ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.10.2025Справа № 910/6605/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз Енерджі-Тернопіль" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 7 626 386,33 грн,
за участю представників:
позивача: Журкевича М.В.;
відповідача: Акуленка А.В.;
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Біогаз Енерджі-Тернопіль" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - Підприємство) 7 795 277,69 грн заборгованості за договором від 30 березня 2021 року № 1276/02/21, з яких: 6 624 292,96 грн - основна заборгованість, 288 160,33 грн - три проценти річних, 882 824,40 грн - інфляційні втрати, посилаючись неналежне виконання відповідачем умов вказаного правочину.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27 травня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/6605/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.
12 червня 2025 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 10 червня 2025 року № 15/2822, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказував, що розрахунок за придбану ним електричну енергію за період жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, мав здійснюватися відповідно до положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року № 140 та від 15 червня 2022 року № 206, - у відсотковому відношенні до середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік. Також відповідач зауважив, що Підприємство розрахувалося з позивачем за поставлену електричну енергію в травні 2024 року на загальну суму 168 891,36 грн. Однак, ця сума не була врахована Товариством у позові. Крім того, з урахуванням приписів постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", у позивача наявний борг перед Підприємством за послугу з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в розмірі 24 532 502,92 грн. У зв'язку з цим позовні вимоги останнього про стягнення основного боргу задоволенню не підлягають. Також Підприємство зазначило, що розрахунки між сторонами за придбану електричну енергію за періоди: жовтень 2021 року, лютий-листопад 2022 року, лютий-липень, вересень 2023 року, травень-червень 2024 року, - здійснюються відповідно до пункту 11.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП, від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - Порядок № 641), у редакції, чинній з 25 січня 2024 року. На думку відповідача, зобов'язання Підприємства щодо проведення розрахунків з позивачем за вказані розрахункові місяці не настали, оскільки Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго") не сплатило за надані відповідачем послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. При цьому, невиконання Підприємством договірних зобов'язань пов'язано з настанням обставин непереборної сили - введенням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, а також заборгованістю НЕК "Укренерго" перед Підприємством. Крім цього, відповідач вказував на необґрунтованість розрахунків позивача заявлених до стягнення компенсаційних виплат, а також заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем трьох процентів річних до 1 грн.
16 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній заперечував проти доводів відповідача, оскільки Порядок № 641 не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Підприємству право на такі дії, що може бути реалізоване виключно відповідно до затвердженої законом процедури. Позивач також зауважив, що зазначені відповідачем накази Міністерства енергетики України не звільняють Підприємство від обов'язку повної оплати вартості поставленої за договором електроенергії. На думку Товариства, посилання відповідача на залежність розрахунків за договором купівлі-продажу електричної енергії від 30 березня 2021 року № 1276/02/21 від розрахунків між Підприємством і НЕК "Укренерго" є безпідставними, оскільки останнє не є стороною вказаного правочину. Крім того, Товариство вказувало на відсутність правових підстав для зменшення нарахованих трьох процентів річних. Разом із вказаною заявою по суті спору позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив суд стягнути з відповідача 7 626 386,33 грн, з яких: 6 455 401,60 грн - основний борг, 288 160,33 грн - три проценти річних, 882 824,40 грн - інфляційні втрати. У цій же заяві позивач просив суд повернути йому з Державного бюджету України надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 2 026,70 грн.
23 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати № б/н, у яких Підприємство навело свої аргументи проти доводів Товариства, викладених у відповіді на відзив.
26 червня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання № б/н про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
У підготовчому засіданні цього ж дня суд постановив протокольні ухвали: про прийняття заяви позивача від 16 червня 2025 року про зменшення розміру позовних вимог до розгляду; про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 21 серпня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 червня 2025 року Товариству повернуто з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, у сумі 2 026,69 грн.
19 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли письмові пояснення по справі з доданим до них контррозрахунком трьох процентів річних.
У підготовчому засіданні 21 серпня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 26 червня 2025 року № б/н про залучення до участі в справі третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору; про відмову в задоволенні усного клопотання представника відповідача про оголошення перерви в засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 серпня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 вересня 2025 року.
11 вересня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від вказаної дати про закриття провадження у справі в частині спірної суми основного боргу в загальному розмірі 93 659,27 грн.
У судовому засіданні цього ж дня судом оголошено перерву в засіданні до 9 жовтня 2025 року.
8 жовтня 2025 року (до початку призначеного засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли: заява від цієї ж дати про закриття провадження у справі в частині спірної суми основного боргу в загальному розмірі 93 659,27 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору; додаткові пояснення по справі щодо обґрунтованості пред'явлених до відповідача позовних вимог.
У судовому засіданні 9 жовтня 2025 року представник Товариства просив закрити провадження у даній справі в частині суми основного боргу в розмірі 93 659,27 грн. В іншій частині позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача також просив закрити провадження у даній справі в частині суми основного боргу в розмірі 93 659,27 грн. В іншій частині проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві та запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити, а у разі його задоволення - зменшити розмір заявлених до стягнення з відповідача компенсаційних виплат.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30 березня 2021 року між Підприємством і Товариством було укладено договір № 1276/02/215, за умовами якого позивач, як виробник за "зеленим тарифом", зобов'язався продавати, а Підприємство - купувати, всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину й законодавства України, у тому числі Порядку № 641, або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13 грудня 2019 року № 2804.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.
Пунктом 4.1. договору передбачено право позивача вимагати від відповідача повну й своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
За пунктом 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний купувати у позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За пунктом 3.3. договору оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Підприємством у Товариства за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з пунктом 10.1. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року) до 15-го числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства. До 25-го числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Пунктом 10.2. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року) встановлено, що з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку Підприємство протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу. У разі необхідності оплати Товариством спожитої електричної енергії Підприємство протягом 2-х робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє Товариству акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від Підприємства на електронну адресу акта купівлі-продажу Товариство надає у 3-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Підприємство у 5-денний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає Товариству один примірник поштою. У разі наявності у Товариства зауважень до акта купівлі-продажу, останнє письмово повідомляє про це відповідача. За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання Товариством акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому Підприємством акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей (пункт 10.3. Порядку в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року).
Відповідно до пункту 10.4. Порядку (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.
Отже, Підприємство було зобов'язане здійснювати оплату за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, - у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Товариства у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу за спірний період: жовтень 2021 року, лютий 2022 року - серпень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановам НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ), у серпні 2022 року - 1 156 124 201,15 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за жовтень 2021 року - на суму 1 621 704,18 грн з ПДВ, за лютий 2022 року - на суму 1 315 752,55 з ПДВ, за березень 2022 року - на суму 1 459 070,14 з ПДВ, за квітень 2022 року - на суму 1 442 863,88 грн з ПДВ, за травень 2022 року - на суму 1 545 919,70 грн з ПДВ, за червень 2022 року на суму 1 517 788,62 грн з ПДВ, за липень 2022 року - на суму 1 585 522,79 грн з ПДВ (з актом коригування на суму 10 398, 78 грн), за серпень 2022 року - на суму 1 541 583,41 грн з ПДВ (з актом коригування на суму 10 110, 60 грн). Копії вказаних актів наявні в матеріалах даної справи.
26 січня 2024 року між Підприємством і Товариством укладено додаткову угоду № 789/07/24, якою глави 1-8 вищевказаного договору замінено главами 1-9 у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) продавець зобов'язується продавати, а Підприємство - купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього правочину та чинного законодавства України, у тому числі Порядку № 641.
Сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 308, договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього договору. Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови включення генеруючих установок продавця до балансуючої групи гарантованого покупця. Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком № 641, у національній валюті України (пункти 2.1.-2.3. договору в редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року).
Пунктом 4.1. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено право позивача вимагати від відповідача повну й своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього правочину.
Підпунктом 2 пункту 4.4. договору (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) передбачено, що відповідач зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
За умовами пунктів 3.1.-3.3. вказаного правочину (у редакції додаткової угоди від 26 січня 2024 року) обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку № 641. Розрахунок за куплену Підприємством електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Сторони при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється в установленому законодавством порядку. Оплата електричної енергії, купленої Підприємством у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку № 641.
Згідно з пунктом 11.4 Порядку № 641 (у редакції від 26 січня 2024 року, яка була чинна на час настання строку проведення розрахунків між сторонами за періоди: вересень 2022 року, листопад-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, квітень-червень 2024 року) Підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема, враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
НКРЕКП постановами: від 30 квітня 2024 року № 858 (оприлюднена 1 травня 2024 року), від 8 травня 2024 року № 896 (оприлюднена 10 травня 2024 року), від 15 травня 2024 року № 946 (оприлюднена 16 травня 2024 року), від 11 лютого 2025 року № 193 (оприлюднена 13 лютого 2025 року), від 8 квітня 2025 року № 529 (оприлюднена 10 квітня 2025 року), - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, наданої відповідачу за період: вересень 2022 року, листопад-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, квітень-червень 2024 року.
Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у вересні 2022 року - 727 557 668,53 грн (без ПДВ); у листопаді 2022 року - 327 206 881,45 грн (без ПДВ); у грудні 2022 року - 292 516 262,07 грн (без ПДВ); у лютому 2023 року - 1 050 577 585,13 грн (без ПДВ); у березні 2023 року - 1 388 010 061,65 грн (без ПДВ); у квітні 2023 року - 1 498 983 583,16 грн (без ПДВ); у травні 2023 року - 2 817 335 578,28 грн (без ПДВ); у червні 2023 року - 2 685 053 538,42 грн (без ПДВ); у липні 2023 року - 2 855 049 206,73 грн (без ПДВ); у вересні 2023 року - 2 501 148 708,30 грн (без ПДВ); у квітні 2024 року - 2 658 031 693,76 грн (без ПДВ); у травні 2024 року - 3 276 775 717,92 грн (без ПДВ); у червні 2024 року - 2 499 986 304,60 грн (без ПДВ).
Повноважними представниками Товариства та Підприємства було підписано й скріплено печатками цих юридичних осіб акти купівлі-продажу електроенергії з актами коригування до них, відповідно до яких сторони підтвердили та зафіксували обсяг виробленої позивачем електричної енергії: за вересень 2022 року - на суму 1 506 892,97 грн з ПДВ, за листопад 2022 року - на суму 1 396 579,98 грн з ПДВ, за грудень 2022 року - на суму 1 805 451,31 грн з ПДВ, за лютий 2023 року - на суму 1 709 832,97 грн з ПДВ, за березень 2023 року - на суму 1 940 324,44 грн з ПДВ, за квітень 2023 року - на суму 1 629 322,85 грн з ПДВ, за травень 2023 року - на суму 1 526 924,29 грн з ПДВ, за червень 2023 року - на суму 1 801 821,16 грн з ПДВ, за липень 2023 року - на суму 1 824 073,91 грн з ПДВ, за вересень 2023 року - на суму 1 916 569,87 грн з ПДВ (з актом коригування на суму 9 883,08 грн).
Крім того, повноважними представниками Товариства та Підприємства із застосуванням засобів КЕП було підписано акти купівлі-продажу електроенергії, відповідно до яких сторони підтвердили й зафіксували обсяг і вартість виробленої позивачем та купленої відповідачем електричної енергії, а саме: за квітень 2024 року - на суму 2 036 729,77 грн з ПДВ, за травень 2024 року - на суму 2 130 415,75 грн з ПДВ, за червень 2024 року - на суму 2 084 293,14 грн з ПДВ.
Копії вищевказаних актів, а також актів звірки взаєморозрахунків (підписаних КЕП уповноважених представників обох сторін), за якими загальна сума заборгованості відповідача за куплену ним електричну енергію станом на 31 грудня 2024 року в загальному розмірі становила 7 418 422,93 грн, також містяться в матеріалах даної справи.
Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство зазначало про порушення Підприємством своїх зобов'язань за договором у частині повної та своєчасної остаточної оплати виробленої позивачем електроенергії. На дату звернення Товариства до суду з цим позовом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 16 червня 2025 року) загальний розмір заборгованості Підприємства з придбаної відповідачем у спірному періоді енергії за "зеленим" тарифом становила 6 455 401,60 грн, з яких: 57 285,73 грн - за жовтень 2021 року, 94 462,18 грн - за лютий 2022 року, 821 286,77 грн - за березень 2022 року, 730 586,72 грн - за квітень 2022 року, 870 172,96 грн - за травень 2022 року, 714 733,68 грн - за червень 2022 року, 528 689,43 грн - за липень 2022 року, 133 228,69 грн - за серпень 2022 року, 165 180,39 грн - за вересень 2022 року, 173 126,12 грн - за листопад 2022 року, 230 795,83 грн - за грудень 2022 року, 71 381,95 грн - за лютий 2023 року, 50 510,69 грн - за березень 2023 року, 71 576,13 грн - за квітень 2023 року, 48 038,78 грн - за травень 2023 року, 9 564,90 грн - за червень 2023 року, 10 898,21 грн - за липень 2023 року, 60 877,70 грн - за вересень 2023 року, 29 270,74 грн - за квітень 2024 року, 831 145,76 грн - за травень 2024 року, 752 588,24 грн - за червень 2024 року.
Разом із цим, пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.
Судом встановлено, що під час розгляду даної справи відповідачем у добровільному порядку була сплачена на рахунок позивача сума основної заборгованості за червень 2024 року в загальному розмірі 93 659,27 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 9 червня 2025 року № 483 774 на вищевказану суму.
Оскільки Підприємство під час розгляду даної справи частково погасило суму спірної основної заборгованості в загальному розмірі 93 659,27 грн, що свідчить про відсутність предмету спору у частині зазначеної суми основного боргу, провадження у справі в частині цих вимог підлягає закриттю на підставі вищевказаної норми.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед Товариством за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, з урахуванням положень наказів Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, з огляду на таке.
На дату настання строку остаточної оплати спірної заборгованості за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року, наказ Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ, ніяким чином не обмежував право позивача на проведення з ним остаточного розрахунку по вартості проданої енергії, згідно з укладеним між сторонами договором, а також не змінював терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань щодо проведення таких остаточних розрахунків за договором та відповідно до умов пункту 10.4. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року). Цим наказом лише обмежувався розмір виплат, які передбачені пунктами 10.1. та 10.2. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року). Проте даний нормативно-правовий акт не обмежував розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим тарифом" при здійсненні з ними саме остаточних розрахунків, визначених пунктом 10.4. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року).
Тобто, положення вказаних наказів Міністерства енергетики України не змінювали порядок проведення розрахунків, передбачений Порядком (у редакції до 26 січня 2024 року), а лише доповнювали його.
Слід також вказати на те, що визначений наказами Міністерства енергетики України від 28 березня 2022 року "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 та від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 порядок розрахунків за придбану відповідачем електроенергію стосувався лише проміжних проплат Підприємства в періоди, визначені в пунктах 10.1.-10.3. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року), тобто, за перші 10 та 20 днів розрахункового місця, а також за результатами розрахункового місяця. Разом із цим, у вищевказаних наказах відсутні положення щодо зміни порядку проведення остаточного розрахунку відповідачем за придбану електроенергію, який встановлено пунктом 10.4. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року).
При цьому, суд зазначає, що саме лише посилання відповідача на наявність наказу Міністерства енергетики України від 15 червня 2022 року "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206 не може слугувати беззаперечним доказом відсутності у відповідача спірної заборгованості за договором, оскільки останнім не наведено відповідних розрахунків та не надано належних доказів відсутності на поточному рахунку Підприємства грошових коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, як це прямо визначено підпунктом 6 пункту 2 та абзацом 2 пункту 3 цього наказу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 червня 2024 року в cправі № 910/4439/23 та постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2024 року в справі № 910/6185/23, від 11 квітня 2024 року в справі № 910/9100/22.
Суд також звертає увагу на те, що Міністерство енергетики своїм наказом від 1 квітня 2024 року № 136 скасувало дію наказу від 15 червня 2022 року № 206, яким і встановлювались для Підприємства вищевказані мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з відновлювальних джерел електроенергії вартості отриманої електроенергії.
Отже, на час розгляду судом даної справи відсутні будь-які нормативно-правові обмеження щодо розміру виплат, передбачених пунктом 10.1. Порядку (у редакції до 26 січня 2024 року) за періоди: жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності застосування приписів постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", - з огляду на те, що: по-перше, положення вказаної постанови жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами, по-друге, жодним нормативно-правовим актом порядок зменшення таких розрахунків не врегульований.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за період 2022-2023 років, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції відповідної додаткової угоди) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
При цьому, відповідні положення постанови НКРЕКП від 3 квітня 2024 року № 652 набрали чинності з дня її прийняття (пункт 2 вказаного нормативно-правового акта).
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відтак, до спірних правовідносин сторін, які виникли у період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року, положення вищевказаної постанови не застосовуються, як, зокрема, і положення Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення та "зеленої" трансформації енергетичної системи України" від 30 червня 2023 року № 3320-ІХ, та прийнятної на його виконання постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП", на які посилався відповідач під час розгляду даної справи. Останні регулюють правовідносини щодо відшкодування виробниками, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом, частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, щодо визначення вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яку гарантований покупець надає оператору системи передачі, що виникли з 8 вересня 2022 року.
Судом враховано, що у своєму відзиві відповідач посилався на те, що на виконання положень вказаних приписів законодавства та пункту 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою на Підприємство покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, що виникли в період з квітня 2021 року по червень 2024 року, ним складено та направлено на адресу позивача акти приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи Підприємства, акти коригування до них, акти приймання-передачі послуг з відшкодування вартості відхилення та актів коригування до них за спірний період.
Однак, докази звернення відповідача до позивача з такими актами з відшкодування вартості небалансу електричної енергії у матеріалах справи відсутні й Підприємством суду надані не були.
Суд також звертає увагу на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.
Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед Підприємством, останнє не було позбавлене права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався. Відтак, у суду відсутні будь-які правові підстави для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу.
Суд вважає також необґрунтованими доводи відповідача про відсутність у нього заборгованості перед Товариством у зв'язку з несплатою НЕК "Укренерго" Підприємству боргу за надані останнім послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за спірний період, з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11.4 Порядку № 641 (у редакції, чинній з 26 січня 2024 року) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Суд зазначає, що вказаний пункт 11.4. Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів Підприємством від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку відповідача з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження таких коштів.
Тобто, положення вказаного Порядку жодним чином не звільняють Підприємство від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
У свою чергу, у матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до укладеного між сторонами договору в частині встановлення іншого порядку проведення розрахунків за спірний період в залежності від обсягу отримання Підприємством коштів від ОСП, тоді як саме вищевказаним договором (у редакції відповідної додаткової угоди) регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Відповідно до статті 617 ЦК особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною 1 статті 96 ЦК України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем щодо повної оплати за поставлену електричну енергію за періоди: жовтень 2021 року, лютий-вересень 2022 року, листопад-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, квітень-червень 2024 року, - є таким, що настав.
Враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за поставлену йому електроенергію за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий- вересень 2022 року, листопад-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень 2023 року, квітень-червень 2024 року, з урахуванням проведених Підприємством часткових оплат, складає 6 361 742,33 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вказаної суми основного боргу.
Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача (з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) три проценти річних у загальному розмірі 288 160,33 грн та 882 824,40 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із цим, судом враховані обґрунтовані заперечення відповідача щодо невірності розрахунку заявлених до стягнення з останнього сум трьох процентів річних, нарахованих на суму основної заборгованості за період квітень-червень 2024 року,
Зокрема, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку трьох процентів річних за період прострочення з 18 квітня 2025 року по 20 травня 2025 року на загальну суму основної заборгованості в розмірі 1 781 896,10 грн, яка утворилась за період квітень-червень 2024 року, позивачем не було враховано часткове погашення відповідачем спірної суми основної заборгованості 25 квітня 2025 року на суму 28 842,45 грн (платіжна інструкція від вказаної дати № 475 599) та 19 травня 2025 року на суму 140 048,91 грн (платіжна інструкція від зазначеної дати № 480 054).
Разом із цим, за приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Нарахування компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, має здійснюватися з урахуванням того, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення таких інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року в справі № 910/2615/18.
Оскільки позивач невірно визначив базу нарахування спірної компенсаційної виплати у зазначений період, судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення сум трьох процентів річних. За перерахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних 288 075,67 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у вищезазначеному розмірі. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 84,66 грн трьох процентів річних слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
У свою чергу, заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат не перевищує розрахованої судом суми, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вказаної компенсаційної виплати підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі.
Клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих трьох процентів річних не підлягає задоволенню, оскільки проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.
З огляду на зазначене, три проценти річних не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ні положення статті 233 ГК України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин сторін), ні статті 551 ЦК України, ні диспозитивні (рекомендаційні) положення постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" від 25 лютого 2022 року № 332, на яку посилався відповідач у своєму відзиві на позовну заяву.
Навіть Велика Палата Верховного Суду в постанові від 2 липня 2025 року в справі № 903/602/24 виклала правовий висновок щодо неможливості зменшення мінімального розміру трьох процентів річних, передбачених статтею 625 ЦК України.
Таким чином суд відмовляє в задоволенні клопотання Підприємства про зменшення суми нарахованих позивачем трьох процентів річних.
При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо наявності підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі № 904/5610/19.
Разом із цим, за умовами пунктів 5.1.-5.4. договору обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись, ворожі атаки, військове ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, що спричиняють неможливість виконання однією зі сторін зобов'язань за договором. При настанні обставин непереборної сили сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим договором на термін дії обставин непереборної сили й усунення їх наслідків. Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства. Потерпіла сторона негайно надсилає будь-яким доступним засобом зв'язку повідомлення другій стороні про подію, що оголошується обставиною непереборної сили, і якомога швидше подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.
У свою чергу, повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на спірне зобов'язання.
Крім того, судом встановлено, що всупереч вищезазначених пунктів договору в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази повідомлення позивача у визначеному цим правочином порядку про настання форс-мажорних обставин, на які посилався відповідач у своєму відзиві.
За таких обставин, доводи відповідача про настання форс-мажорних обставин є необґрунтованими.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 90 391,71 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз Енерджі-Тернопіль" (46002, місто Тернопіль, проспект Степана Бандери, будинок 25, офіс 4; ідентифікаційний код 41926629) 6 361 742 (шість мільйонів триста шістдесят одну тисячу сімсот сорок дві) грн 33 коп. основного боргу, 288 075 (двісті вісімдесят вісім тисяч сімдесят п'ять) грн 67 коп. трьох процентів річних, 882 824 (вісімсот вісімдесят дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн 40 коп. інфляційних втрат та 90 391 (дев'яносто тисяч триста дев'яносто одну) грн 71 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біогаз Енерджі-Тернопіль" 93 659 (дев'яносто три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 27 коп. основного боргу закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20 жовтня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко