ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/3585/25
За позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астріум";
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня";
про стягнення 4 303 500,00 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від позивача: Шпінь В.І., адвокат, довіреність № 19 від 18.03.2025;
Від відповідача: Бодюк В.А., адвокат, ордер серії АА № 1536143 від 14.04.2025;
Від відповідача: Курзін О.А., адвокат, ордер серії ВІ № 1270258 від 05.01.2025;
Від третьої особи: не з'явилися.
Державне підприємство "Медичні закупівлі України" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астріум" пеню у розмірі 1 738 500,00 грн та штраф у розмірі 2 565 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань згідно умов договору про закупівлю № 09/222-08/2022 від 10.08.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/3585/25; справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 29.04.2025.
15.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Астріум" подало до господарського суду відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
22.04.2025 Державне підприємство "Медичні закупівлі України" подало до господарського суду відповідь на відзив Товариство з обмеженою відповідальністю "Астріум" на позовну заяву.
28.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Астріум" подало до господарського суду заперечення на відповідь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" на відзив на позовну заяву.
Також 28.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Астріум" подало до господарського суду клопотання про зупинення провадження у справі № 910/3585/25 до набрання судовим рішенням (вироком) у справі № 758/4993/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2025 вирішено, зокрема, залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня", а також відкласти підготовче засідання до 10.06.2025.
У підготовчому засіданні 10.06.2025 судом розглядалося клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Астріум" про зупинення провадження у справі № 910/3585/25.
Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд вказує, що у нього відсутня можливість посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи наведене, судом ухвалено відмовити у задоволенні клопотанні про зупинення провадження у справі, оскільки встановлені у справі 758/4993/24 обставини не впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, які господарський суд може встановити самостійно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/3585/25 до судового розгляду по суті.
Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 30.09.2025 представник Державного підприємства "Медичні закупівлі України" позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Астріум" у судовому засіданні 30.09.2025 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Представник Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" у судове засідання 30.09.2025 не з'явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази.
Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
30.09.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.08.2022 між Державним підприємством "Медичні закупівлі України" (далі також - позивач, замовник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астріум" (далі також - відповідач, постачальник) укладено договір про закупівлю № 09/222-08/2022 (далі - договір) відповідно до п. 1.1. якого, постачальник бере на себе зобов'язання у строки, в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити замовнику - Томограф комп'ютерний (не менше, ніж 16 фізичних зрізів за оберт та 32 реконструйованих зрізів), ДК 021:2015: 33110000-4 - Візуалізаційне обладнання для потреб медицини, стоматології та ветеринарної медицини (НК 024:2019: 37618 - Система рентгенівської комп'ютерної томографії всього тіла) (далі за текстом - Товар) (номер оголошення про проведення спрощеної закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2022-07-13-008245-а), а замовник прийняти такий Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Як визначено п. 1.2. договору, найменування (номенклатура, асортимент) Товару, обсяг та кількість Товару, ціна за одиницю Товару та загальна вартість Товару вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього договору.
За умовами п. 1.3. договору, постачальник гарантує, що Товар, який є предметом цього договору, вільний від боргових зобов'язань, не перебуває під забороною, обмеженнями використання та відчуження, обтяженнями, заставою та у власності третіх осіб, є новим, виготовленим не раніше 2021 року, а також таким, що не використовувався у якості демонстраційного зразку.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Товару складає 66 500 000,00 грн (шістдесят шість мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ. Ціна за одиницю Товару вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору. Оплата за Товар, який є предметом цього договору, звільняється від оподаткування податком на додану вартість, оскільки на таку операцію розповсюджується податкова пільга, встановлена пунктом 381 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.
Пунктом 4.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим договором у строк до 01.11.2022 включно, але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку Товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.
Як передбачено пп. 4.1.1. п. 4.1 договору, вказані у пункті 4.1. договору та/або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за мотивованим зверненням сторін за наявності обґрунтованих на те підстав, але у будь-якому випадку - за взаємною згодою сторін.
За змістом п. 4.3. договору, протягом 2 (двох) робочих днів після отримання заявки на поставку Товару постачальник зобов'язаний підтвердити замовнику свою готовність поставити Товар або надає мотивоване звернення щодо зміни дати поставки Товару, вказаної замовником у заявці на поставку Товару. Таке підтвердження або мотивоване звернення направляються замовнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором. Замовником може бути відмовлено в розгляді мотивованого звернення постачальника щодо зміни дати поставки Товару без надання будь-яких пояснень та обґрунтувань щодо такої відмови. У разі ненадання постачальником підтвердження готовності поставити Товар або мотивованого звернення щодо зміни дати поставки Товару протягом 2 (двох) робочих днів після отримання від замовника заявки на поставку Товару така заявка вважається підтвердженою постачальником.
Згідно з п. 4.4. договору, датою поставки Товару за договором вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної та/або акту приймання Товару, що підписуються після складання відповідальною(-ими) особою(-ами) кінцевого набувача акту контролю кількості, комплектності та якості Товару, за умови відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку замовника та/або кінцевого набувача.
Приймання Товару здійснюється після перевірки замовником особисто та/або із залученням третьої особи, та/або кінцевим набувачем Товару на: відповідність технічним вимогам до даного виду Товару, вимогам нормативної документації та перевірки товаросупровідних документів, визначених пунктом 6.5. договору, перевірки вантажу за місцем його розташування, візуального огляду Товару (зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості пакування, кількості поставленого Товару тощо) (п. 6.2. договору).
За приписами п. 9.2. договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи з яким порушено) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) Товару.
Як визначено у п. 11.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов'язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання.
Пунктом 2 додатку № 1 до договору (Специфікація) визначено обсяг Товару - кількість 7 комплектів; ціна за одиницю, грн без ПДВ - 9 500 000,00 грн; сума без ПДВ 66 500 000,00 грн. Загальна ціна Товару складає 66 500 000,00 грн.
Додатковою угодою № 1 від 15.09.2022 до договору сторони домовились, що замовником проводиться попередня оплата в розмірі 100 (ста) відсотків від ціни Товару, вказаної в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) на підставі оригіналу рахунку на оплату.
Додатковою угодою № 2 від 21.10.2022 до договору сторони продовжили термін поставки до 31.12.2022.
Додатковою угодою № 3 від 23.12.2022 до договору сторони продовжили термін поставки до 31.03.2023.
Позивач вказує, що на підставі листів Київської міської прокуратури від 18.07.2023 № 31/2-1276ВИХ-23 та від 18.08.2023 № 31/2-1494ВИХ23 було проведено позапланову перевірку щодо можливого неналежного виконання умов договору про закупівлю № 09/222-08/2022 від 10.08.2022, в ході здійснення якої встановлено, що 17 березня 2023 року на виконання умов договору відповідачем здійснено відвантаження комп'ютерного томографу Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київська обласна клінічна лікарня" (далі також - третя особа).
Однак, як зазначає позивач, в ході проведення перевірки під час проведення наради з директором відповідача, Максимом Івановим, останнім було підтверджено постачання робочої станції комп'ютерного томографу Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C до третьої особи неналежної якості та комплектності, та зазначено, що постачання неналежної робочої станції відбулось внаслідок помилки відповідальної за відвантаження особи.
В подальшому, 30 травня 2023 року відповідачем здійснено заміну робочої станції HP Z600 (серійний номер 2UA04908F4) поставленої 17 березня 2023 третій особі на робочу станцію HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09).
Однак, за твердженнями позивача, перевіркою встановлено, що робоча станція HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09) не є новою, раніше вже знаходилась в експлуатації, оскільки 21.01.2023 була змонтована разом з комп'ютерним томографом Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C (серійний номер 7CD2293470) в КНП Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічні багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" та 21 січня 2023 року була введена в експлуатацію, пізніше, 25.01.2023 робоча станція HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09) була вилучена інженером постачальника для сервісного обслуговування у зв'язку із виявленими під час встановлення програмного забезпечення несправностями.
Позивач звертає увагу, що на підставі листа ДУО "ПОЛІТЕХМЕД" від 17.08.2023 № 01-19/01-321, а також відомостей, зазначених у документах первинного бухгалтерського обліку робоча станція є не від'ємною частиною системи комп'ютерного томографа виробництва Canon Medical System Aquilion Lightning 32- зрізовий TSX-035A/7C, відсутність якої, унеможливлює використання зазначеної системи комп'ютерного томографа відповідно до медико-технічних вимог, технічних та якісних характеристик, заявлених підприємством у процедурі закупівлі.
Крім того, позивач вказує, що лише 31.01.2024 постачальник здійснив заміну робочої станції HP Z4 C4 (серійний номер CZC1437P09) на нову, що не була у використанні (серійний номер CZC217DJJ1), про що було укладено відповідний акт заміни обладнання № 31/01/2024.
У зв'язку з порушенням строку поставки товару відповідачем, позивач просить стягнути загальна сума неустойки, яка складає 4 303 500,00 грн (1 738 500,00 грн (пеня) та 2 565 000,00 грн (штраф)).
Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказує, що на виконання умов договору про закупівлю №09/222-08/2022 від 10.08.2022, поставка Товару здійснена 17.03.2023 кінцевому набувачу: Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київська обласна лікарня" (ЄДРПОУ 01993718) комп'ютерного томографу CANON MEDICAL SYSTEMS, модель - Aquilion Lightning 32- зрізовий TSX-035A/7C, вартістю 9 500 000 грн без ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №25 від 17.03.2023, видатковою накладною №20398 від 17.03.2023 та актом контролю кількості, комплектності та якості товару від 17.03.2023, однак листом № 490 від 15 травня 2023 року постачальник звернувся до третьої особи з повідомленням про виявлення помилкової поставки 17 березня 2023 року до комп'ютерного томографа "тестової робочої" станції та з проханням повідомити про дату та час для заміни робочої станції до комп'ютерного томографу та здійснило заміну обладнання № 1 (тестова робоча станція на базі HP Z600 серійний номер 2UA04908F4) до комп'ютерного томографу CANON MEDICAL SYSTEMS, модель - Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C, та поставило обладнання № 2 (мультимодальну діагностичну робочу станцію HP Z4 G4 (серійний № CZC1437P09, в комплекті з клавіатурою, мишкою, кабелями, зовнішнім ДВД-приводом, драйвером користувача - диск) 30.05.2023, проте в подальшому, позивач направив претензію № 05/7088-11/2023 від 30.11.2023, в якій, зокрема, посилаючись на те, що робоча станція HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09) не є новою, раніше вже знаходилась в експлуатації, вимагав замінити поставлений товар на новий, однак відповідач, листом-відповіддю № 1796 від 22.12.2023 на вказану претензію повідомив позивача про те, що робоча станція HP Z4 G4 (CZC1437P09), поставлена 30.05.2023, не знаходилась в "експлуатації", та не була в користуванні, так як її не було можливим підключити, вказана обставина була усунута на офіційному сервісі, при цьому, у вказану листі відповідач звернув увагу позивача на те, що згідно договірних зобов'язань будь-яка помилка при поставці була б усунута постачальником та за його рахунок, оскільки він несе гарантійні зобов'язання за договором, а несправне обладнання не може бути введено в експлуатацію і крім того, постачальник повідомив замовника, що незважаючи на те, що відповідач не погоджується з тим, що робоча станція, яка була передана 30 травня 2023 року третій особі, є такою, що була в користуванні та не відповідає умовам договору, однак, з метою врегулювання ситуації, що склалася, постачальник, підтверджує готовність поставити на заміну робочої станції HP Z4 G4 (CZC1437P09) іншу нову робочу станцію, яка відповідає умовам договору, а 31.01.2024 постачальник здійснив повторну заміну робочої станції HP Z4 С4 (серійний номер CZC1437P09) на іншу робочу станцію HP Z4 С4 (серійний номер CZC217DJJ1), про що було складено відповідний акт заміни обладнання № 31/01/2024.
Відповідач також зазначає, що згідно із висновками експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, викладених в звіті про проведене експертне дослідження від 18.03.2024 року № 2605/24-54/2606/24- 72, зокрема, технічний стан робочої станції HP Z4 G4 (серійний № CZC1437P09, в комплекті з клавіатурою, мишкою, кабелями, зовнішнім ДВД-приводом, драйвером користувача - диск) відповідає під визначення стану "Нова" та не є невід'ємною складовою (частиною) комп'ютерного томографу CANON MEDICAL SYSTEM, модель Aquilion Lightning 32- зрізовий TSX035A/7C.
З урахуванням наведених обставин, на думку відповідача, відбулося фактичне постачання комп'ютерного томографу належної якості та комплектності відповідно до умов договору 30.05.2023 (дата заміни робочої станції на HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09)), що свідчить про вчинення постачальником дій щодо належного виконання умов договору №09/222-08/2022 від 10.08.2022, а відтак, вартість продукції, що поставлена станом на 30.05.2023, складає 9 500 000,00 грн без ПДВ і тому позивачем безпідставно та необґрунтовано здійснено розрахунок штрафних санкцій від вказаної дати поставки (тобто після 30.05.2024), оскільки за вказаних обставин помилково не була поставлена лише у період з 01.04.2023 по 30.05.2023.
Крім того, відповідач вказує, що лише після складання та підписання гарантійного листа 24.07.2024, розпочинають діяти умови зобов'язання щодо якості (комплектності) Товарів, визначені п.9.3 договору, тому позивачем безпідставно зроблено застосування штрафу 20 відсотків від ціни продукції, умови зобов'язання щодо якості (комплектності) якої порушено не було.
Також відповідач зазначає, що розрахунок санкцій (штрафу та пені) є необґрунтованим, а визначення заборгованості за зобов'язанням у розмірі 9 500 000,00 грн є безпідставним з огляду на те, що комп'ютерний томограф поставлений, знаходиться у володінні третьої особи та як вже зазначалося може бути змонтований та використовуватись за призначенням, а позивачем не враховано, що за загальними правилами встановленими господарським та цивільним законодавством покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару і як наслідок заявлено вимоги, які не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
А відтак, за розрахунком відповідача, виходячи з вартості робочої станції у 4 600,00 Євро (станом на 30.05.2023 еквівалентно 180 209,14 грн по офіційному курсу НБУ - 39,1759 грн за 1 Євро), яка помилково не була поставлена у період з 01.04.2023 по 30.05.2023, загальна сума санкцій за договором становить - 59 469,02 грн.
При цьому відповідач вказує на наявність підстав для звільнення від відповідальності та вказує, що ним були вжиті всі можливі заходи щодо недопущення порушення умов договору, а позивачем належним чином не доведено факт завдання йому збитків у зв'язку з несвоєчасною поставкою товару за договором.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як передбачено п. 3.4.1. договору, замовником може проводитись попередня оплата з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим договором може проводитись замовником за умови отримання вмотивованого звернення постачальника про проведення попередньої оплати.
Додатковою угодою № 1 від 15.09.2022 до договору сторони домовились, що замовником проводиться попередня оплата в розмірі 100 (ста) відсотків від ціни Товару, вказаної в Специфікації (Додаток № 1 до Договору) на підставі оригіналу рахунку на оплату.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22.09.2022 позивачем, на виконання умов договору, здійснено попередню оплату Товару на суму 66 500 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2 від 22.09.2022.
04.11.2022 позивачем на електронну адресу постачальника було надіслано заявку на поставку № 1 (№ 05/3665-11/2022 від 11.11.2022), згідно пункту 4 якої, датою поставки зазначено 31.12.2022.
Пунктом 4.1. договору зазначено, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим договором у строк до 01.11.2022 включно, але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку Товару, направленій замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором.
Додатковою угодою № 2 від 21.10.2022 до договору сторони продовжили термін поставки до 31.12.2022.
07.12.2022 позивачем на електронну адресу постачальника було надіслано уточнюючу заявку до заявки на поставку № 1 (№ 05/4175-12/2022 від 07.12.2022), згідно пункту 4 якої, датою поставки зазначено 31.12.2022.
Додатковою угодою № 3 від 23.12.2022 до договору сторони продовжили термін поставки до 31.03.2023.
30.12.2022 позивачем на електронну адресу постачальника було надіслано уточнюючу заявку № 2 до заявки на поставку № 1 (№ 05/4624-12/2022 від 30.12.2022), згідно пункту 4 якої, датою поставки зазначено 31.03.2023.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У постанові Великої Плати Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 9901/120/19 зазначено, що поняття строку міститься у частині першій статті 251 Цивільного кодексу України. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 Цивільного кодексу України). Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв'язку із цим. Характерною рисою строків, визначених законом, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників правовідносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом. Тому, вирішуючи питання, чи своєчасно вчинена певна дії, або ж чи має місце бездіяльність, визначальним є дотримання темпоральних рамок, передбачених у нормативно-правовому акті.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, що зі змісту статті 252 Цивільного кодексу України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
Окрім того, за висновками Верховного Суду при визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб'єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.(постанова Верховного Суд від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).
17 березня 2023 року на виконання умов договору відповідачем здійснено відвантаження комп'ютерного томографу Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C третій особі, однак в ході проведення перевірки під час проведення наради з директором постачальника Максимом Івановим, останнім було підтверджено постачання робочої станції комп'ютерного томографу Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C третій особі неналежної якості та комплектності, та зазначено, що постачання неналежної робочої станції відбулось внаслідок помилки відповідальної за відвантаження особи.
30 травня 2023 року постачальником здійснено заміну робочої станції HP Z600 (серійний номер 2UA04908F4), поставленої 17 березня 2023 року третій особі, на робочу станцію HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09), що підтверджується актом заміни обладнання від 30 травня 2023 року.
Однак, перевіркою позивача встановлено, що робоча станція HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09) не є новою, раніше вже знаходилась в експлуатації, оскільки 21.01.2023 була змонтована разом з комп'ютерним томографом Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C (серійний номер 7CD2293470) в КНП Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічні багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" та 21 січня 2023 року була введена в експлуатацію.
Вказане вбачається з акту № 5 контролю кількості, комплектності та якості Товару від 18.01.2023 та візитом рапортом від 21.01.2023, який складений інженером Алдик С.
Також зазначене підтверджується гарантійним талоном № ГТ06-01-2023-3L, відповідно до якого комп'ютерний томограф Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C (серійний номер 7CD2293470) був поставлений КНП Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічні багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" 18.01.2023, а 21.01.2023 введений в експлуатацію.
Однак в подальшому, як це вбачається з візиту рапорту від 25.01.2023, робоча станція HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09) була вилучена інженером постачальника для гарантійного ремонту, у зв'язку із виявленими під час встановлення програмного забезпечення несправностями.
Тобто, у період з 21.01.2023 по 25.01.2023, робоча станція HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09), була в експлуатації КНП Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічні багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" у складі комп'ютерного томографу Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C (серійний номер 7CD2293470).
Таким чином, робоча станцію HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09), яка була поставлена третій особі у складі комп'ютерного томографу Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C уже була в експлуатації, а саме в експлуатації КНП Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічні багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування".
При цьому, за умовами п. 1.3. договору, постачальник гарантує, що Товар, який є предметом цього договору, вільний від боргових зобов'язань, не перебуває під забороною, обмеженнями використання та відчуження, обтяженнями, заставою та у власності третіх осіб, є новим, виготовленим не раніше 2021 року, а також таким, що не використовувався у якості демонстраційного зразку.
Однак, в супереч вказаному положенню договору, відповідачем поставлено робоча станцію HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09), яка не є новою.
При цьому суд вказує, що в ході перевірки, на підставі листа ДУО "ПОЛІТЕХМЕД" від 17.08.2023 № 01-19/01-321, а також відомостей, зазначених у документах первинного бухгалтерського обліку робоча станція HP Z4 G4 є не від'ємною частиною системи комп'ютерного томографа виробництва Canon Medical System Aquilion Lightning 32- зрізовий TSX-035A/7C, відсутність якої, унеможливлює використання зазначеної системи комп'ютерного томографа відповідно до медико-технічних вимог, технічних та якісних характеристик, заявлених підприємством у процедурі закупівлі.
Таким чином, використання третьою особою комп'ютерного томографа Canon Medical System Aquilion Lightning 32- зрізовий TSX-035A/7C без робочої станції HP Z4 G4, за її цільовим призначенням є неможливим.
Однак, відповідач наполягає на тому, що використання комп'ютерного томографа Canon Medical System Aquilion Lightning 32- зрізовий TSX-035A/7C без робочої станції HP Z4 G4 є можливим, а сама робоча станція HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09) була новою та не є невід'ємною частиною вказаного комп'ютерного томографа.
На підтвердження вказаних тверджень, відповідач надає висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України за результатами проведення комплексної судової товарознавчої експертизи та судово-економічної експертизи № 2605/24-54/2606/24-72 від 18.03.2024.
Як передбачено ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Положеннями ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
При цьому, як роз'яснив Верховний Суд України в п. 17 своєї постанови "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" від 30.05.1997 №8, при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об'єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Суд вказує, що за приписами ч. 1, 3 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частиною 6 вказаної статті також визначено, що у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.
Крім того, ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
Частиною 5 вказаної статті передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Однак, як вбачається з висновку експертів № 2605/24-54/2606/24-72 від 18.03.2024, у ньому відсутні відомості, що вказаний висновок підготовлено для подання до суду.
Більш того, в ньому зазначено, що його було складено в межах кримінального провадження № 42022100000000649 від 29.12.2022, відповідно до ч. 1 ч. 3, ч. 1 ч. 2 ст. 101, ч. 1 ст. 242, ч. 1 ст. 243 КПК України.
В свою чергу, у висновку експертів № 2605/24-54/2606/24-72 від 18.03.2024 не зазначено хто був присутній при проведенні експертизи.
При цьому, у вказаному висновку вказано, що при огляді робочої станції HP Z4 G4 (серійний номер CZC1437P09) були присутні представники відповідача.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Правила доказування у господарському процесі визначені у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також вказує, що висновок експертів № 2605/24-54/2606/24-72 від 18.03.2024 не узгоджується з іншими матеріалами справи, а саме з гарантійним талоном № ГТ06-01-2023-3L, відповідно до якого комп'ютерний томограф Aquilion Lightning 32-зрізовий TSX-035A/7C (серійний номер 7CD2293470) був поставлений КНП Балаклійської міської ради Харківської області "Балаклійська клінічні багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" 18.01.2023, а 21.01.2023 введений в експлуатацію, актом № 5 контролю кількості, комплектності та якості Товару від 18.01.2023, візитом рапортом від 21.01.2023, візитом рапортом від 25.01.2023 та листом ДУО "ПОЛІТЕХМЕД" від 17.08.2023 № 01-19/01-321.
За таких обставин висновок експертів № 2605/24-54/2606/24-72 від 18.03.2024 не приймається судом в якості належного та допустимого доказу. В свою чергу, докази надані позивачем є більш вірогідними.
При цьому суд зазначає, що в подальшому, а саме 31.01.2024 відповідачем було здійснено повторну заміну робочої станції HP Z4 С4 (серійний номер CZC1437P09) на іншу робочу станцію HP Z4 С4 (серійний номер CZC217DJJ1), про що було складено відповідний акт заміни обладнання № 31/01/2024 від 31.01.2024.
А відтак, суд розцінює такі дії відповідача, як конклюдентні.
З наведеного вбачається, що своє зобов'язання з поставки Товару відповідач виконав лише 31.01.2024.
Тобто, в порушення умов договору, відповідач здійснив поставку товару на суму в розмірі 9 500 000,00 грн з порушенням строку, визначеного договором.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 1 738 500,00 грн, 7% штрафу у розмірі 665 000,00 грн та 20 % ціни продукції, умови зобов'язання щодо якості (комплектності) якої порушено, у розмірі 1 900 000,00 грн.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами п. 9.2. договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором, несвоєчасне проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого або строк проведення монтажу, пусконалагоджувальних робіт та навчання медичного персоналу кінцевого набувача методам роботи з яким порушено) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від вартості непоставленого (неприйнятого, не переданого) Товару.
Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання з поставки товару у строк, який визначений у договорі.
А відтак, дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок 7 % штрафу та пені, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 738 500,00 грн та 7% штрафу у розмірі 665 000,00 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 % ціни продукції, умови зобов'язання щодо якості (комплектності) якої порушено, у розмірі 1 900 000,00 грн суд вказує наступне.
Як передбачено п. 9.3. договору, за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) Товарів стягується штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості неякісних (некомплектних) Товарів.
Однак, як встановлено судом вище і про що також зазначає позивач, свій обов'язок з поставки Товару, відповідач виконав фактично лише 31.01.2024.
При цьому після 31.01.2024 позивачем не заявлялося вимог щодо некомплектності Товару чи його неякісності.
Відповідні докази, як то дефектні акти, акти приймання товару за якістю та кількістю, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надавалися.
А відтак вказана позовна вимога судом залишається без задоволення з огляду на її необґрунтованість та недоведеність.
Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до частини 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
З огляду на наведене, судові витрати у справі покладаються на сторони, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97 від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99 від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як законодавчо необґрунтовані та безпідставні.
Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астріум" (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок, 120, офіс 24, ідентифікаційний код 33603690) на користь Державного підприємства "Медичні закупівлі України" (01601, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 7, ідентифікаційний код 42574629) пеню у розмірі 1 738 500 (один мільйон сімсот тридцять вісім тисяч п'ятсот) грн 00 коп., штраф у розмірі 665 000 (шістсот шістдесят п'ять тисяч) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 28 842 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок дві) грн 06 коп.
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 17.10.2025.
Суддя О.В. Мандриченко