ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
20.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/999/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/999/25 за позовом фізичної особи-підприємця Сергійчук Софії Андріївни до фізичної особи-підприємця Сірко Галини Богданівни про стягнення 51 000,00 грн.
Суть спору.
Фізична особа-підприємець Сергійчук Софія Андріївна через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Сірко Галини Богданівни про стягнення 51 000,00 грн безпідставно збережених грошових коштів.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Сергійчук Софія Андріївна, з метою придбання політного контролеру SpeedyBee F405 V4 BLS 60A, звернулася до ФОП Сірко Галини Богданівни та оплатила виставлений нею рахунок в сумі 51 000,00 грн.
Відтак оплачений товар позивачка не отримала; перераховані кошти, на вимогу позивачки, не повернуті.
Позов заявлено на підставі приписів статей 11, 15, 16, 1212 ЦК України.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подала, проти позову не заперечила, доказів повернення грошових коштів або поставки товару не надала.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2025 для розгляду справи № 909/999/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.08.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/999/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали від 21.08.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа, копія з ухвали про відкриття провадження у справі доставлена до електронного кабінету представника позивача 22.08.2025 о 08:44.
Копію ухвали від 21.08.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав ФОП Сірко Галині Богданівні рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, яка вказана в позовній заяві та відповідає даним з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Поштове відправлення, яким суд направляв копію ухвали про відкриття провадження відповідачці, повернуто підприємством поштового зв'язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії суд направив стороні за належною адресою, тобто адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою реєстрації, вказаною в Єдиному державному демографічному реєстрі чи повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації про іншу адресу відповідача у суду немає. Відповідач сам, у власних інтересах, повинен забезпечити належне приймання кореспонденції, яка направляється на його адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвала Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі № 909/999/25 від 21.08.2025 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
У контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином, у порядку встановленому Господарським процесуальним кодексом України, повідомлений про розгляд даної справи.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
У позовній заяві зазначено, що ФОП Сергійчук Софія Андріївна, з метою придбання політного контролеру SpeedyBee F405 V4 BLS 60A, звернулася до ФОП Сірко Галини Богданівни та оплатила виставлений нею рахунок в сумі 51 000,00 грн.
Позивачка стверджує, що в телефонній розмові відповідачка повідомила про відсутність товару та зобов'язалася повернути перераховані кошти, однак оплачений товар ФОП Сергійчук С.А. не отримала; перераховані кошти, на її вимогу, не повернуті.
Судом встановлено, що 08.07.2025 позивачка - ФОП Сергійчук Софія Андріївна перерахувала на користь відповідачки - Сірко Галини Богданівни 51 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 155 (#1635733964226) із призначенням платежу: "рахунок-фактура № 00016 від 08.07.2024" (а.с. 7).
В матеріалах справи наявний, вказаний у призначенні платежу, рахунок № 00016 від 08.07.2024, із зазначенням товару - Speedyвee F405 V4 60A; кількості - 20; ціни - 2550,00. Всього найменувань 1, на суму 51 000,00 грн (а.с. 6 зворот).
З метою досудового врегулювання спору, 30.07.2024 позивачкою було надіслано на адресу відповідачки лист № 1 від 30.07.2024 з проханням повернути помилкового перераховані кошти на рахунок з якого вони були надіслані (а.с. 8). Однак поштове відправлення, яким ФОП Сергійчук С.А. направила вимогу, повернуто підприємством поштового зв'язку АТ "Укрпошта" із зазначенням у відповідній довідці про причини повернення/досилання "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 8 зворот).
Прохання щодо повернення коштів залишене без відповіді та задоволення, що й стало підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, частинами 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.07.2025 позивачка - ФОП Сергійчук Софія Андріївна перерахувала на користь відповідачки - Сірко Галини Богданівни 51 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 155 (#1635733964226) із призначенням платежу: "рахунок-фактура № 00016 від 08.07.2024" (а.с. 7).
В матеріалах справи наявний, вказаний у призначенні платежу, рахунок № 00016 від 08.07.2024, із зазначенням товару - Speedyвee F405 V4 60A; кількості - 20; ціни - 2550,00. Всього найменувань 1, на суму 51 000,00 грн (а.с. 6 зворот).
У позовній заяві позивачка також зазначає, що вона, з метою придбання політного контролеру SpeedyBee F405 V4 BLS 60A, звернулася до ФОП Сірко Галини Богданівни та оплатила виставлений нею рахунок в сумі 51 000,00 грн.
Відтак в телефонній розмові відповідачка повідомила про відсутність товару та зобов'язалася повернути перераховані кошти.
За наведеного, суд констатує, що наявні докази (платіжний документ з детальним призначенням платежу та рахунок-фактура) свідчать про свідоме та цілеспрямоване перерахування коштів за конкретний товар.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що кошти в сумі 51 000,00 грн не є отриманими відповідачкою за відсутності правової підстави, а є попередньою оплатою товару, тому їх може бути витребувано згідно з положеннями ст. 693 ЦК України як попередню оплату, а не безпідставно отримані кошти (ст. 1212 ЦК України), як просить позивач.
Та обставина, що позивач покликався в обґрунтування позову на положення закону про безпідставне збагачення не є перешкодою для задоволення позову, оскільки відповідно до усталеної практики Верховного Суду, суд сам відповідно до встановлених обставин справи застосовує норми матеріального права.
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, позовні вимоги щодо стягнення 51 000,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 3414-7649-2863-9324 від 17.08.2025 (а.с. 9).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір у розмірі 2422,40 грн покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, з приводу чого позивач подав суду докази, і які входять до складу судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, суд враховує таке.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до приписів вказаної вище норми, у позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та/або очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 7422,40 грн, з яких: 2422,40 грн - судовий збір, 5000,00 грн - витрати на правничу допомогу.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази (у копіях документів):
- Договір про надання правничої допомоги від 05 серпня 2025 р., укладений між ФОП Сергійчук Софією Андріївною (клієнт) та Шолох Ольгою Володимирівною (адвокат);
- Додаткова Угода до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.08.2025 (згідно п. 3 Договору) - розрахунок оплати витрат на правову допомогу (правничу допомогу) ( акт виконаних робіт) від 11.08.2025;
- платіжна інструкція № 327 від 11 серпня 2025 р. на суму 5000,00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 05 серпня 2025 р. між ФОП Сергійчук Софією Андріївною (далі - клієнт) та Шолох Ольгою Володимирівною (далі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги.
Пунктом 1.1. Договору погоджено, що адвокат надає правову допомогу клієнтові з приводу представництва та захисту його інтересів у судах всіх ланок України.
У пункті 2. Договору сторони погодили повноваження Адвоката.
Відповідно до п. 3. Договору обсяг і вартість наданої правової допомоги за цим Договором визначається у відповідному Розрахунку, який є невід'ємним додатком до цього Договору і свідчить про виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з актом виконаних робіт (розрахунок оплати витрат на правову допомогу (правничу допомогу), сторони погодили, що у відповідності з Розділом 3 Договору, вартість правової допомоги в суді першої інстанції, становить 5 (п'ять) тисяч гривень.
Вартість праці встановлюється у фіксованому розмірі 5000 (п'ять) тисяч гривень.
Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг Довіритель до Адвоката немає.
Платіжною інструкцією № 327 від 11 серпня 2025 р. ФОП Сергійчук Софія Андріївна оплатила Шолох Ользі Володимирівні 5000,00 грн (призначення платежу: надання правничої допомоги згідно договору б/н від 05.08.2025 р.).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Щодо вартості витрат позивача на правничу допомогу інтересів в суді у розмірі 5000,00 грн, на думку суду така не є завищеною, враховуючи предмет спору, розмір заявлених позовних вимог та обсяг виконаної адвокатом роботи. Витрати в такому розмірі є обґрунтованими, необхідними, реальними та пропорційними до предмета спору.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги, до стягнення з відповідача в користь позивача належить 5000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов фізичної особи-підприємця Сергійчук Софії Андріївни до фізичної особи-підприємця Сірко Галини Богданівни про стягнення 51 000,00 грн задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Сірко Галини Богданівни ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Сергійчук Софії Андріївни ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 51 000 (п'ятдесят одну тисячу) гривень 00 коп. попередньої оплати, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп. витрат на сплату судового збору та 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп. витрат на правничу допомогу адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк