номер провадження справи 9/140/25
20.10.2025 Справа № 908/2499/25
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУД-Д», код ЄДРПОУ 42411512
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189
про стягнення суми 598471,83 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУД-Д» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» суми 539900,00 грн основного боргу, суми 4260,03 грн - 3% річних, суми 10291,46 грн інфляційних втрат та суми 44020,34 грн пені, всього - загальної суми 598471,83 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.08.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2499/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 21.08.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2499/25, присвоєний номер провадження 9/140/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним сторонами Договором поставки №0811-СК-Д від 13.09.2024 щодо відпуску товару (бензин А-95) по скретч-карткам, які є підставою для відвантаження пального з АЗС постачальника. Скретч-картки на товар на суму 539900,00 грн, яка була перерахована позивачем відповідачу на підставі виставленого ним рахунку-фактури на оплату бензину в кількості 10000,00 літрів, не реалізовані, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаному розмірі. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню. Позов обґрунтований, зокрема, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 611, 625, 662-664, 667, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 175, 193, 216, 230, 231, 265 ГК України та умовами договору.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.
Про відкриття провадження у справі та її розгляд судом відповідач повідомлений належним чином.
Так, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За результатами запиту на отримання інформації про наявність зареєстрованого електронного кабінету, судом встановлено, що у юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (відповідач) наявний зареєстрований електронний кабінет (дата реєстрації 25.02.2025).
В частині 5 ст. 176 ГПК України встановлено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно з ч. 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 120, п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду від 21.08.2025 про відкриття провадження у даній справі була направлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» та згідно з повідомленням про доставку електронного листа доставлена до електронного кабінету відповідача 22.08.2025 о 08:37.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку про вирішення справи за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУД-Д» (Покупець, позивач у справі) 13 вересня 2024 року уклали Договір поставки № 0811-СК-Д (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник прийняв на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а Покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний Товар. Найменування Товару: згідно накладних на товар. Одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар. Ціна 1 літра Товару: згідно накладних на товар. Загальна сума Договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п.п. 1.1 - 1.4, 3.1, 3.2 Договору).
Зі змісту п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Договору слідує, що оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на Товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі і дійсна протягом дня його виписки. Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику Покупця.
Згідно з п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договору, строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Місце поставки (передачі) товарів: пп. 5.2.1. Передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки; пп.5.2.2. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці. Умови постачання товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначено на довірчому документі.
В п.п. 1.5, 2.1 Договору поставки сторони визначили, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору.
Постачальник зобов'язаний, зокрема: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3 Договору).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення його печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони). Договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і та них же умовах (п.п. 10.1, 10.2 Договору).
Постачальником на оплату товару за вказаним правочином був виставлений покупцю рахунок-фактура №0001/0005462 від 24.12.2024 на суму 539 900,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивачем здійснено оплату за придбання паливно-мастильних матеріалів (бензин А-95) на підставі вказаного рахунку-фактури, що підтверджується платіжною інструкцією № 88 від 24.12.2024 на суму 539 900,00 грн (копія міститься в матеріалах справи).
Сторонами були складені та підписані видаткова накладна № 0001/0004620 від 24.12.2024 на товар - Бензин А-95, у кількості 10000,00 літрів, на суму 539900,00 грн з ПДВ та відповідна Специфікація № 0001/0004620-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти до цієї видаткової накладної, в якій відображений перелік переданих скретч-карток, їх номери, кількість, найменування нафтопродуктів (виду пального) та кількість товару (в літрах).
Як зазначено у позові, відповідач не виконав зобов'язання за Договором. АЗС Постачальника відмовлено у відпустку палива позивачу по скретч-карткам. Скретч-картки на Товар на суму 539900,00 грн не реалізовані у зв'язку з припиненням відповідачем відпуску палива на АЗС.
Про виявлені порушення позивачем складались Акти фіксації виявлених порушень з фотофіксацією.
Позивачем також надано в матеріали справи (додано до позову) копії листів вих. №18/04/2025 від 18.04.2025 та вих. № 06/05/2025 від 06.05.2025, адресованих відповідачу, в яких було зазначено про порушення постачальником договірних зобов'язань та необхідність усунення виявлених недоліків, шляхом забезпечення поставки та відпуск товару за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару.
Як зазначив позивач, відповіді на листи надано не було, відпуск товару за довірчими документами (скретч-картками) не здійснено.
Невиконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №0811-СК-Д від 13.09.2024 щодо відпуску товару (бензину А-95) по скретч-карткам, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі №908/2499/25
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
З положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України слідує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення зобов'язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
За змістом ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України, сторони вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).
З положень ч. 1 ст. 693 ЦК України слідує, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 662, ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення (ст. 667 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч.1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ч.ч. 1, 2 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).
У ст.ст. 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного Договору поставки № 0811-СК-Д від 13.09.2024.
Як встановлено та зазначено судом вище, позивач (покупець) здійснив повну оплату товару за вказаним Договором поставки, що підтверджується платіжною інструкцією № 88 від 24.12.2024 на суму 539 900,0 грн. Згідно з підписаними сторонами видатковою накладною № 0001/0004620 від 24.12.2024 та Специфікацією відпущених скретч-карток на нафтопродукти до цієї видаткової накладної відповідач передав, а позивач прийняв відповідні скретч-картки на нафтопродукти (бензин А-95) на оплачену позивачем кількість товару.
У вищевказаній видатковій накладній мітиться застереження наступного змісту:
« 1. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-карти) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінетну Міністрів України № 1442 від 20.12.1997;
2. Скретч-карта є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картах вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Одержувачу іншої марки чи в іншій кількості, ніж зазначено у скретч-карті...».
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно з якими торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами передбачений у пп. 10.3.3 пункту 10.3 Інструкції.
Отже талон є документом, який засвідчує право його власника на отримання пального на АЗС.
Згідно з умовами п. 2.1 та пп. 5.2.1., 5.2.2. пункту 5.2 Договору поставки, товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання Товару згідно умов Договору. Передача Покупцю товару здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними.
Зі змісту п. 6.3 Договору слідує, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» з вимогою від 18.04.2025 вих. №18/04/2025 та вимогою від 06.05.2025 вих. №06/05/2025, в яких повідомляв про невиконання відповідачем зобов'язань за Договором щодо належного відпуску товару (отоварення скретч-карток) на АЗС своєї мережі. Просив усунути виявлені недоліки, шляхом забезпечення поставки та відпуск товару за довірчими документами (скретч-картками) (арк.с. 31, 42, 43, 44).
Проте, як зазначено позивачем у позовній заяві, вимоги претензій залишені без задоволення та будь-якої відповіді.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства, аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №910/12382/17, Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 у справі №918/631/19).
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - у формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Відповідач відзив на позов не подав, позовні вимоги не спростовував, доказів передачі (відпуску) позивачу оплаченого ним товару або повернення позивачу суми попередньої оплати суду не надав.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за непоставлений товар в розмірі 539 900,00 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 4260,03 грн - 3% річних, які згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком нараховано за період прострочення з 10.05.2025 по 13.08.2025, суми 10291,46 грн інфляційних втрат за період прострочення з травня по липень 2025 включно, а також суми 44020,34 грн пені за період прострочення з 10.05.2025 по 13.08.2025.
За приписами ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.
Як зазначалось вище, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно з частиною 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже у постачальника (продавця), який не виконав зобов'язання з поставки товару у встановлений строк, виникає зобов'язання повернути покупцю суму попередньої оплати, тобто грошове зобов'язання, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
Як зазначалось вище, нарахування 3% річних здійснено позивачем за період прострочення з 10.05.2025 по 13.08.2025, нарахування інфляційних втрат - за період з травня по липень 2025 включно.
Позивач з вимогою про усунення виявлених недоліків виконання умов Договору та забезпечення поставки і відпуску товару за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару звернувся до відповідача 18.04.2025 (вимога вих. №18/04/2025). І відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (4903700055943) зазначену вимогу було отримано відповідачем 02.05.2025 (арк.с. 43).
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки відповідач у семиденний строк від дня отримання ним вимоги, як то визначено в ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав обов'язок з відпуску (передачі) позивачу оплаченого ним товару на всю суму здійсненої оплати, повернення суми попередньої оплати за непоставлений (невідпущений) товар також не здійснив, починаючи з 10.05.2025 у відповідача виникло прострочення.
На підставі викладеного, а також перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційний втрат, які виконані позивачем правильно, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми 4260,03 грн 3% річних і суми 10291,46 грн інфляційних втрат та їх задоволення.
Щодо заявленої до стягнення пені у розмірі 44020,34 грн, нарахованої за період прострочення з 10.05.2025 по 13.08.2025, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Згідно з п. 7.2 Договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення.
На підставі викладеного, враховуючи вищенаведені висновки суду щодо початку періоду прострочення, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, який виконано позивачем правильно, суд дійшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача суми 44020,34 грн пені та її задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на сплату судового збору, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему «Електронний кабінет». Таким чином, враховуючи ціну позову (598471,83 грн), розмір судового збору за подання даної позовної заяви до господарського суду становить: 8977,08 грн (1,5 відсотка ціни позову) х 0,8 = 7181,66 грн.
При зверненні з даним позовом до суду позивач за платіжною інструкцією № 136 від 14.08.2025 сплатив судовий збір у розмірі 8977,08 грн. Тобто позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 1795,42 грн.
За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Отже судовий збір у розмірі 1795,42 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Повернення зазначеної суми судового збору буде здійснено ухвалою суду за відповідним клопотанням позивача.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд дійшов до висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, згідно з приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 7181,66 грн покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУД-Д», код ЄДРПОУ 42411512 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Хмельницького Богдана, буд. 156Л) суму 539900 (п'ятсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот) грн 00 коп. основного боргу, суму 4260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн 03 коп. - 3% річних, суму 10291 (десять тисяч двісті дев'яносто одну) грн 46 коп. інфляційних втрат та суму 44020 (сорок чотири тисячі двадцять) грн 34 коп. пені.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУД-Д», код ЄДРПОУ 42411512 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Хмельницького Богдана, буд. 156Л) суму 7181 (сім тисяч сто вісімдесят одну) грн 66 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено та підписано 20.10.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва