ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/857/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик",
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі"
про стягнення заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг в сумі 839802,00 грн
представники сторін в судове засідання не з'явились
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг в сумі 839 802,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023 не виконав взяті на себе зобов'язання, щодо оплати в обумовленому порядку послуг перевезення вантажів, які надані на підставі Заявок №146 від 06.09.2024, №176 від 11.10.2024, №205 від 22.11.2024, №213 від 04.12.2024, №227 від 26.12.2024, №271 від 21.02.2025 та №301 від 20.03.2025. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 11, 204, 509, 530, 525, 916, 931 ЦК України.
В судове засідання позивач повноважного представника не забезпечив, однак подав до суду клопотання від 04.08.2025 (вх.№12759/25 від 04.08.2025) в якому просив розглянути справу без участі його повноважного представника. У клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує та просив суд позов задовольнити.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка від 23.09.2025 про доставку електронного листа в його електронний документ. Відзив на позов та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подав.
Відповідно до ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач подав клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представників сторін за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Тантум Логістик» (по договору - експедитор/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Екоберрі» (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено Договір №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023 (далі - Договір).
Договір, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до п.1.1. Договору експедитор зобов'язався від свого імені за дорученням та рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів в міжнародному та (або) внутрішньодержавному (регіональному) сполученні.
Експедитор вправі від свого імені залучати для виконання умов даного Договору третіх осіб (п. 1.3. Договору).
Конкретні умови кожного замовлення (вид, найменування вантажу та інша необхідна інформація) зазначаються у Заявках, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.5. Договору).
Підтвердженою вважається Заявка, підписана уповноваженими особами сторін згідно установчих документів і скріплена круглими печатками замовника і експедитора. Підтверджена сторонами Заявка обов'язкова для виконання сторонами і є невід'ємною частиною цього Договору. Передана за допомогою факсимільного зв'язку чи електронною поштою Заявка має юридичну силу та прирівнюється до оригіналу (п. 1.6.).
Замовник зобов'язаний своєчасно сплатити послуги експедитора (пп. 3.1.15. п. 3.1. Договору).
Вартість послуг експедитора узгоджується сторонами у Заявці. Вартість додаткових витрат та інших платежів, необхідних для виконання обов'язків експедитора в інтересах Замовника, узгоджується сторонами у Заявці або шляхом обміну оригінальними листами, факсимільними чи електронними повідомленнями (п. 4.1. Договору).
Загальна вартість Договору дорівнює сумарній вартості послуг експедитора, зазначених у Заявках (актах наданих послуг), підписаних сторонами у період дії цього договору (п. 4.2. Договору).
Замовник проводить оплату у безготівковій формі, у валюті виставленого рахунку, згідно із Заявкою на кожне окреме перевезення (п. 5.2. Договору).
Рахунок оплачується Замовником протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання, якщо інше не обумовлено у Заявці (п. 5.4. Договору).
Сторони, шляхом обміну електронними листами, погодили Заявки на перевезення вантажу, зокрема:
- заявку №146 від 06.09.2024 на перевезення вантажу за маршрутом с.Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область)-м. Цебрст (Німеччина);
- заявку № 176 від 11.10.2024 на перевезення вантажу за маршрутом с.Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область)-м.Гросбірен (Німеччина);
- заявку №205 від 22.11.2024 на перевезення вантажу за маршрутом с.Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область)-м. Бад-Цвішенан (Німеччина);
- заявку №213 від 04.12.2024 на перевезення вантажу за маршрутом с.Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область)-м. Твістрінген (Німеччина);
- заявку №227 від 26.12.2024 на перевезення вантажу за маршрутом с.Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область)-м. Шенефелд (Німеччина);
- заявку №271 від 21.02.2025 на перевезення вантажу за маршрутом с.Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область)-м. Дуйсбург (Німеччина);
- заявку №301 від 20.03.2025 на перевезення вантажу за маршрутом с.Тишківці (Коломийський район, Івано-Франківська область)-м. Тренто (Італія).
У Заявках умови оплати визначені - протягом 20 банківських днів на підставі рахунку після отримання від виконавця повного пакету оригіналів документів.
Перевезення виконано належним чином, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними CMR з проставленими на них відтисками штампів та підписами уповноважених осіб вантажоодержувача у графі 24, відсутністю будь-яких приміток у цій графі та актами наданих послуг, зокрема:
- по заявці №146 від 06.09.2024 - CMR № б/н від 09.09.2024, CMR № б/н від 12.09.2024, Акт наданих послуг №97 від 13.09.2024 - вартість послуг 113 971,00 грн з посиланням на рахунок про оплату №95 від 13.09.2024;
- по заявці № 176 від 11.10.2024 - CMR № б/н від 11.10.2024, CMR № б/н від 21.10.2024, Акт наданих послуг №118 від 23.10.2024 - вартість послуг 121 629,00 грн з посиланням на рахунок про оплату №116 від 23.10.2024;
- по заявці № 205 від 22.11.2024 - CMR № б/н від 25.11.2024, CMR № б/н від 02.12.2024, Акт наданих послуг №136 від 04.12.2024 - вартість послуг 121 725,00 грн з посиланням на рахунок про оплату №134 від 04.12.2024;
- по заявці № 213 від 04.12.2024 - CMR № б/н від 05.12.2024, CMR № б/н від 11.12.2024, Акт наданих послуг №143 від 12.12.2024 - вартість послуг 122 707,00 грн з посиланням на рахунок про оплату №142 від 12.12.2024;
- по заявці № 227 від 26.12.2025 - CMR № б/н від 30.12.2024, Акт наданих послуг №3 від 08.12.2024 - вартість послуг 126 869,00 грн з посиланням на рахунок про оплату №3 від 08.01.2025;
- по заявці № 271 від 21.02.2025 - CMR № б/н від 24.02.2025, CMR № б/н від 28.02.2025, Акт наданих послуг №18 від 03.03.2025 - вартість послуг 121 827,00 грн з посиланням на рахунок про оплату №20 від 03.03.2025;
- по заявці № 301 від 20.03.2025 - CMR № б/н від 21.03.2025, Акт наданих послуг №27 від 31.03.2025 - вартість послуг 110 074,00 грн з посиланням на рахунок про оплату №27 від 31.03.2025.
Загальна сума наданих послуг складає 839 802,00 грн.
До зазначених перевезень залучений перевізник ПрАТ ТЕК “Західукртранс». З перевізником укладені відповідні заявки на перевезення №06/09/24-2 від 06.09.2024, №11/10/24-1 від 11.10.2024, №25/11/24-1 від 25.11.2024, №04/12/24-2 від 04.12.2024, №26/12/24-3 від 26.12.2024, №21/02/25-2 від 21.02.2025, №21/03/25-1 від 21.03.2025.
За змістом пункту "Умови оплати" заявок №146 від 06.09.2024, №176 від 11.10.2024, №205 від 22.11.2024, №213 від 04.12.2024, №227 від 26.12.2024, №271 від 21.02.2025 та №301 від 20.03.2025 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, виставлений перевізником рахунок оплачується після отримання повного пакету оригіналів документів: рахунок-фактура, акт виконаних робіт в двох екземплярах (датою доставки вантажу згідно СМR), міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з датою і печаткою отримувача про розвантаження, роздруківка термописця за час транспортування від моменту завантаження до моменту вивантаження, заявка замовника підписана виконавцем.
У п.3 заявок сторони погодили, що оригінали документів направляються Новою поштою: м. Івано-Франківськ, Нова пошта № 11.
Відповідно до Експрес-накладної №59001350095562 від 03.04.2025 позивач направив відповідачу пакети документів, що слугували підставою для здійснення оплати за надані перевезення, які останній отримав 08.04.2025.
Всупереч умовам договору, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, надані позивачем послуги в сумі 839 802,00 грн не оплатив, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.
Предметом спору є стягнення заборгованості на суму 839 802,00 грн за виконані перевезення на підставі Договору №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023.
Із змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023, який за правовою природою є договором перевезення вантажу.
Відповідно до ч.1-3 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Абзацом 1 ч.1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В порушення виконання зобов'язання по Договору №19/07/23-2 про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні від 19.07.2023 відповідач оплату за послуги по перевезенню в розмірі 839 802,00 грн не здійснив, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджено документально та не спростовано відповідачем.
Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно приписів ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.1, 2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з статтею 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З аналізу наведеного вище суд приходить до висновку про задоволення позову.
Згідно з приписами п.12 ч.3 ст.2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).
Відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною (ч. 2, ч.3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: - складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); - часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); - обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; - ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав: Договір №3 про правову допомогу від 09.07.2025, укладений з Адвокатським бюро “Лози» в особі керуючого Лози Віктора Миколайовича (по договору - повірений); довіреність від 09.07.2025; квитанцію до прибуткового касового ордеру від 12.07.2025 № 05-07 на суму 24 500 грн; акт прийому-передачі наданих послуг від 12.07.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008.
Згідно з Договору №3 про правову допомогу від 09.07.2025 адвокат зобов'язався: здійснити огляд, дослідження, аналіз та попередню правову оцінку доказів (5 год); провести заходи з метою досудового врегулювання спору (0,5 год); провести арифметичні розрахунки (0,5 год); здійснити аналіз судової практики (2,5 год); підготувати пакет документів необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (18 год); вчинити інші дії, необхідні для юридичного супроводу справи (5 год).
Винагорода та порядок розрахунків визначені у розділі 2 Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору, за здійснення дій, що визначені у п.1.1. цього Договору, позивач (по договору - довіритель) сплачує адвокату (по договору - повіреному) винагороду в розмірі 24 500,00 грн.
Згідно з п.2.2. Договору розрахунок здійснюється в наступному порядку: кошти у вказаній в п. 2.1. сумі сплачуються повіреному в момент передачі довірителю підготовленої позовної заяви.
Пунктом 2.3. Договору про правову допомогу від 09.07.2025 передбачено сплату позивачем адвокату премію (гонорар успіху) в сумі 5000,00 грн у разі задоволення позову та набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
За договором про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару в цьому контексті означає, що в разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 та у постанові Верховного Суду від 24.01.2023 в cправі № 921/628/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18 , від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).
За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має право за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони).
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу не слід прив'язувати до ціни позову.
Оцінюючи розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд взяв до уваги те, що здійснення огляду, дослідження, аналізу та попередньої правової оцінки доказів, проведення арифметичних розрахунків, здійснення аналізу судової практики є єдиною послугою - підготовкою та поданням позовної заяви. Разом з тим, позов є спором незначної складності, не потребує значного часу для його вивчення та складання позовної заяви, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спір має невеликий обсяг доказів та усталену судову практику, розрахунки передбачають одну математичну дію - визначення сумарної суми наданих послуг. Надання послуг у справі фактично стосуються - підготовки та подання позову до суду. Інших процесуальних дій у справі представник позивача фактично не вчиняв.Належить зауважити, що не можуть оплачуватись "інші дії, необхідні для розгляду справи, та їх юридичний супровід", які не є визначеними як конкретна послуга.
За наведеного, суд дійшов висновку, що критерію реальності (необхідності) відповідають витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
В позовній заяві позивач також просив в разі задоволення позову стягнути 5000 грн "гонорару успіху" (премію), яка передбачена договором про правову допомогу від 19.06.2025.
У постанові ВП ВС від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 викладено правовий висновок про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд враховує те, що справа є простою, її вирішення на корить позивача не вимагало будь-яких додаткових дій чи зусиль від адвоката, як і результат не залежав від впливу адвоката, окрім складення і подання позовної заяви, а тому додаткова винагорода у вигляді "гонорару успіху" не може бути визнана витратами на правничу допомогу, без яких позивач був би позбавлений можливості реалізувати право на судовий захист та не передбачена процесуальними нормами. А відтак не підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За наведеного та результату вирішення спору витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача. В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу в задоволенні слід відмовити.
З урахуванням ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 15, 16, 74-78, 86, 123, 124, 126, 129, 169, 233, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" про стягнення заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг в сумі 839 802,00 грн - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоберрі" (вул. Пасічна, буд.41, кв.28, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код 43119247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тантум Логістик" (вул. Княгині Ольги, буд.100Е, кв.6, м. Львів, Львівська область, код 41089834) 839 802,00 грн заборгованості за надання транспортно-експедиційних послуг, 12 597,03 грн судового збору та 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя С. М. Кобецька