номер провадження справи 15/120/25
10.10.2025 Справа № 908/2145/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши матеріали
за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньохортицький млин», 69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 139
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: Савченко І.Г., самопредставництво, посвідчення № 1600 від 20.05.2024; виписка з ЄДРЮОФОПтаГФ від 26.04.2024;
від відповідача: Козій М.В., керівник, виписка з ЄДР від 15.09.2025;
Маруфенко О.Є., адвокат, посвідчення № 001190 від 29.11.2016, ордер серії АР № 1249553 від 11.09.2025;
установив
11.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньохортицький млин» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 22.02.2023 по 31.10.2024 в розмірі 279 369,37 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.07.2025 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/2145/25 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 18.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2145/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/120/25. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.08.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, разом з яким заявлено клопотання про розгляд справи № 908/2145/25 в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 27.08.2025 постановлено розглядати справу № 908/2145/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.09.2025 о 10:00 год.
11.09.2025 через підсистему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою суду від 15.09.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу № 908/2145/25 до судового розгляду по суті в засіданні на 10.10.2025 о 12:20 год.
У судовому засіданні 10.10.2025 відбувалася технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Судом перевірено повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що позивач набув у власність об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, яка на праві власності належить позивачу. Договір оренди земельної ділянки з відповідачем не укладено, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності без правовстановлюючих документів. За період з 22.02.2023 по 31.10.2024 відповідач користувався вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, і відповідно до положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він отримав від безпідставно набутого майна. Позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав.
Відповідач щодо позову заперечив та зазначив, що використання території земельної ділянки відповідачем жодним чином не обмежує доступу третіх осіб, оскільки ділянка залишається відкритою: відсутні паркани, огорожі чи інші штучні або природні перешкоди, що могли б ускладнити вільний прохід або проїзд. Відповідач не вчиняє дій, які б свідчили про фактичне володіння чи користування земельною ділянкою. Відповідно до чинного законодавства України, для виникнення законного права користування земельною ділянкою (в тому числі оренди) необхідне укладення відповідного договору та його державна реєстрація. Відповідач звертався до позивача з приводу укладення договору оренди земельної ділянки. Позивач безпідставно ухиляється від укладення договору оренди землі, чим порушує принципи розумності, добросовісності та фактично створює правові й економічні перешкоди для використання земельної ділянки. Відсутні правові та фактичні підстави вважати, що відповідач здійснює самовільне або неправомірне використання спірної земельної ділянки, а бездіяльність позивача щодо укладення договору оренди суперечить вимогам земельного та цивільного законодавства України. Договір оренди земельної ділянки з попереднім власником об'єкта нерухомості відсутній. Відповідно, механізм, передбачений частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України /у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта/ , фактично не може бути застосований, оскільки відсутня первинна договірна база, від якої міг би відбутися автоматичний перехід прав. Отже фактична відсутність договору є прямим наслідком позиції позивача, а не діями відповідача, що унеможливлює висновок про наявність неправомірного чи самовільного користування останнім земельною ділянкою. Позивач отримав 26.09.2023 лист відповідача з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, але ухиляється від укладання договору оренди землі. Через не укладення договору оренди землі відповідач фактично позбавлений можливості розпочати будівельні роботи на земельній ділянці, що істотно обмежує можливість розвитку проекту, залучення інвесторів та реалізацію господарської діяльності.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення із повідомленням часу проголошення скороченого рішення. У судому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив.
22.02.2023 відповідач набув у власність об'єкти нерухомого майна: незавершене будівництво, недобудоване кафе з літнім майданчиком, літ. А, розташований за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 2-а, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:040:0152, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 430223291 від 06.06.2025 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 14676056).
Земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:03:040:0152 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 2-а, площею 0,3155 га належить Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської раді на праві комунальної власності.
Договір оренди вказаної земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю “Верхньохортицький млин» не укладався.
Запорізькою міською радою складено розрахунок щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ “Верхньохортицький млин» земельною ділянкою площею 0,3155 га, кадастровий номер 2310100000:03:040:0152, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька буд. 2-а, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), за період з 22.02.2023 по 31.10.2024, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів:
- за 2023 з 22.02.2023 по 31.12.2023 - 137 935,27 грн;
- за 2024 з 01.01.2024 по 31.10.2024 - 141 434,10 грн.
Розрахунок здійснений на підставі Рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 №26 “Про встановлення розміру орендної плати за землю», витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.03.2025 № НВ-2300288412025, листа ГУ ДПС у Запорізькій області №13707/5/08-01-08-01/04 від 13.12.2024.
Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 22.02.2023 по 31.10.2024 склав 279 369,37 грн (137 935,27 грн + 141 434,10 грн).
Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02/0-11/0847 від 06.05.2025 про повернення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, в якій просив невідкладно повернути суму доходу, отриманого від безпідставно набутого майна у вигляді недоплати з орендної плати за землю комунальної власності в розмірі 279 369,37 грн, додавши до вимоги розрахунок вказаної суми.
Відповідач на вимогу позивача надав відповідь (вих. № 062025/1 від 02.06.2025), в якій повідомив, що є законним власником об'єкту незавершеного будівництва - кафе з літнім майданчиком (літ. А, площа 158,1 кв.м.), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 2-а. З метою дотримання вимог земельного законодавства, 26.09.2023 відповідач звернувся до Запорізької міської ради листом вих. № 1807/23/1 від 18.07.2023 з проханням надати земельну ділянку у користування на умовах оренди строком на 19 років. Станом на момент підготовки відповіді триває розроблення проекту землеустрою. Твердження позивача про безпідставність набуття позивачем майна у власність суперечить дійсному правовому статусу об'єкта. На земельній ділянці фактично відповідачем зайнята частина території площею 158,1 кв.м. Територія залишається відкритою, відсутній паркани та огорожі, що могли б перешкоджати вільному доступу. Позивачем надано розрахунок суми, зроблений з урахуванням всієї площі земельної ділянки, що є на думку відповідача необґрунтованим. Відповідачем було запропоновано позивачу укласти договір оренди земельної ділянки, в рамках підготовки якого і буде належним чином визначено обсяг обов'язків відповідача та здійснено точний розрахунок орендної плати. Також відповідач підтвердив сприяти у врегулюванні даного питання.
Сума нарахованого позивачем недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документи, що посвідчує право оренди (користування) в розмірі 279 369,37 грн не була оплачена відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної суми з відповідача.
Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Приписами статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як свідчать матеріали справи, відповідачу на праві власності належить об'єкти нерухомості, розташований з адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 2-а, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 430223291 від 06.06.2025.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Судом встановлено, що договір оренди землі відносно вказаної земельної ділянки, на якій розташований належний відповідачу об'єкт нерухомості, між позивачем та відповідачем не був укладений.
З наведеного вище слідує, що в порушення ст. 125 ЗК України, ТОВ “Верхньохортицький млин» користується без документів, що посвідчують право власності чи право користування, земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:03:040:0152.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Використання земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило позивача - Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.
Згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
У зобов'язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.
Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
За змістом пункту 4 частини 3 ст. 1212 ЦК України, положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України, за змістом якої упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.
За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим, обов'язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
При цьому на відміну від зобов'язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Розміщення об'єкта нерухомого майна на земельній ділянці є формою користування земельною ділянкою.
Таким чином, після набуття у власність нерухомого майна, яке розташоване за адресою м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 2-А, на земельній ділянці за кадастровим номером 2310100000:03:040:0152, у відповідача виник обов'язок укласти договори оренди вказаних земельних ділянок, оскільки на них розташовані належні відповідачу на праві власності об'єкти нерухомості, та зареєструвати на підставі цих договорів право оренди землі.
Не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, відповідач збільшив вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач очікував.
Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
За таких обставин, з огляду на те, що речові права відповідача на земельну ділянку не зареєстровано, останній не набув належних прав власності або користування щодо земельної ділянки, а тому використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав.
Згідно зі ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини “Федоренко проти України» від 03.06.2006 визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути “існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні “виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У спірних правовідносинах неотриманні Запорізькою міською радою кошти від використання земельних ділянок підпадають під визначене Європейським судом з прав людини поняття “майно, на яке особа цілком виправдано очікувала», право на яке підлягає захисту.
Відповідно до вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України)
Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі", підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов'язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.
Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України "Про оренду землі", необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
За приписами п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Статтею 10 Податкового кодексу України визначено, що до місцевих податків належить у т.ч. податок на майно.
Згідно із ст. 265 Податкового кодексу України, податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до положень п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України, офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів с нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
У свою чергу п. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Базою оподаткування, відповідно до статті 271 Податкового кодексу України, є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XIII ПК.
За змістом пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України “Про оцінку земель», для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими і затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України “Про оцінку земель»).
Відповідно до положень статті 18 Закону України “Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 цього Закону).
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а виходячи з вимог статті 206 ЗК України - використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до Закону.
Як вже зазначалося раніше, за приписами статті 14.1.147 Податкового кодексу України, плата за землю обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», згідно з яким вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за № 7 було оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01.01.2016.
28.11.2018 Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було затверджено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності в межах міста Запоріжжя (далі - рішення № 26). Відповідно до додатку до рішення № 26, розмір орендної плати за орендовану відповідачем земельну ділянку, складає 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі. Зазначене рішення введено в дію з 01.01.2019.
Рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 та від 30.06.2015 № 7 не скасовувалися та є чинними.
З наведеного слідує, що Запорізька міська рада в межах наділених повноважень, у відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.
Положеннями пункту 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Згідно Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 18.03.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:03:040:0152 складає 6 336 249,60 грн (Витяг № НВ - 2300288412025).
Відповідно до даних офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (посилання: https://land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/), на виконання статті 289 ПК України повідомляється про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок: за 2024 рік - 1,12 за 2023 рік - 1,051.
Позивачем додано до позову детальний розрахунок спірної суми, згідно з яким розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельними ділянками визначено наступним чином:
1) за 2024 рік:
6 366 249,60 грн (НГО у 2025) / 1,12 (коефіцієнт індексації за 2024) = 5 657 365,71 грн - НГО за 2024;
5 657 365,71 грн х 3 % = 169 720,97 грн - річний розмір орендної плати;
169 720,97 грн / 12 = 14 143,41 грн - розмір орендної плати за місяць;
14 143,41 грн х 10 = 141 434,10 грн - розмір орендної плати за період з 01.01.2024 по 31.10.2024;
2) за 2023 рік:
6 366 249,60 грн (НГО у 2025) / 1,12 (коефіцієнт індексації за 2024) / 1,051 (коефіцієнт індексації за 2023) = 5 382 840,83 грн - НГО за 2023;
5 382 840,83 грн х 3 % = 161 485,22 грн - річний розмір орендної плати;
161 485,22 грн / 12 = 13 457,10 грн - розмір орендної плати на місяць;
13 457,10 грн / 28 (кількість днів у лютому місці) х 7 = 3 364,27 грн - розмір орендної плати за період з 22.02.2023 по 28.02.2023;
13 457,10 грн х 10 = 134 571,00 грн - розмір орендної плати з 01.03.2023 по 31.12.2023;
3364,27 грн + 134 571,00 грн = 137 935,27 грн - розмір орендної плати за період з 22.02.2023 по 31.12.2023.
Тверджень відповідача про те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:040:0152 загальною площею 3155 кв.м. придбаний ним об'єкт незавершеного будівництва займає площею лише 158,1 кв.м., тому здійснення нарахування стягуваної суми з урахуванням загальної площе земельної ділянки є безпідставним з огляду на наступне.
Згідно із ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Законом України “Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.
За змістом ст. 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.
З наведеного вбачається, що з моменту визначення меж та площі земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, 2-А - кадастровий номер земельної ділянки: 2310100000:03:040:0152, зазначена земельна ділянка є цілісним об'єктом цивільних прав, поділ або об'єднання якого можливі лише за умов дотримання процедури розроблення та затвердження землевпорядної документації, передбаченої законодавством, що регулює земельні відносини.
До моменту поділу або об'єднання цієї земельної ділянки, права та обов'язки, що виникають у зв'язку з нею, розповсюджуються на всю в площу та у межах, зареєстрованих у Державному земельному кадастрі.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.
Разом з тим, для кондиційних зобов'язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набутті (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).
Вказана правова позиція місцевого господарського суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц.
У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.
Посилання відповідача на затягування Запорізькою міською радою процесу укладення договорів оренди землі не є предметом розгляду в даній справі.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З урахуванням наведеного, наданих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми 279 369,37 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньохортицький млин» (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 139; ідентифікаційний код юридичної особи 39697522) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна за період з 22.02.2023 по 31.10.2024, в розмірі 279 369,37 грн (двісті сімдесят дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень 37 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Верхньохортицький млин» (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 139; ідентифікаційний код юридичної особи 39697522) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, в розмірі 3 352,43 грн (три тисячі триста п'ятдесят дві гривні 43 коп.) на розрахунковий рахунок UA058201720344270024000034816 в Державній казначейській службі України м. Київ, отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.10.2025.
Суддя І. С. Горохов