17.10.2025 Справа № 908/829/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали подання розглянувши матеріали подання вих. № НОМЕР_6/20.1/18, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 15.10.2025, (вх. № 21006/08-08/25 від 15.10.2025) Міністерства юстиції України, м. Київ (представник заявника Торбинська Оксана Миколаївна) про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених згідно зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4)
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», (69095, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 114, а/с1374)
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 101)
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», (м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Сергія Синенка, буд.63 А)
до відповідача-4 Фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
до відповідача-5 Фізичної особи ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 )
до відповідача-6 Фізичної особи ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 )
про стягнення солідарно 52 794 090,50 грн.
орган виконання - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13)
За участю представників сторін: не викликалися
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.09.2018 у справі № 908/829/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних, а також стягнуто з відповідачів на користь позивача судовий збір в рівних частинах по 102 783,34 грн.
15.11.2018 на виконання зазначеного рішення Господарським судом Запорізької області видано відповідний наказ про стягнення з фізичної особи ОСОБА_2 солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ», солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244,69 грн. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією, 3 194 757,98 грн. заборгованості за процентами за платіж за гарантією, 1 086 725,82 грн. заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування гарантії, 3 984 694,27 грн. пені, 351 667,74 грн. 3 % річних.
15.10.2025 до Господарського суду Запорізької області від Міністерства юстиції України за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни надійшло подання про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених згідно зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.10.2025 подання Міністерства юстиції України за підписом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської Оксани Миколаївни про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених згідно зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області, передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Відповідно до ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Частиною 4 ст. 337 ГПК України встановлено, що ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Приймаючи до уваги, що приписами ч. 4 ст. 337 ГПК України передбачено розгляд подання лише за участі виконавця, без повідомлення сторін, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення судового засідання для розгляду даного подання.
В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, наступне: на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення коштів з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), до якого входить 2 виконавчих провадження на загальну суму 56610901,40 грн., з примусового виконання виконавчих документів, а саме: - постанови про стягнення виконавчого збору № 67190620, виданої 20.10.2021 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 5146445,58 грн.; - наказу № 908/829/18 виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ АКТИВС» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю ГК «УКРГАЗ» солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНОЛ ЕНЕРДЖІ», солідарно з Фізичною особою ОСОБА_1 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_2 , солідарно з Фізичною особою ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 44 176 244 грн. 69 коп. заборгованості з відшкодування платежу за гарантією; 3 194 757 грн. 98 коп. заборгованості за процентами за платіж за гарантією; 1 086 725 грн. 82 коп. - заборгованості по сплаті сум комісій (комісійної винагороди) за обслуговування Гарантії; 3 984 694 грн. 27 коп. пені; 351 667 грн. 74 коп. 3 % річних.
Так, 18.09.2024 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 67190620, виданої 20.10.2021.
02.04.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4, з примусового виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області.
18.09.2024 державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна. Відповідні записи внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
З метою перевірки майнового стану боржника до реєструючих органів направлено відповідні запити.
Згідно відповіді МВС України транспортні засоби за боржником не зареєстровані. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру
прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за боржником нерухоме майно не зареєстровано.
Відповідно до відомостей ДФС України у боржника відсутні рахунки у банківських установах.
Отже, згідно відповідей на запити державного виконавця реєструючими органами повідомлено, що рухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок та іншого будь-якого майна, належного боржнику на праві власності, за боржником не зареєстровано.
Крім того, боржником не подано декларації про доходи та майно боржника фізичної особи. В даному випадку, на думку державного виконавця, боржником приховано відомості від державного виконавця, які могли слугувати належному зверненню стягнення на майно боржника, що підтверджує факт ухилення боржника від виконання рішення суду.
Обґрунтовуючи подання державний виконавець зауважує, що ним здійснено всі можливі та необхідні дії, пов'язані з негайним та реальним виконанням рішення суду, проте таке виконання унеможливлюється внаслідок вчинення боржником дій (бездіяльності), які спрямовані на ухилення від виконання рішення суду та відсутності у боржника юридичної чи фактичної можливості (бажання) самостійно вчинити на користь стягувача певні дії.
Згідно інформації, наданої Державною міграційною службою України на запит державного виконавця, встановлено, що на ім'я боржника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 12.09.2016 органом видачі 8089, та другий діючий паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий 01.09.2022 органом видачі 8036.
В площині спірних правовідносин державний виконавець вважає, що «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у пункті 5 частини першої статті 6 Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та у пункті 19 частини третьої статті 18 Закону № України «Про виконавче провадження», означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Встановлення наявності зобов'язання у боржника, в даному випадку грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором кредиту, та факту ухилення останньої від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов'язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями частини другої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.
Державний виконавець наполягає, що з огляду на зазначене вище, ОСОБА_2 є особою, якій на підставі закону може бути відмовлено у виїзді за кордон і відповідні органи прикордонної служби України, за умови наявності в них відповідної інформації, мають право відмовити такій особі у виїзді за кордон.
Станом на момент звернення державного виконавця до суду з цим поданням відсутні докази того, що ОСОБА_2 вчиняв будь-які дії щодо виконання судового рішення. Разом з тим, відсутні докази наявності об'єктивних причин, наприклад тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч в будь-якій їх частині.
Зазначене, на думку державного виконавця, свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду.
При цьому, як зауважує державний виконавець, ОСОБА_2 в період з 17.10.2018 (набрання рішенням законної сили) живе повноцінним життям, харчується, одягається, працює.
Враховуючи наведене, державний виконавець вважає, що така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконати свої зобов'язання за судовими рішеннями. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішень суду, необхідне застосувати до боржника таку міру примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за кордон.
Розглянувши матеріали подання, повно та об'єктивно дослідивши докази, подані в його обґрунтування, в їх сукупності, суд встановив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 цього ж Закону встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів;
Згідно статтею 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.
Із наведених норм випливає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Тобто наявність лише самого невиконаного зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти). Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Свідоме небажання боржника виконати рішення суду не є тотожним поняттю неможливості його виконання за відсутності майна та коштів.
У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Зі змісту подання вих. № НОМЕР_6/20.1/18 державного виконавця вбачається, що вимога про тимчасове обмеження права виїзду за межі країни мотивована, зокрема, несплатою боржником в добровільному порядку коштів виконавчого збору, непогашенням боржником у добровільному порядку стягнутої судовим рішенням суми заборгованості, неподанням боржником своєчасно декларації про доходи та майно боржника, відсутність активних дій боржника з виконання наказу, тоді як боржник живе повноцінним життям, працює та виїжджає за кордон.
Однак, вказане, виходячи зі змісту наведених вище правових норм та їх системного тлумачення, не може слугувати підставами задоволення такого подання у цьому випадку.
Так, неподання боржником декларації про доходи і майновий стан не є ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог державного виконавця, у зв'язку з чим, в такому випадку, передбачена адміністративна відповідальність згідно з статті 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак, вказане не може бути підставою для застосування до боржника такого виключного заходу забезпечення виконання рішення як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України за відсутності інших обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання рішення суду.
У поданні державний виконавець також стверджує, що боржник має два діючі паспорти громадянина України для виїзду за кордон, проте це не вказує автоматично на наміри боржника залишити територію України з метою ухилення від виконання рішення суду.
Крім цього, державний виконавець не обґрунтував і не подав доказів, із яких суд може встановити, що саме по собі обмеження боржника у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання рішення суду у цій справі, тоді як застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання боржником рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.
Відсутність майна чи достатньої суми грошових коштів не свідчить про вчинення свідомих дій боржником, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення.
При цьому, суд зауважує, що аргумент державного виконавця, що боржник «живе повноцінним життям, харчується, одягається, працює» по суті вказує на наявність роботи/доходу чи соціальної життєздатності боржника.
Проте, з положень чинного законодавства закону та судової практики вбачається, що ключова умова для обмеження виїзду особи за межі держави - це саме ухилення від виконання зобов'язання, при наявності можливості його виконати, і з підтвердженням такого «навмисного» ухилення.
Тобто, недостатньо, що боржник має дохід чи живе повноцінним життям як громадянин країни, повинні бути докази, що він має реальну можливість виконати зобов'язання, але свідомо цього не робить, або вчиняє дії, які унеможливлюють чи ускладнюють його виконання.
Стала судова практика свідчить, що ухиленням від виконання зобов'язання боржником є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають обставини незалежні від нього.
Отже, якщо виконавець обмежується лише зазначенням, що боржник працює чи має засоби на життя, але не доводить факт можливості виконати рішення, так само і не доводить ухилення, то така підстава не відповідає вимогам закону та судової практики.
Так, у постанові Верховного Суду України № 331/8536/17 від 28.10.2020 зазначено, що тимчасове обмеження у праві виїзду є винятковим заходом обмеження особистої свободи; застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що боржник ухиляється від виконання рішення та має намір вибути за межі України саме з метою невиконання.
У справі № 910/4573/22 ухвалою від 20.03.2024 Господарський суд м. Києва відмовив у задоволенні подання приватного виконавця про обмеження виїзду, мотивувавши тим, що не було доказів, що боржник ухиляється від виконання рішення, має можливість виконати, але свідомо не робить цього.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що подані державним виконавцем матеріали не містять доказів факту зловживання боржником правами чи свідомого невиконання зобов'язань з погашення боргу за судовим наказом у справі.
Встановлена державним виконавцем відсутність у боржника нерухомого майна та коштів, за рахунок яких могло б бути повністю виконано судове рішення у справі, не може свідчити про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду. Так як і не може свідчити про таке ухилення наявність у боржника можливість здійснювати поїздки за кордон у приватному порядку. Ненадання державному виконавцю витребуваних відомостей не може вважатися безумовною підставою для обмеження права особи на виїзд за межі України. Інших доказів, які б могли свідчити про ухиляння боржника від виконання ним своїх боргових зобов'язань за рішенням суду державним виконавцем не надано.
Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Гочев проти Болгарії» від 26.11.2009 Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).
Тобто, наявність лише самого зобов'язання не наділяє приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Це право віднесено у Цивільному кодексі України до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи. Відповідно до частини 3 статті 269, статті ЦК України особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.
Отже, виходячи з викладеного, задоволення у даному випадку подання з підстав, викладених державним виконавцем, може призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено та гарантовано Конституцією України, така вимога є невиправданою та непропорційною заявленій державним виконавцем у поданні меті.
Суд звертає увагу державного виконавця, що обмеження у праві виїзду є виключним заходом, який може бути застосований судом саме за наявності обставин, які б достеменно вказували на протиправність дій певної особи, якими нівелюються можливість виконання судового рішення як завершальної стадії правозахисної функції держави.
Зважаючи на викладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_2.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 337 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні подання вих. № НОМЕР_6/20.1/18, сформоване в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 15.10.2025, (вх. № 21006/08-08/25 від 15.10.2025) Міністерства юстиції України, м. Київ (представник заявника Торбинська Оксана Миколаївна) про тимчасове обмеження боржника - ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених згідно зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_6 з виконання наказу № 908/829/18, виданого 15.11.2018 Господарським судом Запорізької області відмовити повністю.
Копію даної ухвали направити боржнику та Міністерству юстиції України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2025.
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.
«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Суддя Н.Г. Зінченко
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.