ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.10.2025Справа № 910/6974/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни
про стягнення коштів у розмірі 118 027,98 грн
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни з вимогою про стягнення на користь регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" штрафні санкції за договором № ПР/Д-24791/НЮ від 25.12.2024 у розмірі 118 027,98 грн., в тому числі пеня - 51 122,06 грн., штраф - 66 905,92 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.06.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
27.06.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково у розмірі 7 338,45 грн. Вказував на прострочення позивача як кредитора у зв'язку простроченням надання позивачем транспортних засобів на ремонт, а тому відлік 10-денногог строку для проведення ремонту має відраховуватися від дня передачі йому таких транспортних засобів. Просив зменшити розмір штрафних санкцій до 7 338,45 грн. Крім того просив витребувати у позивача копії актів передачі обладнання в ремонт.
Судом відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів, оскільки вказані акти не відносяться до предмету доказування у справі.
01.07.2025 позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву обставинах заперечував.
08.07.2025 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
22.11.2024 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) було укладено договір № № ПР/Д-24791/НЮ, за умовами якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги з поточного ремонту легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1 одиниця, Код ДК 021:2015:50112100-7, Послуги з поточного ремонту мікроавтобуса VOLKSWAGEN TRANSPORTER 2 одиниці, Код ДК 021:2015:50112100-7, Послуги з поточного ремонту вантажнопасажирського автомобіля ГАЗ-2705 1 одиниця, Код ДК 021:2015:50114100-8 Код ДК 021:2015 - 50110000-9 "Послуги з ремонту і технічного обслуговування мототранспортних засобів і супутнього обладнання".
Відповідно до п. 5.2 Договору, зазначені послуги надаються протягом 10 календарних днів з дня відправлення письмової рознарядки АТ «Укрзалізниця», яка є підтвердженням готовності до отримання послуг.
25.11.2024 позивач направив відповідач письмову рознарядку № Д Придн-05/1386 засобами електронного зв'язку на електронну пошту, яка зазначена у договорі, а саме: peugeot.parts2000@gmail.com.
Також 26.11.2024 позивач поштою направив відповідачу вказану рознарядку, що підтверджується наявним у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа.
Таким чином, відповідач був зобов'язаний надати послуги за Договором не пізніше 06.12.2024.
З приводу посилань відповідача щодо прострочення позивача як кредитора у зв'язку простроченням надання позивачем транспортних засобів на ремонт, а тому відлік 10-денногог строку для проведення ремонту має відраховуватися від дня передачі йому таких транспортних засобів, суд зазначає наступне.
Згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до умов п. 5.3. Договору за умови надання послуг за межами місця дислокації автомобіля, транспортування (доставка) автомобіля на територію Відповідача та з території Відповідача до місця дислокації автомобіля, здійснюється за рахунок та силами Відповідача.
Всупереч ст. 74 ГПК України доказів вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які перешкоджали своєчасному виконанню відповідачем зобов'язань за договором суду не подано. Посилання відповідача на його листи від 12.12.2024 та 24.12.2024 не спростовують вищевстановленого факту. Таким чином доводи відповідача з цього приводу необгрунтовані.
Як встановлено судом та не заперечено відповідачем ремонт легкового автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT 1 одиниця, мікроавтобусів VOLKSWAGEN TRANSPORTER 2 одиниці виконано 06.01.2025, що підтверджується Актами здачі-приймання наданих послуг №№1212, 1255, 1256 від 06.01.2025. Таким чином, прострочення виконання Договору в цій частині зі сторони відповідача тривало з 07.12.2024 по 05.01.2025, що становить 30 календарних днів. Ремонт вантажнопасажирського автомобіля ГАЗ-2705 1 одиниця, виконано 04.03.2025, що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг № 1282 від 04.03.2025. Таким чином, прострочення виконання Договору в цій частині зі сторони відповідача тривало з 07.12.2024 по 03.03.2025, що становить 86 календарних днів.
Згідно з п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно з пунктом 7.3 договору за несвоєчасне надання послуг виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф 7% від вартості несвоєчасно наданих послуг.
Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення надання послуг за спірним договором, доказів спростування вказаних обставин суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів надання послуг за договором у передбачені строки, позивач вправі заявляти вимоги про стягнення неустойки.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 51 122,06 грн. пені, суд задовольняються вказані вимоги, оскільки вказані розрахунки є вірними.
Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 66 905,92 грн. штрафу.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем штрафу, суд зазначає, що позивачем проведено нарахування штрафу всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства, нараховуючи штраф від всієї вартості несвоєчасно наданих послуг, а не від вартості невиконаних зобов'язань понад 30 днів.
Таким чином належним розміром штрафу, який підлягає стягненню з відповідача є штраф у розмірі 28 060,12 грн., який розрахований від вартості несвоєчасно наданих послуг ремонту вантажнопасажирського автомобіля ГАЗ-2705 з простроченням 86 календарних днів.
У вимогах в іншій частині штрафу слід відмовити.
З приводу клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому за положенням ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Однак, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Враховуючи ступінь невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, надавши оцінку обставинам договірних відносин, несвоєчасного виконаному зобов'язання, поведінку відповідача, майновий стан обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення заявлених штрафних санкцій.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Чайки Вікторії Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок, 5, код 40075815) 51 122 (п'ятдесят одну тисячу сто двадцять дві) грн. 06 коп. пені, 28 060 (двадцять вісім тисяч шістдесят) грн. 12 коп. штрафу, 1 625 (одну тисячу шістсот двадцять п'ять) грн. 13 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4 У позові в іншій частині відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак