ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/374/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Кафе "Атлант"
про стягнення коштів пайової участі в сумі 1 720 417 грн 61 коп.
за участю:
прокурор: Андрусяк Наталія Андріївна,
від позивача: Буджак Віктор Миколайович,
від відповідача: Тугай Іван Михайлович
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернувся керівник Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кафе "Атлант" про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 1 720 417 грн 61 коп., з яких: 1 385 201 грн 63 коп. - за наслідками невиконання зобов'язань зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 252 900 грн 85 коп. - інфляційні втрати; 82 315 грн 13 коп. - 3% річних.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Щодо представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, зокрема, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Звертаючись із позовною заявою, керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська зазначив таке.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.
Одним із основних принципів, визначених ст. 7 Бюджетного кодексу України, на яких
ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Підпунктом 5 пункту 2 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" передбачено принцип цільового використання коштів пайової участі, згідно з яким останні можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України (ст. 63
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України передбачено, що складовою частиною доходів бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти, отримані як пайова участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Таким чином, нормами ст. ст. 7, 13, 142 та 143 Конституції України, ст. 7 Бюджетного
кодексу встановлено основні принципи регулювання бюджетних відносин в Україні, які деталізовано у п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" щодо джерел наповнення бюджету для забезпечення потреб суспільства та держави. Відтак, правовідносини, що є предметом даного спору, пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету.
Вищевказані порушення містобудівного та бюджетного законодавства у вигляді несплати замовником будівництва до бюджету коштів пайової участі в сумі 1 720 417 грн 61 коп. зумовлюють ненадходження до місцевого бюджету таких коштів, що призводить до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) бюджету міської ради та територіальній громаді в цілому.
30.01.2025 Окружна прокуратура міста Івано-Франківська направила на адресу Івано-Франківської міської ради лист, в якому повідомила про факт та обставини вказаного правопорушення.
Водночас, у відповідь на лист окружної прокуратури, фінансове управління Івано-Франківської міської ради відповідно до листа від 06.02.2025 повідомило прокуратуру, про те що беручи до уваги зміни в законодавстві, судову практику Верховного Суду та роз'яснення Мінрегіонбуду, спонукання замовників будівництва, які здали об'єкти в експлуатацію після 2021 року до пайової участі замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста є суперечливим.
Разом з тим, міська рада проігнорувала вимоги Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" і до теперішнього часу не вжила заходів щодо стягнення, у тому числі у судовому порядку пайової участі ТОВ Кафе "Атлант", розрахунку відповідних сум не здійснила, внаслідок чого вимоги вказаного Закону залишаються невиконаними.
04 березня 2025 року Окружна прокуратура міста Івано-Франківська повторно скерувала листа в Івано-Франківську міську раду щодо вжиття заходів з метою стягнення коштів пайової участі із ТОВ Кафе "Атлант".
Водночас Івано-Франківська міська рада відповідно до листа від 14.03.2025 повторно надала аналогічну відповідь.
В умовах складної економічної ситуації, загостренням проблем із наповненням державного і місцевого бюджетів, пріоритетним напрямом представницької діяльності має бути забезпечення своєчасного та ефективного реагування прокурорів на факти неналежного використання бюджетних коштів та своєчасного їх надходження до бюджетів усіх рівнів.
Бюджет є однією із головних ланок фінансування системи нашої країни, за рахунок
якої забезпечується виконання покладених на неї функцій, що є вкрай важливим в умовах повномасштабної агресії рф. Ненадходження коштів пайової участі завдає шкоди бюджету і суспільству загалом, оскільки ці кошти не використовуються на розбудову інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, яка зазнала руйнувань в умовах воєнного стану. Тому пред'явлення позову прокурором у такому випадку зумовлене очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері та спрямоване на забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету та їх використання за цільовим призначенням для задоволення відповідних потреб територіальної громади та суспільства.
Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, оцінивши долучені до позовної заяви докази, суд визнає доведеним, що позивач не вжив належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави, при наявності фактів, що свідчать про порушення інтересів держави в бюджетній сфері.
Надання позивачем лише відповіді прокуратурі без вчинення будь-яких активних дій щодо захисту інтересів держави не спростовують виникнення у прокурора підстав для звернення до суду із позовом, оскільки бездіяльність уповноваженого на захист інтересів держави органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Отже, позивач неналежно здійснював захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає право прокурору здійснювати представництво у суді.
За наведених обставин суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача ( 8942/25 від 21.05.2025) про повернення позовної заяви, у зв"язку з недоведеністю прокурором підстав для звернення до суду з позовом в інтересах позивача.
31.03.2025 суд відкрив провадження у справі та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 22.04.2025.
22.04.2025 суд задовольнив усне клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та надання можливості подати відзив на позов та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 21.05.2025, у якому повторно задовольнив усне клопотання відповідача, продовжив строк підготовчого засідання та відклав засідання на 09.06.2025.
09.06.2025 суд задовольнив клопотання позивача та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 30.06.2025.
30.06.2025 представник відповідача в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не подав, причин нез"явлення суду не повідомив; про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, у зв"язку з чим суд постановив закрити підготовче засідання та призначити справу до розгляду по суті на 23.07.2025.
23.07.2025 суд розпочав розгляд справи по суті; заслухав вступне слово прокурора, позивача, дослідив подані сторонами докази та оголосив перерву в судовому засіданні до 17.09.2024, в якому задовольнив клопотання відповідача та відклав розгляд справи по суті на стадії судових дебатів на 30.09.2025.
30.09.2025 відповідач через систему "Електронний суд" подав заяву вх.№8432/25, в якій просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження по справі; залучити Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; долучити до матеріалів справи, як письмовий доказ: довідку управління капітального будівництва від 26.04.2012, копію договору №2 від 05.07.2013.
Розглянувши заяву про повернення до стадії підготовчого засідання, вислухавши думку заявника, прокурора та представника Івано-Франківської міської ради, суд зазначає таке.
Однією зі стадій розгляду справи є підготовче провадження, завданням якого, серед іншого, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (стаття 177 ГПК України).
За статтями 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд, у тому числі, з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
У главі 3 розділу ІІІ ГПК України закріплені положення, які встановлюють порядок реалізації принципу "диспозитивності господарського судочинства" у підготовчому засіданні. Він полягає в тому, що кожен учасник справи може довести певні обставини справи, подавши відповідні докази, надавши пояснення чи заперечення саме під час підготовчого провадження. Це зумовить чітко визначене загальне спрямування судового розгляду, окреслить коло питань, що підлягають розв'язанню на стадії судового розгляду та дозволить процесуально зекономити час розгляду справи. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суд від 12.08.2021 у справі № 910/17567/19, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21.
В підготовчому засіданні суд визначив, що предметом спору є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі в сумі 1 720 417 грн 61 коп.; розглянув подані клопотання та встановив відсутність інших клопотань, які мають бути вирішені судом у підготовчому засіданні.
Після закриття підготовчого провадження суд призначає справу до судового розгляду по суті (пункт 3 частини другої статті 185 ГПК України).
Відповідно до статті 194 ГПК України завданнями розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Тобто, підготовче засідання та судове засідання мають різну мету, що обумовлено різними завданнями, які стоять перед підготовчим провадженням та розглядом по суті, формами проведення яких вони є.
Верховний Суд, зокрема у висновках, які є сталими та викладені зокрема у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №910/7103/21, від 02.10.2019 у справі №916/2421/18, від 03.10.2019 у справі №902/271/18, від 07.03.2023 у справі №904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22, а також в ухвалі від 22.06.2021 у справі №923/525/20 акцентує, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Разом з тим такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу - як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Отже, для вирішення питання щодо можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття суд першої інстанції має встановити: (1) чи відповідні процесуальні дії можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження; (2) чи є обставини, якими сторона обґрунтовує таку необхідність, вагомими.
У постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 234/11607/20 (провадження №61-15126св21), суд зробив висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частина 2 цієї статті визначає, що ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Згідно з ч.3- 5 ст.80 ГПК України, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Як вбачається із поданого клопотання, відповідач вказав на можливість суду повернутися до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення певних процесуальних дій, а саме залучення третьої особи та долучення до матеріалів справи письмових доказів. Однак не зазначив обставин, через які він не зміг заявити клопотання про залучення третьої особи та подати докази в строк передбачений ГПК України, не обґрунтував яким чином подані на стадії судових дебатів докази безпосередньо стосуються обставин, які входять у предмет доказування.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що відповідач не навів наявності виняткових та вагомих обставин, які б свідчили про можливість повернення до стадії підготовчого провадження та зазначає, що повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі призведе до затягування розгляду справи; до порушення принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надасть одній зі сторін у справі, а саме відповідачу, значну процесуальну перевагу, що є неприпустимим зважаючи на принципи господарського судочинства.
Враховуючи відмову у задоволенні клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, клопотання про залучення третьої особи та долучення до матеріалів справи письмових доказів до задоволення не належать.
В судовому засіданні 30.09.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Позиція прокурора та Івано-Франківської міської ради.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ Кафе "Атлант", як замовник будівництва без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберегло у себе кошти, які мало сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту. Відповідач не врахував вимоги п.п. 3, 4 абз. 2 п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та не звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єктів, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав. В судових дебатах представник відповідача зазначив, що позов не належить до задоволення, оскільки між сторонами існували договірні правовідносини на підставі договору на пайову участь замовників будівництва, тому вказані кошти не можна розцінювати як безпідставно збережені. Крім того, частина коштів сплачена відповідно до рішення Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/999/15.
Обставини справи. Оцінювання доказів.
09.04.2015 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (далі - ЄДЕССБ) зареєструвало декларацію про початок будівельних робіт ІФ 083150990285 на будівництво торгового центру з житловою надбудовою в м. Івано-Франківську по вул. П.Орлика, мікрорайон вулиць К.Данила-П.Орлика-Бельведерська,7. Замовником будівництва було Товариство з обмеженою відповідальністю Кафе "Атлант" .
Згідно з інформацією з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 28.07.2020 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зареєстрував в ЄДЕССБ зміни до декларації про початок будівельних робіт (реєстраційний номер ІФ212200728219). Назва об'єкта - "Нове будівництво торгового центру з житловою надбудовою в межах вулиць Бельведерська-Пилипа Орлика-Короля Данила (№ 7 згідно генплану) у м. Івано-Франківську (кадастровий номер земельної ділянки: 2610100000:04:002:0246) (Коригування)".
23.03.2021 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради зареєстрував замовнику ТОВ Кафе "Атлант" декларацію про початок будівельних робіт Ф083150990285 від 23.03.2021 на будівельні роботи з будівництва об'єкта "Нове будівництво торгового центру з житловою надбудовою в межах вулиць Бельведерська - Пилипа - Орлика - Короля Данила (№7 згідно генплану) у м. Івано-Франківську.
Зміни в дозвільному документі:
23.03.2021 - змінена відповідальна особа за виконанням будівельних робіт;
12.12.2022 - змінений головний архітектор проєкту та генеральний проєктувальник. Нове будівництво торгового центру з житловою надбудовою в межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика - Короля Данила у м. Івано-Франківську здійснено на земельній ділянці з кадастровим номером 2610100000:04:002:0246 (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) площею 0,1 га.
09.11.2021 в ЄДЕССБ за реєстраційним номером AC01:3031-0393-4477-2286 по об'єкту "Нове будівництво торгового центру з житловою надбудовою в межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика-Короля Данила в м. Івано-Франківську" зареєстрований акт готовності об'єктів до експлуатації (1 редакція від 09.11.2021).
03.11.2022 в ЄДЕССБ зареєстрована 2 редакція акта готовності об'єкта до експлуатації за реєстраційним номером AC01:3031-0393-4477-2286 по об'єкту "Нове будівництво торгового центру з житловою надбудовою в межах вулиць Бельведерська - Пилипа Орлика-Короля Данила в м. Івано-Франківську.
Дата початку робіт згідно з відомостями, зазначеними у актах - 05.04.2015, дата завершення робіт - 04.11.2021.
Управління з питань державного архітектурно - будівельного контрою Івано-Франківської міської ради 07.03.2023 видало відповідачу сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів ІФ122230221833.
Згідно із сертифікатом дата початку будівництва - 09.04.2015; дата завершення будівництва - 08.11.2021; строк введення об'єкта (черги, пускового комплексу) в експлуатацію - 21.02.2023.
Містобудівні умови та обмеження - MU01:0328-3319-8194-8850 №197-31.2.1-01 від 2019-10-04.
Кошторисна вартість будівництва, у т.ч. витрати на: Вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію. Загальна - 24032,789 тис грн. у т.ч. витрати на будівельні роботи - 19357,093 тис грн.
Відповідно до сертифікату за результатами технічної інвентаризації, об'єкт має такі основні техніко-економічні показники: площа житлового будинку 4417,6 м2 , загальна площа квартир - 2888,9 м2, площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень - 1116,2 м2, площа місць загального користування - 412,5 м2.
Технічна інвентаризація (реєстраційний номер TI01:0823-1424-1743-4040) проведена ТОВ "Альянс-Консалтинг ІФ" (паспорт № 1375 від 08.11.2021), відповідальна атестована особа ОСОБА_1 .
Відповідно до акта готовності об'єктів до експлуатації та сертифіката замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".
Отже, ТОВ Кафе "Атлант" 09.04.2015 розпочало будівництво торгового центру з житловою надбудовою, за результатами якого об'єкт будівництва введений в експлуатацію 21.02.2023, на підставі акта готовності об'єктів до експлуатації об'єкту та сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта №ІФ122230221833 від 07.03.2023, тобто після 01.01.2020, у зв"язку з чим у ТОВ Кафе "Атлант" виник обов"язок упродовж 10 робочих днів звернутися до Івано-Франківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об"єкта будівництва.
Однак матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до органу місцевого самоврядування про укладення договору про пайову участь чи подання документів для розрахунку розміру пайової участі, що підтверджують вартість будівництва об'єкта з техніко-економічними показниками.
Відтак прокурор керуючись нормами Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 та Наказу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 09.03.2023 № 139 "Про затвердження показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованих станом на 01 січня 2023 року), який діяв до 17.05.2023, відповідно до яких затверджена вартість 1 м2 загальної площі квартир у будинку (з урахуванням ПДВ) розрахованої станом на 01.01.2023 в Івано-Франківській області -18 217 грн/м2. здійснив розрахунок розміру пайової участі.
Відповідно до поданого розрахунку розмір пайової участі становить 1 385 201 грн 63 коп., а саме:
- для житлового об'єкту - 1 052 541 грн 83 коп.: 2888,9 м2 (загальна площа квартир) х 18 217 грн / м2 (вартість спорудження житла по Івано-Франківській області) х 2% (ставка розміру пайової участі).
- для нежитлових будівель та споруд розмір пайової участі розрахований пропорційно до площ нежитлових приміщень у будівлі. Зокрема, кошторисна вартість будівництва - 24 032 789 грн / площа житлового будинку - 4417,6 м2 = 5 440,24 грн (за 1 м2). Площа нежитлових приміщень складає 1528,7 м2 (1116,2 м2 + 412,5 м2). Таким чином, для нежитлових об'єктів розмір пайової участі складає 332 659 грн 80 коп. ((1528,7 м2 * 5 440,24 грн) * 4 %).
Таким чином, ТОВ Кафе "Атлант" не сплатило до бюджету Івано-Франківської міської ради 1 385 201 грн 63 коп. коштів пайової участі для створення багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення в м. Івано-Франківську до введення об'єкта будівництва в експлуатацію, що стало підставою для звернення прокурора до суду за захистом порушених прав.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Предметом позову є вимога про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
В ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
В ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовником будівництва визначено фізичну або юридичну особу, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону, планування і забудова територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкція існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній на момент виникнення зобов"язань) визначено, що замовник будівництва, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2). Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч.3). Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (ч.9). Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками (ч.8).
Зі змісту статті 40 цього Закону вбачається, що у наведених у законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20.
З огляду на викладене, відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов'язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов'язання повинне бути виконане до прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру.
Водночас, 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, якими статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Прикінцеві та перехідні положення Закону), протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі і порядку: розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва (п.п. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (п.п. 4 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Кошти, отримані як пайова участь, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту (п.п. 5 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
Інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації (п.п. 6 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону).
В акті про готовність об'єкту до експлуатації від 03.11.2022 ТОВ Кафе "Атлант" вказано, що замовник не сплачує коштів пайової участі на підставі п. 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні". Аналогічні положення щодо підстав звільнення від сплати коштів пайової участі вказані також у Сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Суд зазначає, що на момент будівництва об'єкта, яке розпочато 09.04.2015 діяли норми ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала сплату коштів пайової участі та покладала на замовника будівництва обов"язок укласти договір про пайову участь.
Під час дослідження доказів суд встановив факт відсутності договору про пайову участь, а також те що станом на 01.01.2020 об"єкт не був введений в експлуатацію, у відповідача виник обов'язок упродовж 10 днів після 01.01.2020, тобто з моменту набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", звернутися до Івано-Франківської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та після отримання розрахунку пайової участі щодо об'єкта будівництва сплатити її до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 відповідно до якої, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
1) об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
2) об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
У вказаних двох випадках, ураховуючи вимоги підпунктів 3, 4 абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає:
- для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;
- для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Відтак колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що для об'єктів, будівництво яких розпочато раніше (однак, які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію і якщо договори про сплату пайової участі до 01.01.2020 не були укладені) або будівництво яких розпочате у 2020 році, абзацом другим пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов'язок (за винятком передбачених підпунктом 2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об'єкта в експлуатацію.
Такі висновки Верховного Суду у цій справі відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом обов'язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов'язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об'єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі.
Відповідно до п. 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011, датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
З урахуванням викладеного, замовник будівництва, не уклавши своєчасно договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування на підставі ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" до 01.01.2020, повинен був з 01.01.2020 звернутися до Івано-Франківської сільської ради протягом 10 робочих днів із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва та документами, які підтверджують вартість будівництва об'єктів, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію, тобто до 21.02.2023.
Доказів звернення відповідача до міської ради для укладення договору про пайову участь, чи виконання ним обов'язку зі сплати пайового внеску до введення об'єкта будівництва в експлуатацію матеріали справи не містять.
Інститут безпідставно набутого майна врегульований главою 83 ЦК України. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Тобто зобов'язання з повернення безпідставно набутого або збереженого майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдносин i їх юридичному змісту. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
У постанові від 23.05.2024 у справі № 915/149/23 Верховний Суд виснував, «що у випадку, якщо замовниками об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеної у постанові від 04.05.2022 у справі №925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушене позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновок суду.
Суд встановив, що відповідач як замовник будівництва, без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, а отже, зобов'язаний повернути ці кошти на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Відтак вимога про стягнення з відповідача 1 385 201 грн 63 коп. коштів пайової участі є обґрунтованою та належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних за період з 08.03.2023 до 28.02.2025 в сумі 82 315 грн 13 коп. та інфляційних втрат за період березень 2023 року - лютий 2025 року в сумі 252 900 грн 85 коп. та задовольняє їх згідно з розрахунком позивача, який є обґрунтованим та арифметично правильним.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом Івано-Франківська обласна прокуратура сплатила судовий збір в сумі 20 645 грн 01 коп. , що підтверджується платіжною інструкцією №417 від 24 березня 2025 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 20 645 грн 01 коп., суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Керівника Окружної прокуратури міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі Івано-Франківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю кафе "Атлант" про стягнення коштів пайової участі в сумі 1 720 417 грн 61 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю кафе "Атлант",76005, Україна, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Петлюри Симона, будинок, 2а, (код ЄДРПОУ 13652885) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Михайла Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ,76000, (код ЄДРПОУ 33644700) 1 385 201 (один мільйон триста вісімдесят п"ять тисяч двісті одну) грн 63 коп. коштів пайової участі, 252 900 (двісті п"ятдесят дві тисячі дев"ятсот) грн 85 коп. інфляційних втрат, 82 315 (вісімдесят дві тисячі триста п"ятнадцять) грн 13 коп. - 3% річних.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю кафе "Атлант", 76005, Україна, Івано-Франківський р-н, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Петлюри Симона, будинок, 2а, (код ЄДРПОУ 13652885) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000 ( код ЄДРПОУ 03530483) судовий збір в сумі 20 645 (двадцять тисяч шістсот сорок п"ять) грн 01 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 20.10.2025
Суддя Т.В.Максимів