ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/4460/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Морозова С.М., при секретарі судового засідання Кот О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія", Одеська область, м. Чорноморськ
до Державного підприємства "Гарантований покупець", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ
про стягнення 52 721 074,71 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Овчаренко Д.В. (адвокат за ордером серії ВІ№1309382 від 13.06.2025);
від відповідача: Фартушна В.Л. адвокат за довіреністю №268-Д від 30.12.2024)
від третьої особи: не з'явились.
10.04.2025 року через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська чорноморська індустрія" (позивач) про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (відповідач) суми основного боргу в розмірі 22 846 487,23 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 3 265 678,80 грн, суми 3% річних в розмірі 849 609,66 грн, суму пені в розмірі 2 640 261,70 грн та суму 7% штрафу в розмірі 1 814 771,29 грн, у зв'язку з невиконанням відповідачем Договору №2414/02/21 від 23.10.2021 року в частині проведення останнім оплати за продану позивачем за "зеленим" тарифом електричну енергію в період з жовтня 2021 року по квітень 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2025.
07.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідно до Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року штраф та пені в період дії воєнного стану не нараховуються. Щодо пред'явленого до стягнення основного боргу відповідачем зазначено, що перед ним у НЕК «Укренерго» наявна значна заборгованість, що унеможливлює проведення оплати. При цьому, відповідачем не порушено умов договору, оскільки розрахунки здійснюються з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії. Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат відповідачем вказано, що залишок з оплати перед позивачем є незначним, що свідчить про фактичне здійснення відповідачем в добровільному порядку оплати. При цьому, задля дотримання балансу інтересів сторін необхідним є зменшення судом фінансових санкцій.
19.05.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що обов'язок з проведення оплати за договором не може бути відмінений та має бути здійснений в повному обсязі. Позивачем вказано, що пред'явлена до стягнення сума визначена виключно після настання строку виконання зобов'язання з оплати. При цьому, накази №№ 140 та 206 не обмежують право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії. Щодо здійснених позивачем нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, то позивачем зазначено, що вони є правомірними.
23.05.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких вказано, що обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді, а тому, оскільки за розрахункові місяці НЕТ «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем не виникли.
11.06.2025 до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму основного боргу за період з жовтня 2021 року по листопад 2024 року - 47 754 922,00 грн, інфляційні втрати - 3 843 722, 20 грн, 3% річних - 1 122 396, 51 грн, пеню - 17 грн та 7% штрафу - 17, 00 грн.
16.06.2025 до суду від відповідача надійшла заява про залучення Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
В підготовчому засіданні 17.06.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, залучено Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, встановлено строк сторонам для подання відповідних заяв по суті з урахуванням прийнято ї заяви про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву до 22.07.2025.
23.06.2025 до суду від позивача надійшли докази направлення позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог залученій третій особі.
08.07.2025 до сулу від третьої особи надійшли пояснення, в яких вказано, що утворився дефіцит коштів через неврахування у структурі тарифу на послуги НЕК «Укренерго» достатніх сум для покриття витрат на розрахунки з ДП «Гарантований покупець». НЕК «Укренерго» здійснює розрахунки з ДП «Гарантований покупець» за першої фінансової можливості.
18.07.2025 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.
22.07.2025 до суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмета позову.
В засіданні 22.07.2025 року судом протокольною ухвалою не було прийнято до розгляду подані позивачем письмові пояснення та подані відповідачем заперечення на заяву про зміну предмета позову, про що занесено відповідний запис до протоколу судового засідання.
Ухвалою від 22.07.2025 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2025 року.
Судове засідання 16.09.2025 року не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, у зв'язку з чим ухвалою від 17.09.2025 року засідання в справі призначено на 07.10.2025 року.
В судовому засіданні 07.10.2025 року в справі було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
23 жовтня 2021 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія" (далі - продавець за «зеленим» тарифом, позивач) було укладено Договір №2414/02/21, відповідно до п. 1.1 якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (далі - Договір).
30 січня 2024 року між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська Чорноморська Індустрія" було укладено Додаткову угоду №1680/07/24 до Договору №2414/02/21 від 23.10.2021 (далі - Додаткова угода).
Зазначеною Додатковою угодою до Договору сторони дійшли до слова "продавець за «зеленим» тарифом" замінити словами "продавець" та замінити глави 1-8 Договору замінивши главами 1-9 в новій редакції.
Згідно з п. 1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди, за цим договором продавець зобов'язується продавати, а Гарантований покупець зобов'язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок).
У п. 2.2. договору визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи Гарантованого покупця.
Відповідно до п. 2.3. договору в редакції додаткової угоди, продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим регулятором для кожної генеруючої одиниці «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України «Про ринок електричної енергії» та порядком, у національній валюті України.
Умовами п. 2.4. та п. 2.5. Договору, у редакції Додаткової угоди, визначено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до порядку. Цей Договір укладається одночасно з договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, крім випадків, передбачених Порядком.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору у період жовтень 2021 року, лютий 2022 року, серпень 2022 року вересень 2022 року, листопад 2022 року - грудень 2022 року, лютий 2023 року - травень 2023 року, липень 2023 року, квітень 2024 року - серпень 2024 року та листопад 2024 року було вироблено та продано Державному підприємству "Гарантований покупець" електричної енергії на загальну суму 412 542 318,69 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електричної енергії та актами коригування до акту купівлі-продажу електроенергії між Державним підприємством "Гарантований покупець" та ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія", які були частково оплачені ДП "Гарантований покупець" на суму 364 787 396,69 грн.
Водночас позивач стверджує, що в порушення норм Договору та діючого законодавства, ДП "Гарантований покупець" не були виконані зобов'язання по оплаті придбаної електричної енергії за період жовтень 2021 року, лютий 2022 року, серпень 2022 року вересень 2022 року, листопад 2022 року - грудень 2022 року, лютий 2023 року - травень 2023 року, липень 2023 року, квітень 2024 року -серпень 2024 року та листопад 2024 року на загальну суму 47 754 922,00 грн.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не у повному обсязі оплатив придбану у позивача електричну енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 47 754 922,00 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати - 3 843 722, 20 грн, 3% річних - 1 122 396, 51 грн, пеню - 17 грн та 7% штрафу - 17, 00 грн.
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що відповідно до Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 року штраф та пені в період дії воєнного стану не нараховуються. При цьому, перед відповідачем у НЕК «Укренерго» наявна значна заборгованість, що унеможливлює проведення оплати. Відповідачем вказано, що ним не порушено умов договору, оскільки розрахунки здійснюються з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії. Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат відповідачем вказано, що залишок з оплати перед позивачем є незначним, що свідчить про фактичне здійснення відповідачем в добровільному порядку оплати. При цьому, задля дотримання балансу інтересів сторін необхідним є зменшення судом фінансових санкцій.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором.
Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач (продавець за "зеленим" тарифом) на виконання умов Договору у період жовтень 2021 року, лютий 2022 року, серпень 2022 року вересень 2022 року, листопад 2022 року - грудень 2022 року, лютий 2023 року - травень 2023 року, липень 2023 року, квітень 2024 року -серпень 2024 року та листопад 2024 року продав, а відповідач (гарантований покупець) купив електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, на загальну суму 47 754 922,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами купівлі-продажу електричної енергії та актими коригування до акту купівлі-продажу електроенергії.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом встановлено, що матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за вказаний період, підписані ЕЦП сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором із продажу електричної енергії відповідачу.
Беручи до уваги умови договору та п. 10.1 Порядку, зобов'язання з оплати поставленої позивачем електричної енергії за 1-10 дні місяця мало бути виконане відповідачем у строк до 15 числа (включно) розрахункового місяця, а з оплати поставленої електричної енергії за 11-20 дні місяця до 25 числа включно розрахункового місяця.
Постановами НКРЕКП затвердило розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем у наступні періоди: постанова № 1117 від 09.09.2022 - у жовтні 2021 року та лютому-червні 2022 року; постанова № 1190 від 20.09.2022 - у липні 2022 року; постанова № 473 від 14.03.2023 - у серпні 2022 року; постанова №529 від 08.04.2025 - у січні 2024 року, травні, червні 2024 року та лютому 2025 року; постанова №858 від 30.04.2024 - у січні, лютому та липні-вересні 2023 року; постанова № 896 від 08.05.2024 - за грудень 2022 року, березень-червень 2023 року; постанова № 946 від 15.05.2024 - за вересень-листопад 2022 року.
Враховуючи вимоги п. 10.4 Порядку та зазначені вище Постанови НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Проте, заборгованість відповідача за електричну енергію, поставлену у спірний період складає 47 754 922,00 грн.
Отже, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання із оплати відпущеної позивачем електроенергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за Договором у сумі 47 754 922,00 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доводи відповідача, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, суд відхиляє з огляду на таке.
Так, відповідач посилається до положень ст. 599 ЦК України, за якими зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, належним виконанням основного зобов'язання покупця за договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.
Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність.
У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі Договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення остаточних розрахунків за Договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку.
Водночас, п. 1 наказу № 206 від 15.06.2022 передбачає дотримання Гарантованим покупцем при здійснення розрахунків із виробниками електричної енергії положень Порядку № 641, а тому положення цього Порядку є обов'язковими для виконання відповідачем.
Отже, відповідно до Порядку № 641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного Договору, а відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один - за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів з дати затвердження НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Вказаний висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/15867/21.
Верховний Суд у постанові від 21.06.2024 у справі 910/4439/23 зазначив, зокрема, що Об'єднана палата не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22.
Оскільки, за висновками об'єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за Договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.
Об'єднана палата дійшла висновків про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов'язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку № 641 та укладеного між сторонами договору.
Поряд з цим, Об'єднана палата звернула увагу на те, що Міністерство енергетики наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
Сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили в пункті 3.3 договору, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку.
Пунктом 10.4 Порядку встановлено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Таким чином, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку.
Водночас, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання обома сторонами.
Як визначено у ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи зазначене, термін оплати відповідачем електричної енергії, відпущеної ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія" у спірні періоди є таким, що настав.
Отже, з урахуванням викладеного, з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Українська Чорноморська Індустрія" підлягає стягненню 47 754 922,00 грн заборгованості, у зв'язку з чим позовні вимоги у даній частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 17,00 грн та суми 7% штрафу в розмірі 17,00 грн суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який станом на момент прийняття даного рішення суду не є скасованим.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану").
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Судом встановлено, що НКРЕКП прийнято постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 № 332, якою надано настанови учасникам ринку електричної енергії, які є обов'язковими для застосування.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766" доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, на період військового стану.
Отже, НКРЕКП прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень, тому зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Означена позиція викладена в Постанові Верховного Суду №922/1948/22 від 26.07.2023 року.
Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку, таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 17,00 грн та суми 7% штрафу в розмірі 17,00 грн задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення 3 843 722,20 грн інфляційних втрат та 1 122 396,51 грн 3% річних, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Суд також зазначає, що Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23, виснувала, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" №206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, що є підставою для нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунки позивача, суд зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основна сума боргу в розмірі 47 754 922,00 грн, сума інфляційних втрат в розмірі 3 843 722,2079 грн та сума 3% річних в розмірі 1 122 396,51 грн.
Судовий збір позивача у розмірі 632 652,49 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (ідентифікаційний код 43068454, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Чорноморська Індустрія» (ідентифікаційний код 32790454, місцезнаходження: 68001, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, буд. 44) суму заборгованості в розмірі 47 754 922,00 грн (сорок сім мільйонів сімсот п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять дві гривни 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 1 122 396,51 грн (один мільйон сто двадцять дві тисячі триста дев'яносто шість гривень 51 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 3 843 722,20 грн (три мільйони вісімсот сорок три тисячі сімсот двадцять дві гривні 20 копійок) та суму судового збору в розмірі 632 652,49 грн (шістсот тридцять дві тисячі шістсот п'ятдесят дві гривни 49 копійок).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 17.10.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ