ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
25 вересня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/527/25
За позовом Рівненського обласного центру зайнятості, м. Рівне Рівненської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 28 140,34 грн, у тому числі 24 685,10 грн вартості недопоставленого товару, 1727,28 грн пені та 1727,96 грн штрафу (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Нікулочкіна О.В.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
Рівненський обласний центр зайнятості, м. Рівне Рівненської області звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 29 672,14 грн, у тому числі 24 685,10 грн вартості недопоставленого товару, 3259,08 грн пені та 1727,96 грн штрафу.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 12.05.2025 відкрито провадження у справі №907/527/25 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.06.2025. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 03.06.2025, 23.06.2025 та 19.08.2025 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою суду від 28.08.2025 прийнято до розгляду та задоволено заяву позивача №09/02-2081 від 24.07.2025 (вх. №02.3.1-02/6773/25 від 30.07.2025) про зменшення розміру позовних вимог у порядку ст. 46 ГПК України, якою останній просить стягнути з відповідача суму 28 140,34 грн, у тому числі 24 685,10 грн вартості недопоставленого товару, 1727,28 грн пені та 1727,96 грн штрафу; закрито підготовче провадження у справі №907/527/25 та призначено справу до судового розгляду по суті; судове засідання призначено на 25.09.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
Надісланою на адресу суду заявою №09/02-2696 від 16.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8209/25 від 22.09.2025) позивач просить розглянути справу за відсутності представника позивача; заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Водночас позивач на адресу суду надіслав заяву про зменшення розміру позовних вимог №09/02-2697 від 16.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8217/25 від 22.09.2025) якою просить стягнути з відповідача 27 983,44 грн, у тому числі 24 685,10 грн вартості недопоставленого товару, 1570,38 грн пені та 1727,96 грн штрафу.
Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог №09/02-2697 від 16.09.2025 (вх. №02.3.1-02/8217/25 від 22.09.2025), суд доходить до висновку про відмову у прийнятті такої до розгляду на підставі п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, оскільки така подана після закінчення підготовчого провадження та постановлення ухвали суду від 28.08.2025 про закриття підготовчого провадження у справі №907/527/25 та призначення її до судового розгляду по суті.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 28.08.2025 явка учасників справи в судове засідання 25.09.2025 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог у даній справі позивач покликається на факт укладення між сторонами спору Договорів про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 та №816/327 від 29.10.2024, на виконання умов яких відповідачем, як постачальником, після здійснення позивачем, як замовником, попередньої оплати вартості товару в загальному розмірі 40 961,90 грн на підставі видаткових накладних №0004/0001728 від 21.08.2024 та №0004/0002278 від 14.11.2024 було видано останньому скретч-картки на отримання нафтопродуктів на загальну суму 40 961,90 грн, а саме, скретч-картки на отримання дизпалива у кількості 600 л та бензину А-95 у кількості 210 л.
За твердженням позивача, за період дії Договорів в обмін на передплачені покупцем і видані постачальником скретч-картки Рівненський обласний центр зайнятості отримав в мережі АЗС “Авіас» нафтопродукти на суму 16 276,80 грн, водночас у відпуску решти попередньо оплачених нафтопродуктів вартістю 24 685,10 грн позивачу було відмовлено у зв'язку із тим, що мережа АЗС “Авіас», з грудня 2024 року і по даний час, не функціонує, що, зокрема, зафіксовано в Актах про неможливість отримання пального на АЗС, складених працівниками Рівненського обласного центру зайнятості.
Таким чином, як зауважує позивач, у Рівненського обласного центру зайнятості залишилися невикористаними (неотовареними) скретч-картки на загальну суму 24 685,10 грн, у тому числі 260 л дизпалива на суму 13 127,40 грн за Договором про закупівлю №657/230 від 21.08.2024, 130 л бензину А-95 на суму 6758,70 грн та 100 л дизпалива на суму 4799 грн за Договором про закупівлю №816/327 від 29.10.2024.
За доводами позивача, у зв'язку із неможливістю використання (отоварення) залишку наявних у Рівненського обласного центру зайнятості скретч-карток на суму 24 685,10 грн унаслідок відсутності відкритих та працюючих АЗС постачальника “Авіас», позивач звернувся до відповідача із претензіями №09/02-343 від 06.02.2025, №09/02-792 від 24.03.2025, №09/02-1134 від 05.04.2025, за змістом яких, просив забезпечити відпуск зазначеної вище кількості пального або повернути кошти в сумі 24 685,10 грн.
Неповернення відповідачем суми 24 685,10 грн вартості попередньо оплаченого та неотриманого позивачем товару (нафтопродуктів) зумовило підстави для звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» грошових коштів в означеному розмірі у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі п. 8.3. укладених між сторонами Договорів, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення з останнього 1727,28 грн пені та 1727,96 грн штрафу.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 12.05.2025 про відкриття провадження у справі №907/527/25, ухвали суду від 03.06.2025, 23.06.2025 та 19.08.2025, а також ухвала суду від 28.08.2025 про закриття підготовчого провадження у справі №907/527/25 та призначення справи до розгляду по суті були доставлені до його електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІТС), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Рівненським обласним центром зайнятості (замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов'язується передати замовнику товар (дизельне пальне (Євро 5) в талонах) - (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі. Постачальник надає замовнику талони на дизельне пальне встановленої форми відповідного номіналу (далі - талони).
Найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару зазначено у Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною (Специфікація). Товар, що є предметом даного Договору визначено за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - “Нафта і дистиляти» (п. 1.2., 1.3. Договору).
За змістом п. 2.1. Договору визначено, що загальна ціна (вартість) Договору визначена на підставі Додатку №1 до даного Договору та складає: - 25 245 грн, в тому числі ПДВ 20% - 4207,50 грн.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що оплата здійснюється замовником за фактично отриманий належної якості товар (Додаток № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною) шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному Договорі, протягом 15 робочих днів, після підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Згідно з п. 4.1. - 4.7. Договору, талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності замовника та/або уповноваженого представника замовника на одержання певної кількості (обсягу) товару на автозаправній станції (далі - АЗС). Талон є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент товару посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною. Передача талонів замовнику здійснюється в момент підписання сторонами видаткової накладної. 3 моменту переходу права власності на товар до замовника та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у постачальника. Місце поставки товару шляхом передачі талонів визначається у Специфікації, що є Додатком №1 до Договору, а безпосередня передача (відпуск) товару через АЗС, що визначені у Додатку 2 до цього Договору. Обов'язок постачальника фактичної передачі (відпуску) товару вважається виконаним з моменту передачі (відпуску) такого товару на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком. Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талону кількість (обсяг) та асортимент товару за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього Договору. Укладанням цього Договору постачальник підтверджує наявність не менше 3 (трьох) автозаправних станцій в межах м. Рівне, наявність АЗС в Рівненській області та регіонах України. Оператор АЗС постачальника після завершення відпуску товару замовнику (уповноваженому представнику) зобов'язаний видати касовий (фіскальний) чек, в якому зазначаються дата, місце, час обслуговування, марка та кількість (обсяг) відпущеного товару. Строк дії талонів на видачу товару визначено у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору. У разі закінчення строку дії талонів на видачу товару, постачальник має можливість провести їх обмін на талони з діючим строком або повернути сплачені кошти.
Підпунктами 7.3.1., 7.3.4. пункту 7.3. Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний поставляти замовнику товар в строк та на умовах, передбачених даним Договором. Забезпечити передачу товару, якість і кількість якого відповідає вимогам даного Договору.
Як визначено п. 8.3. Договору, за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), постачальник на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару з урахуванням ПДВ, з якої допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості з урахуванням ПДВ.
За умовами п. 8.6. Договору, штрафні санкції, зазначені в п. 8.3. та 8.4. даного Договору сплачуються постачальником протягом 10 робочих днів після отримання відповідної вимоги замовника.
Даний Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Датою укладення Договору є дата його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності). Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 13.1., 13.2. Договору).
Додатком №1 до Договору про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 є підписана та скріплена печатками сторін Специфікація від 21.08.2024, в якій останніми погоджено наступні характеристики товару, що підлягав поставці:
№ з/пНайменування товаруОдиниця виміруКількістьСтрок дії талонівЦіна за одиницю без ПДВ, грнЦіна за одиницю з ПДВ, грнСума з ПДВ, грн
1.Дизельне паливол500Безтерміново42,0850,4925 245
Сума всього: 25 245 грн (Двадцять п'ять тисяч двісті сорок п'ять гривень 00 копійок)
в т.ч. ПДВ - 20% - 4207,50 грн (Чотири тисячі двісті сім гривень 50 копійок)
В Додатку №2 до Договору про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 міститься підписаний та скріплений печатками сторін Перелік АЗС постачальника від 21.08.2024.
29.10.2024, між Рівненським обласним центром зайнятості (замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Волинь НП» (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір про закупівлю №816/327 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що постачальник зобов'язується передати замовнику товар (Бензин А-95 (Євро 5) та дизельне паливо (Євро 5) в талонах) - (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах визначених в цьому Договорі. Постачальник надає замовнику талони на бензин А-95 (Євро 5) та дизельне паливо (Євро 5) встановленої форми відповідного номіналу (далі - талони).
Згідно п. 1.2., 1.3. Договору визначено, що найменування, кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару зазначено у Додатку №1 до даного Договору, який є його невід'ємною частиною (Специфікація). Товар, що є предметом даного Договору визначено за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - “Нафта і дистиляти».
Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна ціна (вартість) Договору визначена на підставі Додатку №1 до даного Договору та складає: - 15 716,90 грн, в тому числі ПДВ 20% - 2619,48 грн.
За змістом 3.1. Договору передбачено, що оплата здійснюється замовником за фактично отриманий належної якості товар (згідно Додатку № 1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною) шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному Договорі, протягом 15 робочих днів, після підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.
Пунктами 4.1. - 4.7. Договору визначено, що талон є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, що посвідчує право власності замовника та/або уповноваженого представника замовника на одержання певної кількості (обсягу) товару на автозаправній станції (далі - АЗС). Талон є товарно-розпорядчим документом на товар, на підставі якого здійснюється відпуск товару на АЗС. Талон на пальне не є розрахунковим чи платіжним засобом. Передача талонів та перехід права власності на відповідну кількість (обсяг) та асортимент товару посвідчується підписаною сторонами видатковою накладною. Передача талонів замовнику здійснюється в момент підписання сторонами видаткової накладної. 3 моменту переходу права власності на товар до замовника та до моменту його фактичного отримання на АЗС, товар перебуває на повному відповідальному безкоштовному зберіганні у постачальника. Місце поставки товару шляхом передачі талонів визначається у Специфікації, що є Додатком №1 до Договору, а безпосередня передача (відпуск) товару через АЗС, що визначені у Додатку 2 до цього Договору. Обов'язок постачальника фактичної передачі (відпуску) товару вважається виконаним з моменту передачі (відпуску) такого товару на АЗС, що підтверджується касовим (фіскальним) чеком. Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та відпустити у роздріб (передати) визначену (зазначену) на талону кількість (обсяг) та асортимент товару за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним талону на відповідній АЗС згідно з умовами цього Договору. Укладанням цього Договору постачальник підтверджує наявність не менше 3 (трьох) автозаправних станцій в межах м. Рівне, наявність АЗС в Рівненській області та регіонах України. Оператор АЗС постачальника після завершення відпуску товару замовнику (уповноваженому представнику) зобов'язаний видати касовий (фіскальний) чек, в якому зазначаються дата, місце, час обслуговування, марка та кількість (обсяг) відпущеного товару. Строк дії талонів на видачу товару визначено у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору. У разі закінчення строку дії талонів на видачу товару, постачальник має можливість провести їх обмін на талони з діючим строком або повернути сплачені кошти.
Постачальник зобов'язаний поставляти замовнику товар в строк та на умовах, передбачених даним Договором. Забезпечити передачу товару, якість і кількість якого відповідає вимогам даного Договору (підп. 7.3.1., 7.3.4. п. 7.3. Договору).
Як визначено п. 8.3. Договору, за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), постачальник на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару з урахуванням ПДВ, з якої допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості з урахуванням ПДВ.
За положеннями п. 8.6. Договору передбачено, що штрафні санкції, зазначені в п. 8.3. та 8.4. даного Договору сплачуються постачальником протягом 10 робочих днів після отримання відповідної вимоги замовника.
Даний Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання сторонами. Датою укладення Договору є дата його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності). Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п. 13.1., 13.2. Договорів).
Відповідно до Додатку №1 до Договору про закупівлю №816/327 від 29.10.2024 сторонами Договору підписана та скріплена печатками сторін Специфікація від 29.10.2024, в якій останніми погоджено наступні характеристики товару, що підлягав поставці:
№ з/пНайменування товаруОдиниця виміруКількість Строк дії талонівЦіна за одиницю без ПДВ, грнЦіна за одиницю з ПДВ, грнСума з ПДВ, грн
1.Бензин А-95л210Безтерміново43,3351,9910 917,90
2. Дизельне паливол100Безтерміново39,9947,994799
Сума всього: 15 719,90 грн (П'ятнадцять тисяч сімсот шістнадцять гривень 90 копійок)
в т.ч. ПДВ - 20% - 2619,48 грн (Дві тисячі шістсот дев'ятнадцять гривень 48 копійок)
Додатком №2 до Договору про закупівлю №816/327 від 29.10.2024 є підписаний та скріплений печатками сторін Перелік АЗС постачальника від 29.10.2024.
Наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій №5605 від 22.08.2024 із призначенням платежу “За дизпаливо згідно договору №657/230 від 21.08.2024, видаткова накладна №0004/0001728 від 21.08.2024 р. ПДВ 4207,50 грн» та №8423 від 07.11.2024 із призначенням платежу “За дизпаливо та бензин; згідно договору №816/327 від 29.10.2024, видаткова накладна №0004/0002178 від 29.10.2024р.; ПДВ 2619,48 грн» підтверджується обставина оплати позивачем вартості товару, що підлягав поставці за Договорами, на загальну суму 40 961,90 грн.
У подальшому, на виконання умов Договорів відповідачем було передано, а позивачем, у свою чергу, прийнято товар - нафтопродукти у формі скретч-карток на їх відпуск на АЗС - сукупною вартістю 40 961,90 грн, свідченням чого є підписані та скріплені печатками сторін видаткові накладні №0004/0001728 від 21.08.2024 за Договором про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 та №0004/0002278 від 14.11.2024 за Договором про закупівлю №816/327 від 29.10.2024, копії яких містяться в матеріалах справи.
За твердженням позивача, відповідач не в повній мірі виконав зобов'язання із передачі поставленого за Договорами про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 та №816/327 від 29.10.2024 товару (бензину А-95 та дизельного палива) за отриманими Рівненським обласним центром зайнятості скретч-картками на відпуск товару на АЗС в межах строку дії останніх, у зв'язку із чим, із урахуванням часткового одержання позивачем нафтопродуктів шляхом отоварення скретч-карток на суму 16 276,80 грн, у відповідача виникла заборгованість перед останнім у розмірі 24 685,10 грн.
Із огляду на наведені обставини, позивач звернувся до ТОВ “Волинь НП» із претензіями №09/02-343 від 06.02.2025, №09/02-792 від 24.03.2025, №09/02-1134 від 05.04.2025 за змістом яких просив поставити неотоварену кількість пального або повернути кошти в сумі 24 685,10 грн.
Неповернення відповідачем суми 24 685,10 грн вартості попередньо оплаченого та неотриманого позивачем товару (нафтопродуктів) зумовило підстави для звернення останнього до суду з вимогою про стягнення з ТОВ “Волинь НП» грошових коштів в означеному розмірі у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем на підставі п. 8.3. укладених між сторонами Договорів з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог заявлено до стягнення з останнього 1727,28 грн пені та 1727,96 грн штрафу.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (тут - і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Таким чином, станом на дату розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Положеннями ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків, зокрема, з укладенням такого договору продавець бере на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець, у свою чергу, зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №910/1694/24.
За положеннями ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За умовами ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
За положеннями ст. 525 та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договорів про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 та №816/327 від 29.10.2024 здійснив оплату вартості товару у розмірі 40 961,90 грн, свідченням чого є наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій №5605 від 22.08.2024 на суму 25 245 грн та №8423 від 07.11.2024 на суму 15 716,90 грн, що, у свою чергу, зумовило виникнення у відповідача обов'язку поставити позивачу відповідний товар.
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань у частині повної поставки товару, позивач звернувся до останнього із претензіями №09/02-343 від 06.02.2025, №09/02-792 від 24.03.2025, №09/02-1134 від 05.04.2025 за змістом яких просив поставити неотоварену кількість пального або повернути кошти в сумі 24 685,10 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому, доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Правова природа перерахованої суми, як попередньої оплати, визначається не лише її визначенням у платіжному документі та датою платежу, а також наявністю зустрічного зобов'язання контрагента по поставці товару на цю суму відповідно до умов договору. Так, реалізація покупцем права на вимогу про повернення суми попередньої оплати означає, що він відмовився від прийняття виконання неналежно виконаного зобов'язання. Отже після пред'явлення покупцем на власний вибір продавцю вимоги про повернення сплачених коштів в якості передплати, зобов'язання останнього по поставці товару припиняється, проте у нього виникає грошове зобов'язання з повернення коштів.
Водночас аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі №918/631/19).
Судом встановлено, що предметом позову в даній справі є стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачений товар у повному обсязі поставлено не було.
Водночас відповідач документальних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань за Договорами про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 та №816/327 від 29.10.2024 в частині повної фактичної поставки товару позивачу суду не надав.
Таким чином, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не поставив товар у повному обсязі, то у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем, розмір якого підтверджений на суму 24 685,10 грн.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в даному випадку покладено на продавця (відповідача), і останній не скористався правом на подання суду документальних доказів у підтвердження факту повної поставки ним товару позивачу, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 24 685,10 грн сплаченої попередньої оплати за Договорами про закупівлю №657/230 від 21.08.2024 та №816/327 від 29.10.2024 є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі п. 8.3. Договорів позивачем з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 1727,28 грн пені та 1727,96 грн штрафу.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.3. Договорів визначено, що за порушення строку поставки товару або строку заміни неякісного (невідповідного) товару на якісний (відповідний), постачальник на вимогу замовника сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару з урахуванням ПДВ, з якої допущено прострочення виконання зобов'язань, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості з урахуванням ПДВ.
Як вбачається із долученого до матеріалів справи розрахунку позивача, ним у порядку п. 8.3. Договору з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму 1727,28 грн пені за період із 10.02.2025 по 04.05.2025.
Водночас як встановлено судом, умовами Договорів не визначено чіткої дати поставки товару, у зв'язку з чим суд вважає за доцільне застосувати в даному випадку приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, в силу яких, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відтак, беручи до уваги надіслання 10.02.2025 позивачем на адресу відповідача першої претензії №09/02-343 від 06.02.2025, суд вважає, що вірним і підставним є нарахування пені, починаючи із 18.02.2025 (тобто зі спливом 7-денного строку від дня пред'явлення вимоги в розумінні положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявленої до стягнення пені в межах відповідного боргового періоду (з 18.02.2025 по 04.05.2025) та з врахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування пені у розмірі 1570,38 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку строку її нарахування. В частині стягнення штрафу у розмірі 1727,96 грн, то суд зазначає, що такий нарахований правомірно (розгорнутий розрахунок штрафу міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача.
У даному контексті суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, за яким можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 27 983,44 грн, в тому числі 24 685,10 грн попередньої оплати, 1570,38 грн пені та 1727,96 грн штрафу є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2855,67 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Волинь НП», вул. Молодіжна, будинок 9, с. Сторожниця, Ужгородський район, Закарпатська область, 89421 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 44858321) на користь Рівненського обласного центру зайнятості, вул. Кавказька, будинок 9а, м. Рівне, Рівненська область, 33013 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 05430879) суму 27 983,44 грн (Двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три гривні 44 коп.) в тому числі 24 685,10 грн (Двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять гривень 10 коп.) попередньої оплати, 1570,38 грн (Одна тисяча п'ятсот сімдесят гривень 38 коп.) пені, 1727,96 грн (Одна тисяча сімсот двадцять сім гривень 96 коп.) штрафу, а також 2855,67 грн (Дві тисячі вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 67 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 21.10.2025.
Суддя Л.І. Пригара