ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.10.2025Справа № 910/8745/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/8745/25
За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс»
про стягнення 10371,22 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 10371,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об'єкта оренди та надання послуг орендарю №156-НМЗ-24 від 21.02.2024 не у повному обсязі розрахувався за отримані послуги, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 8299,78 грн, пеню у розмірі 592,49 грн, 3% річних у розмірі 57,52 грн грн та штраф у розмірі 1421,43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8745/25 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлені підрозділи юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03047, м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги), буд. 50.
З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 22.07.2025 була отримана відповідачем - 01.08.2025.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -
16.06.2020 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс», як орендарем, та Комунальним підприємством «Київський метрополітен», як балансоутримувачем, було укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 р. №2394) №2394-1 (далі - договір оренди), предметом якого за умовами пункту 1.1 є обов'язок орендодавця на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 19.05.2020 №18/204 передати, а орендаря прийняти в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), далі - об'єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро «Васильківська» (вестибюль №1), для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет.
Відповідно до пункту 2.1 договору оренди об'єктом оренди є: частина вестибюлю станції метро «Васильківська», загальною площею 3,0 кв.м та зазначена в викопіюванні зі схем, що складає невід'ємну частину цього договору.
Згідно пункту 2.2 договору оренди вартість об'єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.12.2019 року становить за 1 кв.м 47333 грн 33 коп., всього: 142000 (сто сорок дві тисячі) грн 00 коп. (без ПДВ).
Технічний стан об'єкта на дату передачі його орендареві, визначається в актах приймання-передачі об'єкта оренди та є невід'ємною частиною договору від 28.04.2017 №2394, а технічний стан частини вестибюлю об'єкта оренди площею 1,5 кв.м, яка передається орендарю визначається в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 2.3 договору).
Пунктом 4.2.12 договору оренди встановлено, що орендар зобов'язаний, зокрема, самостійно сплачувати на підставі договору з підприємством-балансоутримувачем, пропорційно орендованій площі, частку витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання внутрішньобудинкових мереж та компенсацію витрат підприємства-балансоутримувача за користування земельною ділянкою, за послуги з управління об'єктом нерухомості.
16.06.2020 року на виконання умов договору оренди між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс», як орендарем, та Комунальним підприємством «Київський метрополітен», як балансоутримувачем, було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за умовами якого орендодавець та підприємство-балансоутримувач передали, а орендар прийняв в орендне користування згідно з договором від 16.06.2020 №2394-1 частину вестибюлю, що перебуває на балансі КП «Київський метрополітен», загальною площею 1,50 кв.м, розташовану за адресою: м. Київ, станція метро «Васильківська».
У подальшому, на виконання умов пункту 4.2.12 договору оренди, між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (далі - балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» (далі - орендар) було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об'єкта оренди та надання послуг орендарю №156-НМЗ-24 (далі - договір) предметом якого за умовами пункту 1.1 якого балансоутримувач у порядку та на умовах, визначених цим договором надає послуги з обслуговування та утримання об'єкта оренди (далі - послуги), а орендар відшкодовує балансоутримувачу понесені витрати на обслуговування та утримання об'єкта оренди, визначені у додатку до цього договору.
Відповідно до пункту 1.2 договору об'єкт оренди, що підлягає обслуговуванню та утриманню на умовах цього договору, знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, станція метро «Васильківська», частина вестибюлю №l, загальна площа 3,00 кв.м. та перебуває у користуванні орендаря на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності (далі - договір оренди).
Відповідно до п. 3 статті 631 Цивільного кодексу України, зобов'язання орендаря щодо оплати послуг за цим договором виникають з « 01» січня 2024 року (пункт 1.3 договору).
За умовами пункту 2.1 договору вартість послуг, що є предметом цього договору, встановлюється у національній валюті України - гривні.
Згідно пункту 2.2 договору вартість послуг визначена в узагальнюючому розрахунку вартості послуг з обслуговування та утримання об'єкта оренди (далі - додаток до цього договору), затвердженому балансоутримувачем. Вартість послуг переглядається балансоутримувачем у випадку зміни вартості витрат у зв'язку з інфляцією, зміною цін, тарифів, розміру податкових ставок та заробітної плати, загальної площі об'єкта оренди, фактичного використання об'єкта оренди орендарем, змін чинних нормативно-правових актів тощо, з укладанням додаткової угоди про зміни вартості послуг.
Пунктом 2.3 договору встановлено, що розрахунковий період - місяць. У разі використання об'єкта оренди неповний місяць, розрахунок здійснюється пропорційним розподілом.
Відповідно до пункту 2.4 договору орендар не пізніше ніж 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, здійснює оплату за послуги на підставі акта наданих послуг, який він самостійно отримує за адресою, вказаною у розділі 11 договору: проспект Берестейський, 35, м. Київ або з урахуванням п. 9.9 цього договору.
Відшкодування послуг балансоутримувачу на обслуговування та утримання об'єкта оренди здійснюється орендарем, незалежно від наслідків його фінансово-господарської діяльності, до дати закінчення дії договору оренди. У разі ненадання послуг з незалежних від орендаря причин, здійснюється перерахунок вартості послуг, на підставі підтверджуючих документів, шляхом укладання додаткової угоди (пункт 2.7 договору).
Згідно пункту 2.8 договору за наявності заборгованості у орендаря за цим договором, балансоутримувач зараховує кошти, що надійшли від орендаря, у такій черговості: погашення нарахованих пені та штрафних санкцій, погашення заборгованості за попередні періоди по цьому договору, погашення поточної заборгованості за цим договором, незалежно від вказаного у платіжній інструкції призначення платежу.
Строк надання послуг - протягом усього періоду дії договору оренди. Перелік витрат балансоутримувача на обслуговування та утримання об'єкта оренди визначений сторонами у додатку до цього договору (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору встановлено, що місце обслуговування та утримання об'єкта оренди - територія балансоутримувача, визначена пунктом 1.2 договору.
За умовами пункту 3.3 договору балансоутримувач надає орендарю оформлений належним чином акт надання послуг (далі - акт) у двох примірниках до 7 (сьомого) числа місяця, наступного за звітним. Орендар протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня його отримання повертає балансоутримувачу один примірник акта, підписаний уповноваженим представником орендаря або надає вмотивовану відмову від приймання наданих послуг. Сторони оформлюють акт відповідно до пункту 9.9 цього договору. Для підтвердження підписання акта, орендар може направити його скановану копію на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1, з подальшим наданням оригіналу акта у встановлені договором терміни.
Відповідно до пункту 4.1 договору балансоутримувач має право, зокрема, одержувати від орендаря своєчасно кошти за послуги з обслуговування та утримання об'єкта оренди; стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість за договором з урахуванням всіх штрафних санкцій, пені, відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України, у свою чергу, орендар за умовами пункту 4.2 договору має право, зокрема отримувати послуги з обслуговування та утримання об'єкта оренди на умовах цього договору.
Згідно пункту 6.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату платежів, що передбачені п. 2.4 договору, орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення платежів понад тридцять днів орендар додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує балансоутримувачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення підписів печатками сторін (за наявності) і діє з « 01» січня 2024 року до дати повернення об'єкта оренди по акту приймання-передачі, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункту 8.1 договору).
В якості додатку до договору сторонами було підписано узагальнений розрахунок вартості обслуговування та утримання об'єкта оренди та надання послуг орендарю за місяць ТОВ «Експерт-Сервіс» - ст.м. «Васильківська», частина вестибюля №1 - 3,00 кв.м. (в редакції додаткової угоди №2 від 10.02.2025 до договору № 156-НМЗ-24 від 21.02.2024) (далі - узагальнений розрахунок), яким визначили найменування послуг, одиниці їх вимірювання, кількість та вартість. Всього за послуги з обслуговування та утримання об'єкта оренди разом з ПДВ: у період: з 01.01.2025 по 31.03.2025 - 1971,50 грн; у період: з 01.04.2025 по 31.10.2025 - 1192,64 грн; у період: з 01.11.2025 по 31.12.2025 - 1971,50 грн.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу обумовлені договором та узагальненим розрахунком послуги на загальну суму 8299,78 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів (надання послуг) №429 від 31.01.2025 на суму 1971,50 грн, №1147 від 28.02.2025 на суму 1971,50 грн, №1779 від 31.03.2025 на суму 1971,50 грн, №2368 від 30.04.2025 на суму 1192,64 грн та №2755 від 31.05.2025 на суму 1192,64 грн, які підписані представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить і відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.
Позаяк, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим виник борг в сумі 8299,78 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
При цьому, зобов'язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відтак, договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Положенням статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.4 договору сторони визначили, що орендар не пізніше ніж 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем, здійснює оплату за послуги на підставі акта наданих послуг, який він самостійно отримує за адресою, вказаною у розділі 11 договору: проспект Берестейський, 35, м. Київ або з урахуванням п. 9.9 цього договору.
Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 2.4 договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг за на момент розгляду справи настав.
Втім, відповідач свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг за договором не виконав.
Тоді як, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 8299,78 грн.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Статтями 626, 627 вказаного Кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.
Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату платежів, що передбачені п. 2.4 договору, орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення, а за прострочення платежів понад тридцять днів орендар додатково, не враховуючи суми пені і суми заборгованості, сплачує балансоутримувачу штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.
Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення відшкодування витрат на утримання об'єкта оренди, на підставі наведених вище норм законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 592,49 грн та штраф у розмірі 20% від суми заборгованості в сумі 1421,43 грн.
Окрім того, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 57,52 грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, штрафу та 3% річних суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.
Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у заявленому позивачем розмірі.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» про стягнення 10371,22 грн задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт-Сервіс» (03047, м. Київ, просп. Берестейський (Перемоги), буд. 50; ідентифікаційний код 31863950) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м Київ, просп. Берестейський (Перемоги), буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) основний борг у розмірі 8299 (вісім тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн 78 коп., пеню у розмірі 592 (п'ятсот дев'яносто дві) грн 49 коп., штраф у розмірі 1421 (одна тисяча чотириста двадцять одна) грн 43 коп., 3% річних у розмірі 57 (п'ятдесят сім) грн 52 коп. та судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2025.
СуддяТ.В. Васильченко