вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"21" жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/911/23 (907/1026/25)
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство», зазначену у відзиві на позов від 15.10.2025
про відвід судді Ремецькі Оксани Федорівни від розгляду справи № 907/911/23 (907/1026/25)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ», м. Іршава Хустського району Закарпатської області
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство», м. Київ
про стягнення 13 525 544,65 грн заборгованості
у межах справи № 907/911/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ», м. Іршава Хустського району Закарпатської області
про банкрутство
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у зв'язку з загрозою власної неплатоспроможності.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ», уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ», уведено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» та, зокрема, призначено розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» арбітражного керуючого Череватого Любомира Богдановича.
На даний час у справі №907/911/23 триває процедура розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ».
23 вересня 2025 року в межах провадження у справі про банкрутство боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» подано позовну заяву до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про стягнення 13 525 544,65 грн заборгованості з підстав неналежного виконання зобов'язань за договором про участь у балансуючій групі №БГ-23/0693 від 01.03.2023, права за яким, за позицією боржника, були ним набуті на підставі Договору про відступлення права вимоги від 09.09.2025 за №25/1042.
Ухвалою від 30 вересня 2025 року суддею Ремецькі О.Ф. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/911/23 (907/1026/25), постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 28 жовтня 2025 року та встановлено учасникам справи процесуальні строку для подання заяв по суті спору.
15 жовтня 2025 року від відповідача у справі № 907/911/23 (907/1026/25) надійшов відзив на позовну заяву, в тексті якого містяться аргументи щодо ознак упередженості та необ'єктивності судді Ремецькі О.Ф., що за позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» слугують підставами для її відводу від розгляду справи № 907/911/23 (907/1026/25).
Заява про відвід суді мотивована незначним розміром заявленої в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» кредиторської заборгованості, яка визнана судом та є неспівмірною з витратами на проведення процедури банкрутства, систематичністю подання боржником у справі про банкрутство позовних заяв до різних відповідачів разом з заявами про забезпечення позову та їх розгляд виключно суддею Ремецькі О.Ф.
Окремо звертає увагу, що хоч справа про банкрутство була порушена ще в листопаді 2023 року, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату заявлення відводу не внесено жодних відомостей про перебування позивача у справі № 907/911/23 (907/1026/25) у процесі провадження у справі про банкрутство, відповідач не знав про перебування позивача в процедурі банкрутства до звернення з даним позовом та заявою про його забезпечення, фактично жодних правовідносин з позивачем не мав, а відтак, за позицією заявника відводу Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» не має права посилатись на відомості про перебування у банкрутстві у даному спорі, що не внесені в Реєстру в обґрунтування визначення підсудності спору, а сама справа підлягає розгляду за місцем знаходження відповідача Господарським судом м. Києва.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.10.2025 головуюча у справі № 907/911/23 (907/1026/25) суддя Ремецькі О.Ф. визнала заявлений відвід необґрунтованим та постановила передати заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» про відвід судді Ремецькі О.Ф. від розгляду справи № 907/911/23 (907/1026/25) для визначення судді в порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025, заяву про відвід передано на розгляд судді Лучку Р.М.
Розглянувши заяву, оцінивши її зміст і аргументи заявника про наявність підстав для відводу судді Ремецькі О.Ф., суд враховує наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України, судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства, зокрема, є законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак (стаття 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичом (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 ГПК України. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 ГПК України, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу (ч. 3 ст. 38 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі (п. 7 ст. 39 ГПК України).
Суд зазначає, що право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи.
При цьому, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Так пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголосив на тому, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №9901/22/17).
Наявність безсторонності для цілей пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаушильд проти Данії» від 24.05.1989).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ветштайн проти Швейцарії» від 21.12.2000).
Щодо суб'єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини від 15 липня 2010 року у справі № 16695/04 Газета Україна-Центр проти України).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з'ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
Аналіз наведеного вище дає підстави для висновку про те, що правило ст.35 та ст.36 ГПК України у контексті обставин відводу, що розглядається, застосовується лише коли дії судді носять характер суб'єктивності (упередженості), у випадках, чітко регламентованими наведеними вище нормами процесуального закону.
Підставою для подання представником відповідача даної заяви про відвід судді Ремецькі О.Ф. від розгляду даної справи фактично є незгода з процесуальними рішеннями суду щодо розгляду поданих в межах справи про банкрутство позовних заяв, заяв про забезпечення позову та провадженням у справі про банкрутство, як такого, що відповідно до міркувань заявника відводу є тривалим та непропорційним в частині заявлених кредиторами до боржника грошових вимог до витрат на проведення самої процедури банкрутства.
Розглядаючи означені аргументи заявника відводу суд враховує, що умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи встановлені Кодексом України з процедур банкрутства від 18.10.2018 за №2597-VIII (надалі - КУзПБ).
Частинами 1, 2 статті 8 КУзПБ визначено, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відкривається господарським судом за заявою боржника також у разі загрози його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 8 КУзПБ).
Як вбачається з матеріалів цієї справи, з наслідками розгляду заяви боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30 листопада 2023 року відкрито провадження у справі про банкрутство даного Товариства, уведено процедуру розпорядження майном, призначено розпорядника майна, визначено дату попереднього засідання у справі та, зокрема, офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» на офіційному веб-порталі судової влади України.
При цьому, за приписами ч. 1 ст. 39 КУзПБ завданням суду у підготовчому засіданні, за результатами якого і вирішується наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, є перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство та на вказані стадії суд об'єктивно позбавлений можливості визначати як загальний розмір вимог кредиторів, які звернуться до суду із заявами про визнання їх грошових вимог, так і визначати тривалість провадження у справі про банкрутство.
Водночас, за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; справи щодо процедури превентивної реструктуризації.
За змістом приписів ч. 13 ст. 30 ГПК України визначено виключну підсудність справ, передбачених пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що матеріали справ, які стосуються всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник; спорів з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спорів про визнання недійсними результатів аукціону; спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спорів про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спорів про стягнення заробітної плати; спорів про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спорів щодо інших вимог до боржника (тобто де боржник є відповідачем), підлягають надісланню судами до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який в свою чергу розглядає спір по суті в межах цієї справи про банкрутство.
Протягом розгляду господарським судом справи про банкрутство може змінюватися кількість та склад учасників процесу, їх статус, встановлюється особливий порядок представництва і волевиявлення осіб у судовому процесі, а прийняті під час процедур банкрутства судові акти вирішують не лише питання руху судової справи, а в багатьох випадках є остаточними судовими рішеннями з питань, віднесених до компетенції господарського суду під час процедур банкрутства, або з визначення судом строку виконання тієї чи іншої дії сторонами, іншими учасниками провадження у праві про банкрутство.
Для регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.
Перш за все, наведений принцип полягає у нагляді за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо. Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи. Вказані висновки викладені в постанові Верховного суду в справі №903/69/18 від 14.06.2022.
Таким чином, розгляд суддею Ремецькі О.Ф., в провадженні якої перебуває справа №907/911/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» майнових спорів, стороною в яких є боржник, в тому числі й поданого у справі №907/911/23 (907/1026/25) позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство» прямо передбачено цитованими вище положенням ст. 7 КУзПБ, ст. 30 ГПК України щодо виключної підсудності даної категорії спорів, а відтак наведені обставини жодним чином не можуть бути ознаками упередженості чи необ'єктивності складу суду як за суб'єктивним, так і за об'єктивним критерієм їх оцінки.
Суд, при цьому враховує, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Виходячи із загальних засад здійснення судочинства, визначених положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід враховувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим. Отже, у відводі судді заявник має конкретизувати фактичні обставини (з наданням конкретних доказів), які підтверджують наявність підстав для відводу. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Газета Україна-центр» проти України» наголошував, що презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Таким чином, суд констатує, що наведені заявником підстави відводу судді не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами щодо обґрунтованості сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді, не узгоджуються із підставами, наведеними у ст. 35 ГПК України. У зазначеній нормі закону визначено перелік підстав для відводу судді, зокрема, що суддя не може брати участь в розгляді справи, якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді об'єктивно відсутні та такі й не зазначені заявником у зазначеній у відзиві на позов заяві від 15.10.2025 про відвід судді, а обставини з якими відповідач пов'язує необхідність відводу судді ґрунтуються виключно на незгоді з процесуальними рішеннями судді в справі №907/911/23 щодо тривалості та непропорційності провадження у справі про банкрутство та справі №907/911/23 (907/1026/25) в аспекті вжитих судом заходів забезпечення позову, що за змістом ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Отже, суд зазначає, що за суб'єктивним критерієм суддя Ремецькі О.Ф. у даній справі за участю заявника є суб'єктивно вільною від особистих прихильностей та упереджень, не має з сторонами та їх представниками, а також іншими особами, відносин, які могли-би завадити всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи №907/911/23 (907/1026/25), як і відсутні докази чи ознаки того, що суддя допускала поведінку, яка давала би привід сумніватися у її неупередженості або безсторонності при розгляді справи №907/911/23 та слугувала б підставою для відводу з визначених у ст. 35 ГПК України підстав.
При розгляді цієї заяви про відвід судді суд також зважає, що за суб'єктивним критерієм у цій справі суддя, визнавши заяву необґрунтованою, через ухвалу опосередковано вказала, що вона не має упередженості щодо сторін у справі, яка була би підставою для самовідводу. Отже особиста безсторонність судді Ремецькі О.Ф. у даній справі є поза сумнівом.
Також, варто зазначити, що у поданій заяві про відвід заявником не зазначено об'єктивних даних, які б свідчили, що суддя Ремецькі О.Ф. допустила дії, які вказували б на її упередженість. Навпаки, з процесуальних дій суду в справі №907/911/23 (907/1026/25) вбачається дотримання суддею принципів господарського процесу та розгляд означеного провадження з метою належного виконання завдання та реалізації засад господарського судочинства з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та оцінки доказів, якими учасники процесу обґрунтовують свої вимоги та заперечення.
Критично, при цьому, слід оцінити аргументи заявника відводу щодо відсутності у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату заявлення відводу відомостей про перебування позивача у справі № 907/911/23 (907/1026/25) у процедурі банкрутства, позаяк матеріали справи про банкрутство свідчать, що на виконання п. 10 ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство від 30 листопада 2023 року Господарським судом Закарпатської області 01 грудня 2023 року офіційно оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ» на офіційному веб-порталі судової влади України, а сама копія ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство 01.12.2023 надсилалася судом на адресу Центру надання адміністративних послуг Іршавської районної державної адміністрації в м. Іршава, а відтак, судом вжито всіх визначених у ст. 39 КУзПБ заходів, спрямованих на повідомлення про розгляд справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Систем НВ», а невнесення державним реєстратором запису про перебування боржника в процедурі банкрутства за таких обставин не може слугувати сумнівом в безсторонності чи неупередженості судді при розгляді справи про банкрутство.
З врахуванням викладеного, суд також не вбачає прояву упередженості до заявника чи прихильності до жодного з учасників справи або їх представників.
Отже, побоювання заявника як враження в упередженості чи необ'єктивності судді щодо однієї із сторін у зв'язку з виключною підсудністю усіх позовних заяв у майнових спорах за участі боржника суду, який розглядає справу про банкрутство, не є об'єктивно обґрунтованими та не є тими фактичними даними, які могли би вказувати на упередженість чи необ'єктивність судді у цій справі, а сама по собі незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді відповідно до вимог процесуального законодавства не є підставою для відводу судді від розгляду справи.
За таких обставин та правових підстав, суд приходить до впевненості, що права заявника відводу на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, у цій справі не є порушеним.
З огляду на наведене, заява про відвід не ґрунтується на приписах ст.ст. 35, 36, 38 ГПК України, отже не може бути задоволеною.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 35-36, 38-39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне партнерство», зазначену у відзиві на позов від 15.10.2025 про відвід судді Ремецькі Оксани Федорівни від розгляду справи № 907/911/23 (907/1026/25), - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.М. Лучко