних втрат за визначений позивачем період прострочення становить 37 791,25 грн, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають частковому задоволенню.
Крім того, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В п. 8.2 Договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань за цим договором відповідач сплачує на вимогу позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасного виконання грошового забов'язання за кожен день прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 04.02.2025 по 23.07.2025 у розмірі 61 461,94 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, дослідивши подані в матеріали справи докази у їх сукупності та взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд звертає увагу позивача, що п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З урахуванням викладеного позивач не позбавлений права на повернення суми судового збору, сплаченої в частині вимог про стягнення 50 000,00 грн основного боргу, провадження у якій судом закрито.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Закрити провадження у справі № 910/9319/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ» в частині стягнення 50 000,00 грн основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ ХОУМ» (проспект Науки, буд. 3, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 39182454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирський картонний комбінат» (Майдан Станишівський, буд. 7, м. Житомир, 10019, ідентифікаційний код 33644098) 947 507,11 грн основного боргу, 61 461,94 грн пені, 11 949,40 грн 3% річних, 37 791,25 грн інфляційних втрат та 12 704,51 грн судового збору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 20.10.2025.
Суддя Т. Ю. Трофименко