ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.10.2025Справа № 910/11038/24
За позовом Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія
«Укренерго»
про стягнення 1.465.465.188,49 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участю представників сторін
від позивача Войтюк Д.В., ордер серії АІ № 1894627 від 14.10.2025
від відповідача Бондаренко О.О., адвокат за довіреністю № 20/11-32 від 20.11.2024
09.09.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення 1.465.465.188,49 грн, з яких 1.387.694.525,55 грн основного боргу, 54.371.300,88 грн інфляційних втрат та 23.399.362,06 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/11038/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
15.10.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позов.
21.10.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.
29.10.2024 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на відповідь на відзив.
04.11.2024 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення по справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/11038/24 від 06.02.2025 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» 1.387.694.525,55 грн основної заборгованості, 54.371.300,88 грн інфляційних втрат, 23.341.526,50 грн трьох процентів річних та 847.806,54 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/11038/24 від 06.05.2025 рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/11038/24 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду № 910/11038/24 від 13.08.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 у справі № 910/11038/24 в частині вирішення спору про стягнення інфляційних втрат скасовано, справу у зазначеній частині направлено дану справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Матеріали справи № 910/11038/24 отримані Господарським судом міста Києва 21.08.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11038/24 від 28.08.2025 прийнято справу до розгляду; підготовче засідання призначено на 23.09.2025.
Відповідач у підготовче засідання 23.09.2025 не з'явився.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/11028/24 від 23.09.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/11038/24 та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.10.2025.
Позивач у судовому засіданні 14.10.2025 позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підтримав повністю.
Відповідач у судовому засіданні 14.10.2025 проти задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат заперечував частково.?????
В судовому засіданні 14.10.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке змінило організаційно-правову форму на Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» листом № 01/15416 від 26.04.2019 повідомило Приватне акціонерне товариство «Укргідроенерго» про приєднання останнього до умов договору про участь у балансуючому ринку та долучено до реєстру постачальників послуг з балансування (ідентифікатор договору - № 0422-04012, дата акцептування - 26.04.2019).
Також у вказаному повідомленні зазначено, що договір є публічним, укладається сторонами з урахуванням ст. 634 Цивільного кодексу України та розміщений на офіційному сайті Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».
Зі змісту вказаного повідомлення також вбачається, що з моменту акцептування письмової згоди на приєднання в порядку, встановленому Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП № 307 від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) та Законом, учасник ринку набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1.1. договору цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.
Згідно з п. 1.2 договору за цим договором ППБ зобов'язується надавати балансуючу електричну енергію на завантаження або розвантаження для здійснення ОСП балансування об'єднаної енергетичної системи України, а ОСП - продавати балансуючу електричну енергію ППБ або купувати балансуючу електричну енергію у ППБ та отримувати оплату за продану ППБ балансуючу електричну енергію або сплачувати кошти за куплену балансуючу електричну енергію у ППБ відповідно до умов цього договору та Правил ринку.
Предметом нового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 54.371.300,88 грн. за несвоєчасну оплату відповідачем вартості проданої балансуючої електричної енергії
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 4.1. договору виставлення рахунків та оплата платежів здійснюються відповідно до процедур та у строки, визначені Правилами ринку.
За умовами п. 4.2. договору подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку.
Відповідно до п. 7.7.4 Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунка АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
За змістом пункту 5.4. договору на ОСП покладено обов'язок здійснювати вчасно та в повному обсязі оплату проданої ППБ балансуючої електричної енергії на умовах, визначених Правилами ринку та цим правочином.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сформовано та виставлено відповідачу рахунки на загальну суму 5.337.645.792,07 грн, а саме
20.02.2024 виставлено рахунок-фактуру № 1502202400264 від 20.02.2024 на суму 152.922.657,59 грн (за період 01.02.2024 - 10.02.2024),
28.02.2024 виставлено рахунок-фактуру № 2602202400257 від 28.02.2024 на суму 234.944.502,13 грн (за період 11.02.2024 - 20.02.2024),
08.03.2024 виставлено рахунок-фактуру № 0603202400258 від 07.03.2024 на суму 231.971.139,83 грн (за період 21.02.2024 - 29.02.2024),
19.03.2024 виставлено рахунок-фактуру № 1403202400254 від 19.03.2024 на суму 208.493.198,24 грн (за період 01.03.2024 - 10.03.2024),
28.03.2024 виставлено рахунок-фактуру № 2603202400012 від 27.03.2024 на суму 154.098.845,93 грн (за період 11.03.2024 - 20.03.2024),
12.04.2024 виставлено рахунок-фактуру № 0404202400253 від 10.04.2024 на суму 142.314.859,79 грн (за період 21.03.2024 - 31.03.2024),
22.04.2024 виставлено рахунок-фактуру № 1604202400031 від 19.04.2024 на суму 147.515.041,99 грн (за період 01.04.2024 - 10.04.2024),
01.05.2024 виставлено рахунок-фактуру № 2504202400251 від 30.04.2024 на суму 247.982.878,63 грн (за період 11.04.2024 - 20.04.2024),
09.05.2024 виставлено рахунок-фактуру № 0605202400250 від 08.05.2024 на суму 162.925.126,30 грн (за період 21.04.2024 - 30.04.2024),
21.05.2024 виставлено рахунок-фактуру № 1605202400245 від 21.05.2024 на суму 82.160.219,21 грн (за період 01.05.2024 - 10.05.2024),
28.06.2024 виставлено рахунок-фактуру № 2606202400014 від 28.06.2024 на суму 203.671.133,11 грн (за період 11.06.2024 - 20.06.2024),
08.07.2024 виставлено рахунок-фактуру № 0407202400244 від 08.07.2024 на суму 124.288.837,56 грн (за період 21.06.2024 - 30.06.2024).
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на умови договору та положення ст. 253 Цивільного кодексу України відповідач мав здійснити оплату рахунків у наступні строки
рахунок № 1502202400264 від 20.02.2024 у строк до 26.02.2024 включно,
рахунок № 2602202400257 від 28.02.2024 у строк до 05.03.2024 включно,
рахунок № 0603202400258 від 07.03.2024 у строк до 14.03.2024 включно,
рахунок № 1403202400254 від 19.03.2024 у строк до 25.03.2024 включно,
рахунок № 2603202400012 від 27.03.2024 у строк до 03.04.2024 включно,
рахунок № 0404202400253 від 10.04.2024 у строк до 18.04.2024 включно,
рахунок № 1604202400031 від 19.04.2024 у строк до 26.04.2024 включно,
рахунок № 2504202400251 від 30.04.2024 у строк до 07.05.2024 включно,
рахунок № 0605202400250 від 08.05.2024 у строк до 15.05.2024 включно,
рахунок № 1605202400245 від 21.05.2024 у строк до 27.05.2024 включно,
рахунок № 2606202400014 від 28.06.2024 у строк до 04.07.2024 включно,
рахунок № 0407202400244 від 08.07.2024 у строк до 12.07.2024 включно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання зобов'язань за договором № 0422-04012 від 26.04.2019 перерахував на користь позивача кошти за договором
03.09.2024 в сумі 152.922.657,59 грн (за період 01.02.2024 - 10.02.2024),
03.09.2024 в сумі 135.237.379,05 грн (за період 11.02.2024 - 20.02.2024),
03.09.2024 в сумі 174.407.939,58 грн (за період 01.03.2024 - 10.03.2024),
03.09.2024 в сумі 129.904.882,21 грн (за період 01.04.2024 - 10.04.2024),
03.09.2024 в сумі 56.887.559,94 грн (за період 01.05.2024 - 10.05.2024),
03.09.2024 в сумі 56223.496,30 грн (за період 11.06.2024 - 20.06.2024).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за балансуючу електричну енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати проданої балансуючої електричної енергії за період з січня по червень 2024 року позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 54.371.300,88 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Наведена норма свідчить про те, що інфляційні нарахування та 3% річних можуть бути нараховані лише за весь час прострочення платежу, а тому день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 в контексті застосування частини другої статті 625 ЦК України засвідчила наступне:
(1) величина приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десяткового числа після коми;
(2) при обчисленні інфляційних збитків за наступний період до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Також Верховний Суд у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 виснував, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 наведено наступний висновок.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 54.000.288,02 грн інфляційних втрат (за розрахунками суду).
В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки нарахування здійснено без врахування наведеної вище судової практики.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» в частині стягнення інфляційних втрат обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат.
Також судом з урахуванням ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України здійснено розподіл витрат відповідача по сплаті судового збору за апеляційний та касаційний розгляд.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» в частині стягнення 54.371.300,88 грн інфляційних втрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) на користь Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська обл., м. Вишгород; код ЄДРПОУ 20588716) 54.000.288 (п'ятдесят чотири мільйони двісті вісімдесят вісім) грн 02 коп. інфляційних втрат, 31.246 (тридцять одну тисячу двісті сорок шість) грн 68 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині інфляційних втрат в позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська обл., м. Вишгород; код ЄДРПОУ 20588716) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) 46.862 (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 53 коп. витрат по сплаті судового збору за апеляційний розгляд, 8.904 (вісім тисяч дев'ятсот чотири) грн 31 коп. витрат по сплаті судового збору за касаційний розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя В.В.Сівакова