ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/539/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління",
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шутяка Євгенія Михайловича,
про стягнення в сумі 117 162,00 грн витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски)
за участю:
від відповідача: Бойко Роман Богданович
установив: Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Шутяка Євгенія Михайловича (далі - відповідач) про стягнення витрат пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) в сумі 117 162,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані неодноразовим самовільним встановленням Фізичною особою-підприємцем Шутяком Євгенієм Михайловичем конструкції (вивіски) без відповідних дозволів та погоджень, що виявлено позивачем та відмовою відповідача у добровільному порядку виконати вимоги Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо демонтажу самовільно встановлених конструкцій, внаслідок чого Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" понесло витрати, пов'язані з примусовим демонтажем малої архітектурної форми (вивіски), що складається з трьох частин, транспортуванням та зберіганням.Порушення виявлено повторно, у зв'язку із чим понесені витрати позивач нарахував у п'ятикратному розмірі на підставі п.6.11. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 №1025" (із змінами). Вважає, що у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення, оскільки внаслідок протиправної поведінки відповідача - самовільного розміщення вивіски та відмовою демонтувати її в добровільному порядку,позивач поніс витрати на демонтаж, транспортування та зберігання.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки законодавство України не передбачає відшкодування понесених витрат у п'ятикратному розмірі за демонтаж та зберігання вивіски у випадку повторного їх встановлення власником. Посилається на втрату чинності рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 13.04.2017 №310 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 11.11.2016 №1025", яким внесено зміни про відповідальність у п'ятикратному розмірі за понесені витрати. Стверджує, що спір не підлягає вирішенню у господарському судочинстві, з причин недоведення позивачем, що демонтована вивіска використовувалась Шутяком Євгеном Михайловичем саме з метою підприємницької діяльності.
В судових засіданнях представник позивача позовну вимогу підтримав та просив суд про її задоволення.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував та просив суд в задоволенні- відмовити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази у справі та надавши їм належної правової оцінки, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що в процесі моніторингу розміщення малих архітектурних форм (вивісок) на території м. Львова виявлено порушення Фізичною особою-підприємцем Шутяком Євгенієм Михайловичем Порядку встановлення малих архітектурних форм (вивісок), затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025, а саме: неодноразове самовільне встановлення малої архітектурної форми (вивіски) на зовнішній поверхні будинку за адресою: проспект Свободи,41 у м. Львові.
Так, в 2019 році інженерами Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" в ході проведення моніторингу території м. Львів виявлено самовільне встановлення без відповідного погодження малої архітектурної форми (вивіски), що складалася з трьох частин, на фасаді будівлі за адресою: проспект Свободи,41 у м. Львові та належала ФОП Шутяку Євгену Михайловичу.
На юридичну адресу відповідача Департамент містобудування Львівської міської ради направив вимогу №23/Р-11-564 від 20.02.2019 про демонтаж вивіски.
У зв'язку із невиконанням відповідачем в добровільному порядку демонтажу вивіски, 05.06.2019 позивач на підставі наказу Департаменту містобудування №19 від 13.03.2019 здійснив примусовий демонтаж, що підтверджується Актом №6 проведення демонтажу спеціальних конструкцій від 05.06.2019.
07.06.2019 представник відповідача - Мельник Р.С. звернувся до позивача із заявою-договором, в якій просив повернути демонтовану позивачем вивіску та гарантував здійснити оплату витрат за демонтаж, перевезення та зберігання конструкції. У заяві-договорі обумовлено зобов'язання не здійснювати встановлення будь-яких конструкцій без належно оформленого дозволу на їх розміщення , а у разі самовільного встановлення конструкцій за тією ж адресою, де такі вже були демонтовані силами позивача , а саме за адресою: проспект Свободи,41 у м. Львові,погодився здійснювати оплату витрат-у п'ятикратному розмірі.Такий факт відомий відповідачу, про що зазначається в письмових поясненнях (запереченнях) наданих суду .
Відповідно до виписки банку по рахунку КП "Адміністративно-технічне управління" від 25.06.2019 відповідач здійснив оплату у розмірі 7 308,00 грн, відповідно вивіску - повернуто відповідачу
В процесі здійснення чергової перевірки розміщення малих архітектурних форм (вивісок) за адресою: м. Львів, просп. Свободи,41 виявлено повторне встановлення відповідачем аналогічної малої архітектурної форми (вивіски), що складається з трьох частин, яка вже була демонтована позивачем 05.06.2019 року
26.07.2019 Департамент містобудування Львівської міської ради звернувся до відповідача із вимогою №23/Р-11-2637, в якій запропонував останньому добровільно усунути допущені порушення в термін до 10.08.2019 та попередив, що у разі невиконання цієї вимоги демонтаж здійснить КП "Андміністративно-технічне управління", а на відповідача буде покладений обов'язок компенсації витрат пов'язаних з демонтажем та зберіганням конструкцій.
Відповідач вимоги, зазначені у Листі №23/Р-11-2637 від 26.07.2019 не виконав.
13.08.2019 Департамент містобудування Львівської області видав наказ №85 "Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)", в якому зобов'язав позивача до 14.02.2020 демонтувати самовільно встановлені вивіски, розміщені, зокрема, за адресою: просп. Свободи, 41 в м. Львові, власником якої є ФОП Шутяк Євген Михайлович.
20.08.2019 КП"Адміністративно-технічне управління"здійснило демонтаж самовільно встановленої вивіски - із залученням підрядних організацій, про що складено Акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій №11 від 20.08.2019.
Демонтаж та транспортування самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок), що складається з трьох частин, проводив підрядник ФОП Алексєєва М.М.. згідно Договору про надання послуг №02/04/19 від 02.04.2019.
Згідно Додатку №1 до Договору про надання послуг №02/04/2019 від 02.04.2019 демонтаж вивісок розміром від 0.21 до 0,5 м.кв становить 562,00 грн, демонтаж конструкції розміром від 1,01 до 2,0 м.кв становить 350 грн.
Загальна вартість робіт з демонтажу та транспортування самовільно встановленої вивіски складає 912,00 грн, з них: 562,00 грн за демонтаж вивісок та 350 грн за демонтаж конструкції, яка сплачена позивачем підряднику ФОП Алексєєвій М.М., що підтверджується випискою по рахунку за 09.09.2019.
Зберігання демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) здійснювалось на складі позивача, що підтверджується копією накладної №93 від 20.08.2019. Вартість наданих послуг по зберіганню складає 18 615,00 грн
При здійсненні нарахування витрат за зберігання малої архітектурної форми (вивіски) позивач, посилаючись на положення п.13.4.2 "Правил благоустрою Львівської міської ради територіальної громади", затверджених ухвалою сесії Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, відповідно до якого за зберігання спеціальної конструкції їх власники сплачують витрати у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.Внаслідок чого, відповідач має відшкодувати витрати пов'язані із зберіганням демонтованої 20.08.2019 вивіски в сумі 18615,00 грн.
Загальна вартість витрат КП "Адміністративно-технічне управління", понесених у зв'язку з демонтажем, транспортування та зберігання малої архітектурної форми (вивіски) становить 23 432,40 грн, з яких:
- 912 грн демонтаж, транспортування конструкцій,
- 0 грн використання спецтехніки,
- 18 615 грн зберігання конструкцій = 365 дні * 17 грн * 3 конструкції,
- 3 905,40 грн - ПДВ 20 %.
Відповідно до рішення Львівської міської №310 від 13.04.2017 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 11.11.2016 №1025"), яке діяло на час виявлення порушення , позивач здійснив пятикратне нарахування витрат у розмірі 117 162,00 грн ( 23 432,40 грн х 5 =117 162,00 грн).
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача Листом-вимогою №2410-10-5964 від 04.10.2019, в якому вимагав повернення витрат, понесених КП "Адміністративно-технічне управління", у зв'язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми.
Однак, відповідач відповіді на вимогу не надав, витрати не сплатив.
Предметом спору є відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат в розмірі 117 162,00 грн, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням незаконно встановленої демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).
Відповідно до п.7 ч.1ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Згідно частини 1, 2 та 4 ст. 20 Закону України"Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Відносини, які виникають у зв'язку з встановленням малих архітектурних форм (вивісок) , розміщення яких передбачено законодавством України про рекламу, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розміщення малих архітектурних форм (вивісок), врегульовано Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, затвердженим рішенням виконкому Львівської міської ради від 11.11.2016 № 1025 (зі змінами та доповненнями), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення (надалі Порядок).
Вказаний Порядок розроблений відповідно до Законів України:"Про місцеве самоврядування в Україні","Про рекламу"," Про охорону культурної спадщини","Про адміністративні послуги", "Про регулювання містобудівної діяльності","Про основи містобудування в Україні","Про благоустрій населених пунктів",Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067, ухвали міської ради від 21.04.2011 № 376 Про Правила благоустрою Львівської міської територіальної громади.
Порядок є обов'язковим для виконання всіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності, а також фізичними особами-підприємцями, які встановлюють малі архітектурні форми (вивіски) у м. Львові (п. 1.4 Порядку).
Відповідно до пункту 1.7. Порядку підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски) є проектна документація - паспорт малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління.
Пунктом 1.7. Порядку визначено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска)-це елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку. Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. Порядку, моніторинг розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові здійснює Комунальне підприємство Адміністративно-технічне управління. Контроль за дотриманням цього Порядку здійснює уповноважений орган на базі моніторингової системи КП Адміністративно-технічне управління.
Пунктом 6.2. Порядку, передбачено, що власникам самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок) скеровуються вимоги уповноваженого органу (департаменту містобудування) про усунення допущеного порушення.
Пунктом 49 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067 визначено, що демонтаж вивісок чи табличок, розміщених з порушенням вимог цих правил здійснюється й у разі невідповідності розміщення вивіски чи таблички вимогам щодо її розміщення, наданим у визначенні та архітектурним вимогам, державним нормам, стандартам і правилам, санітарним нормам. Розміщені вивіски чи таблички підлягають демонтажу за рахунок коштів юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців, якими вони були встановлені.
Відповідно до п.1.7. Порядку демонтаж-це комплекс заходів, які передбачають відокремлення малої архітектурної форми (вивіски) разом з її основною від місця її розташування та транспортування у місце її подальшого зберігання.
Згідно п. 6.6 Порядку примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує КП "Адміністративно-технічне управління" за наказом уповноваженого органу Львівської міської ради.
Пунктом 13.4. Правил благоустрою м. Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, встановлено, що витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:
- за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції - у розмірі фактичних витрат;
- за зберігання спеціальної конструкції - у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання.
Пунктом 6.11. Порядку передбачено, що компенсація витрат КП "Адміністративно-технічне управління", пов'язаних з примусовим демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски) покладається на власника (користувача) демонтованої малої архітектурної форми (вивіски).
13.04.2017 виконавчий комітет Львівської міської ради, з метою запобігання практики багаторазового самовільного встановлення вивісок суб'єктами господарювання за однією адресою, вирішив внести зміни до рішення від 11.11.2016 № 1025, доповнивши п.6.11. Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові" абзацом в такій редакції: "у разі повторного самовільного встановлення суб'єктом господарювання вивіски за адресою, де самовільно встановлена вивіска уже була демонтована силами КП "Адміністративно-технічне управління", витрати на демонтаж, транспортування та зберігання такої вивіски відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі" (рішення Львівської міської ради №310 від 13.04.2017 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету від 11.11.2016 №1025"- дія на момент здіснення правопорушення відповідачем).
Отже, відповідальність за демонтаж, транспортування та зберігання повторно встановленої вивіски (-ок) відповідно до п.6.11 Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові" (із змінами) відшкодовуються суб'єктом господарювання у п'ятикратному розмірі.
З урахуванням правових норм та фактичних обставин у справі, суд приходить до висновку, що у спірному випадку мало місце повторне порушення відповідачем Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові, що не усунуто останнім добровільно, в свою чергу що зумовило позивача вжити відповідні заходи з демонтажу малої архітектурної форми( вивіски), в результаті чого позивачем , з вини відповідача, понесено відповідні витрати, що підтверджено документально, а отже - підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Слід зазначити, що до витрат, позивачем правомірно включено 20% ПДВ в сумі 3 905,40 грн, оскільки КП "Адміністративно - технічне управління" є платником податку на прибуток на додану вартість, що підтверджується Свідоцтвом №100266158 про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.02.2010.
Так , податок на додану вартість (далі - ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Відповідно до статті 193 Податкового кодексу України ставки податку встановлюються від бази оподаткування в розмірах 20 відсотків.
Відповідно до підпункту "б" п. 14.1.185 ст. 185 Податкового кодексу України з метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку.
Згідно зі ст. 37.2 розділу 5 ПК України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони митної справи пов'язує сплату ним податку.
Статтею 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Щодо застосування податку на додану вартість при визначені розміру понесених позивачем витрат, то у листі ДФС України від 28.10.2016 № 23363/6/99-99-15-03-02-15 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об'єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов'язаний визначити податкові зобов'язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.
Щодо твердження відповідача про те, що відшкодування збитків в п'ятикратному розмірі за демонтаж та зберігання вивіски у випадку повторного їх встановлення власником не відповідають закону, то пятикратний розмір витрат встановлено рішенням органу місцевого самоврядуваннчя , а згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Так само, статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено обов'язковість актів ради, виконавчого комітету ради, прийнятих в межах наданих їм повноважень, до виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території".
Разом з тим, суд звертає увагу, що у заявці-договорі від 07.06.2019 представнику відповідача доведено до відома стягнення витрат у п'ятикартному розмірі у разі повторного порушення, що останній не заперечував.
Щодо посилання відповідача на те, що спір не підлягає вирішенню у господарському судочинстві, з причин недоведення позивачем, що демонтована вивіска використовувалась Шутяком Євгеном Михайловичем у своїй підприємницькій діяльності, не заслуговує на увагу та спростовується сукупністю доказів у матеріалах справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти, як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд акцентує, що обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Суд, надавши оцінку як зібраним у справі доказам вцілому так і кожному зокрема, приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, отже позов слід задоволити.
З урахуванням приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України та результату вирішення спору, судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" до Фізичної особи-підприємця Шутяка Євгенія Михайловича про стягнення 117 162,00 грн витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шутяка Євгенія Михайловича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (пл. Міцкевича,6/7, 4пов., м. Львів, Львівська область, код 13804591) 117 162,00 грн витрат, пов'язаних з проведеним демонтажем та зберіганням демонтованої малої архітектурної форми (вивіски) та 3028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя С. М. Кобецька