номер провадження справи 15/137/25
20.10.2025 Справа № 908/2443/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ЛТД", 69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд., 28а, кв. 87
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
11.08.2025 через підсистему "Електронний суд" до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява, сформована у підсистемі 08.08.2025, від Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ЛТД" про стягнення грошових коштів в розмірі 32 647,82 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 11.08.2025 здійснено автоматизований розподіл зазначеної позовної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 908/2443/25 та визначено до розгляду судді Горохову І.С.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2443/25. Присвоєно справі номер провадження 15/137/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання (виклику представників учасників).
Запропоновано відповідачу у строк до 19.09.2025 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 06.10.2025 у разі отримання відзиву на позов - надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; також запропоновано відповідачу у строк до 20.10.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.01.2021 в м.Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "ЗАЗ", та транспортного засобу марки "Volkswagen Golf" та транспортного засобу марки "KIA RIO" під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні ДТП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 станом на дату настання ДТП була забезпечена страховим полісом позивача. Позивачем було виплачено страхове відшкодування особам, потерпілим внаслідок ДТП, в результаті чого позивач набув право вимоги до відповідача, оскільки ОСОБА_2 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився у трудових відносинах з відповідачем. Обґрунтовані позовні вимоги ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статтями 1166, 1172, 1188 та 1191 Цивільного кодексу України.
Відповідач заяви по суті справи та докази в обґрунтування заперечень щодо позову не надав.
За офіційним даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань (відповідь на запит суду № 1658971 від 12.08.2025) місцезнаходженням відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .
Поштове відправлення (копія ухвали Господарського суду Запорізької області від 20.08.2025 у справі № 908/2443/25), надіслане на вказану адресу відповідача, повернулось до суду 08.09.2025 не врученим відповідачеві з позначкою підприємства зв'язку "за закінченням терміну зберігання". Електронний кабінет у відповідача відсутній, що підтверджується відповіддю № 22723976 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.
Ухвалу суду від 20.08.2025 про відкриття провадження у справі було опубліковано на офіційному сайті суду 09.09.2025.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням обставин справи та наявних матеріалів справи, суд щодо спору зазначає наступне.
Між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (страховик за договором, позивач у справі) та ОСОБА_3 (страхувальник за договором) було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортів ЕР-200441522 (надалі - Поліс), з терміном дії з 01.07.2020 по 30.06.2021 включно.
Згідно з Полісом забезпеченим транспортним засобом є транспортний засіб марки "KIA", модель "RIO", державний номерний знак НОМЕР_1 , 2012 року випуску.
20.01.2021 о 09 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_2 в м. Запоріжжі по вул. Космічна, біля буд. 76-а, керуючи транспортним засобом автомобілем "KIA RIO", державний номерний знак НОМЕР_1 , при виникненні небезпеки для руху не вчинив всіх заходів, не зменшив швидкості керування автомобіля, аж до повної зупинки, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем ЗАЗ 110557, державний номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_4 . В подальшому водій ОСОБА_2 допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з транспортним засобом автомобілем "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_3 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_5 .
В наслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі понесли механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, був травмований пасажир транспортного засобу автомобіля "Volkswagen Golf" ОСОБА_6 та сам ОСОБА_2 , яким було порушено п. 12.3 правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вказані обставини встановлені Комунарський районним судом м. Запоріжжя в постанові від 17.05.2021 у справі № 333/2238/21, відповідно до якої ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "KIA RIO", державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 , станом на дату настання ДТП була забезпечена позвиачем за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-200441522.
Зазначена вище дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком, внаслідок чого:
- 21.06.2021 складено страховий акт № 25443/1 про визначення суми страхового відшкодування власнику автомобіля ЗАЗ 110557, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_7 у розмірі 10 995,64 грн;
- 22.06.2021 складено страховий акт № 25443-2/1 про визначення суми страхового відшкодування постраждалому у ДТП пасажиру автомобіля "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_6 у розмірі 1 890,00 грн;
- 31.08.2021 складено страховий акт № 25443-1/1 про визначення суми страхового відшкодування водію автомобіля "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_5 у розмірі 52 410,00 грн.
На виконання своїх зобов'язань позивач виплатив страхове відшкодування ОСОБА_7 в сумі 10 995,64 грн платіжним дорученням № 7520 від 22.06.2021, ОСОБА_6 в сумі 1 890,00 грн платіжним дорученням № 7541 від 23.06.2021 та ОСОБА_5 в сумі 52 410,00 грн платіжним дорученням № 8375 від 31.08.2021.
Загальний розмір страхових відшкодувань, виплачених позвиачем на користь потерпілих осіб у вищезазначеній дорожньо - транспортній пригоді, становить: 10 995,64 грн + 52 410,00 грн + 1 890,00 грн = 65 295,64 грн.
Згідно довідки № 01-25.01.21 від 25.01.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ЛТД", 20.01.2021 в момент настання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 виконував трудові обов'язки під час керування автомобілем "KIA RIO", державний номерний знак НОМЕР_1 , виконуючи трудове (службове) западання підприємства ТОВ "Пегас-ЛТД" у робочий час у відповідності до умов укладеного трудового договору та трудового законодавства.
Враховуючи винність ОСОБА_1 у настанні дорожньо-транспортної пригоди та положення ст. 38-1 Закону № 1961-IV (чинного на момент ДТП), а також здійснення виплати страхового відшкодування, позивач отримав право звернутися до ОСОБА_1 за компенсацією 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі: 65.295,64 грн - 50% = 32 647,82 грн.
В ході реалізації свого права на регресну вимогу було встановлено, що ОСОБА_2 на час вчинення ДТП виконував трудові обов'язки як працівник відповідача, у зв'язку із чим саме відповідача позивачем заявлено вимогу про відшкодування виплаченого страхового відшкодування у розмірі 32 647,82 грн.
Стягнення вказаної суми з відповідача стало предметом позовних вимог позивача у даній справі.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
В статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою.
На час настання страхового випадку у даній справі, спеціальним законом у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів був Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (надалі - Закон № 1961).
Відповідно до ст. 6 Закону № 1961, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого".
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961, в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 381 Закону № 1961, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
При укладенні Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200441522, страхувальником - ОСОБА_3 , було надано пенсійне посвідчення НОМЕР_4 , видане на його імя, про що зазначено в самому Поілісі.
Таким чином, було знижено вартість послуги зі страхування цивільно-правової відповідальності (страхового платежу) на 50 відсотків.
Приписами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зі змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 Цивільного кодексу України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).
Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 Цивільного кодексу України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 Цивільного кодексу України стосовно моральної шкоди.
Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.
Статті 1187, 1188 Цивільного кодексу України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб'єктного складу відповідальних осіб (коли обов'язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.
Так, ст. 1187 Цивільного кодексу України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями ст. 397 Цивільного кодексу України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України).
Положення ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).
У такому випадку обов'язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2022 у справі № 904/6092/21.
Приписами ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З наведеного вбачається, що до страховика перейшло право зворотної вимоги, що є підставою для стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми 32 647,82 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 300,00 грн, суд зазначає таке.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7 300,00 грн позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання професійної правової допомоги від 16.07.2025, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" (Клієнт за договором) та Фізичною особою - підприємцем адвокатом Войцеховським Антоном Віталійовичем (Виконавець за договором); копію акту прийому-передачі наданих послуг № 25443 від 08.08.2025 до договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025.
Послуги з правової допомоги надавались адвокатом Войцеховським А.В., який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА № 1208 від 20.03.2020.
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг № 25443 від 08.08.2025, Виконавцем були надані такі послуги, як: 1) ознайомлення та аналіз документів страхової справи /1 година/ - 1 460,00 грн; 2) надання Клієнту консультацій і роз'яснень з правових питань / 0,5 години/ - 730,00 грн; 3) складання позовної заяви /3 години/ - 4 380,00 грн; 4) підготовка додатків, підписання та направлення всіх підготовлених документів до суду та іншим учасникам справи /0,5 години/ - 730,00 грн; на загальну суму 7 300,00 грн.
В акті зазначено, що послуги надані в повному обсязі і сторони жодних претензій не мають.
При цьому відсутність документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки) не можуть бути підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. З урахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідач з приводу розміру витрат на правничу допомогу обґрунтованих заперечень не надав.
Виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд вважає, що сума 7 300,00 грн у даному випадку є співмірними і розумними витратами позивача на професійну правничу допомогу у даній справі.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати на правничу допомогу в сумі 7 300,00 грн та зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ЛТД" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 28-а, кв. 87; ідентифікаційний код юридичної особи 42468959) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 39433769) страхове відшкодування в сумі 32 647,82 грн (тридцять дві тисячі шістсот сорок сім гривень 82 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ЛТД" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 28-а, кв. 87; ідентифікаційний код юридичної особи 42468959) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 39433769) судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пегас-ЛТД" (69118, м. Запоріжжя, вул. Новокузнецька, буд. 28-а, кв. 87; ідентифікаційний код юридичної особи 42468959) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи 39433769) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7300,00 грн (сім тисяч триста гривень 00 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 20.10.2025.
Суддя І. С. Горохов